Постанова

від 16.09.2019 по справі 705/4881/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/821/141/19 Категорія:

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2019 року Черкаський апеляційний суд в складі:

суддів Бондаренка С. І., Храпка В.Д., Новікова О.М.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 8 квітня 2019 року, постановленого під головуванням судді Корман О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства Імпульс про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, повний текст рішення складений 18 квітня 2019 року, -:

в с т а н о в и в :

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до фермерського господарства Імпульс про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , виданого Кочержинською сільською радою Уманського району Черкаської області вона є власником земельної ділянки площею 2,3580 га, що розташована на території Кочержинської сільської Ради Уманського району Черкаської області, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Будучи власником даної земельної ділянки позивач надала її в оренду відповідачу, про що 01 жовтня 2009 року між ними було укладено договір оренди, який підписаний сторонами та 19 лютого 2010 року зареєстрований в Уманському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП Центр ДЗК за № 041079400026.

Згідно пункту 8 умов договору оренди землі договір укладено на 10 років до 1 жовтня 2019 року.

В жовтні 2015 року до місця проживання позивача прийшов ОСОБА_2 , який є рідним братом орендаря ОСОБА_3 , та запропонував підписати документ, згідно якого позивачу буде виплачуватись орендна плата в розмірі 6 % від вартості земельної ділянки, яка була позивачем передана в оренду. Була темна пора доби і окулярів при собі позивач не мала, а тому повіривши словам ОСОБА_2 , поставила підпис на аркуші, який їй був наданий, не прочитавши його.

В подальшому позивач дізналась про те, що вона таким чином ймовірно підписала додаткову угоду до договору оренди землі та звернулась до відповідача про надання їй примірника цієї додаткової угоди. Відповіді на своє звернення позивач не отримала, але їй стало відомо про те, що дійсно існує така додаткова угода. Після чого позивач звернулась до бухгалтерії фермерського господарства і їй було надано копію договору оренди, додаткової угоди.

В зв`язку з такими діями відповідача, які можна розцінювати як шахрайські, позивач звернулась до відповідача з претензією про добровільне розірвання додаткової угоди до договору оренди землі укладеного поза волею позивача, проте відповіді не отримала по даний час. Зокрема відповідач на заяву позивача не відреагував, договору оренди не розірвав, земельну ділянку не повернув, примірника додаткової угоди до договору оренди не надав.

Згідно даної додаткової угоди внесені зміни, що стосуються не тільки орендної плати, а й терміну дії договору оренди та зазначено, що договір укладено строком на 20 років. Волевиявлення щодо укладення додаткової угоди до договору позивач не виявляла.

На підставі викладеного позивач просила суд додаткову угоду №29102015/31 від 29 жовтня 2015 року до договору оренди земельної ділянки № б/н від 01 жовтня 2009 року, укладену між нею та фермерським господарством Імпульс , зареєстрованому в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 24 листопада 2015 року визнати недійсною.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що під час підготовчого та судового провадження нею було подано клопотання про виклик та допит в судовому засіданні свідків, які можуть підтвердити всі обставини викладені у її позовній заяві, проте судом безпідставно було в цьому відмовлено, чим порушено права позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що рішення є законним, обґрунтованим та заперечує проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач не підтвердила доказами факт укладення спірного правочину внаслідок обману зі сторони відповідача, і що підписання такої додаткової угоди не відповідало волевиявленню позивача.

Статтею 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Згідно з частинами першою - третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз`яснено, що правочин може бути визнаний судом недійсним з підстав, визначених законом.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,3580 га, яка розташована на території Кочержинської сільської ради Уманського району, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , виданого 29 березня 2007 року (а.с. 7).

1 жовтня 2009 року між сторонами було укладено Договір оренди вказаної вище земельної ділянки строком 10 років, до 1 жовтня 2019 року. ( а.с. 12-13)

29 жовтня 2015 року між сторонами укладена додаткова угода №29102015/31 до договору оренди земельної ділянки №Б/Н від 1 жовтня 2009 року, якою винесено зміни до Договору оренди від 1 жовтня 2009 року, а саме вказана нова нормативно-грошова оцінка земельної ділянки, збільшено розмір орендної плати до 6% від грошової оцінки земельної ділянки, а також зазначено, що договір укладено на 20 років до 1 жовтня 2029 року ( а.с. 20).

Позивач визнає, що додаткова угода підписана особисто нею.

Підписанням додаткової угоди, позивач засвідчила, що вона ознайомилася з викладеними в ній умовами та погодилась з ними, а відтак зміна умов договору оренди відбулася за взаємною згодою та волею сторін договору.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів, які б вказували на те, що вона не була ознайомлена з текстом додаткової угоди під час її підписання.

Показами свідків, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, вказані обставини беззаперечно не можуть встановлюватись, і з тих підстав, що підпис на договорі засвідчує обізнаність сторони про його умови, окрім цього свідки не були присутні під час підписання позивачем додаткової угоди, що підтвердила позивач в засіданні, а тому не можуть підтверджувати факти які при цьому відбувались.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 8 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства Імпульс про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 16 вересня 2019 року.

Судді