Рішення

від 11.09.2019 по справі 442/703/19

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/703/19

Провадження №2/442/546/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2019 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

у складі:

головуючого - судді Хомик А.П.

з участю секретаря судового засідання - Лужецької С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради, третіх осіб: ОСОБА_2 , Головного управління Держегеокадастру у Львівській області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним права власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки,

з участю представника позивача: ОСОБА_3 ,

представника відповідача: Дзерина В.М.,

представника третьої особи: ОСОБА_4 .

встановив :

30.01.2019 позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Дрогобицької міської ради від 26.06.2014, за №1382, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 576 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер :4610600000:01:007:0166, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна земельна ділянка); визнати незаконним та скасувати рішення Дрогобицької міської ради від 26.05.2015 №1610, яким ОСОБА_2 затверджено матеріали з виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі безоплатно у власність земельну ділянку площею 576 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:007:0166, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка); скасувати державну реєстрації від 22.06.2015 земельної ділянки : за реєстраційним номером 668279446106, площею 0,0576 га, кадастровий номер :4610600000:01:007:0166, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна земельна ділянка), що по АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування позову покликається на те, що є власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 . Тепер власником суміжної земельної ділянки є ОСОБА_2 ( свідоцтво про право власності, серія та номер : 39794543, видане 27.06.2015), яка проживає по АДРЕСА_1 , оскільки згідно з рішенням міської ради від 26.05.2015 №1610 затверджено матеріали з виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано безоплатно у власність та спільну сумісну власність земельну ділянку ОСОБА_2 , площею 576 кв.м. на АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівельні спору ( присадибна ділянка). До вказаних земельних ділянок існує дорога загального користування ( проїзд) до будинковолодіння позивача, яка передбачена генеральним планом забудови м. Дрогобича, який проходить повз земельну ділянку по АДРЕСА_1 . Даним проїздом завжди користувались позивач та інші власники житлового будинку АДРЕСА_3 . Іншої дороги, заїзду, проїзду з будь-якого іншого боку до будинку АДРЕСА_3 немає. Факт спільного заїзду та факт існування заїзду між двома земельними ділянками позивача та третьої особи ОСОБА_2 підтверджується планом земельної ділянки та планом відведення земельної ділянки, ширина якого становить згідно плану території 3,91 м.

Нещодавно він довідався про те, що частина проїзду до його будинковолодіння передана у приватну власність власнику житлового будинку АДРЕСА_4., яка буде мати право відгородити вказану частину проїзду, що створить перешкоди в доступі ( зокрема проїзду) до належного йому житлового будинку. Вважає, що наведені обставини свідчать про порушення прав позивача, оскільки останній був позбавлений можливості доступу до належного йому будинковолодіння. ОСОБА_2 вже намагалась відгородити частину проїзду ще до проведення приватизації, проте йому на цьому етапі вдалось відносити свої порушені права. Право земельного сервітут не встановлено.

Вважає, що незаконність передачі проїзду у приватну власність стверджується Кадастровим планом земельної ділянки в АДРЕСА_4 , який виготовлений міським відділом ЛРФ Центру ДЗК та погоджений відповідачем, де згідно опису меж зазначено, що межі Б- В - землі загального користування проїзд.

Як вбачається з даних вищезазначених планів, ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, куди і входить частина спільного проїзду шириною 2,07 м. По факту в загальному користуванні залишається частина загального проїзду 2,29 м., чим порушуються права позивача шляхом створення перешкод заїзду до житлового будинку АДРЕСА_3 . А згідно витягу про державну реєстрацію прав вбачається, що у позивача у співвласності знаходиться окрім житлового будинку також гараж по АДРЕСА_3 .

Вважає, що державний акт третьої особи ОСОБА_2 є незаконним, так як відповідно до ч.4 ст. 83 ЗК України проїзди не передаються у приватну власність.

13.07.2018 робочою групою для виконання розпорядження Дрогобицького міського голови від 12.07.2018 №343-р, проведено обстеження з питань приватизації ОСОБА_2 . проїзду загального користування до житлового будинку АДРЕСА_3 та встановили, що залишок проїзду має загальну ширину не менше 4,20 м., що відповідає вищезазначеним нормам ДБН. Вважає, що дана інформація надана відповідачем - нічим не обґрунтована та не доведена. Окрім того, при неодноразових зверненнях до останнього, направлялись ним продубльовані відповіді з пропозицією звернутися до суду для вирішення даної проблеми. Єдине, що можна взяти до уваги з усіх відповідей та акту обстеження наданих відповідачем, це те, що відповідач визнає ту обставину, що ширина загального проїзду не повинна бути менше ніж 4,20 м.. А також ту обставину, що відповідач визнає, що частина проїзду була передана у власність шляхом приватизації ОСОБА_2 та не оспорюється відповідачем та обставина, що це єдиний проїзд, який з`єднує земельну ділянку будинковолодіння АДРЕСА_3 АДРЕСА_1 .

Ширина проїзду попри земельну ділянку ОСОБА_2 залишилась в розмірі лише 3,17 кв.м. згідно топографічного викопіювання М-1-500 прилеглої території, житлового будинку .

Згідно плану відведення земельної ділянки який без дати реєстрації та погодження, копія якого завірена 05.02.2018 ширина проїзду пропри земельну ділянку ОСОБА_2 залишилась в розмірі 3,16 м.

Вважає, що землі до будинковолодіння по АДРЕСА_3 , які були передані у приватну власність ОСОБА_2 завжди належали та належать до земель загального користування, які заборонено передавати у приватні власність відповідно до ЗК України.

Щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд до позивача, як до суміжного землекористувача за погодженням ОСОБА_6. не зверталась.

Згідно з копією плану земельної ділянки, яка існувала до моменту проведення даної приватизації, з якої вбачається, що все таки існують інженерні мережі на земельній ділянці заїзду до АДРЕСА_3 , Також, з даного плану вбачається, що ширина до проведення приватизації даного заїзду, становила 6,51 м., а на сьогоднішній день лише 2,29 м.

Відповідач, всупереч вимогам ч.1 та 2 ст. 118 ЗК України прийняв та розглянув на сесії неналежно виготовлену технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості.

Разом з тим, на земельній ділянці, яка надана у власність ОСОБА_2 - знаходяться інженерні мережі. Проте, відповідач у своєму листі від 11.05.2018 №3-32/3390 повідомив, що у нього відсутня інформація стосовно наявності інженерних мереж на даній земельній ділянці і це звичайно не відповідає дійсності.

Згідно копії плану земельної ділянки, яка існувала до моменту проведення даної приватизації вбачається, що все-таки існують інженерні мережі на земельній ділянці заїзду до АДРЕСА_3 . Також з даного плану вбачається, що ширина проведення приватизації частини даного заїзду, становила 6,51 м., а на сьогоднішній день лише -2,29 м.

Окрім того, спірний проїзд, який проходить вздовж будинковолодіння ОСОБА_2 знаходиться між будинковолодінням останньої та дитячим майданчиком, який був зроблений позивачем та узгоджений сусідами, включаючи ОСОБА_2

26.03.2019 від представника відповідача Дрогобицької міської ради надійшов відзив на позов, в якому, зокрема, зазначено, що приймаючи оскаржувані рішення Дрогобицька міська рада діяла в межах повноважень, передбачених чинним законодавством, вказані питання розглядались постійною комісією з питань регулювання земельних відносин, яка рекомендувала раді надати дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки, про що зазначається, зокрема, в протоколі №64, від 10.06.2014.

Окрім цього, згідно п. 3.11* ДБН 360-92** Планування і забудова міських і сільських поселень проїзд суміщений з тротуаром до окремо стоячого житлового будинку повинен мати загальну ширину не менше 4,20 м. В даному випадку, вказана ширина проїзду збережена, що підтверджується листом виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 11.05.2018 №3-32/3390, актом обстеження від 13.07.2018, яке було проведено в тому числі в присутності позивача по справі. За таких обставин, будь-яких перешкод у користуванні заїздом, викликаних наданням земельної ділянки, кадастровий номер якої: 4610600000:01:007:0166, у власність ОСОБА_2 , немає, як немає відповідно і порушених прав позивача також.

Наголосив, що позовній заяві позивач вказує, що порушуються його права на користування землями загального користування, оскільки в майбутньому є загроза відгородження частини проїзду чим буде не забезпечена можливість проїзду машин. З цього випливає, що станом на сьогоднішній день, будь-яких порушених прав, які потребують захисту в розумінні ст. 2 ЦПК України в позивача не виникло.

10.04.2019 третя особа ОСОБА_2 подала пояснення на позов, зокрема вказала про те, що у позові не наведено правових підстав та не надано доказів неправомірності дій відповідача при прийнятті оскаржуваних рішень. Також, позивач не надав жодних документів, які б підтверджували, що він є власником земельної ділянки чи землекористувачем.

Будинок та земельна ділянка, що по АДРЕСА_4 , перебувала у власності та фактичному користуванні родини ОСОБА_7 з 1946 року. Під час формування земельної ділянки для внесення її в державний земельний кадастр Дрогобицькою міською радою зменшено ширину ділянки на 2 метри по усій її протяжності, для розширення проїзду та проходу, до будинків поруч, в тому числі позивача. Після розроблення проекту землеустрою було зменшено площу земельної ділянки 627 кв.м. до 576 кв.м. Зменшену ширину ділянки з 22 метрів до 19,92 метрів. Зменшення площі земельної ділянки відбулось задля розширення проїзду та проходу, зокрема до будинку в якому проживає позивач. Надано лише 1,7 метра від краю (стіни) будинку до межі земельної ділянки, для його обслуговування.

Будь-якої містобудівної документації, яка передбачає на місцевості розташування, під`їзної дороги, до багатоквартирного будинку по АДРЕСА_3 , позивачем не надано.

Разом з тим, вважає, що є фактична можливість доїзду до багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 ніж біля будинку АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_2 .

Позивач та його представник - адвокат Вернієвська О.Б. позовні вимоги підтримали з мотивів, викладених у позові. Позов просили задоволити.

Представник відповідача у позові просив відмовити через безпідставність, покликавшись на мотиви, що викладені у відзиві на позов. При цьому, просив врахувати, що позивачем пропущено строки позовної давності щодо звернення з даним позовом.

Третя особа ОСОБА_2 та її представник - адвокат Копитчак Є.І. позову не визнали, вказали про його безпідставність. Просили у позові відмовити з мотивів, викладених у письмових поясненнях.

Суд, вислухавши вступне слово сторін, перевіривши матеріли справи, безпосередньо дослідивши докази, дійшов висновку, що у позові слід відмовити.

Статтями 12 і 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням.

Частиною другою статті 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 3 ст. 71 ЗК України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно із ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.03.2009, виданого виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради, квартира АДРЕСА_2 знаходиться на праві спільної часткової власності ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 .

Разом з тим, вказаним особам згідно з витягом про державну реєстрацію прав, видане КП ЛОР Дрогобицьким міжміським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки , номер :30181352, належить гараж в„– 23 , АДРЕСА_3 .

Відповідно до виписки з рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 19.08.1999 за №234 ОСОБА_8 вирішено дозволити провести проектування добудови до приватизованої квартири АДРЕСА_2 , і влаштування окремого входу.

Актом державної приймальної комісії Інспекції Держаного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області від 22.12.2008 прийнято в експлуатацію закінчену будівництвом квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 106,7 кв.м., житв лою 58,1 кв.м.

Згідно з податковими повідомленнями - рішення ГУ ДФС у Львівській області від 08.08.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_8 сплачували земельний податок за вказаною вище адресою.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( номер інформаційної довідки : 152462660, від 13.01.2019) земельна ділянка площею 0,0576 га, кадастровий номер : 4610600000:01:007:0166, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка) належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , підстава виникнення : свідоцтво про право власності, серія та номер :39794543, виданий 27.06.2015, видавник : Реєстраційна служба Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області.

Згідно з витягом про державну реєстрацію прав, виданим КП ЛОР Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки , номер :29045425, від 18.02.2011 ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 12.02.2011, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Манзілевською Т.С. належить житловий будинок АДРЕСА_1 .

Рішенням Дрогобицької міської ради від 26.06.2014 за №1382 Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок п. 1.6. надано ОСОБА_2 , прож. на АДРЕСА_4 , дозвіл на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки орієнтованою площею 576 кв.м. на АДРЕСА_4 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ( присадибна ділянка).

Рішенням Дрогобицької міської ради від 26.05.2015 №1610, затверджено матеріали з виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано безоплатно у власність та спільну сумісну власність земельні ділянки громадянам для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ( присадибна ділянка), зокрема за п. 1.3., ОСОБА_2 площею 576 кв.м. на АДРЕСА_4 , кадастровий номер : 4610600000:01:007:0166, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до відповіді міськрайонного управління у Дрогобицькому районі та місті Дрогобичі Головного управління Держгеокадастру у Львівській Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 16.04.2019 №29-13-0.172-339/121-19, наданої адвокату Копитчак Є.І., зазначено, що у відділі відсутні відомості ( проект землеустрою, інше) щодо земельної ділянки по АДРЕСА_4 між (поруч) будинками 23,21, 19 та 25 для розташування дитячого майданчика. А також відсутні інформація щодо виносу меж земельної ділянки для облаштування дитячого майданчика за вищевказаною адресою.

Також, відповіддю Дрогобицької міської ради від квітня 2019 №3-17/3438, наданою ОСОБА_4 повідомлено, що рішення Дрогобицької міської ради про розміщення дитячого майданчика між будинками 23,21,19 та 25 на вул . Шашкевича в м . Дрогобичі не приймалось. Одночасно зазначено, що відповідно до плану розташування м. Дрогобича ( затвердженого рішенням Дрогобицької міської ради 20.02.2013 №964) зазначені будинки знаходяться в зоні Ж-5 - зоні змішаної забудови ( садибної та квартирної до 4-х поверхів), де видами забудови допускається передбачити майданчики дитячі, спортивні, відпочинкові, господарські.

З матеріалів справи і з обставин встановлених у судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір з приводу проїзду до будинку АДРЕСА_3 ( відповідь виконавчого комітету Дрогобицької міської ради відділу архітектури та містобудування від 06.11.1996, №1152, відповідь виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 28.10.2010, від 29.04.2010, від 04.09.2009, від 13.05.2011 №3-21).

Згідно з відповіддю, виконавчого комітету від 11.05.2018 за №3-32/3390, зокрема, зазначено, що згідно наявного топографічного знімання довжина вищевказаного проїзду орієнтовно 42,5 кв.м., а ширина від 5,25 м ( при заїзді) до 4,2 м ( попри вищевказану земельну ділянку). Згідно з п. 3.11.* ДБН 360-92** Планування і забудова міських і сільських поселень проїзд суміщений з тротуаром до окремого стоячого житлового будинку повинен мати не менше 4,2 м., що відповідає існуючій ситуації.

Так, згідно плану земельної ділянки Львівської регіональної філії центру ДЗК Дрогобицького міського відділу до вул. Шашкевича в м. Дрогобичі, передбачено проїзд розміром 6,51 м.

Актом обстеження, складеного Відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Дрогобицької міської ради 13.07.2018, робоча група встановила, що приватизована земельна ділянка на АДРЕСА_4 , кадастровий номер : 4610600000:01:007:0166, яка належить ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право власності від 27.06.2015 не перешкоджає у користуванні заїздом до житлового будинку АДРЕСА_3 .

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Порядок і процедура передачі земельної ділянки у власність громадянинові встановлена статтею 118 ЗК України.

Зокрема, ч.7 вказаної статті ЗК України встановлено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно?правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до ч.8 ст. 118 ЗК розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія).

Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно?правових актів.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи.

Відповідно до ч.9 ст. 118 ЗК Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частини десята, одинадцята статті 118 ЗК).

Статтею ст.50 Закону України Про землеустрій визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок; проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею ст. 393 ЦК України передбачено, що акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника/користувача за його позовом визнається незаконним та скасовується.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність в подальшому.

Судом не виявлено порушень закону, в тому числі вимог статті 118, 116 Земельного Кодексу, які б були підставою для визнання прийнятих радою рішень незаконним. Судом не встановлено таких порушень прав і дійсних інтересів позивача вказаними рішеннями, які б тягли за собою скасування даних рішень. Тому підстав для задоволення позову в цій частині немає.

Також, позивачем не надано, а судом не здобуто доказів того, що спірний проїзд звузився за рахунок земельної ділянки, що надана у власність ОСОБА_2 , і ширина такого становить 2,29 м. за рахунок приватизованої земельної ділянки ОСОБА_2 , враховуючи, що проїзд відноситься до земель загального користування, щодо передачі у власність таких існує заборона за ч.4 ст. 83 ЗК України.

Щодо наданої позивачем інформації, що на проїзді розташовані певні інженерні споруди, таким не надано доказів захоплення третьою особою спірного проїзду.

Більше того, суд бере до уваги те, що позивачем не оспорюється, що ним облаштовано дитячий майданчик без погодження з компетентними органами, який межує з існуючим проїздом, за рахунок якого межі проїзду могли бути зменшені, що вбачається з наданого позивачем плану території м. Дрогобич , ЛНДПІЗ 2018, а також те, що рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 19.08.1999 за №234 ОСОБА_8 вирішено дозволити провести проектування добудови до приватизованої квартири АДРЕСА_2 , і влаштування окремого входу. Тобто добудова була здійснена на вказаній земельній ділянці, внаслідок чого зменшилась площа такої земельної ділянки, як наслідок могло привести до зміни конфігурації проїзду.

З плану території м. Дрогобич , ЛНДПІЗ 2018, наданого на замовлення позивача, вбачається, що межі встановленого позивачем дитячого майданчика, виходять за межі існуючих гаражів повздовж лінії проїзду, внаслідок чого відстань між земельною ділянкою третьої особи і таким дитячим майданчиком становить 2,29 м. та 3,9 м., а перед початком такого дитячого майданчика 4 м. Таким чином, позивачу слід належним чином узгодити місце розташування дитячого майданчика з відповідними компетентними органами з урахуванням існуючих земель загального користування.

Що стосується заяви представника відповідача, що позивачем пропущено строк позовної давності до суду із звернення з даним позовом, то слід зазначити, що дійсно з моменту прийняття даних рішень пройшло більше трьох років.

Так, відповідно до ч. 3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, що має місце у даній справі. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Втім, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України). Отже, фактично сплив позовної давності є підставою для відмови у позові лише коли про її застосування заявлено стороною у спорі і суд не визнає поважними причини пропущення позовної давності.

Разом з тим, за змістом ч.1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Розглянувши даний позов в порядку цивільного судочинства, в межах позовних вимог,, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів дійшов висновку, що дослідженими в судовому засіданні доказами не встановлено, а позивачами не доведено факту порушеного права та законних інтересів позивача з боку відповідача, тому позов в частині визнання незаконних та скасування рішень не підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог про скасування реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, то суд вважає їх безпідставними, виходячи з наступного:

Реєстрація даного об`єкту нерухомого майна (земельної ділянки з присвоєним їй кадастровим номером), так і реєстрація права власності на вказану земельну ділянку, здійснені на підстав чинних рішень Дрогобицької міської ради, і у даному випадку відсутні підстави для скасування вказаних реєстраційного запису. Право власності ОСОБА_2 за принципом презумпції правомірності і дійсності правочинів є дійсним, набуте нею на законних підставах, і тому його реєстрація вважається законною. Принаймні в межах даної цивільної справи жодної з підстав для скасування реєстрації права власності на вказану земельну ділянку позивач не довів в межах визначених і заявлених ним позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, ч. 4 ст. 206, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради, третіх осіб: ОСОБА_2 , Головного управління Держегеокадастру у Львівській області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним права власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.09.2019.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання - АДРЕСА_7 .

Відповідач: Дрогобицька міська рада, ЄДРПОУ: 04055972, юридична адреса: пл. Ринок, 1, м.Дрогобич Львівської області, 82100.

Треті особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання - АДРЕСА_4 .

Головне управління Держегеокадастру у Львівській області, ЄДРПОУ: 39769942, юридична адреса: 79058, Львівська область, м.Львів, пр. Чорновола, 4

Суддя Хомик А.П.