Постанова

від 12.09.2019 по справі 924/273/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року Справа № 924/273/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Петухов М.Г. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: Бокуліч В.П.

відповідача 1: Логін В.Т.

відповідача 2: Панченко Д .В .

треті особи на стороні позивача: ОСОБА_2

ОСОБА_3 : ОСОБА_4

третя особа на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри": не з`явилася

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення господарського суду Хмельницької області від 24.06.19 р. у справі №924/273/18, постановлене суддею Заверуха С.В., повний текст складено 24.06.2019 р.

за позовом ОСОБА_5 , с. Мукша Китайгородська Кам`янець - Подільський Хмельницької області

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри"

2) Акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача 1) ОСОБА_2

2) ОСОБА_3

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" - ОСОБА_7, м. Кам`янець - Подільський Хмельницької області

про визнання недійсним іпотечного договору з моменту його укладення

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.08.2018р. по справі №924/273/18 у позові відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2018р. апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення господарського суду Хмельницької області від 22 серпня 2018 року у справі №924/273/18 задоволено. Рішення господарського суду Хмельницької області від 22 серпня 2018 року у справі №924/273/18 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним іпотечний договір від 22 лютого 2018 року, укладений між публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Товтри", посвідчений приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Рибаком С.Й., зареєстрований в реєстрі за № 439, з моменту його укладення.

Постановою Верховного Суду від 23.01.2019р. касаційну скаргу акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задоволено частково. Рішення господарського суду Хмельницької області від 22.08.2018р. та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2018р. у справі за № 924/273/18 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

При цьому Верховним Судом вказано, що місцевим та апеляційним господарським судом залишено поза увагою та без належної правової оцінки пункти 7.1 - 7.5 статуту ТОВ "Товтри", які визначають права та обов`язки учасників товариства. Не надано оцінки пунктам 8.8 - 8.11 статуту ТОВ "Товтри" про повноваження директора товариства як виконавчого органу. Наголошено, що якщо господарським судом буде з`ясовано, що статутом товариства з обмеженою відповідальністю право виконавчого органу цього товариства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган уклав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт неузгодження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним. Окрім того, згідно даної постанови суди не з`ясували питання подальшого схвалення ТОВ "Товтри" зазначеного договору відповідно до вимог ст. 241 ЦК України, враховуючи те, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого її представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним.

Під час нового розгляду справи №924/273/18 господарський суд Хмельницької області ухвалив рішенням 24.06.2019 р. яким позов ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри", Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" - ОСОБА_7 та за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 про визнання недійсним іпотечного договору з моменту його укладення - задоволено.

Визнано недійсним іпотечний договір від 22.02.2008р., укладений між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Товтри", посвідчений приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Рибаком С.Й., зареєстрований в реєстрі за №439, з моменту його укладення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 24.06.2019 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник звертає увагу, що наведені у позові обставини щодо перевищення повноважень, незаконності та протиправності дій з боку директора ТОВ "Товтри" ОСОБА_2 не підтверджені належними доказами. Як і не підтверджено жодним доказом те, що ОСОБА_5 не знала про укладення договору іпотеки, оскільки могла та мала повне право на отримання такої інформації.

Крім того, ОСОБА_2 як засновник товариства повинен був здійснювати контроль за діяльністю товариства, надавати інформацію щодо майна товариства, його обтяження, а тому позивачу повинно було бути відомо про перебування нерухомого майна під обтяженням у зв`язку із передачею його в іпотеку, тому стверджуючи про свою необізнаність з приводу укладення іпотечного договору з часу його укладення до подачі до суду, тим самим вводить суд в оману.

Вказані відносини між учасниками товариства щодо майна товариства жодного відношення до Банку не мають, а тому не здійснення контролю чи неотримання інформації щодо майна не є підставою для визнання договору іпотеки недійсним. Також, скаржник стверджує, що господарський суд не надав належної правової оцінки заяві про застосування строків позовної давності, оскільки за загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, враховуючи вказані обставини позивач цілком могла та мала право будь-яким способом довідатись про укладення договору іпотеки. Щодо того, ОСОБА_2 повідомив позивачку про укладення договору іпотеки лише у 2018 році, вважаємо, що вказані обставини жодним допустимим доказом не підтверджено. Єдиним підтвердженням того є лише пояснення ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , що він не повідомляв учасників товариства про укладення договору. Вказані пояснення у відповідності до чинного законодавства не є доказом.

Відтак, на думку скаржника рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції.

Ухвалами апеляційного господарського суду від "05" серпня 2019 р. поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення господарського суду Хмельницької області від 24.06.2019 р. у справі №924/273/18, зупинено виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 24.06.2019 р. у справі №924/273/18 та призначено розгляд апеляційної скарги у судове засідання.

27.08.2019 р. на адресу апеляційного суду надійшло клопотання від ОСОБА_5 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/273/18. Зокрема, просить проведення відеоконференції доручити господарському суду Хмельницької області.

30.08.2019р. на електронну адресу апеляційного суду надійшло клопотання від Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/273/18. Зокрема, просить проведення відеоконференції доручити господарському суду Хмельницької області.

03.09.2019р. на електронну адресу апеляційного суду надійшло клопотання від ОСОБА_3 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/273/18. Зокрема, просить проведення відеоконференції доручити господарському суду Хмельницької області.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 09.09.2019 р. клопотання ОСОБА_5 , Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/273/18 - задоволено. Доручено забезпечення проведення відеоконференції господарському суду Хмельницької області (29000, м.Хмельницький, вул. Майдан Незалежності, 1).

27.08.2019 р. від позивача ОСОБА_5 на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить рішення господарського суду Хмельницької області від 24.06.2019 р. у справі №924/273/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

10.09.2019 р. на адресу апеляційного суду від представника ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому, адвокат просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги АТ Укрсоцбанк на рішення господарського суду Хмельницької області у справі №924/273/18 від 24.06.2019 р.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 24.06.2019 р. у справі №924/273/18 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача ОСОБА_5 заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування власної правової позиції вважає, що рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить залишити рішення господарського суду Хмельницької області від 24.06.2019 р. залишити без змін.

Директор Товариства з обмеженою відповідальністю Товтри Логін Володимир Терентійович - підтримав позицію представника позивача в повному обсязі та надав додаткові пояснення по суті спору.

Представник ОСОБА_3 , також підтримав позицію представника позивача в повному обсязі та надав власну правовому позицію щодо суті спору.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри"- ОСОБА_7 у судове засідання не прибув та не реалізував процесуальне право на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції, причин неявки суду не повідомили. При цьому колегія суддів звертає увагу сторін на те, що в даному випадку враховується правова позиція Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Відтак, колегія суддів визначилась про можливість розгляду скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк", в подальшому - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (кредитором) та фізичною особою ОСОБА_7 (позичальником) було укладено генеральний договір №890/65-ГД 14, відповідно до п. 1 якого кредитор зобов`язується надавати позичальнику грошові кошти у гривнях та/або доларах США, євро (кредит), в межах загального ліміту, що дорівнює або є еквівалентним за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України станом на дату укладення цього договору 2000000 грн., на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, а позичальник зобов`язується повернути кредит у строк та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, сплатити проценти у розмірі, що визначатиметься у додаткових угодах до цього договору, а також сплачувати комісії у розмірі та у порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться в додаткових угодах до цього договору, та є його невід`ємною частиною.

22.02.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк", в подальшому - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (іпотекодержателем) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Товтри" (іпотекодавцем) в особі директора Логіна Володимира Терентійовича, який діє на підставі статуту, зареєстрованого виконкомом Кам`янець-Подільської міської ради за № 384 від 06.05.2000, зі змінами та доповненнями від 19.12.2000 № 1093, що є майновим поручителем за зобов`язаннями громадянина України ОСОБА_7 (позичальник), було укладено іпотечний договір.

Згідно з п.1.1. договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником зобов`язань за генеральним договором № 8920/65-ГД 14 від 22.02.2008, укладеним між іпотекодержателем та позичальником, наступне нерухоме майно, належне іпотекодавцю: комплекс №1 по вул. Першотравневій в м . Кам`янець -Подільський Хмельницької області, загальною площею 2202,5 кв.м. Вартість предмету іпотеки за згодою сторін (заставна вартість) становить 5 000 000 грн., що в еквіваленті складає 990099,01 доларів США, 671891,29 євро за офіційним курсом Національного банку України на дату укладення цього договору (п. 1.2. договору). Загальна вартість предмету іпотеки, згідно витягу з реєстру, наданого Кам`янець-Подільським БТІ №16770555 від 23.11.2007, складає 1300000 грн. (п. 1.3.).

Цей договір скріплений підписами начальника Кам`янець-Подільського відділення Хмельницької обласної філії АКБ „Укрсоцбанк" та директора Товариства з обмеженою відповідальністю „Товтри" та печатками сторін, посвідчений 22.02.2008 приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 439.

Відповідно до протоколу зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Товтри" №1 від 02.03.2000, крім іншого, вирішено обрати ОСОБА_2 директором товариства. На виконання даного рішення зборів видано відповідний наказ №1-К від 06.03.2000 "Про призначення".

Згідно з протоколом зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Товтри" № 2 від 18.12.2000, рішенням зборів було задоволено прохання ОСОБА_5 ввести її до складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Товтри"; збільшити розмір статутного фонду товариства на суму 487 000 грн.; затвердити новий розмір статутного фонду в сумі 494000 грн.; у зв`язку із збільшенням розміру статутного фонду та складу засновників товариства провести перерозподіл статутного фонду в такому порядку: ОСОБА_2 - 33,3%, що становить 164635,2 грн.; ОСОБА_9 - 33,3%, що становить 164635,2 грн.; ОСОБА_5 - 33,3%, що становить 164635,2 грн.; затвердити відповідні зміни та доповнення до статуту та установчого договору товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри".

До статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" вносились зміни і доповнення, зокрема, щодо розміру статутного капіталу (фонду), відповідно до протоколів зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" №2 від 18.12.2000, №4 від 19.05.2006, №12 від 29.03.2013, №13 від 14.10.2013, №14 від 21.10.2013, №15 від 08.11.2013 року.

Таким чином, ОСОБА_5 є учасником товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" з 2000 року та володіє 33,3% статутного капіталу означеного товариства, як це зазначено у п.6.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри".

Розділом 7 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Товтри" визначені права та обов`язки учасників товариства, зокрема, відповідно до п.7.1. учасники товариства мають право: приймати участь в управлінні справами товариства; одержувати частину прибутку від діяльності товариства; одержувати повну інформацію про діяльність товариства, враховуючи право знайомитися з усіма документами товариства; одержувати на правах користування майно, яке належить товариству, за згодою решти учасників; бути носієм інших прав, які передбачені установчим договором та цим статутом.

Як передбачено п.7.2. статуту, за вимогою учасника товариство зобов`язане надати йому для знайомства річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протокол зборів.

Згідно з п. 7.3. статуту права учасників по передачі своїх прав (своєї частки) іншим учасникам, третім особам, порядок повернення внесеного вкладу учаснику, який вибуває з товариства, а також права правонаступників визначаються установчим договором та чинним законодавством.

Пунктом 7.4. статуту передбачено, що учасники товариства зобов`язані: вносити додаткові вклади в статутний фонд товариства в порядку, який визначений установчим договором та статутом, а також рішенням зборів учасників товариства; не розголошувати конфіденційну інформацію про діяльність товариства; виконувати положення установчих документів товариства; не розпоряджатися самостійно своєю долею статутного фонду товариства; виконувати рішення зборів учасників товариства і органів управління товариства; нести інші обов`язки, якщо це передбачено законодавчими актами України, установчим договором або цим статутом.

Порядок виходу та виключення учасника з товариства визначається установчим договором та чинним законодавством України (п.7.5. статуту).

Пунктом. 8.1. статуту визначено, що вищим органом товариства є збори його учасників, які складаються з учасників товариства, або призначених ними представників.

Згідно п. 8.2, 8.8. статуту, виконавчим органом товариства є директор.

Як передбачено п. 8.4. статуту, до компетенції зборів учасників товариства відносяться питання: визначення основних напрямків діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства; обрання та відкликання директора та ревізійної комісії; затвердження річних результатів діяльності товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків; створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень; винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб товариства; затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства; визначення умов оплати праці службових осіб товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв; прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії та затвердження ліквідаційного балансу; встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; вирішення питання про придбання товариством частки учасника; виключення учасника з товариства. З питань, зазначених у пунктах "а", "б", "и", "к", необхідна одностайність у вищому органі. З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.

У відповідності до умов п. 8.9. статуту директор товариства: затверджує поточні плани діяльності товариства і заходи, необхідні для їх виконання; затверджує штатний розклад, посадові оклади і виробничі показники співробітників апарату, встановлює розміри та строки їх преміювання; створює органи, які необхідні для виконання завдань товариства; розпоряджається всім майном товариства, враховуючи грошові ресурси; приймає та звільняє з роботи співробітників товариства; організовує ведення бухгалтерського обліку та звітності товариства; надає зборам учасників товариства річний баланс та звіт товариства; забезпечує вирішення завдань, які поставлені зборами учасників.

Відповідно до п. 8.10. статуту директор товариства має право: без довіреності діяти від імені товариства, представляти його у всіх установах, організаціях, підприємствах як в Україні, так і за кордоном; здійснювати всякого роду угоди та інші юридичні акти, видавати довіреності, відкривати в банках рахунки.

Як передбачено п. 8.11 статуту, за рішенням зборів учасників товариства до компетенції директора можуть бути віддані питання, які входять до компетенції зборів товариства.

Пунктом 8.12. статуту встановлено, що договори на суму, які перевищують 5000 грн., повинні обов`язково узгоджуватися з учасниками товариства.

З протоколу зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" №1 від 27.03.2018, вбачається, що ОСОБА_5 як учасник товариства вийшла з пропозицією про реалізацію невикористаного нерухомого майна, а саме приміщень, які стоять декілька років без використання та потребують постійних витрат для їх утримання з метою отримати кошти для діяльності товариства. Директор ОСОБА_2 на цю пропозицію повідомив, що продаж невикористаних приміщень товариства є неможливим, оскільки все нерухоме майно товариства знаходиться у заставі. На питання ОСОБА_5 , з яких підстав майно товариства знаходиться у заставі, директор ОСОБА_2 відповів, що на підставі іпотечного договору від 22.02.2008, укладеного між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Товтри" для забезпечення виконання позичальником ОСОБА_7 генерального договору № 890/65-ГД 14 від 22.02.2008

Директор ОСОБА_2 подав пропозицію учасникам щодо надання ними згоди на укладення ТОВ „Товтри" іпотечного договору від 22.02.2008 з ПАТ „Укрсоцбанк" у забезпечення виконання позичальником ОСОБА_7 генерального договору № 890/65-ГД 14 від 22.02.2008.

Як зазначено у протоколі зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" №1 від 27.03.2018, рішення з розгляду внесеної директором ОСОБА_2 пропозиції щодо надання згоди на укладення ТОВ "Товтри" іпотечного договору від 22.02.2008 з ПАТ „Укрсоцбанк" у забезпечення виконання позичальником ОСОБА_7 генерального договору №890/65-ГД 14 від 22.02.2008 не набрало законної сили.

04.04.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Товтри" видано довідку №1/04-18, з якої вбачається, що станом на 22.02.2008 нерухоме майно, яке іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю, складає 53,8 відсотків загальної вартості майна підприємства.

07.03.2019р. ОСОБА_5 (потерпіла особа) звернулася із повідомленням про злочин до Начальника Кам`янець-Подільського міського відділу поліції УМВС України в Хмельницькій області з вимогою внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове слідство по фактам кримінального правопорушення, скоєного директором ТОВ "Товтри", передбаченого ст.364-1 Кримінального кодексу України. У відповідь на повідомлення Кам`янець-Подільським відділом поліції листом від 14.03.2019р. сповіщено, що в ході проведеної перевірки встановлено відсутність будь-яких ознак кримінального чи адміністративного правопорушення, оскільки відносини, що склалися між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 є цивільно-правовими.

ОСОБА_5 листом від 18.03.2019р. звернулася до директора ТОВ "Товтри" ОСОБА_2 з проханням повідомити чи був схвалений іпотечний договір від 22.02.2008р. ТОВ "Товтри" у будь-який законний спосіб після його укладення по день звернення із даним запитом.На вказаний запит директором ТОВ "Товтри" ОСОБА_2 повідомлено листом від 21.03.2019р., що будь-якого схвалення договору іпотеки від 22.02.2008р. з дня його укладення по день звернення із запитом товариством не здійснювалось.

Згідно протоколу №1/05 від 21.05.2018р. позачергових загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" виключено ОСОБА_11 зі складу учасників ТОВ "Товтри" у зв`язку із смертю; прийнято ОСОБА_10 до складу учасників ТОВ "Товтри" як спадкоємицю частки у статутному капіталі товариства, що належала померлому учаснику ОСОБА_11 Вирішено також розділити частки учасників у статутному капіталі товариства в наступному порядку: ОСОБА_2 - 33,333%, що в грошовому еквіваленті становить 1062918,09 грн., ОСОБА_5 - 33,333%, що в грошовому еквіваленті становить 1062918,09 грн., ОСОБА_10 - 33,334%, що в грошовому еквіваленті становить 1062918,10 грн.

Відповідно до протоколу №2/05 від 25.05.2018р. позачергових загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" вирішено, зокрема, затвердити вихід ОСОБА_10 зі складу учасників товариства у зв`язку із відчуженням належної їй частки статутного капіталу товариства в розмірі 33,334% на користь ОСОБА_3 відповідно до умов договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ "Товтри" від 25.05.2018р.; розділити частки учасників у статутному капіталі товариства в наступному порядку: ОСОБА_2 - 33,333%, що в грошовому еквіваленті становить 1062918,09 грн., ОСОБА_5 - 33,333%, що в грошовому еквіваленті становить 1062918,09 грн., ОСОБА_3 .. - 33,334%, що в грошовому еквіваленті становить 1062918,10 грн.; затверджено нову редакцію статуту товариства.

ОСОБА_5 , вважаючи що укладений іпотечний договір від 22.02.2008р. між ПАТ „Укрсоцбанк" та ТОВ „Товтри" порушує її корпоративні права та інтереси як учасника товариства, звернулася до господарського суду Хмельницької області з позовом про визнання недійсним іпотечного договору з моменту його укладення.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 24.06.2019 р. позов ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри", Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" - ОСОБА_7 та за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 про визнання недійсним іпотечного договору з моменту його укладення - задоволено.

Апеляційний суд, перевіривши наведені доводи апеляційної скарги, встановивши обставини, які підлягали встановленню на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, не знайшов підстав для задоволення поданої скарги.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Положеннями ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).

Аналогічно за приписами ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №920/1771/14, від 06.07.2016 у справі № 910/1891/14, від 21.09.2016 у справі № 902/841/15).

Разом з тим, відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в даному випадку є наявним порушення корпоративних прав позивача, оскільки ОСОБА_5 є учасником товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" з грудня 2000 року та володіє 33,3% статутного капіталу ( з урахуванням змін та доповнень до Статуту), а відтак обтяження майна товариства іпотечним зобов`язанням безпосередньо впливає на ці права.

Так, за змістом ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Аналіз норм чинного законодавства дає підстави дійти висновку, що якщо учасник товариства обґрунтує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, він може оспорити договір, вчинений господарським товариством.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України).

За системним аналізом норм ЦК України (статті 99, 145, 147), ГК України (стаття 89), Закону України "Про господарські товариства" (статті 58, 59, 62, 63) виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов`язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Згідно з частиною першою статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Частинами першою та третьою статті 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

На виконання вказівок, викладених в постанові Верховного Суду, судом першої інстанції надано аналіз положень Статуту товариства, зокрема положень, які визначають права та обов`язки учасників товариства.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що пункти 7.1-7.5 статуту, які визначають права та обов`язки учасників товариства, не містять пунктів щодо узгодження та затвердження договорів товариства, як і не містять жодних обмежень повноваження директора товариства як виконавчого органу на укладення будь-яких договорів (п. 8.8 - 8.11 статуту) . Водночас, пункт 8.12. статуту містить положення , що договори на суму, які перевищують 5 000 грн., повинні обов`язково узгоджуватися з учасниками товариства, що є обмеженням , яке діє відносно керівного органу товариства, якому за законом і Статутом надано компетенцію щодо укладення договорів від імені юридичної особи.

Згідно ст. 59 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинній на момент укладення іпотечного договору) до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства, належить також визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів.

З огляду на зміст пункту 8.12 та враховуючи, що вищим органом товариства є збори його учасників, які складаються з учасників товариства, а також приймаючи до уваги, що збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні всі учасники товариства, зокрема з питань що потребують одностайності (п. 8.1 та п. 8.5 статуту), суд погоджується з позицією позивача, що саме збори товариства узгоджують договори на суму, які перевищують 5000 грн. При цьому, відсутність у пункті 8.4 статуту прямої указівки на компетенцію загальних зборів у питанні затвердження угод не суперечить іншим положенням Статуту, зокрема п. 8.12., який вимагає узгодження таких договорів з учасниками товариства.

Наведеною нормою Закону передбачено не укладення договорів, а їх затвердження, однак, затвердження слід розуміти як форму контролю за діяльністю виконавчого органу, яку визначили учасники товариства. Отже, статутом товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" обмежено право виконавчого органу цього товариства на укладення договору на суму, які перевищують 5000 грн.

Також, приймається до уваги зміст трудового контракту з товариством від 16.07.2000р., згідно з яким керівник зобов`язується здійснювати оперативне управління товариством, організовувати його виробничо-господарську діяльність, забезпечувати виконання завдань товариства, передбачених його статутом, попередньо до підписання узгоджувати з Вищим органом (учасниками) товариства договори на суму, які перевищують 5000,00 грн. (п. 2.2.1, 2.2.2, 4.2 контракту).

Окрім того, надані в матеріали справи протоколи зборів учасників товариства, договори купівлі-продажу за період 2008 року свідчать про практику узгодження договорів, сума яких перевищує 5000 грн. до укладання даних правочинів та саме загальними зборами як вищим органом товариства.

Слід також врахувати, що відповідно до ч.2 ст.98 ЦК України законом встановлено додатковий захист прав учасників товариства. Правовий порядок прийняття рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна товариства, приймається кваліфікованою більшістю голосів, тобто не менш як у 3/4 голосів учасників товариства.

Так, згідно виданої товариством з обмеженою відповідальністю „Товтри" довідки №1/04-18 від 04.04.2018р. станом на 22.02.2008р. нерухоме майно, яке іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю, складає 53,8 відсотків загальної вартості майна підприємства (що визнано сторонами), а тому оспорюваний договір було спрямовано на відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна товариства. При цьому, за умовами іпотечного договору (п. 4.6) іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки, в тому числі шляхом передачі іпотекодержателю (відповідачу 2) права власності на предмет іпотеки, в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань.

Частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Разом із тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. З огляду на зазначене апеляційним судом враховується наступне.

Сторонами спірного правочину досягнуто згоди у пункті 1.1. договору, що іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником зобов`язань за генеральним договором № 8920/65-ГД 14 від 22.02.2008р., укладеним між іпотекодержателем та позичальником, наступне нерухоме майно, належне іпотекодавцю: комплекс №1 по вул. Першотравневій в м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області, загальною площею 2202,5 кв.м.

Згідно п. 1.2. договору вартість предмету іпотеки за згодою сторін (заставна вартість) становить 5000000 грн., що в еквіваленті складає 990099,01 доларів США, 671891,29 євро за офіційним курсом Національного банку України на дату укладення цього договору.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що загальна вартість предмету іпотеки, згідно витягу з реєстру, наданого Кам`янець-Подільським БТІ № 16770555 від 23.11.2007р., складає 1300000 грн.

Умовами пунктів 4.1., 4.2. договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержавтель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Із змісту п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 вбачається, що позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). У зв`язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Враховуючи викладене вище щодо права учасників товариства знати про укладення товариством договорів значної вартості, що очевидно впливає на їхні майнові корпоративні права, а також зміст наведених умов договору іпотеки, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", укладаючи іпотечний договір із товариством з обмеженою відповідальністю "Товтри" в особі його директора ОСОБА_2 не могло не знати про наявні обмеження повноважень виконавчого органу (директора), який діяв на підставі статуту (стаття 1 іпотечного договору), щодо укладення такого договору. Тому, доводи апелянта стосовно відсутності інформації щодо обмежень повноважень директора на підписання оспорюваного договору судом оцінюються критично. При цьому судом береться до уваги, що Акціонерному товариству "Укрсоцбанк" для укладення іпотечного договору було надано вичерпний перелік статутних документів товариства, зокрема, Статут ТОВ "Товтри" із змінами та доповненнями, протокол зборів учасників товариства. Таким чином, ПАТ "Укрсоцбанк" володів необхідними документами, та не був позбавлений можливості ознайомитися з ними, а виходячи із загальних засад правової поведінки учасників цивільних відносин, добросовісності і розумності, розумної обачності, мав обов`язок з`ясувати усі необхідні обставини, пов`язані з наявністю або відсутністю повноважень представника товариства. Вбачається, що негативні наслідки, які випливають з дефектів при укладенні договору, є наслідком правової поведінки обох сторін договору.

Відтак, колегія суддів відхиляє вище зазначені доводи скаржника.

Щодо наступного схвалення спірного договору, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину (п.3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

З наведеного вбачається, що наступне схвалення оспорюваного правочину має місце при його подальшому виконанні та не може вважатись наявним, у розумінні ст.241 ЦК України, на момент його укладення.

Загальне правило, що випливає зі змісту норм статті 241 Цивільного кодексу України, полягає у наступному. Представництво з перевищенням повноважень не породжує властиві представництву наслідки, тобто не створює діями представника права й обов`язки в іншої особи, від імені якої вчинено правочин. У наведеній статті зазначається лише про один варіант поведінки особи, представник якої вийшов за межі наданих йому повноважень, а саме - схвалення нею цих його дій.

При оцінці судами обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.

За визначенням статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Стаття 33 цього Закону встановлює, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Таким чином, до моменту звернення стягнення на предмет іпотеки власник, у цих правовідносинах - корпоративний власник, товариство в особі окремих його учасників, може не мати можливості навіть бути обізнаним про існування договору, а відтак висновок щодо подальшого схвалення договору, виходячи з того, що він виконується, не має підстав.

Матеріали справи свідчать, що позивач ОСОБА_5 , а також інші учасники, зокрема, третя особа, яка не має самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, ОСОБА_3 , як учасник товариства, не були обізнані про існування договору іпотеки. Ця обставина не заперечується також і керівником ТОВ Товтри . Відтак, за відсутності обізнаності про укладений договір окремих учасників товариства, не можна стверджувати про подальше схвалення договору у зв`язку з його виконанням, оскільки схвалення договору господарським товариством як корпоративним утворенням , можливо лише за наявності відповідного рішення більшості учасників у формі рішення загальних зборів.

Судом взято до уваги висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за 2010-2011рр. від 01.06.2012р. у спорах щодо визнання правочинів недійсними, у яких роз`яснено, що позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю і фізичною особою, підлягають задоволенню, якщо директор товариства не мав належним чином оформлених повноважень на укладення такого договору у зв`язку з тим, що відповідно до п. "і" ч. 5 ст. 41, статей 59, 62 Закону України від 19 вересня 1991р. № 1576-XII "Про господарські товариства" та статуту товариства укладення оспорюваного правочину належить до виключної компетенції зборів учасників товариства й для подальшого визнання такого договору дійсним необхідним є його затвердження саме зборами учасників товариства. У разі якщо подальші дії товариства не свідчать про схвалення договору учасниками товариства, підстави для визнання такого договору дійсним відповідно до ст. 63 ЦК УРСР (ч. 2 ст. 241 ЦК) відсутні (постанова Верховного Суду України від 28 лютого 2011р. у справі № 6-2цс10 (Постанова № 6-2цс11).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами не надано будь-яких належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів, як це передбачено ст. ст.76-79 ГПК України, подальшого схвалення іпотечного договору від 22.02.2008р. Тобто у справі відсутні докази письмових звернень чи вимог АТ "Укрсоцбанк" до ТОВ "Товтри" чи представника товариства (директора) з приводу виконання іпотечного договору; також відсутні докази доступу та сприяння перевірці банком умов збереження предмету іпотеки, що підтверджується відповідним актом перевірки наявності та збереження заставного майна складеного та підписаного представником іпотекодержателя та директором іпотекодавця; доказів вчинення директором товариства дій, які свідчать про схвалення правочину (наприклад, підписання додаткових угод (зокрема, що стосуються зміни графіку повернення кредиту, порядку погашення заборгованості, зміни строків та умов виконання зобов`язання, зміни кінцевого терміну повернення кредиту).

Крім того, колегією суддів береться до уваги, що на запит (лист від 18.03.2019р.) ОСОБА_5 директором товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" ОСОБА_2 повідомлено у листі від 21.03.2019р. про те, що будь-якого схвалення іпотечного договору від 22.02.2008р., укладеного між ТОВ "Товтри" та ПАТ "Укрсоцбанк", з дня його укладення по день звернення із запитом не здійснювалося. Інших доказів на спростування вказаних обставин АТ "Укрсоцбанк" не надано.

Відтак, колегія суддів звертає увагу на те, що скаржником не було надано суду належних та допустимих доказів такого наступного схвалення спірного іпотечного договору від 22.02.2008р.

При дослідженні питання подальшого схвалення оспорюваного правочину (на що звертав увагу Верховний Суд у постанові від 23.01.2019р.) судом взято до уваги з-поміж іншого постанову Вищого господарського суду України від 28.11.2016р. у справі №910/6720/15-г.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, у зв`язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

Стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України від 25.07.2002 зазначено таке:

- відповідно прецедентної практики Суду стаття 1 Протоколу №1 містить три окремі норми: перша, що виражається в першій фразі першого абзацу та несе в собі загальний характер, виражає принцип поваги до права власності; друга, що міститься в другій фразі того ж абзацу, має за об`єкт позбавлення права власності за певних умов; що стосується третьої, згаданої в другому абзаці, вона визнає саме можливість державам-учасницям регламентувати на власний розгляд використання майна в загальних інтересах. Тим не менш, тут не йдеться про абсолютно не зв`язані між собою норми. Друга та третя є особливими прикладами, що стосуються права власності; крім того, вони повинні тлумачитися в світлі принципу, закріпленого першою нормою (рішення у справі "Бейєм проти Італії", § 98);

- акції, якими володів заявник, мали безсумнівно економічну цінність та становили "майно" в розумінні статті 1 Протоколу № 1;

- у зв`язку з цим, що "акція товариства є складною річчю. Вона свідчить про те, що власник має частину акціонерного капіталу та відповідні права. Тут мова не йде лише про непрямий контроль за акціонерними активами, оскільки й інші права, особливо право голосу та право впливати на товариство, можуть випливати з акції" (N 11189/84, "Товариство S. і T. проти Швеції", рішення від 11.12.86, Рішення та Звіти (D.R.) 50, с. 158).

- несправедливий характер, який мало провадження у справах, має прямий зв`язок з правом заявника на повагу до його майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2018р. у справі № 908/4550/15.

Стосовно доводів скаржника про сплив строку позовної давності та застосування наслідків спливу строку позовної давності до спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частинами 4, 5 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 ЦК України.

У визначенні моменту виникнення права на позов відображаються як об`єктивні, так і суб`єктивні моменти: об`єктивні - сам факт порушення права, суб`єктивний - особа дізналася або могла дізнатися про це порушення.

В позовній заяві та в письмових поясненнях позивач вказує, що дізнався про порушення свого права 27.03.2018р. під час проведення загальних зборів учасників ТОВ „Товтри". Зокрема, позивач не знав і не міг знати про існування вказаного договору іпотеки з тих підстав, що стороною спірного іпотечного договору є дві юридичні особи - ТОВ „Товтри" та ПАТ „Укрсоцбанк". Вказаний іпотечний договір від імені ТОВ „Товтри" підписаний одноосібно директором товариства, без згоди інших учасників товариства, який посвідчений нотаріусом, та який відповідно до положень ст. 8 Закону України „Про нотаріат" набув статусу нотаріальної таємниці. Крім того, в облікових бухгалтерських матеріалах товариства, право доступу до яких мав позивач, не значиться відомостей про обтяження майна товариства та його відчуження.

За наявності існуючих законодавством визначених обмежень (ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України, ст. 18 ЗУ "Про іпотеку", пункт 8.10 та пункт 8.12 Статуту товариства) щодо укладання спірного договору іпотеки, позивач не мав підстав щодо сумніву про можливе вчинення директором товариства вказаного правочину у діючий законно захищений спосіб корпоративних прав усіх учасників товариства щодо розпорядженням майном товариства.

На підставі викладеного, колегія суддів робить висновок, що позов подано ОСОБА_5 у межах встановленого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності, оскільки позивач дізнався про порушення свого права 27.03.2018р. під час проведення загальних зборів учасників товариства, а тому перебіг позовної давності обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК України з часу, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права, а саме 27.03.2018р. під час проведення загальних зборів учасників ТОВ "Товтри".

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оспорюваний договір було укладено директором позивача з перевищенням необхідного обсягу цивільної дієздатності (і про що повинен був знати відповідач 2 у справі), та, враховуючи, що оспорюваний договір був укладений з метою протиправного позбавлення позивача права власності на майно, а його сторони, зокрема ПАТ "Укрсоцбанк" та директор ТОВ "Товтри" Логін В.Т. діяли недобросовісно і нерозумно, тобто знали і за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могли не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства, беручи до уваги відсутність подальшого схвалення іпотечного договору від 22.02.2008р., таким чином позов є обґрунтованим та підтверджений належними доказами.

Відтак, доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

Таким чином, суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення господарського суду Хмельницької області від 24.06.19 р. у справі №924/273/18 - залишити без задоволення, рішення господарського суду Хмельницької області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №924/273/18 повернути господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "17" вересня 2019 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Бучинська Г.Б.