Рішення

від 18.09.2019 по справі 924/765/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2019 р. Справа № 924/765/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Хмельницькзалізобетон", м. Хмельницький

до обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Софійський партал", м. Старокостянтинів Хмельницької області

про стягнення 115 470,56 грн. заборгованості,

представники сторін: не викликались

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 115 470,56 грн. заборгованості. Свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки товару №61-16з від 04.01.2016 року в частині своєчасності та повноти розрахунків.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 23.07.2019 року відкрито провадження у справі за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Хмельницькзалізобетон", м. Хмельницький до обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Софійський партал", м. Старокостянтинів Хмельницької області про стягнення 115 470,56 грн. заборгованості, для її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; надано відповідачу строк для подання відзиву до 09.08.2019 року.

Як вбачається із судової повістки від 24.07.2019 року, ОК ЖБК Софійський партал отримав ухвалу суду про відкриття провадження 25.07.2019 року, проте, відзиву на позов не надав, причин суду не повідомив; клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін до суду не надходило.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

З огляду на обставини справи, належне повідомлення сторін про наявність судового спору та надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов`язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд, керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

04.01.2016 року між ТДВ «Хмельницькзалізобетон» (надалі - постачальник) та обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Софійський партал (надалі - замовник) укладено договір поставки товару № 61-16з (далі - договір), згідно умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити замовнику замовлений товар (бетонні суміші та розчини, залізобетонні вироби та інші будівельні матеріали, далі - товар або продукція), відповідно до умов даного договору, а замовник зобов`язується своєчасно прийняти замовлений товар та здійснити його оплату на умовах даного договору (п. 1.1 договору).

Кількість товару, що підлягає виготовленню та поставці замовнику, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами визначаються у заявках замовника, рахунках-фактурах постачальника та видаткових накладних (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.2 договору, загальна кількість товару, що передається постачальником за цим договором, визначається у видаткових накладних.

Загальна вартість договору визначається сумарно вартістю всіх підписаних сторонами видаткових накладних протягом терміну дії договору (п.3.1. договору).

Пунктом 3.2. договору передбачено, що замовник оплачує товар за цінами, діючими на момент укладання договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п. 5.1. договору Замовник повинен надавати постачальнику попередню місячну заявку поставок не пізніше ніж за 7 (сім) календарних днів до початку нового календарного місяця. Поставка товару здійснюється постачальником в строки, що визначені замовником в письмових замовленнях та погодженні постачальником.

Товар, згідно даного договору поставляється постачальником окремими партіями на умовах EXW (Франко-завод) (місце зазначене): Склад постачальника - м. Хмельницький, вул. Заводська, 80 або вул. Чорновола, 31 (у відповідності з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів „Інкотермс» в редакції 2010 року). При цьому зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними після того, як він надав замовнику товар на своєму підприємстві (п. 5.2. договору).

Пунктом 5.5 договору передбачено, що передача товару здійснюється за накладною, в якій вказується найменування, кількість, узгоджена ціна та загальна вартість товару, що поставляється.

Замовник зобов`язаний, зокрема, оплатити вартість товару на умовах, вказаних в розділі 7 цього договору (п. 6.1.2 договору), а постачальник - передати товар (п. 6.2.2 договору).

Згідно пункту 7.1. договору, ціна товару, що входить в партію поставки, вказується в рахунку - фактурі та видаткових накладних.

Фактом безготівкової оплати за товар є фактичне надходження коштів на рахунок постачальника (п. 7.4 договору).

Пунктом 7.5 договору передбачено, що замовник здійснює 100% попередню оплату кожної замовленої партії товару, згідно даного договору, на підставі наданого постачальником рахунку.

Відповідно до п. 8.3 договору, за прострочення термінів оплати замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Сторона, яка порушила строки виконання зобов`язання повинна його виконати протягом п`яти робочих днів після пред`явлення письмової вимоги (п. 8.5 договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії даного договору жодна із сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію договору, його дія автоматично продовжується на наступний календарний місяць (п. 9.1. договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

На виконання вимог договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 61663,14 грн. (видаткова накладна №1270 від 01.02.2018 року; товарно-транспортні накладні №№Х3Б00002718 та Х3Б000002658 від 02.02.2018 року); 6577,68 грн. (видаткова накладна №1271 від 02.02.2018 року, товарно-транспортна накладна №Х3Б00002665); 63372,48 грн. (видаткова накладна №1496 від 07.02.2018 року, товарно-транспортна накладна №Х3Б00003288 від 08.02.2018 року); 6424,92 грн. (видаткова накладна №1497 від 07.02.2018 року, товарно-транспортна №Х3Б00003294). На загальну суму 138038,22 грн.

В свою чергу, відповідач здійснював оплату заборгованості відповідно до даних з банківського рахунку за період з 01.01.2016 року по 16.07.2019 року.

04.09.2018 року позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про оплату 98557,27 грн. заборгованості за договором поставки товару №61-16з від 04.01.2016 року, та повторно вимогу №01-03/41 від 04.02.2019 року про оплату 101864,85 грн. боргу за тим же договором.

У відповідь ОК ЖБК Софійський партал у листі №5-04 від 27.01.2019 року зазначив про складене фінансове становище та просив відстрочити оплату боргу.

У зв`язку з невиконанням вимог позивача відповідачем в добровільному порядку, ТДВ Хмельницькзалізобетон звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до платіжного доручення №103 від 06.09.2019 року, відповідач перерахував позивачу 30000,00 грн. за залізобетонні вироби.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2016 року між сторонами укладено договір поставки №61-16з, згідно умов якого позивач зобов`язався поставити відповідачу бетонні суміші та розчини, залізобетонні вироби та інші будівельні матеріали, а відповідач зобов`язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Сторонами у розділі 7 договору погоджено, що відповідач здійснює 100% попередню оплату кожної замовленої партії товару, згідно даного договору, на підставі наданого позивачем рахунку. Сторона, яка порушила строки виконання зобов`язання повинна його виконати протягом п`яти робочих днів після пред`явлення письмової вимоги.

Матеріалами справи, зокрема, підписаними сторонами та скріпленими їхніми печатками видатковими накладними, підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару на суму 138038,22 грн.

Проте, частина поставленого товару в розмірі 69295,50 грн. (станом на дату подання позову) залишилась несплачена відповідачем.

Водночас, платіжним дорученням від 06.09.2019 року відповідач перерахував позивачу в якості часткового погашення заборгованості за договором 30000,00 грн.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд закриває провадження у справі у випадку, зокрема, відсутності предмета спору.

Таким чином, оскільки відповідачем сплачено частину заборгованості після відкриття провадження у справі, провадження в частині стягнення 30000,00 грн. основного боргу підлягає закриттю.

Доказів сплати 39295,50 грн. боргу матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано, з чого суд приходить до висновку про їх стягнення в судовому порядку. Відтак, позовна вимога про стягнення 39295,50 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Окрім того, у зв`язку з неналежним та несвоєчасним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач на підставі положень договору, ч.2 ст. 625 ЦК України нарахував 34812,68 грн. пені, 34812,68 грн. пені, 2979,00 грн. 3% річних та 8383,38 грн. втрат від інфляції.

У силу ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу частини 1 статті 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Пеня як вид забезпечення виконання зобов`язання та її розмір визначена частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

У пункті 8.3 укладеного між сторонами договору поставки погоджено, що за прострочення термінів оплати замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків розрахунку, у позивача виникло відповідне право нарахування пені на суму боргу.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 1.12. Постанови №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань роз`яснив, що господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю дійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми пені та встановлено наступне.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань з цього приводу зазначено, що щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Як зазначалося вище, у п. 8.3. договору передбачено, що пеня нараховується за кожний день прострочення розрахунків та весь період прострочення.

З аналізу вказаної норми та з врахуванням п. 2.5. Постанови суд приходить до висновку, що сторонами в договорі не визначено іншого строку нарахування пені, ніж того, що передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, тобто, шести місяців.

Відтак, вірним буде нарахування пені (з врахуванням обов`язку з попередньої оплати товару): з 09.02.2018 року (визначений позивачем початок прострочки) по 09.08.2018 року на суму 69295,00 грн. (розмір боргу, визначений позивачем) = 11721,30 грн. В стягненні 23091,38 грн. пені слід відмовити.

Щодо нарахування 3% річних та індексу інфляції, судом враховано наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем здійснено нарахування 3% річних за період з 08.02.2018 року по 16.07.2019 року на суму боргу 69295,00 грн. Здійснивши перерахунок, судом встановлено, що 3% річних за визначений період становитиме 2978,74 грн. Таким чином, в стягненні 0,26 грн. 3% річних суд відмовляє.

У п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань роз`яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З поданого позивачем розрахунку вбачається, що останнім обраховано інфляційні втрати за період з лютого 2018 року по червень 2019 року. За результатами перерахунку в системі Законодавство суд дійшов висновку про правомірність нарахувань втрат від інфляції в розмірі 8383,38 грн., тому вказана позовна вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, позов ТДВ Хмельницькзалізобетон до ОК ЖБК Софійський партал підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 39295,50 грн. основного боргу, 8383,38 грн. втрат від інфляції, 2978,74 грн. 3% річних та 11721,30 грн. пені. В стягненні 23091,38 грн. пені та 0,26 грн. 3% річних суд відмовляє.

Окрім того, провадження в частині стягнення 30000,00 грн. основного боргу підлягає закриттю по причині відсутності предмета спору.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 129, 231, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

провадження у справі №924/765/19 в частині стягнення 30000,00 грн. основного боргу закрити.

позов товариства з додатковою відповідальністю "Хмельницькзалізобетон", м. Хмельницький до обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Софійський партал", м. Старокостянтинів Хмельницької області про стягнення 85 470,56 грн. заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Софійський партал (31101, Хмельницька обл. м. Старокостянтинів, вул. Софійська, буд. 3, код 39999965) на користь товариства з додатковою відповідальністю Хмельницькзалізобетон (29010, м. Хмельницький, вул. В.М. Чорновола, буд. 31, код 01267076) 39295,50 грн. (тридцять дев`ять тисяч двісті дев`яносто п`ять грн. 50 коп.) основного боргу, 8383,38 грн. (вісім тисяч триста вісімдесят три грн. 38 коп.) втрат від інфляції, 2978,74 грн. (дві тисячі дев`ятсот сімдесят вісім грн. 74 коп.) 3% річних та 11721,30 грн. (одинадцять тисяч сімсот двадцять одна грн. 30 коп.) пені, 1369,95 грн. (одна тисяча триста шістдесят дев`ять грн. 95 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

В стягненні 23091,38 грн. пені та 0,26 грн. 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.В. Музика

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/.

Віддрук. у 3 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу (29010, м. Хмельницький, вул. Чорновола, буд. 31) - рек. з пов. про вручення; 3 - відповідачу (31101, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Софійська, буд. 3) - рек. з пов. про вручення