Рішення

від 11.09.2019 по справі 522/4067/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження № 2/522/5007/19

Справа № 522/4067/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л. В.

за участі секретаря судового засідання - Вадуцкої В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Спільного підприємства Солінг до ОСОБА_1 про стягнення суми збитків,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 12.03.2019 року надійшов позов СП Солінг до ОСОБА_1 про стягнення суми збитків у розмірі 1 000 000 грн. на підставі ст..22, 1166 ЦК України.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що позивач є власником майна відомого мешканцям міста Одеси як майновий комплекс Літній театр , набутого згідно договору купівлі-продажу майна від 04.07.2003р. за адресою АДРЕСА_1 , - будівлі і споруди та майно, яке було передано за актом передачі майна від 08.07.2003р. . Зазначене майно знаходиться на земельній ділянці, яка передана позивачу за договором оренди землі від 23.12.2016 року заг. пл. 0,3916 га.

03.03.2019р. та 10.03.2019р. на вказаній території з`явився відповідач та під нібито прийняття участі у проведені суботнику на зазначеній території, на який позивач не надавав згоди, і вчинив дії, пов`язані із знищенням належного позивачу майна, а саме за його участю було демонтовано сцену, знищено арт-галерею Літнього театру, пошкоджено інше майно та споруди. Отже майно було знищено, розмір завданої шкоди позивач оцінює у сумі 1 000 000 грн..

За викладених обставин, посилаючись на те, що у діях відповідача була наявна протиправна поведінка, яка полягала у незаконному під його керуванням та підбуренням Активістів захопленні території позивача та вчинення на ній безладу та погрому, наявна шкода та причинний зв`язок між діями відповідача та наслідками, вважає, що їх права підлягають судовому захисту.

До суду 20.03.2019 року надійшла відповідь з відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області щодо місця реєстрації боржника, якою зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 04.09.1992 року у АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Приморського районного суду м.Одеси.

Ухвалою суду від 27.03.2019 року позову було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позову. 03.04.2018 року позивач усунув недоліки позову, надавши до суду квитанція про сплату судового збору.

З 28.03.2019 року по 10.04.2019 року суддя перебувала у відпустці.

Ухвалою суду від 12.04.2019 року провадження по справі відкрито з призначенням підготовчого засідання на 27.05.2019р..

Ухвалою суду від 15.04.2019 року заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову по справі за позовом Спільного підприємства Солінг до ОСОБА_1 про стягнення суми збитків - повернуто заявнику.

27.05.2019р. до суду надійшла заява представника позивача з проханням відкласти засідання посилаючись, що позивач звернувся до ОНІДСЕ з заявою про проведення будівельно-технічної експертизи.

У зв`язку з неявкою сторін в підготовче засідання 27.05.2019 року, за наявності заяви представника позивача про відкладання засідання, розгляд справи відкладено на 07.06.2019р.

05.06.2019р. до суду надійшов відзив на позов з додатками з боку відповідача (а.с.81-89), за яким відповідач просив відмовити у задоволені позовних вимог та пояснив, що він заперечує факт вчинення ним дій пов`язаних і знищенням належного позивачу майна. посилався на те, що позивачем не вказано, які саме протиправні дії ним вчинено, відсутні докази зазначеного та шкода нічим на його думку не доведена. Також повідомив, що позивач також таку ж саму суму вимагає з інших 12 людей за окремими позовами, а тому не зрозуміло визначена позивачем доля шкоди відповідача.

У підготовче засідання призначене на 07.06.2019 року сторони не з`явилися, були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином, 06.06.2019 року представник СП Солінг - адвокат Гудіс Л.В. надала суду клопотання про відкладення підготовчого засідання, у якому зазначила, що на дату призначення підготовчого засідання висновок експерта щодо будівельно-технічної експертизи не буде виконаний, у зв`язку з малим терміном часу на його виготовлення.

Згідно вимог ст.ст.197,198 ЦПК судом ухвалено проводити підготовче засідання у відсутності сторін на підставі наявних у матеріалах справи доказів та відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення, оскільки це вже друге підготовче засідання, в якому не були присутні сторони по справі та суду не надано підтверджуючих доказів в обґрунтування цієї заяви.

Ухвалою суду від 07.06.2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про об`єднання позовів - було відмовлено. Також закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 11 липня 2019 року.

10.07.2019р. до суду знову надійшло клопотання представника позивача з проханням відкласти засідання, з посилання на те, позивач звернувся до ОНІДСЕ з заявою про проведення будівельно-технічної експертизи з метою остаточного встановлення суми збитків, проте висновок експерта ще не готовий.

11.07.2019р. в судовому засідання представник позивача підтримала клопотання про відкладання судового засідання з викладених підстав, у задоволення якому після обговорення з усіма учасниками процесу, суд відмовив, враховуючи що до позову не вказувався такий доказ як експертиза, та про проведення якої позивач також суд не просив.

Також представник позивача позовні вимоги з викладених підстав підтримала та просила їх задовольнити.

У судове засідання 11.07.2019 року з`явився відповідач, який заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві, додатково також зазначив, що позов є безпідставним, недоведеним і необґрунтованим. Відсутні докази на підтвердження його вини, докази щодо пошкодженого майна та завдання збитків саме у розмірі 1 000 000 грн.. При цьому пояснив, що він дійсно був на суботнику на території літнього театру, яка є відкритою територією, і там було декілька сотень громадян міста і не було ніякого благоустрою і він особисто нічого не порушував та не знищував.

По справі було оголошено перерву до 11.09.2019 року.

У судовому засіданні 11.09.2019 року були присутні представник позивача та відповідач, які підтримали свої позиції, викладені у письмових заявах по суті справи, та пояснення, надані у минулому судовому засіданні. Також при дослідження доказів та додатного диску з відеозаписами, на питання головуючого пояснила, що на вказаному відео є балато людей, що знаходиться на території літнього театру, проте не може пояснити в якому стані на час 03.03.2019р. та 10.03.2019р. було належне їм майно, та яка саме воно було пошкоджене.

Суд протокольною ухвалою залишив без розгляду клопотання представника позивача про приєднання до справи висновку експертизи №19-3257/5486-5488 та вирішив не приймати його до розгляду з посиланням на вимоги ст. 73-79, ч.8,9 ст. 123, ч.2 ст. 222 ЦПК України та враховуючи відсутність клопотання сторони позивача про поновлення процесуального строку на подання заяви про приєднання доказів, відсутності доказів направлення даного висновку відповідачу та відсутність на такий доказ в позовній заяві.

У судовому засіданні відповідач додатково посилався на те, що він не скоював злочин і що він дійсно був присутній 03.03.2019 року та 10.03.2019 року на території літнього театру, оскільки там проводився волонтерський проект з приводу розчищення цієї території від захаращення будівельними матеріалами та сміття та від численних пожарів, що було також небезпечно бо вхід був вільним, воріт не було, про який він дізнався із Фейсбуку та я кий проводився майже рік, проте не скоював ніяких протиправних дій та не розбирав особисто ніяких будівель. Сцени там як такої взагалі не було. Також його не затримували в ті дні правоохоронні органи з приводу толоки. З боку позивача не доведено належним чином вчинення ним протиправних дій та завдання збитків. Вказував, що він дійсно тримав цеглу, проте це було сміття. Вказував, що сцени як такої ну було, та коли він приєднався на суботник воріт також вже не було. Також йому не зрозуміло, чому позов пред`явлено лише до 13 осіб, оскільки на відеозаписі вбачається присутність більшої кількості людей.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи із наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач є власником майна відомого мешканцям міста Одеси як майновий комплекс Літній театр , набутого згідно договору купівлі-продажу майна від 04.07.2003р. за адресою АДРЕСА_1 , - будівлі і споруди та майно, яке було передано за актом передачі майна від 08.07.2003р.

Зазначене майно знаходиться на земельній ділянці, яка переданій позивачу за договором оренди землі від 23.12.2016 року, заг. пл. 0,3916 га, строком на 49 років.

Як вбачається з підстав позову та пояснень сторін, 03 та 10 березня 2019 року на території Літнього театру проводились суботники, під час яких активістами було здійснено дії з демонтування сцени, внаслідок чого, на думку позивача, їм було завдано шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн..

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно пунктів 8 та 9 частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду є заподіяння майнової шкоди.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі.

Загальні положення про відшкодування заподіяної майнової шкоди закріплені в нормах статті 1166 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ст. 22 ЦК України).

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Відповідно до частини 2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України з відшкодування шкоди, то саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

З огляду на викладені положення, суд вбачає, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення). Складовими елементами шкоди є: протиправна поведінка особи; настання шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та настанням шкоди; вина завдавача шкоди.

Відсутність хоча б одного з наведених складових елементів шкоди виключає склад цивільного правопорушення, і, як наслідок, настання юридичної відповідальності. Отже, наявність шкоди ще не породжує обов`язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності, період завдання шкоди.

Отже, розглядаючи спір про відшкодування заподіяної шкоди, суд повинен з`ясувати наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що включає неправомірність поведінки, вини, наявність матеріальних втрат та їх розміру (збитків), причинного зв`язку між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками.

Крім цього, відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). При цьому обов`язок щодо обґрунтованості та доведеності розміру збитків покладається на позивача.

У пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 статті 81 ЦПК України). Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 1 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст.ст. 76-80 ЦПК України, вказані обставини підлягають встановленню на підставі належних та допустимих доказів, які оцінюються самостійно судом в їх сукупності.

До істотних обставин, що підлягають з`ясуванню судом та доведенню сторонами у такому спорі, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення; при цьому позивач зобов`язаний довести протиправність поведінки відповідача, розмір заподіяної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Згідно ч. 3 ст.12, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

На підтвердження своїх вимог позивач надав до суду роздруківки із мереж інтернету зі статями про суботник та про намір активістів демонтувати належне позивачу майновий комплекс та копії фотографій із зображенням руйнувань (а.с.15, 16-19).

Як вбачається зі статті, розміщеної в мережі інтернет (а.с.14), приблизно сотня людей була присутні на прибиранні в Літньому театрі, серед яких були присутні ті, які демонтували сцену та стіни Арт-галереї . Між тим, із даних доказів не вбачається ні прізвище, ні зображення відповідача як такого, що демонтував майновий комплекс. Крім того відповідач не визнає факт вчинення ним дій по демонтажу.

Окрім того, з відеозапису на диску наданого позивачем до позову, також вбачається присутність великої кількості людей, проте з нього не вбачається вчинення протиправних дій саме відповідачем.

Доказів, що відповідач був затриманий правоохоронними органами під час здійснення ним будь-яких протиправний дій 03 та 10 березня 2019 року суду не надано.

Таким чином належних, допустимих та достовірних доказів спричинення збитків майну, та в чому полягали такі збитки, а також винних дій відповідача, позивач не надав.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог СП Солінг , оскільки судом не встановлено, а позивачем не доведено наявності протиправних дій відповідача та завдання ним шкоди шляхом пошкодження належного позивачу майна та розмір збитків; не доведено наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та настанням шкоди; вини завдавача шкоди.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Між тим, позивач не скористався своїм правом у передбаченим ЦПК строк заявити клопотання про призначення експертизи для встановлення розміру завданої йому шкоди, або надати у встановлені процесуальні строки інші письмові докази, які можна було визнати належними.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову Спільного підприємства Солінг , заявленого саме з досліджених його підстав та предмету.

Керуючись ст. ст.11, 15-16, 22, 1166 ЦК України, ст.ст. 2, 3-13, 27, 43, 49, 76, 81-83, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Спільного підприємства Солінг (код ЄДРПОУ 25030410, місцезнаходження м. Одеса, Балтська дорога, буд. 42) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_2 ) про стягнення суми збитків - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст.354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 18.09.2019 року .

Суддя Домусчі Л. В.