Рішення

від 18.09.2019 по справі 922/2396/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2019 р. Справа № 922/2396/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин", м. Красноград, Харківська обл. до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Зернотрейдинг ЛТД", м. Харків про стягнення 17825 грн. ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин", м. Красноград, Харківська обл. звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Зернотрейдинг ЛТД", м. Харків 17825,00 грн., з яких:

17132,20 грн. заборгованості;

637,88 грн. пені;

54,92 грн. 3% річних.

Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасного проведення розрахунків за укладеним між сторонами договором поставки № 11 від 22.01.2018.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.07.2019 відкрито провадження у справі № 922/2396/19; справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом трьох днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом трьох днів з дня отримання відповіді на позов.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію вищевказаної ухвали від 25.06.2018.

Копії зазначеної ухвали сторони отримали, про що свідчать залучені до матеріалів справи зворотні поштові повідомлення, згідно з якими направлялася поштова кореспонденція (а. с. 27-28).

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строки, встановлені ухвалою господарського суду Харківської області від 30.07.2019.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 22.01.2018 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 11 (далі за текстом - договір; а. с. 9-11), постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця висівки пшеничні (далі - товар) в кількості і за ціною відповідно до рахунків і накладних (п. 1.1 договору).

Згідно з п. п. 4.1, 4.3 договору загальна сума договору дорівнює сумі накладних в період дії договору.

Оплата товару здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування 100% передоплати на р/р постачальника на підставі виставлених рахунків.

Відповідно до п. 5.1 у разі порушення строків оплати товару покупець зобов`язаний сплатити суму боргу за весь час прострочення. У разі несвоєчасної оплати за товар в установлений цим договором термін, покупець сплачує пеню на користь постачальника в двократному розмірі ставки НБУ за кожен день прострочення.

За умовами п. 8.1 договору останній діє з моменту підписання до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов`язання щодо сплати попередньої оплати виконав лише частково, сплативши на користь позивача 67980 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу обумовлений договором товар видатковою накладною № 329 від 09.02.2018 та товарно-транспортною накладною № 332 від 09.02.2018 на суму 111555,18 грн.

Товар представником відповідача отримано на підставі довіреності № 08-1 від 08.02.2018 на отримання товару від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Зернотрейдинг ЛТД".

В подальшому, як зазначає позивач, відповідач отриманий товар сплатив лише частково, а саме, 04.04.2018 перерахував на користь позивача 15678,18 грн., та 05.04.2018 додатково перерахував 10764,80 грн.

Решту боргу в сумі 17132,20 грн. відповідач не сплатив.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію від 14.05.2019 в якій вимагав сплатити існуючий боргу, проте, зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Обставини щодо стягнення зазначеного боргу в судовому порядку стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язань, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нарахував до стягнення з відповідача 54,92 грн. 3% річних та 637,88 грн. пені за період прострочення з 16.06.2019 по 24.07.2019.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст. ст. 691, 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлений товар у сумі 17132,20 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується. Строк виконання зобов`язань з його оплати є таким, що настав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача 17132,20 грн. заборгованості за отриманий товар.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов`язань з оплати отриманого товару підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування 3% річних за таке прострочення.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд констатує, що його здійснено з арифметично вірно. За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 54,92 грн. 3% річних нарахованих за період з 16.06.2019 по 24.07.2019.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що

встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вже зазначено вище, п. 5.1 договору передбачено, що у разі порушення строків оплати товару покупець зобов`язаний сплатити суму боргу за весь час прострочення. У разі несвоєчасної оплати за товар в установлений цим договором термін, покупець сплачує пеню на користь постачальника в двократному розмірі ставки НБУ за кожен день прострочення.

Як свідчать матеріали справи, позивачем здійснено нарахування пені за період прострочення з 16.06.2019 по 27.07.2019.

За змістом ст. 14 ГПК України формування позовних вимог є диспозитивним правом особи, яка звернулася до суду з відповідним позовом, а суд розглядає справу в межах заявлених нею вимог.

Однак, згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З урахуванням положень п. 4.3. укладеного між сторонами договору та вимог ст. 530, 692 ЦК України, оплату товару відповідач мав здійснити до 09.02.2018, тобто дати здійснення поставки товару.

З 10.02.2018 відповідач вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань з оплати за договором, і саме з вказаної дати позивач отримав право на нарахування штрафних санкцій. Відповідно, в силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій можливе по 10.08.2018. В даному ж випадку, як вже було зазначено вище, позивач нарахував штрафні санкції за період прострочення з 16.06.2019 по 27.07.2019, тобто за межами встановленого законом можливого строку нарахування санкцій.

Зазначені обставини є підставами для відмови в задоволенні позову в частині стягнення пені.

З урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 1852,26 грн., тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Зернотрейдинг ЛТД" (адреса: 61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, буд. 18; код ЄДРПОУ 38876594) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин" (адреса: 63303, Харківська обл., м. Красноград, вул. Полтавська, буд. 186, код ЄДРПОУ 31889680):

17132,20 грн. заборгованості;

54,92 грн. 3% річних;

1852,26 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя О.І. Байбак