Рішення

від 16.09.2019 по справі 921/374/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 вересня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/374/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Бега В.М.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", вул. Богдана Хмельницького, буд. 43, с. Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 30068

до відповідача Селянського (Фермерського) господарства "Айва", с. Іванків, Борщівський район, Тернопільська область, 48723

про стягнення 1 368 153,08 грн

За участі представників:

Позивача: Спіжавки Т.Г. - адвоката

Відповідача: не прибув

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", надалі - позивач, звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Селянського (Фермерського) господарства "Айва", надалі - відповідач, про стягнення 1 368 153 грн 08 коп., з яких: 803 133 грн 10 коп. - основний борг, 14 324 грн 37 коп. - 3% річних, 46 019 грн 98 коп. - інфляційні збитки, 143 265 грн 74 коп. - пеня, 361 409 грн 89 коп. - штраф за три місяці прострочення, та застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України щодо нарахування 3% річних та пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 1300019667 від 01.01.2018, зокрема в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого протягом березня - вересня місяця 2018 року товару, внаслідок чого у позивача виникло право на звернення до суду із даним позовом.

В підтвердження наведеного до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: Договору поставки № 1300019667 від 01.01.2018; видаткових накладних: №5190019995 від 27.03.2018 на суму 32 051,50 грн, №5190019996 від 29.03.2018 на суму 11 693,28 грн, №5190021541 від 12.04.2018 на суму 35 107,32 грн, №5190022917 від 24.04.2018 на суму 92 041,73 грн, №5190023463 від 27.04.2019 на суму 23 544,41 грн, №5190024453 від 07.05.2018 на суму 105 804 грн, №5190025115 від 14.05.2018 на суму 134 818,52 грн, №5190025119 від 18.05.2018 на суму 80 008,34 грн, №5190025120 від 21.05.2018 на суму 14 761,40 грн, №5190025820 від 23.05.2018 на суму 52 378,55 грн, №5190025830 від 25.05.2018 на суму 26 877,73 грн, №5190026264 від 04.06.2018 на суму 66 061,62 грн, №5190026265 від 08.06.2018 на суму 64 821,56 грн, №5190028902 від 12.09.2018 на суму 14 589,72 грн, №51900028901 від 12.09.2018 на суму 10 172,68 грн, №5190028900 від 12.09.2018 на суму 46 583,04 грн; товарно-транспортних накладних №3500358012 від 27.03.2018, №3055358924 від 29.03.2018, №3500367767 від 12.04.2018, №3500373895 від 24.04.2018, №3500375193 від 27.04.2018, №3500379128 від 07.05.2018, №3500381837 від 14.05.2018, №3500383671 від 18.05.2018, №3500384357 від 21.05.2018, №3500384986 від 23.05.2018, №3500386088 від 25.05.2018, №3500387903 від 04.04.2018, №3500389506 від 08.06.2018; коригування кількісних та вартісних показників №5190025413 від 25.05.2019 на суму 8182,30 грн, розгорнутий розрахунок відшкодування матеріальних втрат та санкцій, а також інші документи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 14.06.2019, головуючим суддею для розгляду справи №921/374/19 визначено суддю Гирилу І.М.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 18.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/374/19; розгляд справи № 921/374/19 постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 12:00 год. 15.07.2019; запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 03.07.2019 залучено адвоката Стельмаха Юрія Миколайовича в якості представника позивача у справі №921/374/19; надано доступ адвокату Стельмаху Юрію Миколайовичу як представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до електронної справи №921/374/19 в підсистемі "Електронний суд".

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області 15.07.2019 відкладено підготовче засідання на 09:30 год. 31.07.2019, явку повноважного представника позивача визнано обов`язковою.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 31.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/374/19 до судового розгляду по суті на 10:20 год. 19.08.2019.

Ухвалою суду від 19.08.2019 судове засідання по розгляду справи по суті було відкладено на 14:30 год. 16.09.2019 з викладених у ній підстав.

13.09.2019 від позивача на електронну адресу суду надійшла заява б/н від 13.09.2019 про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 381 843,28 грн основного боргу за відсутністю предмету спору. Зокрема, позивач повідомив, що після відкриття провадження у даній справі відповідачем сплачено зазначену вище суму заборгованості. В іншій частині позову позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судовому засіданні 16.09.2019, яке відбулось за участі повноважного представника позивача, суд заслухав вступне слово повноважного представника позивача по суті позовних вимог, з`ясував обставини справи та дослідив надані позивачем докази.

Повноважний представник позивача позовні вимоги, з врахування заяви б/н від 13.09.2019, підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази.

Відповідач явки свого уповноваженого представника в судове засідання 16.09.2019 не забезпечив, причин не неприбуття не повідомив, запропонованих судом в ухвалі від 18.06.2019 заяв по суті справи не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення 22.06.2019, 06.07.2019, 20.07.2019, 07.08.2019 та 23.08.2019 поштових відправлень - ухвал суду від 18.06.2019, від 03.07.2019, від 15.07.2019, від 31.07.2019 та від 19.08.2019.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, застосовуючи згідно з ч. 2 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді даної справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989)

За даних обставин, зважаючи на те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак своїм правом брати участь в судовому засіданні не скористався, явка останнього не визнавалась судом обов`язковою, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи та пояснення повноважного представника позивача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:

01.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", в особі директора Самюеля Робара як Продавцем, з однієї сторони, та Селянським (Фермерським) господарством "Айва", в особі голови Малюти Ігоря Михайловича як Покупця, з іншої сторони, укладено Договір поставки №1300019667 (надалі - Договір ), який є змішаним договором у розумінні ч. 2 ст. 628 ЦК України та об`єднує договори поставки та надання послуг, направлений на забезпечення Продавцем Покупця посівним матеріалом, засобами захисту рослин, добривами для сільськогосподарського сезону, а також на надання послуг, пов`язаних із вирощування врожаю (п. 1.1. р. 1 Договору).

Відповідно до умов даного Договору Продавець зобов`язався поставляти, а Покупець приймати та оплачувати вартість сільськогосподарських товарів, а саме: насіння: ячменю, кукурудзи, ріпаку, соняшника, пшениці, сої, гороху, сорго, люцерни та жита; засоби захисту рослин; мінеральні добрива; добрива для позакореневого підживлення (пп. 1.1.1 п. 1.1 р. 1 Договору).

Згідно з п. 1.2 р. 1 Договору загальний об`єм поставки означатиме або плановий об`єм поставки, зазначений у специфікаціях до даного Договору, або фактичний об`єм поставки відповідно до видаткових документів, що повинен відповідати плановому об`єму поставки +/- 5%. Загальна вартість поставки означатиме загальний об`єм поставки помножений на ціну.

Умови даного Договору встановлюють загальні правила поставки вищезазначених сільськогосподарських товарів та поширюються на усі додаткові угоди, додатки та специфікації, що встановлюють додаткові умови продажу товарів, укладені у 2018р., незалежно від того чи містять вони посилання на даний Договір, чи ні (п. 1.3 р. 1 Договору).

Розділом 3 Договору визначено умови поставки товару, а саме: автомобільним транспортом, на умовах EXW (склад Продавця), Правил ІНКОТЕРМС 2010.

П. п. 3.2, 3.5 р. 3 Договору сторони, зокрема, передбачили, що Товар вважається переданим за кількістю та якістю (цілісність упаковки та інші видимі дефекти) за умови підписання товарно-транспортної (залізничної) накладної чи видаткової накладної Покупцем. Претензії по якості повинні бути надані Покупцем Продавцю в письмовій формі протягом 10 (десяти) календарних днів після отримання товару покупцем, в іншому разі вони до уваги не приймаються. Під час поставки товару Продавець зобов`язаний передати Покупцю всю документацію на товар згідно з законодавством. При поставці Продавцем надаються наступні документи: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна. Рахунок - фактура надається при передоплаті, якщо інше не зазначено у Договорі. Свідоцтво на насіння/сертифікат якості надається на вимогу Покупця.

У зв`язку з тим, що постачання за Договором має характер централізовано-кільцевих перевезень, підписання видаткової накладної представником Покупця можливе без довіреності на отримання матеріальних цінностей шляхом скріплення свого підпису на документах печаткою Покупця, відміченою в даному Договорі в пункті "Реквізити та підписи Сторін". Покупець несе відповідальність за належне підписання та передачу Продавцю оригіналів товаросупроводжувальних документів на товар. Одностороння відмова від підписання документів (в т.ч. їх неналежне оформлення, умисне чи з необережності) при фактичному отриманні товару не допускається, в такому випадку Продавець матиме право використовувати будь - які інші докази поставки, в т. ч. складські документи, товарно - транспортні накладні, акти звірок, сканкопії документів, факсокопії документів, що направлялися сторонами до обміну оригіналами, покази свідків тощо (п. п. 3.6-3.7 р. 3 Договору).

Відповідно до п. 4.1-4.3 Договору номенклатура Товару, його кількість та ціна зазначаються у Специфікаціях до даного Договору. При оплаті Товару Покупець обов`язково повинен вказати номер та дату рахунку чи видаткової накладної, в іншому разі Продавець залишає за собою право зарахувати кошти на закриття будь-якої існуючої заборгованості Покупця. Ціна встановлюється із ПДВ, якщо тільки це не суперечить законодавству. Якщо інші умови оплати не будуть погоджені Сторонами, Покупець зобов`язується оплатити вартість Товару не пізніше 31.10.2018.

В кожному випадку коригування Продавець зобов`язується видати коригуючу видаткову накладну, яка, у разі її підписання обома сторонами, є обов`язковою для них, має юридичну силу додатку до Договору. При наявності коригуючої видаткової накладної підписання додаткових угод чи інших додатків до Договору не потребується (п. 4.6 р. 4 Договору).

П. 9.6 р. 9 Договору визначено, що останній діє з моменту підписання до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, згідно із положеннями ГПК України є предметом регулювання Господарського кодексу України (надалі - ГК України ).

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України ) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, а саме цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору поставки , згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. ст. 11, 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, та однією з підстав виникнення зобов`язань.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов укладеного правочину позивач протягом березня-вересня місяця 2018 року поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 811 315 грн 40 коп., зокрема:

- 27.03.2018 згідно видаткової накладної №5190019995 на суму 32 051,50 грн;

- 29.03.2018 згідно видаткової накладної №5190019996 на суму 11 693,28 грн;

- 12.04.2018 згідно видаткової накладної №5190021541 на суму 35 107,32 грн;

- 24.04.2018 згідно видаткової накладної №5190022917 на суму 92 041,73 грн;

- 27.04.2018 згідно видаткової накладної №5190023463 на суму 23 544,41 грн;

- 07.05.2018 згідно видаткової накладної №5190024453 на суму 105 804 грн,;

- 14.05.2018 згідно видаткової накладної №5190025115 на суму 134 818,52 грн;

- 18.05.2018 згідно видаткової накладної №5190025119 на суму 80 008,34 грн;

- 21.05.2018 згідно видаткової накладної №5190025120 на суму 14 761,40 грн;

- 23.05.2018 згідно видаткової накладної №5190025820 на суму 52 378,55 грн;

- 25.05.2018 згідно видаткової накладної №5190025830 на суму 26 877,73 грн;

- 04.06.2018 згідно видаткової накладної №5190026264 на суму 66 061,62 грн;

- 08.06.2018 згідно видаткової накладної №5190026265 на суму 64 821,56 грн;

- 12.09.2018 згідно видаткової накладної №5190028902 на суму 14 589,72 грн;

- 12.09.2018 згідно видаткової накладної №51900028901 на суму 10 172,68 грн;

- 12.09.2018 згідно видаткової накладної №5190028900 на суму 46 583,04 грн.

Слід зазначити, що усі наведені вище видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін, а їх підписи скріплені печатками юридичних осіб. Зауважень чи інших застережень щодо якості товару чи його кількості матеріали справи не містять, як і не містять доказів складання сторонами актів у зв`язку з наявністю претензій відповідача з цього приводу.

Факт отримання СФГ "Айва" протягом вказаного періоду товару, згідно наведених вище видаткових накладних, підтверджено також і наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями товарно-транспортних накладних.

Окрім того, 25.05.2018 між сторонами у справі підписано коригування кількісних та вартісних показників за №5190025413, відповідно до якого вартість товару "Базагран" була зменшена на 8 182,30 грн.

Таким чином, за період з березня по вересень місяць 2018 року позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 803 133,10 грн.

Як вже зазначалось вище, умовами укладеного правочину (п. 4.3) сторони передбачили, що Покупець зобов`язується оплатити вартість товару не пізніше 31.10.2018.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, відповідач в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару не виконав, вартість отриманого товару на загальну суму 803 133,10 грн не оплатив, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ст. 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 86 ГПК України).

Згідно з ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як вже зазначалось вище, факт поставки позивачем товарів на загальну суму 803 133,10 грн (з врахуванням здійсненого сторонами коригування) СФГ "Айва" на підставі Договору поставки №1300019667 від 01.01.2018 підтверджено долученими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових та товарно-транспортних накладних.

Поряд із цим, 13.09.2019 позивач звернувся до суду із заявою б/н від 13.09.2019 (вх. №16409), згідно якої повідомив про часткове, - на суму 381 843,28 грн, погашення відповідачем після відкриття провадження у даній справі заявленої до стягнення заборгованості та відповідно просив закрити провадження у справі в даній частині позову. Позовні вимоги щодо стягнення з СФГ "Айва" 421 289,82 грн основного боргу підтримав в повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні 16.09.2019 повноважний представник позивача пояснив, що часткове виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати заявленої до стягнення суми основного боргу має місце у зв`язку із проведеним сторонами зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Зокрема, як стверджує представник позивача, під час розгляду даної справи по суті відповідачем в рахунок частково виконання зобов`язань за Договором №1300019667 від 01.01.2018 поставлено позивачу товар на суму 381 843,28 грн. Поряд з цим, доказів на підтвердження зазначеного не надав. Стверджує, що відповідні документи між сторонами ще не оформлені. Проте вважає, що вказані обставини не можуть бути підставою для відкладення розгляду справи. Просить суд закрити провадження у справі в даній частині позову на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідач в судове засідання не прибув, не спростував належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надав суду доказів своєчасного, належного та повного виконання взятих на себе зобов`язань.

За даних обставин, суд прийшов до висновку, що обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення є позовні вимоги ТзОВ "Суфле Агро Україна" щодо стягнення з відповідача 421 289 грн 82 коп. основного боргу.

Провадження у справі №921/374/19в частині стягнення з відповідача 381 843 грн 28 коп. основного боргу суд закриває на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Окрім того, в силу приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної статті, зважаючи на допущені відповідачем порушення терміну оплат вартості отриманого протягом березня-вересня 2018 року на підставі Договору №1300019667 від 01.01.2018 товару, позивачем, з врахуванням загальної суми боргу, передбаченого умовами укладеного правочину терміну здійснення розрахунків, за період з 01.11.2018 по 05.06.2019 нараховано та заявлено до стягнення 14 324 грн 37 коп. 3% річних та за період з листопада місяця 2018 по квітень місяць 2019 інфляційні нарахування в сумі 46 019 грн 98 коп.

За змістом ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц.

З наведеної норми матеріального права, яка регулює відповідальність за неналежне виконання грошового зобов`язання, вбачається право кредитора здійснити нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Судом розглянуто проведений позивачем розрахунок 3% річних та за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", в межах визначеного позивачем періоду, з врахуванням передбаченого умовами Договору терміну розрахунків, проведено перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних.

Згідно проведеного судом перерахунку, нарахування позивачем 3% річних в сумі 14 324 грн 37 коп. за період з 01.11.2018 по 05.06.2019 є правомірним , а позов в даній частині таким, що підлягає до задоволення (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи) .

Також, судом розглянуто долучений позивачем до позовної заяви розрахунок інфляційних нарахувань та встановлено, що позивачем хоч і зазначено в розрахунку індекс інфляції 101,40% встановлений у листопаді 2018 року, 100,80% встановлений у грудні 2018 року, 101,00% встановлений у січні 2019 року, 100,50% встановлений у лютому місяці 2019 року, 100,90% встановлений у березні місяці 2019 року та 101,00 % встановлений у квітні місяці 2019 року, однак інфляційні нарахування здійснено не помісячно, а сумарно за 6 місяців, застосувавши при цьому сукупний індекс інфляції (105,730%) за вказаний період.

Відповідно до Рекомендацій Верховного Суду України, викладених у листі від 03.04.1997 №62-97р., індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Виходячи з наведеного, нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції (тобто помісячно на суму боргу, яка існувала у відповідний місяць), а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи наведені вище обставини, суд, здійснивши власний арифметичний перерахунок заявлених до стягнення інфляційних нарахувань за періодз листопада місяця 2018 року по квітень місяць 2019 року (включно) на суму простроченого грошового зобов`язання в розмірі 803 133,10 грн.

Згідно проведеного перерахунку, суд дійшов висновку, що в межах визначеного позивачем періоду правомірним є нарахування інфляційних втрат в загальній сумі 44 957 грн 45 коп.

Відтак, обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача про стягнення з відповідача 44 975 грн 45 коп. інфляційних нарахувань Інфляційні нарахування в сумі 1 044 грн 53 коп. нараховані безпідставно , а позов в даній частині є таким, що задоволенню не підлягає (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи) .

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється в письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу приписів ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. ст. 546-551 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Окрім того, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України, в силу якої у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно з ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Судом враховано, що аналогічна правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17 та від 02.04.2019 у справі №917/194/18.

Поряд із цим, правовий аналіз наведених вище приписів чинного законодавства свідчить про те, неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим, пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності як штраф, який має одноразовий характер , тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

П. 8.1 р. 8 Договору сторони передбачили, що в разі несвоєчасної оплати вартості Товарів Покупцем відповідно до Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положення п. 6 ст.232 ГК України.

Покупець додатково сплачує штраф у розмірі 15% від суми прострочення за кожен 1 повний місяць прострочення (п. 8.2 р. 8 Договору).

На підставі наведених вище положень Договору, зважаючи на допущені відповідачем порушення терміну оплат вартості Товару, позивачем, з врахуванням встановленого умовами Договору терміну розрахунків, за період з 01.11.2018 по 30.04.2019, нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 143 265 грн 74 коп. та штраф в загальній сумі 361 409 грн 89 коп. за три місяці прострочення.

Судом розглянуто наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми пені та за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням вартості переданого позивачем та отриманого відповідачем згідно наведених вище видаткових накладних товару, передбаченого умовами Договору терміну здійснення розрахунків, проведено перерахунок заявленої до стягнення суми.

Згідно проведеного судом перерахунку, пеня в сумі 143 265 грн 74 коп. за період з 01.11.2018 по 30.04.2018 нарахована правомірно, а позов в даній частині є таким, що підлягає до задоволення (проведений судом перерахунок знаходиться в матеріалах справи ).

Розглянувши розрахунок позивача щодо заявленої до стягнення суми штрафу, суд встановив, що позивач здійснив нарахування штрафу не одноразово, а тричі - за три місяці, в яких відбулося прострочення виконання зобов`язання.

Наведене, на думку суду, не узгоджується із визначеною у законі суттю та правовою природою даної санкції, а тому сума штрафу, що підлягає до стягнення становить 120 469 грн 96 коп. (803 133,10 грн х 15%). Позов в частині стягнення 240 939 грн 93 коп. штрафу є безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача застосувати положення ч. 10 ст. 238 ГПК України та зазначити у рішенні суду про нарахування 3% річних та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, суд відзначає наступне:

Згідно з ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування . Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу;

Правовий аналіз наведеної вище норми чинного законодавства свідчить про те, що остання передбачає право , а не обов`язок суду зазначати про нарахування відповідних відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу, і таке право надано суду або для нарахування відсотків, або для нарахування пені, тобто за вибором позивача один з видів відповідальності. Натомість позивач просить зазначити у рішенні про нарахуванні і пені, і відсотків одночасно , що не відповідає положенням даної статті Кодексу.

За даних обставин, зважаючи на те, що позиція позивача з даного приводу не є чіткою (просить зазначити у рішенні і про нарахування пені, і про нарахування відсотків), а вибір одного чи іншого виду нарахування не належить до повноважень суду при прийнятті рішення, вимога ТзОВ "Суффле Агро Україна" про застосування положень ч. 10 ст. 238 ГПК України та зазначення у рішенні суду про нарахування 3% річних та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. ст. 129, 130 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 16 892 грн 52 коп. відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 14, 73-74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 130, 165, 207, 231 п. 2 ч. 1, 232-233, 236, 238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянського (Фермерського) господарства "Айва", с. Іванків, Борщівський район, Тернопільська область, 48723, ідентифікаційний код 31103967, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", вул. Богдана Хмельницького, буд. 43, с. Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 30068, ідентифікаційний код 34863309:

- 421 289 грн 82 коп. - основного боргу;

- 14 324 грн 37 коп. - 3% річних;

- 44 975 грн 45 коп. - збитків від інфляції;

- 143 265 грн 74 коп. - пені;

- 120 469 грн 96 коп. - штрафу;

- 16 892 грн 62 коп. - в повернення сплаченого позивачем судового збору.

3. Закрити провадження у справі №921/374/19 в частині стягнення з відповідача 381 843 грн 28 коп. основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

4. В задоволенні решти частини позову відмовити.

5. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.09.2019

Суддя І.М. Гирила