Рішення

від 17.09.2019 по справі 637/1019/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 637/1019/19, 2/637/273/19 17.09.2019

РІШЕННЯ

Іменем України

16 вересня 2019 року с.м.т.Шевченкове

Шевченківський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - Тордія Е.Н. секретар судових засідань - Сергієнко В.С.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщені Шевченківського районного суду Харківської області цивільну справу №637/1019/19 (2/637/273/19 ) за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Шевченківської селищної ради Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

участь у справі приймали : позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст та фактичні обставини.

12 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду Харківської області з позовною заявою про встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судовому засіданні позивач, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 Він проживав зі своїми батьками та братом в будинку АДРЕСА_1 . В 2014 році йому було надано житлове приміщення , яке розташоване у тому ж сілі по АДРЕСА_3 . де він був зареєстрований. Враховуючи ,що квартира була після пожежі і, на її відновлення був потрібен певний час , він продовжував жити з батьками.

Після смерті матері відкрилась спадщина, яка складається з земельної ділянки площею 4.9167 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Шевченківської селищної ради Харківської області, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 5 грудня 2002 року. Заповіту померла не залишила. Враховуючи ,що вони усі мешкали разом він вважав ,що спадщину прийняв. ІНФОРМАЦІЯ_9 помер його брат - ОСОБА_5 , тому він та його батько є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 .

Окрім того вищезазначений державний акт після смерті матері ним виявлений не був. Про втрату державного акту подано оголошення в районну газету Краєвид .

Звернувшись до нотаріальної контори для отримання відповідного свідоцтва, йому було відмовлено , враховуючи, що він не був зареєстрованим разом з матір`ю на час відкриття спадщини та відсутність правовстановлюючих документів.

За таких обставин він вимушений звернутися до суду за захистом свого не визнаного права та просить суд, встановити факт постійного проживання з матір`ю на час відкриття спадщини та визнати за ним право власності на земельну ділянку № НОМЕР_7 , з кадастровим номером 6325755000:06:001:0054 площею 4.9167 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Шевченківської селищної ради Харківської області, в порядку спадкування за законом після смерті, ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги свого сина ОСОБА_1 визнав та не запречував проти їх задоволення. Також доповнив, що він з своєю дружиною ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 до дня її смерті та синами: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , проживали разом в одному будинку АДРЕСА_1 . В 2015 році поховали маму синів, а його дружину ОСОБА_3 , а в 2018 році вони поховали з позивачем - ОСОБА_5 . Підтвердив факт того ,що в 2014 році сину надали житло, яке необхідно було ремонтувати і весь час він мешкав вдома.

Представник відповідача: Шевченківської селищної ради Харківської області, в судове засідання не з`явився надав письмову заяву з клопотанням про розгляд справи за своєї відсутності, проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечував.

Суд заслухавши пояснення позивача, відповідача, свідків, перевіривши матеріали справи, вважає що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України , суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Кожна особа згідно ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 55 Конституції України передбачено ,що кожана особа має право на судовий захист.

Мотивувальна частина та застосовані правові норми.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Свідоцтвом про укладення шлюбу (серія НОМЕР_3 виданого с. Шевченкове райвідділ ЗАГС Харківської області ) підтверджено той факт, що 2 квітня 1988 року відповідач по справі одружився з ОСОБА_3 , яка набула його прізвища - ОСОБА_3 .

Від даного шлюбу у них народилися діти: сини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З свідоцтва про народження (серія НОМЕР_4 виданого с.Шевченкове райвідділ ЗАГС Харківської області від 11 лютого 1989 року) вбачається, що позивач ОСОБА_1 народився, ІНФОРМАЦІЯ_6 , його батьками вказані відповідно: ОСОБА_2 . ОСОБА_3 .

Свідоцтвом про смерть ( НОМЕР_5 яке видане відділом державної реєстарції актів цивільного стану реєстраційної служби Шевченківського районного управління юстиції у Харківській області) засвідчено той факт, що мати позивача ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до свідоцтва про смерть (серія НОМЕР_6 , виданого Шевченківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області), ІНФОРМАЦІЯ_3 помер брат позивача - ОСОБА_5 .

За своє життя ОСОБА_3 отримала державний акт на право приватної власності на землю ( серія І -ХР №068215 від 5 грудня 2002 року) зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №153, площею 4.92 га в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Шевченківської селищної ради Харківської області .

Згідно наданої інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 16 вересня 2019 року, вищевказана земельна ділянка зареєстрована, уточнена її площа, яка становить 4.9167 га та присвоєно кадастровий номер 6325755000:06:001:0054.

За невідомих обставин вищезазначений державний акт було втрачено про, що було надано повідомлення в газету Краєвид за №№ 35-36 (1965 - 1966) від 10 травня 2019 року.

Згідно листа від 22 берерзня 2019 року № 116/01-16, Шевченківської державної нотаріальної контори Харківської області вбачається, що позивачу відмовлено у видачі відповідного свідоцтва, в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на землю. Позивачу рекомендовано звернутися до суду.

З акту обстеження наданого Шевченківською селищною радою Харківської області від 05 липня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 фактично проживав (без реєстрації) до моменту смерті своєї матері ОСОБА_3 тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 , здійснював за нею догляд під час хвороби, вів з нею спільне домогосподарство.

Довідкою №674 Шевченківської селищної ради Харківської області засвідчено, що згідно домової книги ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день смерті разом з нею за даною адресою зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 - чоловік та син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно довідки №373/01-16 приватного нотаріуса Шевченківського районного нотаріального округу Харківської області від 07 вересня 2019 року вбачається, що після смерті ОСОБА_10 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 заповітів посвідчених на території Шевченківського району Харківської області не має, спадкові справи після неї не заводилися.

Допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 пояснили, що родину ОСОБА_1 знають тривалий час , як сусідів. В родині була мати , яка померла в 2015 році. На час смерті з нею мешкали разом з нею жили сини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та чоловік. Пізніше позивач перейшов до іншої квартири зі своєю родиною. У 2018 році молодший син помер.

Враховуючи надані до суду докази, відповідно до вищевказаних документів, також на підставі пояснень позивача, відповідача, свідків, суд дійшов до висновку, що на час відкриття спадщини ОСОБА_3 мещкала разом зі своїми синами та чоловіком , за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 293 ЦПК України передбачено, що суд в порядку непозовного цивільного судочинства може розглядати справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 2 ст.315 ЦПК України , зазначено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення Факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

За змістом п. 3.22 розділу 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого 22 лютого 2012 року за № 282/20595, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті проживав разом із спадкодавцем.

На підставі наданих суду доказів, пояснень свідків ,приймаючи до уваги, що заявник позбавлений можливості у здійсненні права на спадкування в інший шлях, крім встановлення у судовому порядку факту постійного проживання зі спадкодавцем, суд вважає необхідним задовольнити заяву в цієї частині.

Відносини спадкування регулюються Цивільним кодексом України, який вступив у дію 01 січня 2004 року.

Відповідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Статтею 1216 Цивільного кодексу України , передбачено ,що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно ст.1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Спадкоємці відповідно до ст. 1258 Цивільного Кодексу України одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом згідно ст. 1261 Цивільного Кодексу України мають діти спадкодавця, у тому числі зачатті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до п. 4.15 Наказу Мін`юсту від 22.02.2012 № 296/5 зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вказано, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року № 1952-1V, однією із підстав державної реєстрації прав на нерухоме майно є рішення судів, що набрали законної сили, оскільки визнання права власності на нерухоме майно є прерогативою суду.

Зі змісту ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України вбачається, що спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину чи відмовитися від її прийняття. Спадкоємець , який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким ,що прийняв спадщину , якщо протягом , встановленого ст. 1270 Цивільного кодексу України не подав заяву про відмову від спадщини.

Як зазначалось вище та підтверджується показаннями свідків, належними та допустимими доказами ОСОБА_1 на час відкриття спадщини проживав зі спадкодавцем, заяву про відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори протягом 6 місяців не подавав.

Частина 5 статті 1268 ЦК України встановлює, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1225 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову (зави) відповідачем (заінтересованими особами).

Оцінивши надані докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, а також враховуючи, що позивач є спадкоємцем першої черги, визнання за ним права власності не порушають нічиїх прав та інтересів, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 200, 206, 259, 268, 293, 315, 316 ЦПК України, ст.ст. 15,16, 328, 1216, 1218, 1220, 1258, 1225, 1233, 1235, 1261, 1268 Цивільного Кодексу України, ст. 41,55 Конституції України, Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року № 1952-1V, п. 3.22 розділу 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого 22 лютого 2012 року за № 282/20595,пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Шевченківської селищної ради Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійно проживав на час смерті разом з ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 в будинку АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку № НОМЕР_7 , з кадастровим номером 6325755000:06:001:0054 площею 4.9167 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Шевченківської селищної ради Харківської області, в порядку спадкування за законом після смерті, ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи,зазначений строк обчислюється з часу виготовлення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ