Рішення

від 06.09.2019 по справі 183/7004/18

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/7004/18

№ 2/183/1214/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2019 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судового засідання Пащенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Вільненська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області, Новомосковська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про:

- визнання права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1223281500:02:082:1208, що розташована на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області;

- визнання незаконним та скасування рішення № 21658419 від 28 травня 2015 року Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Васильєвої Д.Д. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким було зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 1223281500:02:082:1208, що розташована на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області;

- скасування державної реєстрації права власності від 26.05.2015 року № 9835631 на земельну ділянку, кадастровий номер 1223281500:02:082:1208, що розташована на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області;

- зобов`язання Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області зареєструвати за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку кадастровий номер 1223281500:02:082:1208, площею 4,160 га, ділянка 2(Вс 4,160), що розташована на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області,

за участю представників позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , -

в с т а н о в и в:

09.11.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом, який обґрунтовує тим, що йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії II -ДП № 018452 від 27 грудня 2001 року належить земельна ділянка площею 5.200 га, яка складається з двох ділянок, а саме: ділянка 1(Вс.1.040) площею 1.040 га кадастровий номер 1223281500:02:002:1208 та ділянка 2 (Вс.4.160) площею 4.160 га кадастровий номер 1223281500:02:082:1208, яка розташована на території Вільненської сільської ради, земельна ділянка передана позивачеві для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В 2015 році земельна ділянка 2 (Вс.4.160) площею 4.160 га кадастровий номер 1223281500:02:082:1208 вибула з володіння позивача поза його волею, оскільки Реєстраційною службою Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області отримано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від ОСОБА_2 для проведення державної реєстрації права власності (форма власності: приватна, розмір частки: 1/1) на земельну ділянку, що розташована Дніпропетровська область, Новомосковський район, сільрада Вільненська, кадастровий номер земельної ділянки 1223281500:02:082:1208.

Позивач наполягає, що державний реєстратор, в порушення вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції від 06.02.2015), перед проведенням реєстраційної дії не встановила відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах, не встановила наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно, не вимагала подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Так, підставою виникнення права власності та проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 1223281500:02:082:1208 було здійснено Реєстраційною службою Новомосковського міськрайонного управління юстиції 28.05.2015 на підставі поданої ОСОБА_2 до зазначеної установи ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 січня 2008 року по справі № 2-1127/08 за позовом ОСОБА_2 (до шлюбу ОСОБА_6 ) до ОСОБА_7 (дружина позивача) та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, про визнання мирової угоди.

Відповідно до змісту зазначеної Ухвали було визнано мирову угоду, укладену 03 січня 2008 року між ОСОБА_2 (до шлюбу ОСОБА_6 ) та ОСОБА_1 та зобов`язано останнього передати у власність ОСОБА_2 у рахунок заборгованості за договором позики від 12.05.2004 року земельну ділянку площею 5.200 га, яка складається з двох ділянок, а саме: ділянка 1 (Вс.1.040), кадастровий номер земельної ділянки 122 3281500:01:001:1208, та ділянка 2 (Вс.4.160) кадастровий номер земельної ділянки 122 328 1500:01:002:1208, Державний Акт на право приватної власності на землю II -ДП № 018452 від 27 грудня 2001 року, яка розташована на території Вільненської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 5,200 га, яка складається з двох ділянок, а саме: ділянка 1 (Вс.1.040), кадастровий номер земельної ділянки 122 3281500:01:001:1208, та ділянка 2 (Вс.4.160) кадастровий номер земельної ділянки 122 328 1500:01:002:1208, Державний Акт на право приватної власності на землю II -ДП №018452 від 27 грудня 2001 року, яка розташована на території Вільненської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Про існування вищевказаної ухвали ОСОБА_1 дізнався лише у лютому 2016 року, коли займався оформленням технічної документації на земельну ділянку (паю) для отримання кадастрового номер і оформлення в подальшому договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до Державного Акту на право приватної власності на землю II-ДП № 018452 від 27 грудня 2001 року за № реєстрації 20388, власником земельної ділянки площею 4,16 га (ділянка 2 (Вс.4.160), розташованої за адресою Дніпропетровська область, Новомосковський район, сільська рада Вільненська, кадастровий номер земельної ділянки 1223281500:02:082:1208, є ОСОБА_1 . Зазначений Державний Акт був виданий позивачу на підставі рішення 23 сесії ХХІІІ скликання Вільненської сільської Ради народних депутатів №3-23/ХХІІІ від 20.12.2001.

При цьому позивач посилається, що з 2004 року між позивачем та ОСОБА_6 (батьком третьої особи) був укладений договір оренди земельної ділянки (паю) на строк 10 років. Протягом з 2004 року по 2014 рік орендатор не виплачував позивачеві орендну плату, тому в 2015 році ОСОБА_1 вирішив не продовжувати дію договору оренди з цією особою, а укласти такий договір з іншим орендатором. Умовою укладання договору оренди земельного паю є наявність кадастрового номеру земельної ділянки. Для оформлення необхідних документів, ОСОБА_1 був направлений запит до управління Держземагенства у Новомосковському районі Дніпропетровської області стосовно наявності права власності на зазначену земельну ділянку. Листом від 25.03.2015 року за № Р-59/0-59/6-15 управління Держземагенства у Новомосковському районі Дніпропетровської області повідомило ОСОБА_1 про те, що він станом на березень 2015 року є власником земельної ділянки площею 5.200 га на підставі Державного Акту на право приватної власності на землю II -ДП №018453 від 27 грудня 2001 року за № реєстрації 20388.

Крім того, за заявами представника позивача отримано відповіді з Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.02.2016 № ЗГ-К-5/8/16-вих та від 15.02.2016 № 5/10/ЗГ-К-12/12/16-вих, у яких зазначено, що у Новомосковському міськрайонному суді не було в провадженні цивільної справи № 2-1127/08 за позовом ОСОБА_6 (після шлюбу ОСОБА_2 ) до ОСОБА_7 і ОСОБА_1 , та суддею Соколянською О. М. не виносилась Ухвала від 03.01.2008 за справою № 2-1127/08, у якій визнано мирову угоду та зобов`язано ОСОБА_1 передати у власність ОСОБА_2 у рахунок заборгованості за договором позики від 12.05.2004 земельну ділянку площею 5.200 га, яка складається з двох ділянок, а саме: ділянка 1 (Вс.1.040), кадастровий номер земельної ділянки 1223281500:02:002:1208, та ділянка 2 (Вс.4.160) кадастровий номер земельної ділянки 122 328 1500:02:082:1208, розташовану за адресою Дніпропетровська АДРЕСА_1 , сільрада АДРЕСА_2 , а також визнано за ОСОБА_2 право власності на зазначену земельну ділянку.

Аналогічна відповідь отримана з Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2016 вих. № 4.7.-11/422/2016, у якій зазначено, що за результатами проведеного службового розслідування ними було встановлено, що відповідно до обліково-статистичних даних документообігу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільна справа за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики в провадженні суду за період з 2004р. по теперішній час не зареєстрована. На цивільну справу за № 2-1127/08 зареєстровано іншу справу. Крім того, відповідно до наказу голови Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.12.2007 року за № 72, судді Соколянській О. М. була надана відпустка тривалістю 20 календарних днів, починаючи з 02.01.2008 року по 22.01.2008 року включно.

Таким чином, позивач посилається на відсутність ухвали суду, яка була подана ОСОБА_2 для реєстрації права власності, на відсутність заяви про затвердження мирової, як і відсутність будь-яких боргових зобов`язань з ОСОБА_2

Дізнавшись у листопаді 2015 року про те, що право власності на його земельну ділянку йому вже не належить та воно зареєстровано на невідому йому особу, позивач звернувся до правоохоронних органів із заявою про заволодіння шахрайським шляхом земельною ділянкою, яка була внесена до ЄРДР 13.11.2015 року за №12015040350002463. У лютому поточного року ознайомившись з ходом досудового розслідування йому стало відомо, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на його земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 , право власності остання набула на підставі не існуючої ухвали суду від 03.01.2008 року, і передала земельну ділянку в оренду третім особам. Досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, однак рішення державного реєстратора Новомосковського міськрайонного управління юстиції Васильєвої Д. Д. не скасоване, земельна ділянка йому не повернута, а відповідач продовжує користуватися його майном.

Крім того, позивач посилається на те, що на час проведення 28.05.2015 державної реєстрації, державний реєстратор Новомосковського міськрайонного управління юстиції Васильєва Д. Д. не врахувала положення п. 15 Перехідних положень Земельного Кодекс України (в редакції на 01.01.2008 року), у відповідності до якого набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускається купівля-продаж чи будь-яке відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб.

У березні 2016 року Позивач звернувся до на той час ще існуючого Новомосковського міськрайонного управління юстиції з заявою про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень від 28.05.2015 № 21658419, однак отримав з зазначеної установи відмову в скасуванні вказаного рішення (відповідь від 30.03.2016 № 265/03-08/283) та зазначено про необхідність звернення до суду.

Позивач посилається, що його право власності на земельну ділянку, в тому числі підтверджується листом Управління Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області за №К-203/1-54/6-16 від 06.05.2016 року, в якому зазначено, що за даними Книги записів державних актів на право приватної власності на землю Державний акт на право приватної власності на землю серії II -ДП № 018452 від 27 грудня 2001 року зареєстрований за № 20388 виданий на ім`я ОСОБА_1 , а також листом від 25.03.2015 року за № Р-59/0-59/6-15 управління Держземагенства у Новомосковському районі Дніпропетровської області про те, що Позивач станом на березень 2015 року був власником земельної ділянки площею 5.200 га на підставі Державного Акту на право приватної власності на землю II -ДП № 018452 від 27 грудня 2001 року за № реєстрації 20388.

На підставі заяви ОСОБА_1 у проваджені СВ Новомосковського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження № 12015040350002463 від 13.11.2015 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.190 КК України за фактом зловживання службовим становищем, шахрайського заволодіння земельними ділянками, що спричинило значну шкоду.

Ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду від 24.12.2015 за клопотанням Позивача було накладено арешт на нерухоме майно, а саме земельні ділянки, розташовані на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області кадастровий номер 1223281500:02:082:1208 та кадастровий номер 1223281500:02:002:1208, які на той час були зареєстровані за ОСОБА_2 , заборонивши будь-яким особам розпоряджатися будь-яким чином вказаним майном та використовувати його.

Крім того, Позивач звертався до Новомосковського міськрайонного суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, однак ухвалою від 05.12.2016 року йому було відмовлено у задоволенні клопотання, оскільки він не являється власником земельної ділянки, а з такою заявою можуть звернутися лише власники або користувачі. Судом було роз`яснено, що право власності Позивача на земельну ділянку повинно бути зареєстровано в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, але така реєстрація відсутня, оскільки оригінал Державного акту на земельну ділянку позивачем був втрачений, про що ним було подано об`яву в газеті Присамарська нива від 07.10.2016 року, номер 40 (2289).

Зазначені обставини стали підставо для звернення позивача до суду з означеним позовом.

Ухвалою від 09.11.2018 року відкрите провадження по справі (а.с. 45-46).

Представники третіх осіб - Вільненської сільської ради, а також Новомосковської районної державної адміністрації звернулася до суду з заявами про розгляд справи у їх відсутність (а.с. 49, 106).

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали надали детальні пояснення при яких обставинах земельна ділянка вибула з володіння ОСОБА_1 , позов підтримали.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що його довіритель не підписувала та не подавала до Новомосковського міськрайонного суду позов про стягнення заборгованості за договором позики зі ОСОБА_9 , не підписувала та не подавала заяви про затвердження мирової угоди, як і не підробляла і не подавала ухвалу суду до Новомосковського міськрайонного управління юстиції для здійснення державної реєстрації права власності. Про вказані обставини вона дізналася від слідчого, ким були вчинені шахрайські дії їй не відомо. Крім того, представник відповідача вважає, що позивачем вибраний не вірний спосіб захисту порушеного права, про що також зазначив у письмових поясненнях (а.с. 99-102).

Суд, дослідивши докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Суду подано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, у відповідності до якого ОСОБА_2 на підставі ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.01.2008 року по справі № 2-1127/08 набула право на земельну ділянку, кадастровий номер 1223281500:02:082:1208, загальною площею 4,16 га, розташовану на території Вільненської сільської ради Новомосковського району. Державна реєстрація права власності здійснена реєстраційною службою Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області відповідним рішення за № 21658419 від 28 травня 2015 року (а.с. 18).

При цьому державна реєстрація самої земельної ділянки була здійснена 22.04.2015 року Управлінням Держземагенства у Новомосковському районі Дніпропетровської області (а.с. 19-20).

Відповідно до відомостей Управління Держземагенства у Новомосковському районі Дніпропетровської області ОСОБА_10 Петрович являється власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,200 га, на підставі Державного акту серії ІІ-ДП № 018452, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 20338 (а.с. 24,25). Земельна ділянка площею 5.200 га складається з двох ділянок, а саме: ділянка 1(Вс.1.040) площею 1.040 га та ділянка 2 (Вс.4.160) площею 4.160 га, яка розташована на території Вільненської сільської ради, земельна ділянка передана позивачеві для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Управління Держеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області також надає інформацію про наявність реєстрації Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 018452 в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 20338 від 27.12.2001 року за ОСОБА_1 (а.с. 26).

Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за вих. № ЗГ-К-5/8-16 від 04.02.2015 року, щодо надання копії ухвали представнику позивача ОСОБА_11 у справі № 2-1127/08 року та надання цієї справи для ознайомлення - повідомлено, що за даними Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області за період з 2007 року по 2008 рік справа, де б учасником процесу виступав ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 - не зареєстрована. (а.с. 29,30).

Апеляційним судом Дніпропетровської області комісією зі службового розслідування перевірено опис передачі цивільних справ до архіву суду, таких справ з такими учасниками не встановлено, також повідомлено позивача про те, що суддя Соклоянська О.М. в період з 02.01.2008 року по 22.01.2008 року перебувала у відпустці (а.с. 31,32).

14.04.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою представника позивача ОСОБА_3 внесені відомості про вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України, ч.2 ст. 190 КК України (а.с. 33,34).

В рамках кримінального провадження слідчим суддею Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області відповідною ухвалою від 24.12.2015 року накладено арешт на 4 земельні ділянки, в тому числі за №№ 1223281500:02:082:1208 та 1223281500:02:002:1208 (а.с. 35,36), ОСОБА_1 відмовлено у скасуванні арешту з майна, оскільки останній у встановленому порядку не зареєстрував своє право власності на земельну ділянку (а.с. 37)

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд доходить до висновку, що між сторонами існує спір з приводу права власності на земельну ділянку площею 4,830гакадастровий номер 1223281000:01:001:0405, яка розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з наступних норм законодавства.

Згідно з чч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

У відповідності до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

За частинами 1, 2, 4 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За ч.1 ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

За правилами статей 317, 319, 658 ЦК України виключно власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, лише власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, в тому числі реалізує право його продажу.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що рішення суду, а саме ухвала за № 2-1127/08 від 03.01.2008 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області не видавалась.

Таким чином, рішення, прийняте приватним державним реєстратором, на підставі неіснуючого рішення суду, про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку № 21658419 від 28 травня 2015 року, яким було зареєстровано право власності за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку кадастровий номер 1223281500:02:082:1208, що розташована на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, - є незаконним.

Виходячи з вимог ст. 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлений в разі коли власник втратив документ, що засвідчує його право власності. Позов про визнання права власності пред`являється власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому відповідного майна, коли створюється неможливість реалізації власником свого права власності через наявність таких сумнівів та внаслідок втрати правовстановлюючого документу на майно.

Правовою підставою існування такого засобу захисту права власності є ст. 16 ЦК України, в ч. 2 якої серед способів захисту цивільних прав та інтересів відокремлюється визнання права, а також ст. 392 ЦК України, яка спеціально присвячена позову про визнання права власності.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ст. 334 ЦК України).

Згідно з ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК України). За правилами ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Нормою ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмеженні, крім випадків передбачених Конституцією України (ст. 64 Конституції України).

Відповідно до ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право на повагу своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закону) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону державна реєстрація прав є обов`язковою.

Правилами ч. 3 та ч. 4 ст. 3 Закону передбачено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягали обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (ст. 5 Закону).

Згідно зі ст. 6 Закону організаційну систему державної реєстрації прав становлять: суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації. До повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить: забезпечення проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав (ст. 9 Закону).

Відповідно до ст. 18 Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно з ст. 24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно. Відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі: державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; державної реєстрації інших обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (ст. 27 Закону).

Відповідно до ст. 29 Закону, державна реєстрація похідного речового права на земельну ділянку, право власності на яку виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав) на підставі заяви про державну реєстрацію прав. Державна реєстрація права власності на земельну ділянку у разі подання заяви про державну реєстрацію прав набувачем похідного речового права на таку земельну ділянку може здійснюватися без подання заявником документа, на підставі якого виникло право власності, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі та до моменту автоматизованого перенесення до Державного реєстру прав записів (відомостей) про речові права та обтяження на земельні ділянки з Державного реєстру земель.

Крім того, Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року за № 1127 (далі Порядок) визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до п.6, 18, 23, Порядку державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція суду поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі. Конституція України гарантує судовий захист прав і свобод людини і громадянина, незважаючи на наявність у правових нормах прямої вказівки на можливість такого захисту ( ст.ст. 8, 55 Конституції України).

Окрім загального конституційного права на судовий захист цивільне законодавство також передбачає норми, які встановлюють можливість звернення до суду особи, котра вважає, свої права порушеними, невизначеними чи оспореними.

На підставі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що позивач на законних підставах ще в 2001 році набув право власності на земельну ділянку, що є предметом позову, однак зазначена земельна ділянка вибула з його володіння в спосіб, не передбачений законом, реєстрація права власності на зазначену земельну ділянку відбулася за фальсифікованими документами.

Встановлені обставини не припинили право власності позивача на земельну ділянку, однак внаслідок наявності арешту, з урахуванням покладеного в обґрунтування ухвали суду про відмову в скасуванні арешту обставин, враховуючи відмову державного реєстратора в реєстрації права власності, суд вважає за необхідне визнати той факт, що право власності позивача на час розгляду справи не визнається і має бути встановлене в судовому порядку.

Вирішуючи позов в частині зобов`язання Новомосковської районної державної адміністрації зареєструвати право власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 , суд знову виходить з положень ст. 16 ЦК України та вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Так, відповідно до п.9 ч.1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є підставою для проведення державної реєстрації права власності за позивачем, а тому позов ОСОБА_1 в цій частині заявлений передчасно.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням задоволення позову в повному обсязі, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 3057 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 128, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Вільненська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області, Новомосковська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, - задовольнити частково.

Скасувати рішення № 21658419 від 28 травня 2015 року Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Васильєвої Д.Д. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким було зареєстровано право власності за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку кадастровий номер 1223281500:02:082:1208, що розташована на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Скасувати державну реєстрацію права власності від 26.05.2015 року № 9835631 на земельну ділянку, кадастровий номер 1223281500:02:082:1208, що розташована на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1223281500:02:082:1208, площею 4,160 га, ділянка 2(Вс 4,160), що розташована на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 3057,60 грн.

В іншій частині позову ОСОБА_1 , - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сорока О.В.