Рішення

від 18.09.2019 по справі 904/3098/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2019м. ДніпроСправа № 904/3098/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши справу

за позовом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Громадської організації "Дніпропетровський центр чистих виробництв", м. Київ

про стягнення заборгованості за договором оренди № 263-УКВ/10 від 06.09.2010 в розмірі 10616,15 грн.

Без виклику (повідомлення) представників.

СУТЬ СПОРУ:

Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Громадської організації "Дніпропетровський центр чистих виробництв" про стягнення заборгованості за договором оренди № 263-УКВ/10 від 06.09.2010 в розмірі 10 616,15 грн., яка складається з орендної плати - 10 360, 57 грн. та пені - 255, 58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору в частині повної та своєчасної сплати орендної плати.

Ухвалою суду від 26.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику (повідомлення) представників.

Відповідач про наявність справи у суді повідомлений належним чином. Ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду, направлена на адресу відповідача, повернулась на адресу суду з відміткою поштової установи "за закінченням терміну зберігання".

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Так, на підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 23.07.2019, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 01000, м. Київ, вул. Сурикова, 3, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Більше того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвал суду з викликом відповідача у судове засідання відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Щодо підсудності даної справи Господарському суду Дніпропетровської області, суд зазначає наступне, відповідно до ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.09.2010 року між Управлінням комунальної власності Дніпропетровської міської ради (далі - орендодавець) та Громадською організацією Дніпропетровський центр чистих виробництв (далі - відповідач, орендар) укладений договір оренди комунального майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 263-УКВ/10. В подальшому сторонами підписано додаткові угоди від 06.09.2010 та від 30.12.2011.

Відповідно до п. 1.1. договору в редакції додаткової угоди з метою ефективного використання комунального майна орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.07 №41/11 із змінами та доповненнями передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно нежитлове приміщення - (далі - об`єкт оренди) загальною площею 38,48 кв.м, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.. Чичеріна, буд. 104, бл.1, на першому поверсі 12-поверхового будинку, вартість якого, згідно з незалежною оцінкою становить, 182 812,0 грн., без ПДВ, що перебуває на балансі КП Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю Дніпропетровської міської ради, для розміщення громадської організації, на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності. Використання об`єкту оренди не за цільовим призначенням забороняється.

Згідно з п. 2.1 договору передача нерухомого комунального майна (об`єкт оренди) в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря прав власності на цей об`єкт оренди. Власником майна (об`єкта оренди) залишається територіальна громада міста Дніпропетровська (в особі міської ради), а орендар користується ним протягом строку оренди.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що орендар вступає у строкове платне користування об`єктом оренди з дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі об`єкта оренди.

У відповідності до п. 2.3. договору передача об`єкта оренди в оренду здійснюється за вартістю згідно з оцінкою, проведеною станом на 14.06.2010 на підставі акта приймання-передачі об`єкта оренди, підписаного балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем.

Орендар зобов`язаний повернути об`єкт оренди за актом приймання-передачі об`єкта оренди, підписаним балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем. Майно вважається повернутим з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (п. 2.6. договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що розрахунок орендної плати здійснюється за Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна, затвердженого міською радою, при цьому орендна ставка за використання комунального нерухомого майна, встановлена згідно з Протоколом № 33/10 від 31.08.2010 засідання комісії з проведення конкурсів на право оренди об`єктів нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста.

Розмір орендної плати відповідно до розрахунку орендної плати, що є невідємною частиною цього договору, становить 454, 54 грн. без ПДВ/базова за липень місяць 2010 рік/.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством та в повному обсязі спрямовується орендарем на рахунок балансоутримувача.

Орендна плата за перший місяць оренди коригується на індекс інфляції, починаючи з серпня місяця 2010 року.

У платіжному дорученні обов`язково зазначити, номер договору оренди, дату укладення та назву орендаря (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендну плату, яку спрямовує:

- 50% від загальної суми орендної плати до загального фонду міського бюджету м. Дніпропетровська на розрахункові рахунки, які відкриті управліннями Державного казначейства за місцем реєстрації орендаря, як платника податків та зборів, в районних інспекціях м. Дніпропетровська, відповідно з кодом бюджетної класифікації 22080401 - розмірі 227, 27 грн.

- 50% від загальної суми орендної плати у розмірі 227, 27 грн. на рахунок балансоутримувача об`єкта оренди.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.4. договору).

Орендна плата сплачується орендарем щомісяця у термін не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, і не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря. Орендна плата сплачується орендарем за весь час фактичного використання об`єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди, включно (п. 3.5. договору).

Згідно п. 3.6. договору кошти (орендна плата), які сплачує орендар після закінчення строку договору оренди до підписання акту приймання-передачі не є підставою вважати договір автоматично продовженим на новий термін.

Орендар зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату за весь час фактичного використання об`єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди, включно (п. 5.2 договору).

Орендодавець зобов`язаний передати орендарю в оренду об`єкт оренди згідно з цим договором за актом приймання-передачі, який складається між балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем і підписується одночасно з цим договором. Здійснювати контроль за своєчасним і повним надходженням платежів до міського бюджету за оренду нерухомого майна (п.п. 7.1, 7.2. договору).

Цей договір діє: з 06.09.2010 до 22.08.2013 включно (п. 10.1. договору).

Пунктом 10.2. договору встановлено, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконав свої обов`язки, має переважне право, за інших рівних умов, на переукладення договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право орендаря на переукладення договору припиняється.

Згідно п. 10.3. договору у разі відсутності протягом одного місяця заяви від орендаря про переукладення договору оренди на новий термін після отримання листа від орендодавця про закінчення терміну дії договору договір оренди вважається припиненим з наслідками, передбаченими п. 5.5. цього договору.

Відповідно до акту приймання-передачі від 06.09.2010 року (а.с.31 на звороті) відповідачу передано об`єкт оренди, зазначений в п.1.1 договору.

Сторонами 06.09.2010 підписано додаткову угоду до договору оренди № 263-УКВ/10 від 06.09.2019, пунктом 1 якої доповнили договір оренди пунктом 3.2.1. виклавши його у наступній редакції:

"3.2.1. Орендна плата, визначена п. 3.2. договору в період до 01.01.2011 року включно сплачується орендарем в обсязі 45 відсотків встановленого розміру".

Також у вказаній додатковій угоді зазначено, що з 01.01.2011 року орендна плата сплачується орендарем у повному обсязі відповідно до умов договору.

Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради було реорганізовано у Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської. В свою чергу Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради є правонаступником Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської (далі - позивач), що підтверджується положенням про Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради (а.с.13-16).

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 29/6 від 13.04.2016 "Про внесення змін до рішень міської ради в частині надходження плати за оренду нерухомого майна, що належить до комунального власності міста до міського бюджету" внесено зміни до рішення міської ради від 06.04.2011 № 19/10 "Про внесення змін до рішення міської ради від 21.03.2007 № 41/11 "Про оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста" та відповідно до зазначеного рішення орендар зобов`язаний сплачувати 70% від загальної суми орендної плати на користь орендодавця до міського бюджету та 30% від загальної суми орендної плати на рахунок балансоутримувача об`єкта оренди починаючи з 20.04.2016.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивачем 30.05.2017 направлено на адресу відповідача претензію № 7/4-802 про оплату суми боргу за договором оренди (а.с. 36). Відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу у повному обсязі не оплатив.

Відповідно до акту приймання-передачі комунального нерухомого майна від 31.03.2018 орендоване майно повернуто орендодавцю, також в акті зазначено про наявність заборгованості з орендної плати та пені. Відповідач зазначений акт підписав без заперечень, що свідчить про те, що останній погодився з наявністю заборгованості за договором оренди (а.с. 35).

Відповідач заборгованість у повному обсязі не сплатив.

Відповідно до розрахунку позивача заборгованість відповідача за договором оренди за період з 01.01.2017 по 31.03.2018 становить 10 360,57 грн.

Зазначені обставини є причиною виникнення цього спору.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позову на підставі наступного.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

За розрахунком позивача несплачена сума заборгованості відповідача за договором оренди за період з 01.01.2017 по 31.03.2018 складає 10 360,57 грн.

Доказів оплати заборгованості відповідач не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову, не спростував.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 10 360,57 грн.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 255,58 грн. за період з 16.03.2018 по 15.10.2018.

Відповідно до п. 9.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з умовами цього договору та чинним законодавством України.

В пункті 8.2. договору за несвоєчасну сплату суми орендної плати орендар зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення платежу у співвідношенні , визначеному у п. 3.3. цього договору.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Перевіривши розрахунок наданий позивачем, судом встановлено, що сума пені за період з 16.03.2018 по 15.10.2018, що підлягає стягненню становить 255,58 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі зі стягненням з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати у сумі 10 360,57 грн. та пені - 255,58 грн.

Згідно з приписами ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради до Громадської організації "Дніпропетровський центр чистих виробництв" про стягнення заборгованості за договором оренди № 263-УКВ/10 від 06.09.2010 в розмірі 10616,15 грн. - задоволено у повному обсязі.

Стягнути з Громадської організації "Дніпропетровський центр чистих виробництв" (01000, м. Київ, вул. Сурикова, 3, код ЄДРПОУ 34824123) на користь Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Д. Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 37454258) заборгованість за оренду у розмірі 10 360,57 грн., пеню - 255,58 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн. , про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.09.2019

Суддя Н.Г. Назаренко