Рішення

від 18.09.2019 по справі 927/647/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

18 вересня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/647/19

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова» ,

код ЄДРПОУ 24100060, вул. Оболонська, 38, кв. 36, м. Київ, 04071

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес-Люкс» ,

код ЄДРПОУ 31480303, вул. Івана Мазепи, 44, м. Чернігів, 14017

Предмет спору: про стягнення 29571,82 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма ТехНова подало позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Експрес-Люкс , у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 29571,82 грн, з яких 25274,86 грн боргу, 679,08 грн пені, 2809,53 грн інфляційних втрат, 808,36 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на постачання теплової енергії в гарячій воді № 340 від 20.09.2002 (далі - Договір).

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 06.08.2019 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Також ухвалою від 06.08.2019 встановлено сторонам строк для подання заяв по суті, а саме: відповідачу - п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами; позивачу - п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами; відповідачу - п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06.08.2019, направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві, повернулась неврученою з відміткою поштового зв`язку інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення .

Крім того, 14.08.2019 суд направив копію ухвали суду від 06.08.2019 відповідачу за адресою - вул. Попудренка, 2, м. Чернігів, 14000, за якою здійснюється постачання теплової енергії до магазину продовольчих товарів відповідно до Додатку №1 до Договору. Однак копія ухвали суду від 06.08.2019, направлена на зазначену адресу, також повернулась неврученою з відміткою відділення поштового зв`язку інші причини, що не дали змогу виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення .

Судом зроблено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), відповідно до якого місцезнаходження відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Експрес-Люкс : 14017, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Щорса (нині вул. Івана Мазепи), 44.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до ч. 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Водночас суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua), ухвала Господарського суду Чернігівської області від 06.08.2019 про відкриття провадження у справі надіслана до цього Реєстру, 06.08.2019 - зареєстровано, а 07.08.2019 - оприлюднено в Реєстрі.

Таким чином, вищезазначеним Законом та процесуальним законодавством Товариству з обмеженою відповідальністю Експрес-Люкс надано право бути обізнаним про прийняті в його справі судові рішення та можливість його реалізувати шляхом вільного доступу до відповідного реєстру.

Сам лише факт неотримання сторонами поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву і, лише у силу нехтування своїми правами на одержання поштового відправлення, відповідач не отримав ухвали суду від 06.08.2019, а отже не скористався своїми процесуальним правами.

Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив у встановлений строк суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановив суд, 20.09.2002 між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою ТехНова в особі Комунального енергогенеруючого підрозділу Чернігівська теплоелектроцентраль ТОВ фірми ТехНова (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Експрес-Люкс (далі - Споживач) укладено договір №340 на постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір), за умовами якого Постачальник взяв на себе зобов`язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах для об`єктів, вказаних у додатку №1 цього договору, а Споживач, у свою чергу, зобов`язався сплачувати одержану теплову енергію на розрахунковий рахунок Постачальника за встановленими тарифами (цінами) в терміни, на умовах та порядку постачання і сплати, передбаченими цим договором (а.с. 12-15).

Відповідно до п. 2.1 Договору теплова енергія постачається Споживачу для об`єктів та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гаряче водопостачання - протягом року, технологічні потреби.

Згідно з п. 3.2.22 Договору Споживач теплової енергії зобов`язується щомісячно здійснювати розрахунки за всю спожиту теплову енергію згідно з тарифами п. 6.1 цього договору на розрахунковий рахунок після отримання рахунку на оплату. У випадку неотримання рахунку до 15 числа наступного місяця споживач зобов`язаний повідомити про це постачальника.

За змістом п. 5.1 Договору облік спожитої Споживачем теплової енергії здійснюється із теплоносієм Постачальника - п. 1, п. 2, п. 3 - розрахунком за м 2 .

Згідно з п. 6.1. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається Споживачем, здійснюються виключно у грошовій формі на розрахунковий рахунок Постачальника по тарифах, які затверджені рішеннями облдержадміністрації, міської ради, і які можуть змінюватись згідно з законами Верховної Ради і постановами Кабінету Міністрів України.

Пунктом 6.2.1 Договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію на опалення протягом опалювального періоду здійснюється по тарифу:

- за 1 Гкал - при наявності приладів обліку теплової енергії - згідно з їх показаннями;

- за 1 Гкал - при наявності тільки витратоміра за умов узгодженого визначення фактичних температур теплоносія з урахуванням показань витратоміра, або відомому проектному максимальному годинному навантаженні: в обох випадках - розрахунковим способом;

- за 1 кв. м опалювальної площі - в інших випадках.

Розрахунки Споживача із Постачальником за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води виконуються згідно з діючим законодавством, згідно з рахунками Постачальника щомісячно відповідно з показаннями приладів обліку або розрахунковим способом при відсутності приладів обліку. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.5 Договору).

Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Постачальнику 50% вартості зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (п. 6.6 Договору).

Пунктом 6.9 Договору встановлено нарахування пені у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення у випадку несплати Споживачем рахунку до 15 числа наступного місяця.

Згідно з п. 7.2.3. Договору Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а також боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і трьох відсотків річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 10.1, 10.4 Договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 20.09.2003. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Договір підписаний сторонами, а підписи осіб скріплені печатками сторін.

Письмових повідомлень сторін про припинення дії Договору матеріали справи не містять, а отже Договір був пролонгованим на кожний наступний рік та діяв у спірному періоді.

Доказів розірвання або визнання недійсним Договору в судовому порядку матеріали справи також не містять.

01.09.2010 між сторонами укладено угоду про зміну договору №340 від 20.09.2002 на постачання теплової енергії в гарячій воді, якою доповнили Договір Додатком №1 від 01.09.2010. Також цією додатковою угодою змінено юридичну адресу Споживача - вул. Щорса, 44, м. Чернігів; усі інші умови Договору, не порушені даною угодою, залишені без змін (а.с. 17).

У Додатку №1 від 01.09.2010 до Договору зазначено найменування та адресу об`єкта, до якого здійснюватиметься постачання теплової енергії, а саме: магазин продовольчих товарів по вул. Попудренка, 2, опалювальна площа 54,0 м 2 , а також обсяги постачання теплової енергії протягом року (а.с. 18-19).

На виконання умов Договору позивач за період з 01.10.2016 по 30.04.2019 поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 25274,86 грн.

Обсяг поставленої теплової енергії визначений на підставі:

- показників загальнобудинкового приладу обліку, зафіксованих в актах зняття показань будинкових приладів обліку теплової енергії від 20.10.2016, від 21.11.2016, від 28.03.2017, від 19.04.2017, від 30.10.2018, від 28.11.2018, від 27.12.2018, від 29.01.2019, від 27.02.2019, від 01.04.2019, від 16.04.2019, підписаних контролером Чернігівської ТЕЦ, із застосуванням Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визнання плати за їх опалення, затвердженої наказом Мінбуду України 31.10.2006 №359;

- відповідно до КТМ 204 Україна 244-94 Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та теплового навантаження, вказаного у Договорі, згідно з п. 6.6 Договору та Додатком №1 від 01.09.2010.

Довідки про середньодобову температуру повітря по м. Чернігову у спірний період надані позивачем (а.с. 121-132).

Позивач надав копії актів прийому-передачі теплової енергії за жовтень-листопад 2016 року, січень-квітень 2017 року, листопад 2017 року-квітень 2018 року, жовтень 2018 року-квітень 2019 року, які не були підписані відповідачем (а.с. 76-91).

На оплату спожитої у спірний період теплової енергії позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури №0340 від 31.10.2016, від 30.11.2016, від 31.01.2017, від 28.02.2017, від 31.03.2017, від 30.04.2017, від 30.11.2017, від 31.12.2017, від 31.01.2018, від 28.02.2018, від 31.03.2018, від 30.04.2018, від 31.10.2018, від 30.11.2018, від 31.12.2018, від 31.01.2019, від 28.02.2019, від 31.03.2019, від 30.04.2019, шляхом направлення їх рекомендованими листами, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів та фіскальними чеками (а.с. 27-57).

Вказана у рахунках-фактурах вартість поставленої теплової енергії у гарячій воді визначена позивачем згідно із діючими у спірний період тарифами, затвердженими постановами НКРЕКП №1757 від 29.09.2016, №2126 від 02.12.2016, №151 від 01.02.2017, №1205 від 05.10.2017, №404 від 14.06.2018, №1822 від 11.12.2018.

Відповідач взятих на себе зобов`язань за Договором не виконав та не оплатив за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2016 по 30.04.2019.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 25274,86 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Крім того, відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії регулюються Законом України «Про теплопостачання» , а тому до спірних відносин підлягають застосуванню положення і даного спеціального закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про теплопостачання постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Частина 6 ст. 19 Закону України Про теплопостачання встановлює, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами Договору відповідач зобов`язаний розрахуватися за спожиту теплову енергію у гарячій воді не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. Однією із умов здійснення споживачем оплати спожитої теплової енергії є отримання ним від постачальника рахунку. При цьому у разі неотримання рахунку до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, споживач зобов`язаний повідомити про це постачальника.

Доказів неотримання рахунків-фактури відповідачем та доказів звернення до позивача за рахунком у разі його неотримання в установлений договором строк матеріали справи не містять.

З огляду на умови Договору та правила обчислення строків, встановлені ст. 253, 254 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку, що вартість теплової енергії в гарячій воді, поставленої позивачем в жовтні 2016 року відповідач був зобов`язаний оплатити до 15 листопада 2016 року; в листопаді 2016 року - до 15 грудня 2016 року; в грудні 2016 року - до 16 січня 2017 року, в січні 2017 року - до 15 лютого 2017 року; в лютому 2017 року - до 15 березня 2017 року; в березні 2017 року - до 17 квітня 2017 року; в квітні 2017 року - до 15 травня 2017 року; в листопаді 2017 року - до 15 грудня 2017 року, в грудні 2017 року - до 15 січня 2018 року, в січні 2018 року - до 15 лютого 2018 року, в лютому 2018 року - до 15 березня 2018 року, в березні 2018 року - до 16 квітня 2018 року; в квітні 2018 року - до 15 травня 2018 року; в жовтні 2018 року - до 15 листопада 2018 року, в листопаді 2018 року - до 17 грудня 2018 року, в грудні 2018 року - до 15 січня 2019 року, в січні 2019 року - до 15 лютого 2019 року, в лютому 2019 року - до 15 березня 2019 року, в березні 2019 року - до 15 квітня 2019 року; в квітні 2018 року - до 15 травня 2019 року.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не провів оплату за спожиту теплову енергію в гарячій воді у визначений Договором термін, господарський суд вважає, що позовні вимоги у частині стягнення заборгованості у розмірі 25274,86 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 679,08 грн пені (за період з 16.11.2018 по 15.05.2019), 2809,53 грн інфляційних втрат (за період з грудня 2016 року по квітень 2019 року), 808,36 грн - 3% річних (за період з 16.11.2016 15.05.2019), нарахованих на суму заборгованості у розмірі 25274,86 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як встановив суд, сторонами у пунктах 6.9, 7.2.3 Договору погоджено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію Споживач несе відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі статті 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені, дійшов висновку про правильне її нарахування відповідно до умов Договору, а отже позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 679,08 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також суд здійснив перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, внаслідок чого дійшов висновку про неправильне їх нарахування, з огляду на наступне.

Як вбачається з наданого розрахунку інфляційних втрат, позивач невірно зазначив суми заборгованості відповідно до рахунків-фактури №340 від 31.01.2017 (замість 3985,48 грн зазначено 2614,16 грн), від 30.11.2018 (замість 141,11 грн зазначено 1512,43 грн), від 28.02.2019 (замість 1876,12 грн зазначено 1872,12 грн), на які ним було здійснено відповідні нарахування.

У наданому розрахунку суми 3% річних позивач також невірно вказав суми заборгованості відповідно до рахунків-фактури №340 від 31.01.2017 (замість 3985,48 грн зазначено 2614,16 грн) та від 30.11.2018 (замість 141,11 грн зазначено 1512,43 грн).

Отже, за рахунками-фактури №340 від 31.01.2017 та від 28.02.2019 суми, на які нараховані інфляційні втрати/3% річних, є меншими, ніж вказано у цих рахунках, а за рахунком-фактурою від 30.11.2018 - є більшою за суму, вказану у цьому рахунку.

За приписами ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином, суд доходить висновку, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суми, які є меншими, за фактично існуючу заборгованість, є правом позивача, при цьому здійснення таких нарахувань на суму заборгованості, яка є більшою за суму, підтверджену доказами, не допускається.

За перерахунком суду, розмір інфляційних втрат, з урахуванням визначеного позивачем періоду, становить 2762,32 грн, а розмір 3% річних - 791,56 грн, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, відтак позовні вимоги у частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню у зазначених судом розмірах.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Люкс» (код ЄДРПОУ 31480303, вул. Івана Мазепи, 44, м. Чернігів, 14017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми ТехНова (код ЄДРПОУ 24100060, вул. Оболонська, 38, кв. 36, м. Київ, 04071) 25274,86 грн заборгованості за поставлену теплову енергію, 679,08 грн пені, 2762,32 грн інфляційних втрат, 791,56 грн - 3% річних та 1916,84 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua /.

Суддя В.В. Шморгун