Рішення

від 16.09.2019 по справі 910/8456/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2019Справа № 910/8456/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДСВ Логістика

до Товариства з обмеженою відповідальністю Аййа Україна

про стягнення 39265,88 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ДСВ Логістика звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Аййа Україна про стягнення 39265,88 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав зобов`язання з оплати вартості перевезення за договором на транспортно-експедиторське обслуговування №GC-8955 від 16.04.2018, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 20636,12 грн., інфляційні втрати у розмірі 1816,70 грн., пеню у розмірі 9786,64 грн., 3% річних у розмірі 835,59 грн., штраф у розмірі 6190,83 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач просив суд здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

З огляду на те, що у справі № 910/8456/19 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ДСВ Логістика (позивач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Аййа Україна (відповідач, замовник) було укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №GC- 8955 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору експедитор бере на себе зобов`язання за плату та за рахунок замовника надати замовникові комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів замовника і вантажів замовника в 20-, 40- та понад 40-футових контейнерах стандартів ISO, в тому числі й збірних вантажів від місця, зазначеного замовником, до місця призначення різними видами транспорту за обумовленим маршрутом.

Відповідно до п. 4.3 Договору оплата послуг проводиться замовником протягом 3 календарних днів з моменту виставлення рахунку експедитором (у тому числі, за допомогою електронного зв`язку в порядку, передбаченому цим Договором) на поточний рахунок останнього.

Відповідно до п. 4.4 Договору фактом підтвердження виконання послуг, їх кількості та вартості є складений експедитором акт прийому-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 4.5 Договору замовник підписує акт прийому-передачі наданих послуг, передає його експедитору протягом 3 календарних днів з моменту його отримання. У разі незгоди замовника з актом прийому-передачі наданих послуг, останній зобов`язаний надати експедитору обгрунтовані заперечення в такий самий термін. У разі непідписання або не повернення акту та відсутності обгрунтованих заперечень у зазначений у цьому пункті договору термін, акт вважається підписаним замовником, а відповідні послуги вважаються належним чином наданими експедитором і прийнятими замовником.

Дослідивши зміст укладеного Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

За змістом ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що відповідно до заявки №1 від 16.04.2018 на організацію перевезення та експедирування вантажів сторони погодили надання послуги з перевезення вантажу Warsaw, Pl - Kiev, Ukraine вартістю 1720 дол.США. Оплата послуг експедитора виконується через 3 дні після випуску вантажу з порту Одеса для його подальшого транспортування до митного терміналу у Києві на підставі рахунку експедитора.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору та узгодженої заявки на організацію перевезення та експедирування вантажів №1 від 16.04.2018 позивачем було надано відповідачу послуги, пов`язані з організацією перевезення вантажу у міжнародному сполученні, про що свідчить міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №208582.

Відповідно до рахунку на оплату №3376 від 26.04.2018 та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №4683 від 26.04.2018 вартість послуг за Договором та заявкою №1 склала 45636,12 грн.

Судом встановлено, що 12.07.2018 відповідачем сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 25000,00 грн. з призначенням платежу - за послуги згідно з рахунком №3376 від 26.04.2018, що підтверджується платіжним дорученням №331 від 12.07.2018.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав зобов`язання з оплати вартості перевезення за договором на транспортно-експедиторське обслуговування №GC-8955 від 16.04.2018, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 20636,12 грн., інфляційні втрати у розмірі 1816,70 грн., пеню у розмірі 9786,64 грн., 3% річних у розмірі 835,59 грн., штраф у розмірі 6190,83 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом відповідно до п. 4.3 Договору оплата послуг проводиться замовником протягом 3 календарних днів з моменту виставлення рахунку експедитором (у тому числі, за допомогою електронного зв`язку в порядку, передбаченому цим Договором) на поточний рахунок останнього.

Відповідно до п. 4.4 Договору фактом підтвердження виконання послуг, їх кількості та вартості є складений експедитором акт прийому-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 4.5 Договору замовник підписує акт прийому-передачі наданих послуг, передає його експедитору протягом 3 календарних днів з моменту його отримання. У разі незгоди замовника з актом прийому-передачі наданих послуг, останній зобов`язаний надати експедитору обгрунтовані заперечення в такий самий термін. У разі непідписання або не повернення акту та відсутності обгрунтованих заперечень у зазначений у цьому пункті договору термін, акт вважається підписаним замовником, а відповідні послуги вважаються належним чином наданими експедитором і прийнятими замовником.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору та узгодженої заявки на організацію перевезення та експедирування вантажів №1 від 16.04.2018 позивачем було надано відповідачу послуги, пов`язані з організацією перевезення вантажу у міжнародному сполученні, про що свідчить міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №208582.

Відповідно до рахунку на оплату №3376 від 26.04.2018 та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №4683 від 26.04.2018 вартість послуг за Договором та заявкою №1 склала 45636,12 грн.

Як зазначає позивач та не спростував відповідач, рахунок на оплату №3376 на суму 45636,12 грн. був виставлений позивачем 26.04.2018. Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №4683 від 26.04.2018 відправлявся відповідачу двічі: 11.05.2018 кур`єрською службою Нова пошта та 30.07.2018 через відділення поштового зв`язку Укрпошта разом з претензією вих. №3360 від 25.07.2018 (копія претензії та доказів направлення долучені до позову).

Разом з тим, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №4683 від 26.04.2018 відповідачем не повернутий, заперечення щодо підписання акту не надані.

З огляду на наведене, послуги по акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №4683 від 26.04.2018 вважаються належним чином наданими позивачем та підлягали сплаті у строк до 29.04.2018 (протягом 3 календарних днів з моменту виставлення рахунку, як передбачено умовами Договору).

Як встановлено судом, 12.07.2018 відповідачем сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 25000,00 грн. з призначенням платежу - за послуги згідно з рахунком №3376 від 26.04.2018, що підтверджується платіжним дорученням №331 від 12.07.2018.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, станом на дату звернення позивачем до суду та розгляду спору судом, відповідачем не сплачено вартість перевезення вантажу у повному обсязі, строк сплати якої станом на дату звернення до суду з позовом є таким, що настав, сума заборгованості становить 20636,12 грн., доказів протилежного, а саме доказів сплати вказаної суми коштів сторонами не надано.

Відтак, наявність та обсяг заборгованості відповідача за Договором у розмірі 20636,12 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 20636,12 грн. підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 9786,64 грн. пені та 6190,83 грн. штрафу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 5.22 Договору за несвоєчасну оплату послуг експедитора, замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь період прострочення без обмеження в шість місяців та штраф у розмірі 30% від суми заборгованості за користування цими коштами.

Перевіривши розрахунок пені за період з 30.04.2018 по 06.06.2019 та штрафу за прострочення оплати, суд зазначає, що розрахунок позивача є обґрунтованим, розрахованим з урахуванням часткової оплати, а тому, враховуючи також умови п. 5.22 Договору щодо відсутності обмеження нарахування пені шестимісячним строком з дня, коли зобов`язання мало бути виконаним, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 9786,64 грн. та штрафу у розмірі 6190,83 грн. підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 835,59 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1816,70 грн.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що розрахунок позивача є обґрунтованим, розрахованим з урахуванням часткової оплати, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 835,59 грн. та штрафу у розмірі 1816,70 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Аййа Україна (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63; ідентифікаційний код: 41305079) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" (03134, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 7, літера Д ; ідентифікаційний код: 38857571) основний борг у розмірі 20636 (двадцять тисяч шістсот тридцять шість) грн. 12 коп., 3% річних у розмірі 835 (вісімсот тридцять п`ять) грн. 59 коп., інфляційні втрати у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 70 коп., пеню у розмірі 9786 (дев`ять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 64 коп., штраф у розмірі 6190 (шість тисяч сто дев`яносто) грн. 83 коп. та судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева