Вирок

від 16.09.2019 по справі 675/952/19

ІЗЯСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 675/952/19

Провадження № 1-кп/675/91/2019

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2019 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , представника потерпілої ОСОБА_5 , представника цивільного відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЧАТКА» ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду в місті Ізяслав Хмельницької області матеріали кримінального провадження №12019240150000005, відомості про яке внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 04.01.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайськ Луганської області, особи, яка перемістилася з тимчасово окупованої території України та фактично проживає по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, середня спеціальна освіта, одруженого, який має на утриманні одну малолітню дитину, працюючого водієм у товаристві з обмеженою відповідальністю «КАМЧАТКА», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_7 (по тексту ОСОБА_7 , обвинувачений), будучи водієм транспортного засобу, 04.01.2019 року близько 15 години у с. Радошівка Ізяславського району Хмельницької області на території свинно-репродуктивного комплексу товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЧАТКА» (по тексту ТОВ «КАМЧАТКА»), керуючи вантажним автомобілем марки «ГАЗ 3309» з д.н.з. НОМЕР_1 , під час заїзду до приміщення кормоцеху, рухаючись заднім ходом всупереч приписам пунктів 1.5, 2.3, 10.1, 10.9, 12.3 Правил дорожнього руху України, не переконався, що це буде безпечним та не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху та загрози життю та здоров`ю громадян, не маючи, при цьому, змоги спостерігати за дорожньою обстановкою в межах габаритної ширини позаду керованого ним автомобіля, діючи недбало, не звернушись за допомогою до інших осіб здійснив наїзд задньою частиною автомобіля на ОСОБА_9 (по тексту - ОСОБА_9 ), який знаходився позаду автомобіля.

Внаслідок такої дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді політравми відкритого перелому кісток склепіння та основи черепа, субдуральної гематоми праворуч, ділянки садніння на шкірі правої половини обличчя та голови, рани в даній ділянці, синець під правим оком, сукон`юнктивальний крововилив на білковій оболонці правого ока, крововилив на внутрішній поверхні шкіри голови праворуч; закрита травма грудної клітки: перелом губчатої речовини грудини, переломи 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 ребер ліворуч, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 ребер праворуч; садна на тильних поверхнях обох кистей рук.

Відповідно висновку експерта №115 від 05.02.2019 року тілесні ушкодження, які зазначені вище, виникли від травмуючої дії твердих тупих предметів незадовго до смерті, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення та призвели до смерті ОСОБА_9 .

Так, смерть ОСОБА_10 настала внаслідок поєднаної травми голови та грудної клітки, із переломами кісток склепіння та основи черепа, переломами ребер та грудини, субдуральної гематомою, що призвело до шоку.

Натомість згідно висновку експерта №52 від 26.02.2019 року ОСОБА_9 в момент переїзду його тіла колесами автомобіля знаходився у горизонтальному положенні, при цьому останній знаходився до травмуючого предмета (колеса автомобіля) правою боковою поверхнею тіла.

Згідно даних висновку експерта №10.02-0022:19 від 21.02.2019 року на момент дослідження рульове керування та робоча гальмова система автомобіля марки «ГАЗ 3309» з д.н.з. НОМЕР_1 перебували в працездатному стані та у повній мірі виконували конструктивно передбачені функції по зміні напрямку та темпу руху автомобіля.

При цьому, у відповідності до висновку експерта №10.1-0094:19 від 15.03.2019 року в дорожній ситуації, що склалася водій автомобіля марки «ГАЗ 3309» з д.н.з. НОМЕР_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1, 10.9, 12.3 Правил дорожнього руху України, а саме: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; під час руху транспортного засобу заднім ходом не повинен був створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху у разі потреби повинен був звернутися за допомогою до інших осіб; у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він, повинен був негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Крім того, згідно даних такого висновку експерта в дорожній ситуації, що склалася водій ОСОБА_7 , за умови перебування пішохода ОСОБА_9 в межах габаритної ширини позаду автомобіля «ГАЗ 3309» з д.н.з. НОМЕР_1 , з моменту початку руху та подальшого переміщення вказаного транспортного засобу, не був позбавлений можливості запобігти наїзду на останнього, виконуючи вимоги пп. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 2ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю. Надав показання, які по своїй суті відповідають змісту вище встановленим та зазначеним судом обставинах. Обвинувачений просив врахувати, що в скоєному щиро розкаюється, розуміючи, що заподіяв непоправимої втрати просив прийняти свої вибачення потерпілій та близьким, рідним ОСОБА_9 .

Потерпіла ОСОБА_4 вказала, що будь-яких претензій до обвинуваченого не висловлює та просила призначити йому покарання не пов`язане з позбавленням волі і без позбавлення права керувати транспортними засобами, так як це позбавить останнього основного та єдиного джерела існування.

Представник потерпілої просив врахувати суд позицію його довірительки щодо міри покарання обвинуваченому, яку слід йому призначити. Крім того просив задовольнити цивільний позов з урахуванням зменшення позовних вимог щодо стягнення з ТОВ «КАМЧАТКА» моральної шкоди у розмірі 100000 гривень та стягнення з ПАТ «Національна страхова компанія «Оранта» моральної та матеріальної шкоди в загальному розмірі 32720 гривень.

Обгрунтовуючи цивільний позов представник потерпілої просив врахувати, що оскільки вказана ДТП є страховим випадком, передбаченим страховим договором, то відповідно ПАТ «Національна страхова компанія «Оранта» згідно полісу АМ №7013541 від 19.06.2018 року несе відповідальність в межах визначених договором.

Крім того, як вказав представник потерпілої на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 працював в ТОВ «КАМЧАТКА» на посаді водія, а відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, а відтак ТОВ «КАМЧАТКА», як роботодавець, зобов`язане нести відповідальність за шкоду, заподіяну обвинуваченим внаслідок здійснення його трудової діяльності.

Цивільний відповідач ТОВ «КАМЧАТКА» через свого уповноваженого представника висловила надію, що у випадку доведеності вини ОСОБА_7 застосоване щодо нього покарання буде відповідати принципам розумності та буде не пов`язане з позбавленням волі. Також просила врахувати, що ОСОБА_7 опинився у скрутному становищі після того, як змушений був покинути тимчасово окуповану територію України разом зі своєю сім`єю, яку утримує фактично одноособово. На думку ТОВ «КАМЧАТКА» позбавлення обвинуваченого права керувати транспортними засобами, який є особливо цінним для товариства працівником, позбавить сумлінного працівника, а його сім`ю єдиного годувальника.

Заявлений ОСОБА_4 цивільний позов з первісними вимогами щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 500000 гривень цивільний відповідач ТОВ «КАМЧАТКА» не визнав, однак після прийнятої судом заяви потерпілої про його уточнення та зменшення вимог до 100000 гривень визнав у повному обсязі, про що заявила представник ОСОБА_6 у судових засіданнях як 15.08.2019 року, так і 13.09.2019 року.

Цивільний відповідач ПАТ «Національна страхова компанія «Оранта» через свого уповноваженого представника у судовому засіданні 15.08.2019 року цивільний позов не визнав з підстав, викладених у відзиві. Як вважає представник цивільного відповідача ОСОБА_4 не доведено, що саме потерпіла оплачувала послуги на поховання, докази щодо прийому-передачі таких послуг також не надано. На думку представника ПАТ «Національна страхова компанія «Оранта» є необгрунтованими вимоги щодо стягнення суми вартості за встановлення надгробного пам`ятника. При цьому, покликається, що позивачем не доведено, що вона перебувала на утриманні брата як непрацездатна особа. Підстав для стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 гривень цивільний відповідач також не вбачає з огляду на недоведеність їх заподіяння.

Крім фактичних даних, отриманих із показань обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_4 винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у скоєному підтверджується наступними доказами:

-протоколом огляду місця події від 04.01.2019 року, план - схемою до такого протоколу огляду місця події від 04.01.2019 року та фото-таблицями до протоколу;

- протоколом огляду місця події від 28.03.2019 року та фото-таблицями до нього;

-протоколом огляду документів від 05.01.2019 року, в тому числі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на вантажний автомобіль марки ГАЗ 3309, р.н. НОМЕР_3 , полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів № НОМЕР_4 , протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу №00442-00625-18 від 18.06.2018, посвідчення водія ОСОБА_7 НОМЕР_5 , договору оренди автомобіля ГАЗ 3309 р.н. НОМЕР_1 та акту прийому-передачі зазначеного автомобіля, копії, яких долучені до матеріалів кримінального провадження;

- протоколом тимчасового доступу до медичної картки та рентгенівських знімків стаціонарного хворого ОСОБА_9 від 05.01.2019 року та їх оригіналами, протоколом огляду від 28.02.2019 року з відображенням діагнозу ОСОБА_9 та медичних заходів, що були проведені;

- висновками експертів №115 від 18.01.2019 року, №45 від 28.01.2019 року, №214 від 30.01.2019 року, №4.2-0043:19 від 30.01.2019 року, №8 від 05.02.2019 року, №30 від 05.02.2019 року, №10.2-0022:19 від 21.02.2019 року, №52 від 26.02.2019 року, №10.1-0094:19 від 15.03.2019 року;

- наказом ТОВ «Охоронна агенція «Протект» від 29.12.2018 року №25-к про призначення Нищого з 03.01.2019 року охоронником;

- наказом від 18.07.2017 року №47 про прийом на роботу ОСОБА_7 на посаду водія на свиннорепродуктивній фермі в с. Радошівка з 19.07.2017 року.

Суд визнає показання обвинуваченого, потерпілої, а також досліджені вказані докази належними та допустимими, оскільки вони зібрані у порядку, встановленомуКПК України. Відсутні підстави, передбаченіст. 87 КПК Українидля визнання вказаних доказів недопустимими, у ході процесуальних дій обвинувачений був повідомлений про свої права, в тому числі про право відмовитися від давання показань відповідно дост. 63 Конституції України. Вказані докази не суперечать між собою щодо фактичних обставин і повністю доводять ту обставину, що саме обвинувачений керуючи вантажним автомобілем марки «ГАЗ 3309» з д.н.з. НОМЕР_1 , під час заїзду до приміщення кормоцеху, рухаючись заднім ходом не переконався, що це буде безпечним та не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху та загрози життю та здоров`ю громадян, не маючи, при цьому, змоги спостерігати за дорожньою обстановкою в межах габаритної ширини позаду керованого ним автомобіля, діяв недбало, не звернувся за допомогою до інших осіб та здійснив наїзд задньою частиною автомобіля на ОСОБА_9 , який знаходився позаду автомобіля, і, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення та призвели до його смерті.

Фактичні дані, отримані судом у своїй сукупності поза розумним сумнівом дають достатню підставу вважати, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 знаходяться в прямому причинному зв`язку із наслідками у вигляді ДТП, внаслідок якої ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення та призвели до його смерті.

У пунктах 4 і 5Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»роз`яснюється, що суб`єктом злочину, передбаченогост. 286 КК Українивизнають особу, яка керує транспортним засобом, незалежно від того, чи має вона на це право. Відповідальність застаттею 286 КК Українинастає незалежно від місця, де були допущені порушення правил безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту, правил водіння або експлуатації машини (на магістралі, шосе, вулиці, залізничному переїзді, полі, території підприємства, у дворі, тощо). Це стосується й випадків, коли зазначені правила було порушено під час виконання з допомогою транспортних засобів різних робіт (дорожніх, сільськогосподарських, будівельних та ін.). Відповідальність застаттею 286 КК Українинастає лише за умови, що винна особа внаслідок порушення певних правил спричинила з необережності потерпілому середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження або його загибель.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченомуКПК Українипорядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч.ч. 1, 2ст. 84 КПК України).

Частиною 1статті 94 КПК Українивстановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовуютьЄвропейську конвенцію з прав людинита практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року та «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів, суд як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

При цьому суд керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який грунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

У ході судового розгляду суд дійшов до висновку про те, що докази, на яких ґрунтується обвинувачення є належними та достатніми, надають інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування.

Сукупність досліджених та перевірених судом доказів вказує на те, що саме з вини обвинуваченого, який вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, ОСОБА_9 було спричинено тілесні ушкодження, відтак, порушення водієм ОСОБА_7 . Правил дорожнього рухузнаходиться у прямому причинному зв`язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали у вигляді смерті ОСОБА_9 .

Отже, встановивши обставини, які підлягали доказуванню в кримінальному провадженні і дослідивши всі зібрані докази в їх сукупності, які суд оцінює як достовірні та які встановлюють наявність або відсутність суспільно - небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, суд прийшов до висновку, що діяння ОСОБА_7 має наведені кваліфікуючі ознаки, які містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 286 КК України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що своїми діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить із того, що відповідно достатті 2 КПК Українизавданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (ч.ч. 1, 2, 3ст. 50 КК України).

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного - позитивно характеризується по місцю роботи та проживання, раніше не судимого, наявність у відповідності дост. 66 КК Україниобставин, які пом`якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину; відсутність відповідно дост. 67 КК Україниобставин, що обтяжують покарання.

Також суд враховує і дані досудової доповіді від 25.06.2019 року, згідно якої органом пробації зроблено однозначний висновок про можливість виправлення ОСОБА_7 без позбавлення або обмеження волі на певний строк, оскільки інформація про його особу, його спосіб життя та історія правопорушень свідчить про низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд виходить із встановленоїст. 50 КК Українийого мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, заснованих на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує визначеніст. 65 КК Українизагальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, передбаченіст. 66 КК Україниобставини, що пом`якшують покарання та відсутність, передбаченихст. 67 КК Україниобставин, що обтяжують покарання.

Згідно роз`яснень, що міститьПостанова Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення кримінального покарання», особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_7 , судом враховується особа винного, який характеризується виключно позитивно, його дійсне щире каяття та активна позиція потерпілої щодо прощення обвинуваченого попри завдання їй непоправної втрати; обставини та тяжкість скоєного кримінального правопорушення.

Значення покарання визначається не його жорстокістю, а справедливістю, невідворотністю, своєчасністю і неминучістю його застосування за злочин, вчинений ОСОБА_7 .

З врахуванням вище зазначеного суд приходить до висновку, що задля досягнення мети покарання, визначеноїстаттею 50 КК України, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі без ізоляції від суспільства із встановленням відповідно до ст.ст. 75,76 КК Україниіспитового строку.

При вирішенні питання щодо призначення додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами судом враховується наступне.

Як свідчить характеристика, видана Щуровецькою сільською радою Ізяславського району Хмельницької області від 15.01.2019 року ОСОБА_7 характеризується позитивно, будь-які скарги на його негідну поведінку не поступали.

У відповідності до характеристики за місцем роботи від ТОВ «КАМЧАТКА» ОСОБА_7 , працюючи водієм з 19.07.2017 року по даний час зарекомендував себе з позитивної сторони, сумлінно виконуючи свої професійні обов`язки, не порушуючи трудового розпорядку та трудової дисципліни.

При цьому як вбачається з довідок від 28.10.2014 року №6807000086 та від 29.10.2015 року №6807000301 ОСОБА_7 , його дружина та спільна дитина взяті на облік як особи, які переміщуються з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО та перемістилися в с. Щурівці Ізяславського району Хмельницької області.

Крім того, суд враховує розписку потерпілої ОСОБА_4 від 30.05.2019 року, її позицію у судових засіданнях та письмове клопотання ТОВ «КАМЧАТКА», думку його представника у судових засіданнях щодо призначення ОСОБА_7 основного покарання не пов`язаного з позбавленням волі без призначення додаткового у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки це позбавить останнього і його сім`ї основного джерела існування.

Судом враховується, що робота обвинуваченого пов`язана з керуванням транспортним засобом, остінній та його сім`я є внутрішньо переміщеними особами внаслідок збройного конфлікту на території Луганської області, де до 2014 року постійно проживали, а відтак при застосуванні додаткового покарання ОСОБА_7 буде позбавлений єдиного джерела доходу, а тому беручи, крім цього його ставлення до наслідків та його подальшу поведінку, думку потерпілої недоцільно і явно несправедливо при призначенні міри покарання застосувати відносно нього позбавлення права керування транспортними засобами.

Вирішуючи питання щодо цивільного позову, заявленого у кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_4 про стягнення із ТОВ «КАМЧАТКА» моральної шкоди завданої злочином у розмірі 100000 гривень та про стягнення з ПАТ «НАСК «Оранта» 8920 гривень матеріальної шкоди на поховання ОСОБА_9 , 9800 гривень за виготовлення і 4000 гривень за встановлення надгробного пам`ятника та завданої моральної шкоди в сумі 10000 гривень, судом враховується наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. У п. 1 ч. 2 даної статті зазначено, що збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У частині 1статті 1166 ЦК Українизазначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2ст. 1187 ЦК Українишкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно дост. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізичнаособа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Як роз`яснюється Пленумом Верховного Суду України в п. 3Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно роз`яснень, що містить Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» 01.03.2013№4 особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2Правил дорожнього рухуУкраїни). Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно достатті 1191 ЦК України.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ТОВ «КАМЧАТКА», суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, враховує перенесені душевні та фізичні страждання ОСОБА_4 , пов`язані із смертю брата ОСОБА_9 , яка при цьому є інвалідом ІІІ групи.

На переконання суду потерпіла довела, що внаслідок смерті свого брата було порушено її нормальний життєвий уклад, в результаті чого погіршився і стан її здоров`я, що підтверджується, в тому числі, і даними її амбулаторної картки як хворої.

Відтак, суд вважає, що справедливим буде розмір морального відшкодування ТОВ «Камчатка» у сумі 100000 гривень, який заявлений потерпілою, і повністю визнаний представником цивільного відповідача, оскільки буде достатнім для сатисфакції за отримані страждання.

Також на думку суду підлягає повному задоволенню і цивільний позов до ПАТ «НАСК «Оранта».

Так, суд враховує, що відповідальність законного володільця джерела підвищеної небезпеки ТОВ «КАМЧАТКА», була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта» згідно полісу АМ №7013541 від 19.06.2018 року, на підставі якого останнє застрахувало свою відповідальність за шкоду, заподіяну майну третім особам під час експлуатації наземного транспортного засобу, а страхова компанія, відповідно, взяла на себе обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди третім особам з вини страхувальника. Згідно вказаного полісу ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну становить 100000 гривень, а страхова сума за шкоду заподіяну здоров`ю потерпілого становить 200000 гривень.

При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Враховуючи вказані вище норми права в частині вирішення цивільного позову до ТОВ "КАМЧАТКА" слід вказати також наступне.

Суд відкидає доводи цивільного відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» про недоведеність і необгрунтованість заявлених позивачем вимог. Так, у розпоряджені суду знаходиться товарний чек ФОП ОСОБА_11 від 19.03.2019 року, виданий ОСОБА_4 щодо здійснення нею оплати за виготовлення надгробного пам`ятника ОСОБА_12 в сумі 9800 гривень з представленими його фото-таблицями. Також товарними чеками ФОП ОСОБА_11 від 05.01.2019 року, від 18.04.2019 року та накладною б/н від 06.01.2019 року ПП «Мілошевських» підтверджується факт понесених витрат на поховання ОСОБА_9 , які суд не вбачає підстав відкинути як неналежні та недопустимі докази.

З урахуванням доведеності факту перенесених душевних та фізичних страждань ОСОБА_4 , в тому числі з врахуванням відомостей, які містять довідка №24 від 08.01.2019 року Лісоводської сільської ради, амбулаторна картка хворої ОСОБА_4 , виписка з медичної карти амбулаторного хворого від 02.07.2019 року, Рішення ЛКК №123/3 від 02.07.2019 року КНП «Городоцький районний Центр ПМСД», письмові свідчення ОСОБА_13 та ОСОБА_14 та приписів ст.ст. 979, 1194 ЦК України, ч. 1 ст. 22 та пункту 27.4 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 2 Закону України «Про поховання та похорону справу», суд вважає обгрунтованою необхідність стягнення з ПАТ «НАСК «Оранта» матеріальної та моральної шкоди в загальному розмірі 32720 гривень. На думку суду така сума відшкодування матеріальної та моральної шкоди цілком об`єктивно узгоджується з принципами розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ч. 4ст. 174 КПК Українисуд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Відповідно до ухвали слідчого судді Ізяславського районного суду Хмельницької області від 09.01.2019 року на вантажний автомобіль марки «ГАЗ 3309» з д.н.з. НОМЕР_1 , належний ТОВ СГП «Агрос-Віста», накладено арешт.

З врахуванням положеньстатті 174 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність та доцільність скасування арешту на вище зазначений транспортний засіб та вирішення відносно нього питання про долю як речового доказу у відповідності до положеньстатті 100 КПК України.

Відповідно до положеньстатті 118 КПК Українивитрати, пов`язані із залученням експертів являються процесуальними витратами.

Частиною 2статті 124 КПК Українивстановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Із врахуванням вище зазначеного, суд в силу положень ст.ст. 118,124 КПК Україниприходить до висновку, що процесуальні витрати по справі, пов`язані з проведенням судових експертиз підлягають стягненню із обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави в загальному розмірі 2717 гривень, оскільки їх розмір та підстава підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Питання про речові докази суд вирішує у відповідності дост. 100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.100,124,174, ч. 1 ст. 368, ст.ст. 369,370,371,373,374,394,395 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставіст. 75 КК Українизвільнити ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, із встановленням іспитового строку 2 роки, з покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1ст. 76 КК України, а саме:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

З набранням вироком законної сили з метою його виконання арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Ізяславського районного суду Хмельницької області від 09.01.2019 року на вантажний автомобіль марки «ГАЗ 3309» з д.н.з. НОМЕР_1 , належний ТОВ СГП «Агрос-Віста», - скасувати.

Речові докази по справі:

-вантажний автомобіль марки «ГАЗ 3309» з д.н.з. НОМЕР_1 , належний ТОВ СПГ «Агрос-Віста», - повернути власнику;

-медичну картку стаціонарного хворого №5/56, заведену на ОСОБА_9 , - повернути Ізяславській центральній районній лікарні;

-5 марлевих тампонів зі змивами крові ОСОБА_9 та 2 контрольні зразки марлі, поміщені у 7 паперових конвертів, - знищити;

-одяг ОСОБА_9 , а саме його куртку та штани з ознаками механічних пошкоджень, - знищити.

Стягнути із ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_6 , виданий 26.12.2002 року Первомайським МВ УМВС України в Луганській області) на користь держави витрати на залучення експертів, у зв`язку з проведенням судових експертиз в розмірі 2717 (дві тисячі сімсот сімнадцять) гривень 00 копійок.

Цивільний позов ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЧАТКА» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити повністю.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЧАТКА» (код ЄДРПОУ - 32498044) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_7 ) 100 000 (сто тисяч) гривень, як відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Цивільний позов ОСОБА_4 до публічного акціонерноготовариства "Національнаакціонерна страховакомпанія "Оранта" про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (код ЄДРПОУ 00034186) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_7 ) 22720 гривень матеріальної шкоди та 10000 гривень моральної шкоди, всього у загальному розмірі 32 720 (тридцять дві тисячі сімсот двадцять) гривень.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: ОСОБА_1