Ухвала

від 17.09.2019 по справі 908/2498/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.09.2019 Справа № 908/2498/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі суду: судді Боєвої О.С., розглянувши матеріали заяви вих. № 36 від 10.09.2019, що надійшла 10.09.2019 від

заявника: Приватного підприємства Діоген , код ЄДРПОУ 20498172 (69073, м.Запоріжжя, вул. Східна, 1А)

до боржника: Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго , код ЄДРПОУ 00130926 (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення суми 4845,85 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Діоген звернулось до господарського суду Запорізької області із заявою вих. № 36 від 10.09.2019 (вхід. №2679/08-07/09 від 10.09.2019) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго суми 4845,85 грн. заборгованості.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 10.09.2019 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2498/19 та визначено заяву про видачу судового наказу до розгляду судді Боєвій О.С.

За змістом статі 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним в письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Суд розглядає заяву про видачу судового наказу без судового засідання і повідомлення заявника та боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу (ч.ч. 1, 2 ст. 154 ГПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про наявність його заявнику невідомо.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Згідно з п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо: заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Згідно з вимогами ч.ч. 2, 3 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Отже, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен встановити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. В заяві про видачу судового наказу повинні бути викладені обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника та зазначені докази, якими заявник обґрунтовує ці обставини.

Згідно зі ст. 86 цього Кодексу суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, в також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.ст.76-78 ГПК України належними, допустимими та достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зміст поданої ПП Діоген заяви вичерпується викладенням наступного: Між ПП Діоген та ПАТ Запоріжжяобленерго укладений договір № 8181 від 22.12.2014. У зав`язку із закінченням дії ліцензії на постачання електричної енергії з першого січня 2019 року договір в частині постачання електричної енергії не діє. Станом на 01.01.2019 утворилась переплата за електричну енергію у розмірі 4845,85 грн. Неодноразові звернення до боржника щодо повернення надмірно сплачених коштів ні до чого не призвели. На сьогодні боржник не повернув заявнику суму 4845,85 грн. . В заяві викладено перелік додатків, які до неї додано. Проте, зазначення відповідних доказів з викладенням обставин, які вони підтверджують, у тексті самої заяви відсутнє.

Таким чином, в заяві не викладено обставин на яких ґрунтуються вимоги заявника та не вказано відповідних доказів, на яких вони ґрунтуються, а саме: в тексті заяви не вказано обставин щодо виникнення вказаної суми переплати у заявленому розмірі, з посиланням на конкретні докази, що додані до заяви. Надання відповідних додатків до заяви (зокрема, копії рахунків, платіжних доручень, акту звірки та інш.), без посилання на них у заяві, не є достатнім, оскільки усі докази та обставини щодо виникнення грошової заборгованості повинні бути детально описані в самій заяві.

Крім того, суд звертає увагу, що копії документів, які додано до заяви не завірені належним чином.

Частинами 1, 2 4, 5 статті 91 ГПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Згідно з п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003), затвердженої наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів: «Згідно з оригіналом» , назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Додані до заяви копії документів місять відбиток штемпеля Згідно з оригіналом , підпис та відтиск печатки ПП Діоген . При цьому, не вказано прізвища, ініціалів та посади особи, яка засвідчувала копії, також відсутня дата засвідчення копій документів. За таких обставин, додані до заяви копії документів, через відсутність їх належного засвідчення, не є належними доказами.

Отже, заявником не додержано вимоги щодо змісту заяви про видачу судового наказу, наведені в пунктах 4, 5 ч. 2 статті 150 ГПК України. У зв`язку з чим, неможливо встановити чи вбачється виникнення або порушення права грошової вимоги у заявленому розмірі . Крім того, додані до заяви документи (докази) не завірені належним чином.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що у задоволенні заяви про видачу судового наказу слід відмовити на підставі п.п.1, 8 частини першої статті 152 ГПК України.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (2 ст. 152 ГПК України).

За змістом ч. 1 ст. 153 цього Кодексу відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків. Крім того, заявник має право звернутися з тими самими вимогами у спрощеному позовному провадженні.

У разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст. 150, п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному підприємству Діоген у видачі судового наказу про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» заборгованості в сумі 4845,85 грн.

Додаток: оригінал платіжного доручення № 101 від 10.09.2019 про сплату судового збору у розмірі 192,10 грн. (на 1 арк.), копія заяви стягувача про видачу судового наказу вих. №36 від 10.09.2019 із доданими до неї документами, наданих для направлення боржнику в порядку, передбаченому ст. 156 ГПК України (на 16 аркушах).

Отримати інформацію по справі можливо на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/sud5009/ . Ознайомитись з процесуальними документами у справі - в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Ухвала підписана 17.09.2019.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її підписання в порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Суддя О.С. Боєва