Рішення

від 17.09.2019 по справі 917/1459/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2019 Справа № 917/1459/19

за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО , 36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5 Код ЄДРПОУ 00131819 Адреса для листування: 39601, м. Кременчук, пр-т Свободи (вул. 60 років Жовтня), 8

до Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 48 Кременчуцької міської ради Полтавської області, 39610, м. Кременчук, вул. Тараса Бульби, буд. 16 Код ЄДРПОУ 24831042

про стягнення 33 676 грн. 51 коп.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

представник позивача: Ланг О.О., дов. № 10-75/11144 від 19.07.19

представник відповідача: не з"явився

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО звернулось до суду з позовом до Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 48 Кременчуцької міської ради Полтавської області про стягнення 33 676 грн. 51 коп. за неналежне виконання зобов`язань за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1714 від 01.01.2010 року, в тому числі: пеня в розмірі 26 767 грн. 74 коп., інфляційні нарахування в розмірі 4 602 грн. 58 коп. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 2 306 грн. 19 коп.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні на 17.09.2019.

Позивач та відповідач були належним чином повідомлені про розгляд даної справи (поштові повідомлення про вручення ухвали суду від 21.08.2019 року в матеріалах справи).

09.09.2019 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 9494), в якому відповідач просить суд залишити позов без задоволення, вказуючи на виникнення заборгованості з незалежних від його установи причин з огляду на ненадходження коштів з міського бюджету для виконання зобов"язань за договором. Крім того, відповідач у відзиві просить суд зменшити розмір пені на 90%.

16.09.19 від позивача надійшла відповідь на відзив із спростуванням обставин, наведених відповідачем у відзиві.

Присутній в судовому засіданні представник позивача на задоволенні позову наполягав.

Суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 1 ст. 240 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

01 січня 2010 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір № 1714 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі Договір).

Відповідно до п.п. 1.1 Договору Теплопостачальна організація зобов`язується надавати (Споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки та на умовах, передбачених договором і додатками до нього.

Так, пунктом 1.2 Договору визначено, що тарифи на послуги з теплопостачання (затверджуються в установленому порядку відповідно до ЗУ Про теплопостачання та діючого І законодавства України.

Додатком № 2 до Договору встановлено фактичні обсяги теплового навантаження та теплопостачання і орієнтовна вартість теплової енергії відпущеної Споживачу за поточний рік відповідно до тарифів діючих на момент укладання Договору, а Додатком № 3 до Договору встановлено тариф на момент укладення Договору, можливість його зміни і повідомлення про це Споживача.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у відповідності до п. 23 Правил користування тепловою енергією (далі Правила) затверджених постановою КМУ № 1198 від 3.10.2007 року, п. 2.2.2 Договору та Додатку № 4 Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію до Договору.

Згідно пункту 1 Додатку № 4 до Договору - Розрахунковим періодом с календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в Додатку № 2 Гкал (гігакалорії), передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми заборгованості на початок місяця. Сплату рахунків Теплопостаної організації, виписаних на виконання даного Договору, Споживач зобов`язаний проводити не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту їх надсилання (надання).

Як зазначає позивач, у грудні 2018 року, січні 2019 року, лютому 2019 року, березні 2019року та квітні 2019 року він поставив відповідачу теплову енергію, що підтверджується відповідними актами про обсяги спожитої теплової енергії, які надані відповідачу разом з рахунками на їх оплату.

Позивач стверджує, що відповідач, порушує терміни оплати за теплову енергію, встановлені Договором, зокрема, за грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року Відповідачем не сплачена вартість за спожиту теплову енергію в сумі 225 490 грн. 52 коп.

У відповідності до п. 6 Додатку № 4 до Договору, п. 4.2.2 Договору № 1718 про (постачання теплової енергії в гарячій воді, ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання (грошових зобов`язань - за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію Споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення.

За несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію позивачем Відповідачу нарахована:

- пеня за грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року за загальний період з 28.12.2018 року по 13.06.2019 року на загальну суму 26 767,74 грн.

- 3% річних від простроченої суми в розмірі 2 306,19 грн. за грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року за загальний період з 28.12.2018 року по 13.06.2019 року.

- сума інфляційних нарахувань в розмірі 4 602,58 грн. за грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року та березень 2019 року за загальний період з січня 2019 року по квітень 2019 року.

Позивач просить суд стягнути зазначені вище нарахування з відповідача.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов"язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов"язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо постачання теплової енергії відповідачу у грудні 2018 року, січні 2019 року, лютому 2019 року, березні 2019року та квітні 2019 року, що підтверджується відповідними актами про обсяги спожитої теплової енергії, які надані відповідачу разом з рахунками на їх оплату.

Згідно пункту 1 Додатку № 4 до Договору - Розрахунковим періодом с календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в Додатку № 2 Гкал (гігакалорії), передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми заборгованості на початок місяця. Сплату рахунків Теплопостаної організації, виписаних на виконання даного Договору, Споживач зобов`язаний проводити не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту їх надсилання (надання).

Позивачем на підставі відомостей про фактичні покази засобів обліку теплової енергії за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року складені Акти про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року та виставлені відповідні рахунки за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року.

На підтвердження дат надання (отримання) рахунків Відповідачу позивачем надано копії реєстрів про надання (отримання) представникові Відповідача рахунків та актів про обсяги спожитої теплової енергії за спірний період, а саме:

- за грудень 2018 року рахунок та акт про обсяги спожитої теплової енергії отримано представником Відповідача 20.12.2018 року. Тому даний рахунок Відповідач повинен був сплатити до 28,12.2018 року;

- за січень 2019 року рахунок та акт про обсяги спожитої теплової енергії отримано представником Відповідача 18.01.2019 року. Тому даний рахунок Відповідач повинен був сплатити до 26.01.2019 року;

- за лютий 2019 року рахунок та акт про обсяги спожитої теплової енергії отримано представником Відповідача 20.02.2019 року. Тому даний рахунок Відповідач повинен був сплатити до 28.02.2019 року;

- за березень 2019 року рахунок та акт про обсяги спожитої теплової енергії отримано представником Відповідача 20.03.2019 року. Тому даний рахунок Відповідач повинен був сплатити до 28.03.2019 року;

- за квітень 2019 року рахунок та акт про обсяги спожитої теплової енергії отримано представником Відповідача 11.04.2019 року. Тому даний рахунок Відповідач повинен був сплатити до 19.04.2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що:

рахунок за грудень 2018 року, який вручено представнику Споживача 20 грудня 2018 року і споживач повинен був його сплатити до 28 грудня 2018 року, відповідачем сплачено 12 грудня 2018 року - 31 395,31 грн. (часткова оплата);

рахунок за січень 2019 року, який вручено вручено представнику Споживача 18 січня 2019 року і споживач повинен був його сплатити до 26 січня 2019 року, не сплачено;

рахунок за лютий 2019 року, який вручено представнику Споживача 20 лютого 2019 року і споживач повинен був його сплатити до 28 лютого 2019 року, сплачено 26 лютого 2019 року - 35 849,00 грн, 12 квітня 2019 року - 21 896,00 грн. (часткова оплата);

рахунок за березень 2019 року, який вручено представнику споживача 20 березня 2019 року і споживач повинен був його сплатити до 28 березня 2019 року, не сплачено;

рахунок за квітень 2019 року, який вручено представнику Споживача 11 квітня 2019 року і споживач повинен був його сплатити до 19 квітня 2019 року, не сплачено.

Обставини щодо дат вручення та розміру здійснених проплат, що наведені позивачем у позові та поясненнях, відповідачем у відзиві не спростовуються.

Посилання відповідача у відзиві на виникнення заборгованості з незалежних від його установи причин з огляду на ненадходження коштів з міського бюджету для виконання зобов"язань за договором як на підставу для залишення позову без задоволення судом визнаються необгрунтованими з огляду на те, що частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання. Крім того, законодавством не установлено залежності оплати товару від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.03.2018 року у справі №904/6252/17.

Також судом враховано, що Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

У відповідності до п. 6 Додатку № 4 до Договору - за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію Споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію позивачем Відповідачу нарахована:

- пеня за грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року за загальний період з 28.12.2018 року по 13.06.2019 року на загальну суму 26 767,74 грн.

- 3% річних від простроченої суми в розмірі 2 306,19 грн. за грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року за загальний період з 28.12.2018 року по 13.06.2019 року.

- сума інфляційних нарахувань в розмірі 4 602,58 грн. за грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року та березень 2019 року за загальний період з січня 2019 року по квітень 2019 року.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних (з урахуванням моменту виникнення зобов"язань щодо оплати за отриману теплову енергію в гарячій воді за кожний окремий місяць та урахуванням проведених відповідачем проплат), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені (з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобов"язань з оплати отриманої теплової енергії по кожному окремому акту), суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань".

Проте, суд дійшов висновку зменшити розмір нарахованої пені на 50%, виходячи з наступного.

У відповідності до Стаття 233 Господарського кодексу України У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи те, що відповідач є комунальним дошкільним навчальним закладом, що займається вихованням дітей, є бюджетною неприбутковою установою, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання взятих на себе зобов`язань за договором не мали негативних наслідків у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд зменшує розмір пені на 50%, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково в розмірі 13 383 грн. 87 коп.

При цьому судом враховано зазначену у рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 правову позицію Конституційного Суду України, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення пені 13 383 грн. 87 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 4 602 грн. 58 коп., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 2 306 грн. 19 коп. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в іншій частині - у позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи приписи ст.ст. 123, 129 ГПК України, судовий збір покладається судом на відповідача (без урахування зменшення судом розміру пені).

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 48 Кременчуцької міської ради Полтавської області, 39610, м. Кременчук, вул. Тараса Бульби, буд. 16 Код ЄДРПОУ 24831042 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО , 36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5 Код ЄДРПОУ 00131819 Адреса для листування: 39601, м. Кременчук, пр-т Свободи (вул. 60 років Жовтня), 8 пеню в розмірі 13 383 грн. 87 коп., інфляційні нарахування в розмірі 4 602 грн. 58 коп., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 2 306 грн. 19 коп. та 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.09.19

Суддя Киричук О.А.