Рішення

від 16.09.2019 по справі 640/11886/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 вересня 2019 року №640/11886/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Березянка Агро"

до Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві

про визнання протиправними та скасування рішень про відмову у прийнятті податкової звітності, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Березянка Агро" (03680, м. Київ, бул. Вацлава Гавела/вул. Академіка Каблукова, 51/16, код ЄДРПОУ 42440268) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у м. Києві вих. № 27975/10/26-15-12-09-18 від 15.02.2019 року про відмову у прийнятті декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік за №9018439078 та вважати податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2019 рік за №9018439078 поданою в день її фактичного подання;

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби України в м. Києві вчинити дії щодо реєстрації ТОВ "Березянка Агро", як платника четвертої групи - сільськогосподарського товаровиробника в 2019 році.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Березянка Агро" є сільськогосподарським виробником в розумінні Податкового Кодексу України, оскільки відповідає всім вимогами підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5 1 статті 291 Податкового кодексу України, в підтвердження чого надані декларації з додатками №9018439078 від 12.02.2019, проте, товариству було протиправно відмовлено у прийнятті звітності від 12.02.2019 за реєстраційним номером 9018439078, з тих підстав, що позивачем не було зазначено обов`язкового реквізиту, а саме - код органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки за КОАТУУ. Позивач наголошує на тому, що подана ТОВ Березянка Агро податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи містить усі обов`язкові реквізити, передбачені п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України, при цьому, як загальна податкова декларація платника єдиного податку 4 групи так і код КОАТУУ в такій декларації не мають відношення до адміністрування податків і зборів та жодним чином не впливають на порядок адміністрування таких податків і зборів. Враховуючи вказане, відсутні правові підстави для відмови у прийнятті податкової декларації платника єдиного податку ТОВ Березянка Агро за №9018439078 від 12.02.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що згідно з пунктом 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України, у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов`язкові реквізити, зокрема, як код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ. Разом з тим, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 ст. 46 Податкового кодексу України. Оскільки в декларації, наданій позивачем, було невірно вказано код місцевого самоврядування за КОАТУУ, рішення контролюючого органу про відмову у прийнятті податкової декларації є правомірним та не підлягає скасуванню.

Позивач надав суду відповідь на відзив, в якій повторно наголосив, що не відображення в загальній декларації коду КОАТУУ не може слугувати підставою для неприйняття вищевказаної податкової звітності, тому оскаржуване рішення про відмову у прийнятті податкової декларації є протиправним та підлягає скасуванню. Також, позивач відмітив, що з приводу позовних вимог у частині зобов`язання ГУ ДФС у м. Києві вчинити дії щодо реєстрації ТОВ Березянка-Агро як платника четвертої групи - сільськогосподарського товаровиробника в 2019 році відповідач пояснень у своєму відзиві не надав, так і не пояснивши причини такої відмови.

Відповідачем було надано суду додаткові пояснення з приводу спірних правовідносин, в яких наголошено, що при поданні загальної, нової загальної або уточнюючої декларації платник податків повинен зазначити код органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельних ділянок за КОАТУУ. Таким чином, якщо юридична особа - сільськогосподарський товаровиробник має декілька земельних ділянок на території різних сільських (селищних) рад, що знаходяться на території одного району (коди органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки за КОАТУУ різні), то такий сільськогосподарський товаровиробник має подавати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням для набуття або підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи окремі звітні декларації на поточний рік за земельні ділянки кожної окремої сільської (селищної) ради та загальну декларацію на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється єдиний податок. Також, відповідачем зазначено, що загальна декларація є підставою для реєстрації юридичної особи платником єдиного податку четвертої групи, враховуючи, що податкова звітність позивача складена з порушенням норм пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України, то така звітність не вважається податковою декларацією.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, ТОВ Березянка Агро зареєстровано та перебуває на податковому обліку у ДПІ у Солом`янському районі в м. Києві з 05.09.2018. Основним видом діяльності товариства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. На правах оренди позивач використовує земельні ділянки - рілля загальною площею 826, 6795 га.

З метою переходу на спрощену систему оподаткування та відповідної реєстрації у податкових органах на виконання вимог статті 298 Податкового кодексу України ТОВ "Березянка Агро" подано до контролюючого органу загальну звітню податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2019 рік №9018439078 від 12.02.2019 з відомостями про наявність земельних ділянок та розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2018 рік. Також, 14.02.2014 позивачем було подано чотири звітні податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2019 рік№9022486011, №9022488424, №9022492851 та №9022494341

Відповідно до квитанції від 13.02.2019 №2 податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи прийнято.

Відповідно до квитанції від 13.02.2019 №2 розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва прийнято.

Листом від 15 лютого 2019 року №27975/10/26-15-12-09-18 ГУ ДФС у м. Києві повідомило товариство про те, що за результатами перевірки наявності та достовірності обов`язкових реквізитів документ податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік, яка був прийнятий 12 лютого 2019 року за №9018439078, вважається неподаним у зв`язку з порушенням вимог нормативно-правових актів, а саме: зазначено недостовірне значення обов`язкового реквізиту Код органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки за КОАТУУ (при поданні загальної, нової загальної або уточненої загальної декларації заповнюється код органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням платника (основне місце обліку) .

Листом від 05 квітня 2019 року позивач звернувся до відповідача з проханням надати підприємству лист щодо підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи, а у разі відмови - повідомити її причини та надати підтверджуючі документи щодо такої відмови.

Листом ГУ ДФС у м. Києві від 15.04.2019 №69975/10/26-15-12-09-18 позивачеві повідомлено, що листом ГУ ДФС у м. Києві від 15 лютого 2019 року №27975/10/26-15-12-09-18 його було повідомлено про відмову у прийнятті податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік від 12.02.2019 та повторно зазначено причини такої відмови.

За результатами адміністративного оскарження відмови ГУ ДФС у м. Києві у прийнятті податкової звітності позивача, рішенням Державної фіскальної служби України від 18.06.2019 №27872/6/99-99-12-03-05-15 скаргу ТОВ Березянка Агро залишено без розгляду.

Крім того, листом ГУ ДФС у м. Києві від 19.06.2019 №116061/10/26-15-12-09-18 позивача повідомлено, що він не є платником єдиного податку четвертої групи - сількогосподарські товаровиробники в 2019 році.

Вважаючи протиправною відмову відповідача у прийнятті податкової звітності платника єдиного податку ТОВ Березянка Агро , а також ненадання позивачеві статусу платника єдиного податку четвертої групи, останній звернувся до суду з даним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Розглядаючи спірні правовідносини, суд виходить з того, що відповідно до положень підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України визначений порядок переходу суб`єктів господарювання на спрощену систему оподаткування - єдиний податок 4 групи, зокрема, сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Як свідчать матеріали справи та зазначено судом вище, документи, передбачені пунктом 298.8.1 статті 198 Податкового кодексу України, було подано позивачем у повному обсязі з дотриманням визначеного строку.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначено положеннями статті 299 Податкового кодексу України, виходячи із змісту яких реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. У разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов`язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку. У разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов`язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб`єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб`єктом господарювання у встановленому порядку.

За пунктом 299.6 статті 299 Податкового кодексу України підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;

2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Окрім цього, відповідно до підпунктів 291.5 1 .1 - 291.5 1 .3 пункту 291.5 1 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку 4 групи: суб`єкти господарювання, у яких понад 50 відсотків доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин (за винятком зрізаних квітів, вирощених на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів їх переробки), диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра (крім хутрової сировини);

суб`єкти господарювання, що провадять діяльність з виробництва підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, вин виноградних, вин плодово-ягідних та/або напоїв медових, вироблених та розлитих у споживчу тару малими виробництвами виноробної продукції з виноматеріалів виключно власного виробництва (не придбаних), отриманих шляхом переробки плодів, ягід, винограду, меду власного виробництва, а також крім електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії (за умови, що дохід від реалізації такої енергії не перевищує 25 відсотків доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) такого суб`єкта господарювання);

суб`єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Відповідно до пункту 299.5 статті 299 Податкового кодексу України у разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов`язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб`єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб`єктом господарювання у встановленому порядку.

Отже, з наведеного вбачається, що позивачем було виконано вимоги для переходу на спрощену систему оподаткування, позивач відповідає вимогам, встановленим чинним законодавством для суб`єктів господарювання - платників єдиного податку 4 групи - сільськогосподарських товаровиробників, при цьому, контролюючим органом не доведено суду наявність обмежень у позивача, які б відповідно до вимог законодавства не давали б йому права бути платником єдиного податку 4 групи.

Зворотного відповідачем не доведено, вмотивованої відмови у реєстрації ТОВ Березянка Агро платником єдиного податку позивачу не надано, лист від 19.06.2019 №116061/10/26-15-12-09-18 не містить причин відмови у реєстрації позивача, як платника єдиного податку четвертої групи, крім того, посилання відповідача у додаткових поясненнях по справі щодо не реєстрації позивач, як платника четвертої групи через порушення норм ПКУ щодо складання податкової звітності, судом відхиляються, позаяк, приписами пункту 299.6 статті 299 ПКУ визначено вичерпний перелік підстав для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку, також, суд бере до уваги наступне.

Так, відповідно до пунктів 49.8, 49.9 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Як вже зазначав суд вище, 12 лютого 2019 року позивачем шляхом направлення в електронній формі подано податкову декларацію платника єдиного податку 4 групи та відомість про наявність земельних ділянок, які згідно квитанції №2 від 13.02.2019 прийняті ГУ ДФС у м. Києві та зареєстровані за №9018439078.

При цьому, у зазначеній квитанції вказано, що документ доставлено до районного рівня 2658 ГУДФС у м. Києві 12.02.2019 в 17:23:56. Прийнято пакет.

Суд звертає увагу, що квитанція від 13.02.2019 не містила виявлених помилок.

За таких умов суд вважає, що податкова декларація була прийнята відповідачем та зареєстрована 12 лютого 2019 року, тобто у межах у строку, визначеного статтею 298 Податкового кодексу України для суб`єктів господарювання, які переходять на спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку 4 групи.

У цьому ж зв`язку суд зазначає, що у тому разі, якщо помилки були виявлені після прийняття та реєстрації податкової накладної, передбачений інший порядок, зокрема, шляхом проведення відповідних перевірок, визначених статтею 75 Податкового кодексу України, однак, матеріали справи не містять свідчень того, що контролюючим органом було вжито заходи, визначені вказаною статтею.

З урахуванням наведених висновків, суд погоджується з доводами позивача стосовно протиправності рішення контролюючого органу щодо відмови у прийнятті податкової звітності ТОВ Березянка Агро , а тому таке рішення підлягає скасуванню.

Оскільки суд дійшов висновку щодо протиправності та необхідність скасування рішення відповідача від 15.02.2019 про відмову у прийнятті декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік за №9018439078, то для відновлення порушених прав позивача суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги в частині реєстрації податкової декларації шляхом зобов`язання відповідача зареєструвати податкову декларацію платника єдиного податку 4 групи за 2019 рік за №9018439078 днем її фактичного подання 12.02.2019.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи відмови відповідача у реєстрації податкових декларацій на предмет дотримання вимогам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що таким вимогам зазначені рішення не відповідають, оскільки прийняті необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, нерозсудливо; при прийнятті рішень не дотримано принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; непропорційно, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).

Оскільки позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Бері Комерц є суб`єктом владних повноважень та позиваючись до суду сплатило 9 605,00 грн. судового збору згідно з платіжним дорученням №872 від 27 березня 2019 року, зазначена сума підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь товариства.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 77, 139, 241-247, 255, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Березянка Агро" (03680, м. Київ, бул. Вацлава Гавела/вул. Академіка Каблукова, 51/16, код ЄДРПОУ 42440268) - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві вих. №27975/10/26-15-12-09-18 від 15.02.2019 року про відмову у прийнятті декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік за №9018439078 та зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби України в м. Києві зареєструвати податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2019 рік за №9018439078 денем її фактичного подання - 12.02.2019.

3. Зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби України в м. Києві вчинити дії щодо реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Березянка Агро", як платника четвертої групи - сільськогосподарського товаровиробника в 2019 році.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Березянка Агро" (03680, м. Київ, бул. Вацлава Гавела/вул. Академіка Каблукова, 51/16, код ЄДРПОУ 42440268) судові витрати у розмірі 3 842, 00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні)

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа