Рішення

від 12.09.2019 по справі 201/8445/18

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/8445/18

Провадження № 2/200/2138/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

12 вересня 2019 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Яковенко А.С

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Авто-Трейд про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

02 серпня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом.

В обгрунтування позовних вимог зазначив наступне.

29 травня 2018 року мін позивачем та ТОВ Інтер-Авто-Трейд було укладено Попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0119, на підставі якого сторони зобов`язалися укласти 31 травня 2018 року Основний договір купівлі-продажу транспортного засобу, який продавець повинен був придбати у третіх осіб для відчуження його покупцеві за основним договором, та який являтиметься предметом основного договору. Пунктом 2.1 попереднього договору позивач був зобов`язаний сплатити в момент укладення попереднього договору грошові кошти в розмірі 86000 грн. Позивач 29.05.2018 року сплатив відповідачу платіж за автомобіль в сумі 86000 грн.. Проте відповідач ухилився від виконання умов попереднього договору, не уклав з позивачем основний договір, не передав йому автомобіль, при цьому не повернув отримані кошти в сумі 86000 грн. Пунктом 1.8 попереднього договору встановлено, що в разі не укладення сторонами у визначений термін основного договору, попередній договір і передбачені ним зобов`язання втрачають чинність у день, коли мав бути укладений основний договір. Таким чином, 31 травня 2018 року попередній договір втратив чинність, тому подальше утримання відповідачем коштів є безпідставним.

На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з ТОВ Інтер-Авто-Трейд на його користь безпідставно утримувані грошові кошти в розмірі 86000 грн., та судові витрати в сумі 860 грн.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Федоріщева С.С. від 06 серпня 2018 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Авто-Трейд про стягнення безпідставно набутих грошових коштів передано на розгляд за підсудністю до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Женеску Е.В. від 03 жовтня 2018 року зазначену цивільну справу прийнято до свого провадження, та визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття судом провадження у зазначеній справі, не подав відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2019 року постановлено розглядати справу заочно на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено наступне.

29 травня 2018 року між ТОВ Інтер-Авто-Трейд та ОСОБА_1 було укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу №0119.

Відповідно до пункту 1.5 вказаного договору сторони зобов`язуються укласти основний договір 31.05.2018 року.

Предметом договору є продаж покупцеві транспортного засобу марки Fiat , модtль Fiorino, 2014 року випуску. Інші характеристики 1.3d/75л.с./МТ-5/Elegant/Дизель/4х2/Голубий/1000 км (колір, пробіг тощо).

Згідно з пунктом 1.3 попереднього договору основний договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти основний договір і прийняття пропозиції другою стороною.

У відповідності з абзацом другим пункту 1.5 попереднього договору якщо у зазначену вище дату майно не буде придбано продавцем з метою його відчуження покупцеві, то сторони визначили, що основний договір буде укладено на п`ятий день після придбання продавцем майна, про що останній зобов`язується повідомити покупця у письмовому вигляді із зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення основного договору. У такому випадку кінцевим терміном укладення основного договору сторони визначили 31.12.2019 року.

Пунктом 2.1 договору визначено, що на підтвердження намірів сторін укладання основного договору в момент укладення попереднього договору покупець перераховує на поточний рахунок продавця грошові кошти у сумі 86000,00 грн., а продавець своїм підписом під цим договором підтверджує отримання таких грошових коштів.

Відповідно до квитанції від 29 травня 2018 року позивач сплатив 86000 грн. за автомобіль згідно попереднього договору купівлі-продажу т/з № 0119 від 29.05.2018 року.

За правилами, встановленими частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що у порушення приведеної норми та умов попереднього договору відповідач свої зобов`язання за договором не виконав.

Згідно зі статтею 17 Закону України від 12.05.1991 року №1023-ХІІ Про захист прав споживачів (далі Закон №1023-ХІІ) за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.

У відповідності зі статтею 18 Закону №1023-ХІІ умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Таким чином, умови договору є несправедливими, якщо вони одночасно порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини 1 статті 3, частина 3 статті 509 ЦК України), призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін та завдають шкоди споживачеві.

За правилами, встановленими пунктами 4, 6, 7 частини 3 статті 18 Закону №1023-ХІІ, несправедливими є, зокрема, умови договору про: надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника).

Статтею 19 Закону №1023-ХІІ визначено, що нечесна підприємницька практика забороняється та вона є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, вчинені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

З огляду на викладене, укладений між сторонами правочин є недійсним в силу Закону №1023-ХІІ.

За змістом статті 216 ЦК України кожна із сторін недійсного правочину зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Відповідно до пункту 5постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ,відповідно до статей 215,216 ЦК України суди розглядають справи за позовами про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред`являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215,216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Ураховуючи викладене, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому з відповідача підлягають стягненню кошти у сумі 86 000,00 грн.

У порядку статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 860,00 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Авто-Трейд про стягнення безпідставно набутих грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Авто-Трейд (м.Дніпро, пр.Д.Яворницького, буд.93 к.323, код ЄДРПОУ 41933044) на користь ОСОБА_1 (зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачені кошти в розмірі 86000 грн. (вісімдесят шість тисяч гривень), та судові витрати в сумі 860 грн. (вісімсот шістдесят гривень).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Е.В. Женеску