Рішення

від 17.09.2019 по справі 440/2597/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/2597/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пуленко М.І.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивачів - ОСОБА_2 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

18 липня 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (надалі також - позивачі) звернулись до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області (надалі також - відповідач) про визнання бездіяльності Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області щодо не розгляду заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 від 12.06.2019, поданих 19.06.2019 до сесії Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у приватну власність - протиправною та зобов`язання Машівську селищну раду Машівського району Полтавської області впродовж місячного строку з дня набрання законної сили рішенням суду, яким буде розглянуто даний позов, здійснити розгляд поданих 19.06.2019 до сесії Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 від 12.06.2019 про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у приватну власність.

В обґрунтування заявлених вимог позивачі зазначили, що ними подано до відповідача клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення. Однак, листами від 25.06.2019 повідомлено, що їх звернення розглянуті 17.05.2019 та за результатами їх розгляду відмовлено у затвердженні проектів землеустрою.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

15.08.2019 до суду надійшов відзив Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області на позовну заяву, у якому представник відповідача вказує, що позивачі вже звертались з відповідними заявами про затвердження проектів землеустрою, за результатами розгляду яких відмовлено у затвердженні проектів землеустрою у зв`язку з закінченням терміну дії висновку державної експертизи. В свою чергу, заяви позивачів, подані 12.06.2019, розглянуті в межах Закону України Про звернення громадян /а.с. 64-68, т.1/.

23.08.2019 до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивачі наголосили на відсутності у відповідача повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою /а.с. 87-91, т./.

Відповідач своїм правом на надання заперечень на відповідь на відзив не скористався.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивачів у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, надав клопотання про перенесення судового засідання у зв`язку з призовом представника ОСОБА_8 на навчальні збори.

Зважаючи, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не обмежений у колі представників, та з урахування явки в судове засідання позивача та представника позивачів, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи по суті.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про розгляд справи за даної явки.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що заявами від 12.06.2019 до сесії Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області звернулись позивачі, в яких просили затвердити проекти землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 земельної ділянки для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) на території Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області (за межами населених пунктів) та передати у приватну власність ділянки з наступними кадастровими номерами відповідно: 5323086600:00:002:0033, 5323086600:00:002:0034, 5323086600:00:002:0035, 5323086600:00:002:0036, 5323086600:00:002:0037 /а.с. 41-45, т.1/. Вказані заяви були отримані відповідачем 19.06.2019 року, про що зазначено на копіях заяв. Кожна заява містить посилання, що вказана документація підлягала обов`язковій державній експертизі, позитивний висновок від 11.10.2013, який дійсний протягом строку дії об`єкта державної експертизи, але не більше трьох років від дня його видачі. При цьому, статтею 36 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації передбачено, що проект підлягає повторній державній експертизі у разі якщо на протязі трьох років не розпочато реалізацію заходів, передбачених розробленим проектом. Оскільки на підставі даного погодженого проекту землеустрою уже розпочато реалізацію заходів, які ним передбачені, а саме: здійснено формування земельної ділянки та проведено її державну реєстрацію, про що підтверджує Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.09.2016. Відтак позивачі просили повторно розглянути та затвердити подану документацію із землеустрою.

До кожної із вказаних заяв позивачі надали додатки: копію паспорту, ідентифікаційного коду, витягу з ДЗК про земельну ділянку, проект землеустрою.

Листами від 25.06.2019 № 435, № 436, № 437, № 438 та № 434 відповідно селищним головою Машівської селищної ради повідомлено позивачів, що 17.05.2019 на шістнадцятій позачерговій сесії селищної ради сьомого скликання Машівської селищної ради було розглянуто їх питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок. Про прийняте рішення було повідомлено та надано завірену копію рішення у встановлений термін /а.с. 46-50/.

Вважаючи бездіяльність Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області щодо не розгляду заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 від 12.06.2019, поданих 19.06.2019 до сесії Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у приватну власність - протиправною, позивачі звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами абз.1 ч.1 ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 Земельного кодексу України).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч.3 ст.116 Земельного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 117 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно з ч.5 ст. 118 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (ч.6 ст.118 Земельного кодексу України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст.118 Земельного кодексу України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч.9 ст.118 Земельного кодексу України).

При цьому, статтею 186 Земельного кодексу України унормовано стадії погодження та затвердження документації із землеустрою.

Відповідно до ч.1 ст. 186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з ч.5,6,8 ст. 186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Відповідно до частин першої, шостої, десятої та тринадцятої статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Відповідно до пункту ґ) частини 2 статті 25 Закону України "Про землеустрій", проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок є одним із видів документації із землеустрою.

За приписами частини 2 статті 50 Закону України "Про землеустрій", проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Аналізуючи вказані вище положення суд зазначає, що законом унормовано або прийняття позитивного рішення по суті заяви або відмови по суті, при цьому, слід враховувати, що у даному аспекті процедура погодження проекту землеустрою передує процедурі затвердження.

Відповідачем, на виконання приписів ч.2 ст. 77 КАС України, до суду не надано жодних доказів стосовно того, що проекти землеустрою позивачів не було погоджено та про що є відповідний висновок про відмову.

Однак, відповідно до відзиву представником відповідача наголошено, що позивачі вже звертались з відповідними заявами, за результатами розгляду яких останнім було відмовлено у затвердженні таких проектів у зв`язку з закінченням терміну дії висновку державної експертизи. В свою чергу, заяви позивачів, подані 12.06.2019, розглянуті в межах Закону України Про звернення громадян .

Надаючи оцінку таким посиланням, суд оцінює їх критично, виходячи з наступного.

Правові, організаційні і фінансові основи здійснення державної експертизи землевпорядної документації та порядок її проведення визначає Закон України "Про державну експертизу землевпорядної документації" від 17 червня 2004 року № 1808-IV.

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону державна експертиза землевпорядної документації - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об`єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об`єктів експертизи.

Відповідно до частини 3 статті 7 цього Закону виконавцями державної експертизи є експерти, які працюють у складі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері державної експертизи і мають високу кваліфікацію та спеціальні знання, а також висококваліфіковані спеціалісти або наукові працівники, які залучаються цими органами до її проведення відповідно до закону.

Підпунктом 49 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, та підпунктом 28 пункту 4 Положення про територіальні органи Держгеокадастру, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333, держгеокадастр та його територіальні органи проводять в установленому законодавством порядку державну експертизу програм і проектів з питань землеустрою.

Відповідно до статті 6 згаданого Закону об`єктами державної експертизи є документація із землеустрою та документація з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріали і документація державного земельного кадастру.

Стаття 12 зазначеного Закону передбачає, що об`єкти державної експертизи можуть передаватися на первинну, повторну та додаткову державні експертизи.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" державна експертиза проводиться шляхом розгляду документації та матеріалів, а за необхідності - шляхом проведення обстежень у натурі (на місцевості). При проведенні державної експертизи досліджуються, перевіряються, аналізуються та оцінюються: питання дотримання вимог законодавства та встановлених стандартів, норм і правил при прийнятті проектних рішень; відповідність передбачених документацією і матеріалами заходів завданням на проектування, вимогам раціонального використання та охорони земель, а також дотриманню законних прав та інтересів власників земельних ділянок та землекористувачів, держави і суспільства; еколого-економічна ефективність проектних рішень щодо запобігання їх негативного впливу на стан земельних ресурсів, суміжні земельні ділянки, ландшафт.

Результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи /частина 1/.

Якщо об`єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується.

У разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок /частина 3/.

У разі якщо об`єкт державної експертизи не повною мірою відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, він повертається на доопрацювання. При цьому вказуються конкретні вимоги, відповідно до яких необхідно внести зміни і доповнення до об`єкта державної експертизи /частина 6/.

Об`єкт державної експертизи, який не відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується. Негативна оцінка об`єкта державної експертизи повинна бути всебічно обґрунтована відповідно до вимог законодавства, встановлених стандартів, норм і правил /частина 7 статті 35 цього Закону/.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" повторна державна експертиза проводиться: у разі одержання негативного висновку первинної державної експертизи щодо об`єктів, які підлягають обов`язковій державній експертизі; у разі спростування негативного висновку первинної державної експертизи; у випадку, визначеному частиною другою статті 36 цього Закону.

У свою чергу частинами 1 та 2 статті 36 вказаного Закону встановлено, що позитивний висновок державної експертизи дійсний протягом строку дії об`єкта державної експертизи, але не більше трьох років від дня його видачі /частина 1/.

Якщо у строк, встановлений частиною першою цієї статті, не розпочато реалізацію заходів, передбачених об`єктом державної експертизи, то він підлягає повторній державній експертизі /частина 2/.

Так, проекти землеустрою позивачів містять позитивні висновки про погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відділу Держземагенства у Машівському районі Полтавської області від 05.06.2013 №28, №30, № 26, №27, №29 /а.с. 145, 185, 222, т.1; 35, 76, т.2/.

Крім того, суд погоджуючись з доводами позивачів, зазначає, що ними розпочато реалізацію заходів, передбачених об`єктом державної експертизи , а саме: здійснено формування земельної ділянки, присвоєно кадастровий номер та проведено її державну реєстрацію, про що підтверджується Витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.09.2016 № НВ-5304622992016, № НВ-5304623192016, № НВ-5304623432016, № НВ-5304623592016, № НВ-5304623262016 /а.с. 122-124, 163-165, т.1; 10-15, 53-55, т.2/. Відтак, відсутні підстави на які посилається відповідач в частині закінчення терміну дії висновку державної експертизи.

Згідно частини третьої статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

У відповідності до вимог пункту "а" частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлюється виключна компетенція міських рад.

У відповідності до вимог пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Суд звертає увагу, що положення вищевказаної статті визначають обсяг виключних повноважень сільських, селищних та міських рад, які неможливо делегувати іншим органам місцевого самоврядування з огляду на характер таких повноважень та їхню суспільну важливість для всієї територіальної громади села, селища або міста.

Відповідно до частин першої та другої статті 59 того ж Закону встановлено Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Судовим розглядом встановлено, що сесією Машівської селищної ради не здійснено належного розгляду заяв позивачів від 12.06.2019, поданих 19.06.2019, у той час як листи від 25.06.2019 за підписом селищного голови не можуть бути розцінені в якості належного способу виконання своїх повноважень саме відповідачем.

Відсутність належним чином оформленого рішення сесії Машівської селищної ради після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

Суд звертає увагу, що фактично заяви позивачів від 12.06.2019, які адресовані до сесії Машівської селищної ради, останньою не розглянуті і рішення нею по вказаних заявах не прийнято. Представником відповідача не надано належних пояснень на яких підставах вказані заяви позивачів розглянуті селищним головою, якому вони не адресувалися і який не має повноважень приймати рішення, які поставлені у вказаних заявах, зокрема рішення про затвердження чи відмову в затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність.

Твердження представника відповідача, що вказані заяви позивачів від 12.06.2019 розглянуті селищним головою на підставі Закону України Про звернення громадян , оскільки із вказаними питаннями позивачі звернулися повторно, судом визнаються як неналежні з огляду на те, що заяви позивачів від 12.06.2019 адресовані іншому органу - сесії Машівської селищної ради і до повноважень селищного голови не входить вирішення питання поставленого у відповідних заявах - прийняття рішення про затвердження або відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність громадян.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Враховуючи обставини справи, Машівська селищна рада, не прийнявши рішення за результатом розгляду, поданих позивачами заяв від 12.06.2019 року та доданих документів, зокрема проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, у порядку, встановленому Земельним кодексом України, діяла всупереч вимогам чинного законодавства.

Рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є змістом відповідного індивідуального правового акту.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Надаючи оцінку вимозі позивачів про зобов`язання Машівську селищну раду Машівського району Полтавської області впродовж місячного строку з дня набрання законної сили рішенням суду, яким буде розглянуто даний позов, здійснити розгляд поданих 19.06.2019 до сесії Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 від 12.06.2019 про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у приватну власність, суд зауважує, що встановлення часових меж, а саме впродовж місячного строку з дня набрання законної сили рішенням суду, яким буде розглянуто даний позов, здійснити розгляд поданих 19.06.2019 до сесії Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області заяв може призвести до неналежного виконання відповідачем викладених вище повноважень.

Суд звертає увагу позивачів, що оскільки судом констатовано протиправну бездіяльність відповідача в частині не прийняття рішень по суті заяв позивачів, а саме не прийнято рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність або рішення про відмову в затверджені відповідних проектів землеустрою на підставі заяв позивачів від 12.06.2019 (отриманих відповідачем 19.06.2019), то вказані заяви вважаються не розглянутими вже понад один місяць. Відповідно, підстав для встановлення нового місячного строку для відповідача для розгляду заяв позивачів та прийняття відповідного рішення, не має. Оскільки строк для прийняття такого рішення вже настав та в разі набрання законної сили судовим рішенням, відповідач зобов`язаний негайно вжити заходи необхідні для розгляду заяв позивачів від 12.06.2019 року та прийняття рішення відповідно до вимог законодавства та правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Разом з тим, оскільки відповідачем не прийнято жодного з тих рішень, які передбачені у статті 123 ЗК України, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивачів, суд вважає за необхідне частково задовольнити вимоги позивачів шляхом зобов`язання відповідача здійснити розгляд поданих 19.06.2019 до сесії Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 від 12.06.2019 про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у приватну власність з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги те, що кожним з позивачів при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн і суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати, які підлягають стягненню на користь позивачів пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, складають 384,20 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області на користь окремо кожного з позивачів судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 384,20 грн відповідно.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Машівським РВ УМВС України в Полтавській області 01.06.1995), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Машівським РВ УМВС України в Полтавській області 01.12.1999), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) до Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області (вул. Незалежності, 93, смт. Машівка, Машівський район, Полтавська область, 39400, ідентифікаційний код 21047618) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області щодо не розгляду заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 від 12.06.2019, поданих 19.06.2019 до сесії Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у приватну власність.

Зобов`язати Машівську селищну раду Машівського району Полтавської області здійснити розгляд поданих 19.06.2019 до сесії Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 від 12.06.2019 про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у приватну власність з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області (вул. Незалежності, 93, смт. Машівка, Машівський район, Полтавська область, 39400, ідентифікаційний код 21047618) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області (вул. Незалежності, 93, смт. Машівка, Машівський район, Полтавська область, 39400, ідентифікаційний код 21047618) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області (вул. Незалежності, 93, смт. Машівка, Машівський район, Полтавська область, 39400, ідентифікаційний код 21047618) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Машівським РВ УМВС України в Полтавській області 01.06.1995) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області (вул. Незалежності, 93, смт. Машівка, Машівський район, Полтавська область, 39400, ідентифікаційний код 21047618) на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Машівським РВ УМВС України в Полтавській області 01.12.1999) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області (вул. Незалежності, 93, смт. Машівка, Машівський район, Полтавська область, 39400, ідентифікаційний код 21047618) на користь ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18 вересня 2019 року.

Суддя І.Г. Ясиновський