Рішення

від 16.09.2019 по справі 826/4412/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2019 року м. Київ № 826/4412/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

16 березня 2018 року до Окружного адміністративного суду міста Києва найшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - Центральне ОУ ПФУ в м. Києві) про:

- визнання дій щодо неврахування надбавки до пенсії як дитині війни, нарахування пенсії як працюючому пенсіонеру та невиплати пенсії за віком на банківський рахунок, відкритий в Публічному акціонерному товаристві комерційний банк ПриватБанк (далі - ПАТ КБ ПриватБанк ), - протиправними;

- зобов`язання перерахувати розмір пенсії за віком, починаючи з дати поновлення виплати - 07 жовтня 2009 року, як непрацюючому пенсіонеру, з надбавкою як дитині війни, з врахуванням всього стажу відповідно до записів трудової книжки, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;

- зобов`язання виплатити заборгованість та виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок, відкритий в ПАТ КБ ПриватБанк .

На обґрунтування позовних вимог представником зазначено, що постановою Подільського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2016 року зобов`язано Центральне ОУ ПФУ в м. Києві поновити виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 07 жовтня 2009 року з урахуванням усіх перерахунків та індексацій відповідно до статті 42 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-IV).

У лютому 2017 року представник позивача звернувся із заявою до Центрального ОУ ПФУ в м. Києві та просив для належного виконання рішення суду при здійсненні перерахунку, індексації та поновлення виплати пенсії врахувати весь стаж роботи згідно із записами у трудовій книжці та як непрацюючому пенсіонеру згідно із останнім записам про звільнення. До заяви долучив нотаріально засвідчену копію трудової книжки ОСОБА_1 . Крім того, просив врахувати надбавку до пенсії як дитині війни відповідно до статті 1 Закону України від 18 листопада 2004 року №2195-IV Про соціальний захист дітей війни (далі - Закон №2195-IV). Також додав заяву про перерахування пенсійних виплат на банківський рахунок, відкритий у ПАТ КБ ПриватБанк .

Відповідач надав відповідь у листі від 15 вересня 2017 року №47009/16, у якій зазначив, що для виплати пенсії ОСОБА_1 слід надати паспорт громадянина України, що посвідчує місце проживання (реєстрацію) або довідку уповноважених органів з місця проживання (реєстрації). Заяву про виплату також слід подати до органу Пенсійного фонду України за місцем проживання (реєстрації).

Отже, представник позивача посилаючись на те, що позивач проживає за межами України, а саме в Ізраїлі, а до органу Пенсійного фонду України подано всі необхідні документи, просив ненарахування пенсії визнати порушенням прав позивача та відповідно задовольнити позов. Також просив встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2018 року позовну заяву залишено без руху, встановлено десятиденний строк з момент отримання копії ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги; письмових пояснень з обґрунтуванням строку звернення до суду, у випадку пропущення такого строку - заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду; доказів на підтвердження скрутного матеріального становища та неможливості сплати судового збору.

На виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2018 року представник ОСОБА_1 , Акерман О.М. , надіслав заяву про поновлення строку для звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням підстав поважності пропуску такого строку. Зокрема, зазначив, що про порушення своїх прав ОСОБА_1 стало відомо з розпорядження Центрального ОУ ПФУ в м. Києві та розрахунку стажу, які надіслані позивачу 15 вересня 2017 року. З цим позовом позивач звернулась 12 березня 2018 року, тобто в межах шестимісячного строку, передбаченого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України). Позивачем сплачено судовий збір.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У червні 2018 року надійшло клопотання Центрального ОУ ПФУ в м. Києві про заміну відповідача належним, а саме: Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2018 року замінено відповідача у справі - Центральне ОУ ПФУ в м. Києві його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві.

У червні 2018 року від відповідача надійшов відзив, який мотивовано тим, що відсутні правові підстави для перерахунку пенсії. Позивач виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю та на день подання заяви (через представника) про призначення пенсії за віком знаходиться на території іншої держави, а отже не виконуються положення Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок).

Зокрема, відповідно до пункту 2.8 Порядку поновлення виплати пенсії, переведення одного виду пенсії на інший здійснюється за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам закону, що діяв на час призначення пенсії. Особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що посвідчую цю особу, місце її проживання (реєстрацію) та вік). Пенсія позивачу нараховується відповідно до рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2016 року, проте виплата не здійснюється у зв`язку з тим, що заява була надіслана поштовим зв`язком. Позивачу запропоновано звернутися особисто із заявою для виплати нарахованої пенсії. Пересилка заяви про поновлення виплати пенсії поштовим зв`язком не передбачена Порядком. Таким чином, пенсія ОСОБА_1 була поновлена за наявності всіх документів, які містились в пенсійній справі під час призначення пенсії. Відповідно до заяви та копії трудової книжки позивач була переведена до списку непрацюючих пенсіонерів, а тому рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2016 року виконане. За відсутністю підтверджуючих документів щодо громадянства України позивача, відсутні правові підстави зараховувати надбавку як дитині війни.

Суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

До лютого 2003 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала у квартирі АДРЕСА_1 , отримувала пенсію за віком, а надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, у зв`язку з чим виплата їй пенсії була припинена.

15 липня 2016 року представник позивача Акерман О.М. звернувся до Центрального ОУ ПФУ в м. Києві із заявами про призначення їй пенсій за віком. До заяви додав документи в копіях, які необхідні та достатні для призначення пенсій за віком. Проте пенсія не виплачувалась.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 до Центрального ОУ ПФУ в м. Києві про зобов`язання вчинити дії задоволено. Зобов`язано Центральне ОУ ПФУ в м. Києві поновити виплату позивачу раніше призначеної пенсії, починаючи з 07 жовтня 2009 року, з урахуванням усіх перерахунків та індексацій відповідно до статті 42 Закону №1058-ІV.

18 лютого 2017 року Акерман О.М. також подав до відповідача заяву про належне виконання судового рішення з урахуванням стажу роботи повним обсягом, як непрацюючому пенсіонеру, відповідно до записів трудової книжки для перерахунку розміру пенсії, а також просив врахувати надбавку до пенсії як дитині війни, оскільки ОСОБА_1 відповідно до статті 1 Закону №2195-IV є громадянином України, якій на час закінчення Другої світової війни (02 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Листом від 15 вересня 2017 року №47009/16 Центральне ОУ ПФУ в м. Києві повідомило Акерману О.М. , що провести виплату пенсії на банківську установу немає законних підстав. Позивачу слід особисто звернутися із відповідною заявою.

Не погодивсь з рішенням та діями відповідача щодо не поновлення виплати пенсії, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У справі, яка розглядається, спір виник у зв`язку із відмовою відповідача виплачувати через банківську установу, нараховану суму пенсії, поновленої на виконання судового рішення, а також перерахувати з моменту поновлення її розмір, як непрацюючому пенсіонеру, з надбавкою як дитині війни, з врахуванням всього стажу відповідно до записів трудової книжки.

Так, згідно з частиною другою статті 2 Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-IV Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні (далі - Закон №1382-IV) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом №1058-ІV.

За визначенням наведеним в статті 1 Закону №1058-ІV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Згідно з частиною другою статті 49 Закону №1058-ІV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком.

Заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії (пункт 1.5 Порядку).

Отже, передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні посилання на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2018 року у справі №757/12134/14-а.

За загальним правилом поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії (пункт 2.8 Порядку).

За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання (пункт 2.22 Порядку).

Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (пункт 2.23 Порядку).

Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2) (пункт 4.1 Порядку).

Пунктом 4.10 Порядку передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження всіх необхідних документів для виплати пенсії орган, що призначає пенсію, повинен їх розглянути та прийняти відповідне рішення, яке оформлюється розпорядженням. Надані документи та заява зберігаються в пенсійній справі.

Згідно з частиною другою статті 49 Закону №1058-ІV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Частиною першою статті 47 Закону №1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Також пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності (частина друга статті 47 Закону №1058- ІV).

Кабінет Міністрів України постановою від 30 серпня 1999 року №1596 затвердив Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках (далі - Порядок №1596).

Відповідно до пункту 10 Порядку №1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду чи органу соціального захисту населення за місцем проживання одержувача або приймається органом Пенсійного фонду чи органом соціального захисту населення від установи уповноваженого банку. Заяви приймаються за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з`ясування місця її проживання, і реєструються в установленому порядку.

Водночас, пунктом 16 Порядку №1596 передбачено, якщо суми пенсії та грошової допомоги одержуються за довіреністю більш як один рік або не одержуються з поточного рахунка більш як один рік, уповноважений банк зобов`язаний повідомити про це відповідному органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, а одержувач - подати нову заяву до органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення згідно з вимогами, визначеними в пункті 10 цього Порядку.

У разі невиконання одержувачем цієї умови орган Пенсійного фонду або орган соціального захисту населення припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги на поточний рахунок у визначену одержувачем установу уповноваженого банку та проводить виплату через національного оператора поштового зв`язку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України в установленому порядку.

Орган Пенсійного фонду та орган соціального захисту населення припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги також на підставі оприлюдненого в установленому порядку рішення конкурсної комісії про припинення банком виконання функцій уповноваженого банку.

Згідно абзацу 3 пункту 19 Порядку №1596 суми пенсій та грошової допомоги не зараховуються на поточні рахунки у разі: невідповідності будь-яких реквізитів, зазначених у списку, даним поточного рахунка одержувача; наявності даних про смерть одержувача, набрання законної сили рішенням суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; закриття поточного рахунка; письмової вимоги органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення; коли протягом року не відбулася ідентифікація та верифікація одержувача з обов`язковим пред`явленням ним паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з`ясування місця її проживання.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавець передбачив альтернативну форму отримання пенсіонером пенсії через установу банку, в тому числі через представника, поряд з цим оформлення таких відносин передбачає виконання ряду процедурних дій, серед яких: подання одержувачем особисто заяви до пенсійного органу чи отримання такої заяви від установи банку.

Як свідчать матеріали справи, позивач виявила бажання отримувати належні їй суми пенсії через банківську установу, для чого звернулась до відповідача із відповідною заявою перераховувати її пенсію на поточний рахунок, відкритий у відділенні ПАТ КБ ПриватБанк .

Окрім цього, судом встановлено, що позивач зверталась до відповідача із заявою від 18 лютого 2017 року, в якій просила врахувати при розрахунку пенсії надбавки до пенсії як дитині війни.

Як вбачається із заяви ОСОБА_1 від 11 серпня 2017 року, яка за формою та змістом відповідає Додатку №1 до Порядку №1596, остання просила відповідача перераховувати її пенсію на поточний рахунок, відкритий у відділенні ПАТ КБ ПриватБанк . При цьому, згідно із цієї заяви співробітником банку було підтверджено ідентифікацію клієнта під час відкриття рахунку, у тому числі з обов`язковим пред`явленням паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з`ясування місця її проживання, проведена у повному обсязі відповідно до вимог законодавства та нормативно-правових актів Національного банку, а копії відповідних документів сформовано в окрему справу.

Проте, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, за наслідками розгляду заяв позивача, відповідач відмовив у задоволенні вказаних заяв, мотивувавши свої відмови тим, що звернення позивача було не особисте, а також тим, що позивач не має статусу дитина війни .

Суд зазначає, що проживаючи в Ізраїлі, як громадянка України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Таким чином, право громадянина на поновлення та одержання пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава, відповідно до конституційних принципів, зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Стаття 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини установлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним із основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає, що закони мають бути чіткими і зрозумілими, закони не повинні бути суперечливими, а у випадку недостатньої чіткості чи суперечливості норм права вони мають тлумачитися на користь невладного суб`єкта (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі Брумареску проти Румунії ).

Суд зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення відповідно до Закону №1058-IV.

Тому, на думку суду, в контексті даних правовідносин відмову відповідача у перерахуванні пенсії на поточний рахунок позивача слід визнати протиправною та зобов`язати виплатити пенсію позивачу.

При цьому, суд бере до уваги й те, що позивач зверталась до відповідача із заявою про поновлення пенсії та із вимогою перераховувати їй на той самий банківський рахунок ще 15 липня 2016 року, коли діяла інша редакція пункту 10 Порядку №1596.

Щодо позовних вимог про нарахування щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, суд зазначає наступне.

Правовий статус дітей війни і визначення основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки регулюється Законом №2195-IV.

Статтею 1 вищевказаного закону передбачено, що дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років; державна соціальна гарантія - встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.

З метою реалізації Закону №2195-IV наказом Міністерства праці та соціальної політики України №107 від 05 квітня 2006 року затверджено Порядок посвідчення права особи на пільги відповідно до Закону України Про соціальний захист дітей війни .

Відповідно до пункту 2 вищевказаного порядку штамп за формою, наведеною у додатку, який проставляється у пенсійних посвідченнях, засвідчує належність особи до категорії дітей війни.

Згідно постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2011 року №8 за приписами статті 1 Закону №2195-IV дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Тобто до категорії дітей війни належать громадяни України, які народилися у період із 03 вересня 1927 року по 02 вересня 1945 року.

Для підтвердження статусу дитини війни у позивача судам необхідно встановити дату народження та належність до громадянства України.

З копії наданого паспорту громадянина України для виїзду за кордон встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак позивач підпадає під категорію дітей війни.

Статтею 6 Закону №2195-IV передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

В зв`язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 має право на нарахування щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування пенсії позивачу, як працюючому пенсіонеру, то вони не підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено, що пенсія позивачу поновлена на виконання судового рішення у справі №758/12375/16-а та призначена за віком із розрахунку страхового стажу 42 роки 1 місяць та 16 днів і, як свідчить розпорядження відповідача від 07 лютого 2017 року №37559, як непрацюючому заявнику.

Щодо позовних вимог стосовно компенсації втрати частини доходів в зв`язку з несвоєчасністю виплати пенсії, суд вказує наступне.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону №1058-IV, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Закон України від 19 жовтня 2000 року №2050-III Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - Закон №2050-ІІІ) у статті 1 встановлює, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

У статті 3 вказаного Закону №2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Тобто, зі змісту вказаної норми випливає, що обов`язковою умовою для компенсації втрати частини доходів є факт нарахування вказаного доходу та його несвоєчасної виплати.

Поряд з цим, судом встановлено, що згідно із розпорядження відповідача від 23 лютого 2017 року №10 пенсійну справу ОСОБА_1 закрито до з`ясування та надання інформації про місце реєстрації або фактичного проживання. Дані про нарахування сум пенсії позивача в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, права на компенсацію втрати частини доходів позивач не набула.

Вказані обставини виключають застосування до спірних відносин норм Закону №2050-III, а позовні вимоги в частині такої компенсації задоволенню не підлягають.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 липня 2018 року у справі №487/6923/16-а, від 10 липня 2018 року у справі №404/6317/16-а, від 18 вересня 2018 року у справі №522/535/17.

Поряд з цим, з метою ефективного відновлення прошеного права позивача та отримання належної їй пенсії, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог і скасувати розпорядження відповідача від 23 лютого 2017 року №10 про закриття пенсійної справи ОСОБА_1 .

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Разом з тим, щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити виплату заборгованості пенсії, суд вважає за необхідне зазначити про те, що зобов`язання на підставі судового рішення відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу само по собі передбачає виплату заборгованості по ній, а тому додаткового встановлення судовим рішенням наявності заборгованості та зобов`язання здійснити її виплату не потребується.

Крім того, у відповідності до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень суд може під час ухвалення рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Тобто, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом, а не обов`язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі.

Враховуючи, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду, суд, приймаючи до уваги обставини даної справи, вважає, що підстави зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні. Тобто, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням зазначеного рішення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню частково, а згідно наявної у справі квитанції від 14 квітня 2018 року №0.0.1010800923.1 позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн, то відповідно до приписів частини третьої статті 139 КАС України суд присуджує позивачу понесені нею і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 352,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 242-248, 255 КАС України,

вирішив :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо неврахування ОСОБА_1 надбавки до пенсії як дитині війни та невиплати їй пенсії за віком на банківський рахунок, відкритий в Публічному акціонерному товаристві комерційний банк ПриватБанк , - протиправними.

Скасувати розпорядження Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 23 лютого 2017 року про закриття пенсійної справи ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати пенсію ОСОБА_1 з урахуванням щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни з моменту її поновлення на виконання рішення суду у справі №758/12375/16-а, з 07 жовтня 2009 року, та виплатити її на визначений пенсіонером банківський рахунок, відкритий в Публічному акціонерному товаристві комерційний банк ПриватБанк .

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 352,40 грн (триста п`ятдесят дві гривні вісімдесят копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42098368).

Суддя О.М. Чудак