Рішення

від 18.09.2019 по справі 826/11405/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 вересня 2019 року № 826/11405/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬВЕР ЛАЙН ЛТД" (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 9, кв. 35) доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№00004221402, 00004211402 від 16.04.2018 року , О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Сільвер Лайн ЛТД (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 квітня 2018 року №00004221402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 78 497,00 грн., винесене (прийняте) Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі акта перевірки від 21 березня 2018 року №150/26-15-14-02-01-14/38864421;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00004211402 від 16 квітня 2018 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 58 873,00 грн., винесене (прийняте) Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі акта перевірки від 21 березня 2018 року №150/26-15-14-02-01-14/38864421.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ним належними та допустимими письмовими доказами підтверджено наявність у позивача при здійсненні господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Апекстрейд ЛТД ділової мети. Також представник позивача зазначив, що судові рішення, які б визнавали недійсними правочини між Товариством з обмеженою відповідальністю Сільвер Лайн ЛТД та його контрагентами, відсутні. При цьому, контролюючим органом не встановлено будь-яких фактів, які могли б свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість формування позивачем витрат за господарськими операціями із зазначеним контрагентом.

На думку представника позивача, подані позивачем до перевірки первинні документи, з врахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, свідчать, що в результаті господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Апекстрейд ЛТД у позивача відбулись зміни в структурі активі, зобов`язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Апекстрейд ЛТД .

Представник позивача просив при вирішенні справи врахувати, що за усіма обставинами справи, діючи обачно та сумлінно, Товариство з обмеженою відповідальністю Сільвер Лайн ЛТД не мало жодних підстав вважати, що Товариство з обмеженою відповідальністю Апекстрейд ЛТД здійснює незаконну діяльність, ухиляється чи має намір ухилитися від сплати податків. Крім того, отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не мають преюдиційного характеру та не є документами, що достовірно та беззаперечно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, оскільки підприємство - контрагент позивача зареєстроване на підставну особу, яка не мала відношення до діяльності підприємства та не здійснювала фактичної господарської діяльності (дій) та будь-яких операцій від імені вказаного контрагента, а відтак контрагент позивача створювався та діяв з метою прикриття незаконної діяльності. На переконання представника податкового органу, позивачем не доведено наявності обставин та підстав, за якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що відповідно свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення таких операцій. Представник контролюючого органу стверджував, що за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вимог, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що у межах кримінального провадження №32017100060000029, в якому прийнято вирок відносно посадової особи контрагента позивача, не досліджувалось питання взаємовідносин позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю Апекстрейд ЛТД , не було встановлено факту, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Апекстрейд ЛТД існувала злочинна змова, або що за усіма обставинами справи позивач мав би знати, що Товариство з обмеженою відповідальністю Апекстрейд ЛТД здійснює фіктивну підприємницьку діяльність. Крім того, станом на дату вчиненні правочину у позивача не було підстав сумніватись у особі виконавця, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю Апекстрейд ЛТД мало діючу реєстрацію платника ПДВ, а державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю Апекстрейд ЛТД не скасована і до цього часу. На переконання представника позивача, директор Товариства з обмеженою відповідальністю Апекстрейд ЛТД визнав вину у вчиненні кримінально караних дій, однак слідством не було встановлено, що і господарські операції з позивачем охоплюються злочинним умислом засудженого і що слідством досліджувались обставини укладання та виконання договору №29/08/16 від 29 серпня 2018 року.

Додатково представник позивача просив при наданні оцінки доводам відповідача у частині неможливості надання контрагентом позивача послуг врахувати, що директор та засновник Товариства з обмеженою відповідальністю Апекстрейд ЛТД ОСОБА_1 міг мати зацікавленість у призначенні покарання на підставі затвердженої судом угоди зі слідством з метою понесення більш м`якого покарання.

У запереченнях на відповідь на відзив представник контролюючого органу зазначив, що позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення таких операцій.

З огляду на викладене вище та відсутність клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві в період з 06 березня 2018 року по 14 березня 2018 року на підставі направлень від 06 березня 2018 року №341/26-15-14-02-01, №340/26-15-14-02-01, виданих Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на підставі наказу від 02 березня 2018 року №3387, проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Сільвер Лайн ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю Апекстрейд ЛТД за вересень 2016 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 21 березня 2016 року №150/26-15-14-02-01-14/38864421.

Перевіркою встановлено порушення Товариство з обмеженою відповідальністю Сільвер Лайн ЛТД :

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункту 5, пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , пункту 6, пункту 7, пункту 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на суму 47 098,00 грн.;

- пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 52 331,00 грн., в т.ч. за вересень 2016 року на суму 52 331,00 грн.

Зазначені висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що надані в ході перевірки первинні документи, зокрема акти приймання-передачі послуг за вересень 2016 року від Товариства з обмеженою відповідальністю Апекстрейд ЛТД підписані директором ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), якого допитано в межах кримінального провадження №32017100060000029 від 26 квітня 2016 року та який повідомив про непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності на підприємстві. Відтак, від імені підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю Апекстрейд ЛТД діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значущих дій, адже не були наділені такими повноваженнями засновника/директора, який, крім іншого, не мав ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства.

При цьому, в акті перевірки зазначено, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень наявний вирок Печерського районного суду міста Києва від 23 червня 2017 року по справі №757/26000/17-к по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32017100060000029 від 26 квітня 2016 року. В даному вироку зазначено, що гр. ОСОБА_1 діяв умисно за попередньою домовленість з невстановленою слідством особою, з корисливих спонукань, усвідомлюючи, що перереєстроване на його ім`я Товариство з обмеженою відповідальністю Апекстрейд ЛТД створене не для здійснення реальної фінансово-господарської діяльності, отримання прибутку від такої діяльності, а з метою прикриття незаконної діяльності в своїх цілях.

З огляду на наведене, контролюючий орган прийшов до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю Апекстрейд ЛТД не могло фактично надавати послуги відповідно до договору №29/08/16 від 29 серпня 2018 року, що свідчить про нереальність господарських операцій, здійснених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Апекстрейд ЛТД .

В акті перевірки вказано, що позивачем за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю Апекстрейд ЛТД оформлювались лише окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення господарських операцій та правомірності формування сум податкового кредиту та витрат, наслідком чого є отримання Товариством з обмеженою відповідальністю Сільвер Лайн ЛТД необґрунтованої податкової вимоги у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ та витрат з податку на прибуток. Однак, Товариством з обмеженою відповідальністю Сільвер Лайн ЛТД здійснено бухгалтерську оцінку отриманих послуг, відображено їх у бухгалтерських записах та відображено отримання активу. При цьому, згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що замовниками даних послуг були Товариство з обмеженою відповідальністю Нова Пошта та Публічне акціонерне товариство Дніпро Мотор Інвест . Дані послуги були виконані, але не Товариством з обмеженою відповідальністю Апекстрейд ЛТД , а невстановленими особами.

На підставі акта перевірки та встановлених у ньому порушень, податковим органом 16 квітня 2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення №00004221402, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Сільвер Лайн ЛТД збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 78 497,00 грн., в т.ч. за податковими зобов`язаннями 52 331,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 26 166,00 грн.

Також, 16 квітня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №00004211402, на підставі якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 58 873,00 грн., з яких за податковими зобов`язаннями - 47 098,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11 775,00 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Вимогами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Між тим, як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: - фактичності придбання такого товару, тобто, реальності здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності та їх реалізації; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Суд зазначає, що право на формування податкового кредиту та зменшення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за рахунок витрат шляхом відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності, пов`язується з фактичним здійсненням цих господарських операцій, що має підтверджуватись документально.

При цьому, наявність податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При цьому згідно з частиною 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті Закону №996-XIV визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Таким чином, обов`язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного, право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, та мають оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що право платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, перш за все, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість, суду необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг) та їх реалізацією, спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

Оцінка господарських операціях повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому формальні помилки в первинних документах не повинні бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язки між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

З наявних матеріалів справи вбачається, що 29 серпня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Апекстрейд ЛТД (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільвер Лайн ЛТД (посередник) укладено договір №29/08/16, відповідно до пункту 1.1 якого посередник доручає та сплачує, а виконавець надає послуги по: оформленню та реєстрації дозвільної документації на розміщення та експлуатацію об`єктів зовнішньої реклами в місті Києві та Київській області; оформленню подовження її терміну дії; підготовці вихідних матеріалів для оформлення дозвільної документації на розміщення рекламоносіїв; вибору місць встановлення рекламоносіїв; розробка та підготовка ескізів та макетів встановлення рекламоносіїв; виготовленню, обслуговуванню, монтажу, демонтажу, утилізації рекламоносіїв та елементів зовнішнього рекламно-інформаційного оформлення.

Відповідно до пункту 2 договору кількість, типи рекламних конструкцій, адреси їх розміщення, а також види послуг визначаються в додатках до дійсного договору. Сторони узгодили, що за надані послуги згідно предмету договору та додатків до нього виконавцю сплачується винагорода. Розмір винагороди та строки сплати в кожному окремому випадку визначається в додатках до дійсного договору. Вказані додатки є невід`ємною частиною даного договору (пункти 4.1-4.2 договору).

Згідно пункту 5.1 договору факт належного надання послуг, які є предметом даного договору, сторони підтверджують підписанням акту прийому-передачі послуг, складеного сторонами після завершення надання послуг.

29 серпня 2016 року між зазначеними сторонами складено та підписано додаток №1 до договору №29/08/16, яким визначено вид послуг, наданих виконавцем, а також розмір винагороди за надання послуг, строки та порядок її сплати у розмірі всього 313 983,00 грн. (з ПДВ).

01 вересня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Апекстрейд ЛТД та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільвер Лайн ЛТД підписано акт №1 прийому-передачі послуг згідно додатку №1 до договору №29/08/16 щодо проведення робіт на суму 158 625,50 грн. (з ПДВ).

Також, 05 вересня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Апекстрейд ЛТД та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільвер Лайн ЛТД підписано акт №2 прийому-передачі послуг згідно додатку №1 до договору №29/08/16 щодо проведення робіт на суму 155 358,00 грн. (з ПДВ).

Позивачем на підтвердження виконання умов договору надано фотозвіт про обстеження встановлених фасадних вивісок Нова Пошта , адресу встановлення яких неможливо встановити з такого фотозвіту та макети фасадних вивісок Нова Пошта .

У позовній заяві позивач стверджував, що договір №29/08/16 від 29 серпня 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю Сільвер Лайн ЛТД укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю Апекстрейд ЛТД з метою виконання взятих на себе договірних зобов`язань, що виникли у позивача, зокрема, з Товариством з обмеженою відповідальністю Нова Пошта .

Водночас, наявними матеріалами справи підтверджується, що договір №300816 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Нова Пошта , як і додатки до нього, якими визначено перелік послуг, укладено 30 серпня 2016 року, тобто після укладення договору №29/08/16 від 29 серпня 2016 року, а не до, як про це стверджує позивач. Крім того, згідно умов договору №300816 від 30 серпня 2016 року виконавцем послуг значиться позивач та можливості делегування або ж залучення сторонніх осіб для виконання умов договору останнім не передбачено.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявні копії листів відділу реклами Департаменту контролю Харківської міської ради Харківської області, які адресовані Товариству з обмеженою відповідальністю Нова Пошта щодо неможливості надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами за заявами даного товариства, а не виконавця (позивача) або ж його контрагента.

Крім того, представник позивача зазначав про необхідність укладення договору №29/08/16 від 29 серпня 2016 року із Товариством з обмеженою відповідальністю Апекстрейд ЛТД з метою виконання взятих на себе договірних зобов`язань за договором, укладеним позивачем з Приватним акціонерним товариством Дніпро Мотор Інвест .

Так, наявними матеріалами справи підтверджується, що 20 квітня 2016 року між Приватним акціонерним товариством Дніпро Мотор Інвест (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільвер Лайн ЛТД (виконавець) укладено договір №20/04/16, відповідно до умов якого замовник доручає та сплачує, а виконавець надає послуги по виготовленню, монтажу, демонтажу, ремонту та сервісному обслуговуванню рекламно-інформаційних конструкцій замовника згідно додатків до договору.

Кількість, типи конструкцій, адреси їх розміщення, визначаються в додатках до договору, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 2.2 договору, оплата послуг здійснюється у національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця, тобто позивача.

Також, вимогами пункту 3 договору виконавець гарантує, що має право на надання послуг за цим договором та гарантує відповідну кваліфікацію своїх працівників (спеціалістів) для надання послуг за цим договором.

Тобто, згідно умов договору №20/04/16 від 20 квітня 2016 року виконавцем послуг значиться позивач та можливості делегування або ж залучення сторонніх осіб для виконання умов договору останнім не передбачено.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявний лист Приватного акціонерного товариства Дніпро Мотор Інвест №37/1 від 30 серпня 2016 року щодо надання згоди Приватного акціонерного товариства Дніпро Мотор Інвест на залучення позивачем субпідрядних організацій для виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Сільвер Лайн ЛТД своїх обов`язків за договором №20/04/16 від 20 квітня 2016 року та додатками №15 та №16 від 29 серпня 2016 року. Водночас, суд звертає увагу, що договір із контрагентом на виконання вказаних обов`язків укладено 29 серпня 2016 року, тобто до надання згоди на таке залучення.

Крім того, вироком Печерського районного суду міста Києва від 23.06.2017 громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України. Згідно із зазначеним вироком ОСОБА_1 у липні-серпні 2016 року, виступивши як пособник, сприяв вчиненню фіктивного підприємництва створення Товариства з обмеженою відповідальністю Апекстрейд ЛТД з метою прикриття незаконної діяльності.

Допитаний в якості свідка по кримінальному провадженні директор контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Апекстрейд ЛТД ОСОБА_1 зазначив, що приблизно в кінці липня 2016 погодився на перереєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю Апекстрейд ЛТД на себе за грошову винагороду, наміру займатися підприємницькою діяльністю не мав, підприємство в органах державної влади не реєстрував, фінансово-господарської діяльності не здійснював та не уповноважував на це третіх осіб.

Суд виходить із того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі №2а-1670/5096/12 (К/9901/12890/18), від 30 січня 2018 року у справі №2а-0870/6083/11 (К/9901/541/18), а також у постановах Верховного Суду України від 01 грудня 2015 року у справі №21-3788а15 (№826/15034/14), від 14 березня 2017 року у справі №21-1513а16.

Також, у постановах Верховного Суду України від 17 листопада 2015 року справа № 2а/3264/11/1070, від 12 вересня 2017 року справа № 826/10933/14 було викладено правову позицію, згідно якої первинні документи, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими і підписаними звітними документами, що посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, а тому віднесення сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Суд також звертає увагу на той факт, що всі первинні документи надані позивачем на підтвердження здійснення вказаних господарських операцій підписані від імені особи, яка вироком суду визнана винним у вчиненні злочину передбаченою частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України.

Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товару фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Отже, суд доходить до висновку, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими державною податковою інспекцією фактами щодо фіктивної діяльності контрагента позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку Товариства з обмеженою відповідальністю Сільвер Лайн ЛТД .

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що твердження відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а відтак, податкові повідомлення-рішення податкового органу є законними і підстави для їх скасування відсутні.

У зв`язку із наведеним у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно з вимогами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень покладений на нього обов`язок доказування виконав повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для здійснення розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 9, 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Сільвер Лайн ЛТД (01042, місто Київ, вулиця Івана Кудрі, будинок 9, квартира 35, код ЄДРПОУ 38864421) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04655, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук