Постанова

від 17.09.2019 по справі 826/10440/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10440/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.

За участю секретаря: Гайворонського В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2019 року, суддя Скочок Т.О., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРА-БУД" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПЕРА-БУД" звернулось до Окружного адміністративному суду міста Києва з позов до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.03.2018 року №0006131414, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 990 815 грн.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю та необґрунтованістю висновку акта позапланової документальної виїзної перевірки №84/10-36-14-14/38308808 про заниження ТОВ "ОПЕРА-БУД" задекларованих показників податку на додану вартість за результатами вчинених ним господарських операцій з контрагентами ТОВ "А.С.Е.-Інформ", ТОВ "Віп Тренд", ТОВ "БК СТАРС", ПП "Оліван", ТОВ "Фенікс Леко", ТОВ "Демстрой", що був покладений контролюючим органом в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення від 13.03.2018 року. Крім того, позивач вказує на те, що вказана позапланова виїзна перевірка була здійснена з порушенням законодавчо встановленого порядку, оскільки проведена за місцезнаходженням контролюючого органу, а не за адресою платника податків.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 29.01.2018 року по 02.02.2018 року працівником ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "ОПЕРА-БУД" з питань дотримання ним вимог податкового законодавства в частині повноти, своєчасності нарахування та сплати податку на додану вартість за наслідками фінансово-господарських відносин з ТОВ "А.С.Е.-Інформ" (код ЄДРПОУ 31283908), ТОВ "Віп Тренд" (код ЄДРПОУ 39365783), ТОВ "БК "СТАРС" (код ЄДРПОУ 40470608), ПП "Оліван" (код ЄДРПОУ 34702365), ТОВ "Фенікс Леко" (код ЄДРПРОУ 38107821), ТОВ "Демстрой" (код ЄДРПОУ 36998796) за період з 19.09.2012 року по 29.01.2018 року, за результатом якої складений акт від 13.02.2018 року №84/10-36-14-14/38308808 (далі - акт перевірки).

Перевірка була проведена відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та згідно наказу ГУ ДФС у Київській області від 24.01.2018 року №130 та ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва Сенько М.Ф. від 30.05.2017 року у справі №759/8131/17 про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ "Опера-Буд" (що була винесена за клопотанням Київської місцевої прокуратури №8 в рамках досудового розслідування кримінального провадження №12015100020004277).

Згідно висновку акта перевірки, працівник Головного управління ДФС у Київській області встановив порушення позивачем норм п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 792 652 грн. (в т.ч. за звітні періоди травень, серпень, жовтень-грудень 2015 року, березень-жовтень і грудень 2016 року).

13.03.2018 року ГУ ДФС у Київській області на підставі цього акта перевірки прийняло спірне у справі податкове повідомлення-рішення за №0006131414 (форми "Р"), яким збільшило позивачу суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 990 815 грн., у тому числі за основним платежем - 792 652 грн. та за штрафними санкціями - 198 163 грн.

За результатами оскарження податкового повідомлення-рішення від 13.03.2018 року в порядку ст. 56 Податкового кодексу України, рішенням Державної фіскальної служби України від 29.05.2018 року №18483/6/99-99-11-01-01-25 рішення Головного управління ДФС у Київській області було залишено без змін.

Позивач, вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення контролюючого органу протиправним та таким, що прийнято з порушенням вимог податкового законодавства, звернувся до суду з даним адміністративним позовом з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У відповідності підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов`язань за звітний податковий період. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток підприємств мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та визначення бази оподаткування податком на прибуток підприємств.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов`язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду (п.198.2 ст.198 ПК).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3 ст.198 ПК).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК).

За змістом п. 200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Відповідно п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (із змінами і доповненнями) (в редакції від 25.06.2016 року, чинній на час здійснення правочину) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а тому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Також, відповідно до частини першої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону №996-XIV вказує, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру; господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається із висновку акта перевірки про порушення ТОВ "ОПЕРА-БУД" норм п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, позивач безпідставно сформував та задекларував податковий кредит в результаті придбання у ТОВ "А.С.Е.-Інформ" (всього у сумі ПДВ 252 100 грн.), ТОВ "Віп Тренд" (всього у сумі ПДВ 38 000 грн.), ТОВ "БК "СТАРС" (всього у сумі ПДВ 20 000 грн.), ПП "Оліван" (всього у сумі ПДВ 317 718 грн.), ТОВ "Фенікс Леко" (всього у сумі 159 833 грн.) і ТОВ "Демстрой" (всього у сумі ПДВ 5 000 грн.) послуг (робіт) з номенклатурою "будівельні роботи", всього на загальну суму податку на додану вартість 792 652 грн. Із тексту акта від 13.02.2018 року №84/10-36-14-14/38308808 слідує, що предметом дослідження були: документи, надані ТОВ "ОПЕРА-БУД" у відповідь на письмовий запит №1 від 29.01.2018 року, - договори підряду, картки рахунку бухгалтерського обліку 631 в розрізі по договорах, платіжні доручення, податкові накладні, пояснення про неможливість надання інших документів з причини вилучення таких на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 10.02.2017 року; копії документів, доступ до яких надано СВ ФР у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві (договорів, актів приймання виконаних будівельних робіт, видаткової накладної, банківських виписок, рахунків на оплату). Крім того, податковим органом під час перевірки позивача була врахована отримана з ІС "Податковий блок" податкова інформація.

За наслідками дослідження наданих до перевірки документів та згідно наявної податкової інформації працівник ГУ ДФС у Київській області дійшов до висновку про неможливість виконання переліченими вище суб`єктами господарювання будівельних робіт на користь ТОВ "ОПЕРА-БУД", з наступних підстав: ТОВ "ОПЕРА-БУД" не надало до перевірки документів щодо технічних умов, кошторису, конкретного переліку видів робіт з вказаним об`ємом, норм витрат, кількість витрачених людино/годин, транспортних витрат, тощо на проведення будівельних робіт, а також довідок про вартість виконаних будівельних робіт і витрат форми №КБ-2в; у ПП "Оліван", ТОВ "Віп Тренд" і ТОВ "Демстрой" відсутні ліцензії на проведення ремонтно-будівельних робіт; щодо контрагентів (ПП "Оліван", ТОВ "А.С.Е.-Інформ", ТОВ "Фенікс Леко", ТОВ "Віп Тренд", ТОВ "БК "СТАРС") відсутні дані про наявність в останніх основних засобів; згідно відкритих кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань, ПП "Оліван", ТОВ "А.С.Е.-Інформ", ТОВ "Фенікс Леко", ТОВ "Віп Тренд", ТОВ "БК "СТАРС" і ТОВ "Демстрой" задіяні у схемах мінімізації сплати податків; за даними Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено придбання контрагентами позивача (ПП "Оліван", ТОВ "А.С.Е.-Інформ", ТОВ "Фенікс Леко", ТОВ "Віп Тренд", ТОВ "БК "СТАРС", ТОВ "Демстрой") робіт за аналогічними номенклатурами, що були реалізовані ТОВ "ОПЕРА-БУД". З урахуванням наведеного перевіряючий дійшов висновку про неможливість підтвердження фактів придбання ТОВ "ОПЕРА-БУД" робіт (послуг) у названих контрагентів.

Судом першої інстанції встановлено та в суді апеляційної інстанції підтверджено, що у період з 2015 року по 2016 рік ТОВ "ОПЕРА-БУД" (як замовник), в особі директора ОСОБА_4 , уклало ряд однотипних за своїм змістом договорів підряду з наступними суб`єктами господарської діяльності (підрядними організаціями): ТОВ "А.С.Е.-Інформ", ТОВ "Віп Тренд", ТОВ "БК "СТАРС", ПП "Оліван", ТОВ "Фенікс Леко" і ТОВ "Демстрой", за умовами яких підрядники мали виконати за дорученням позивача, на свій ризик та з використанням праці свого персоналу (тобто, фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з підрядником, та/або уклали з ним цивільно-правові угоди), власних виробничих ресурсів і матеріалів, а також матеріалів замовника будівельні роботи на певних об`єктах, з подальшою передачею результатів виконаних робіт замовнику, а саме:

- договір підряду №210716 від 21.07.2016 року з ТОВ "А.С.Е.-ІНФОРМ", предмет договору - виконання будівельних робіт на об`єкті "Комплексна реконструкція території ГГРП №2 по вул. Я.Качури в м. Києві", загальна вартість робіт на основі договірної ціни становить 1 200 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 200 000 грн.);

- договір підряду №050716 від 05.07.2016 року з ТОВ "А.С.Е.-ІНФОРМ", предмет договору - виконання ремонтно-будівельних робіт з відновлення фасаду лікарні за адресою: просп. Перемоги, 119 у м. Києві, загальна вартість робіт на основі договірної ціни становить 140 400 грн. (в т.ч. ПДВ - 23 400 грн.);

- договір підряду №290616 від 29.06.2016 року з ТОВ "А.С.Е.-ІНФОРМ", предмет договору - виконання будівельних робіт на об`єкті "Будівництво багатофункціонального торгівельного комплексу з закладами громадського харчування по вул. Ползунова в Солом`янському районі міста Києва", загальна вартість робіт на основі договірної ціни становить 300 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 50 000 грн.);

- договір підряду №111116 від 11.11.2016 року з ТОВ "Будівельна компанія "СТАРС", предмет договору - виконання робіт відновлення і оздоблення торгового павільйону на території оптового ринку сільськогосподарської продукції "Столичний", загальна вартість робіт на основі договірної ціни становить 60 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 10 000 грн.);

- договір підряду №101116 від 10.11.2016 року з ТОВ "Будівельна компанія "СТАРС", предмет договору - виконання будівельних робіт на об`єкті "Будівництво багатофункціонального торгівельного комплексу з закладами громадського харчування по вул. Ползунова в Солом`янському районі міста Києва", загальна вартість робіт на основі договірної ціни становить 150 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 25 000 грн.);

- договір підряду №070416 від 07.04.2016 року з ТОВ "Віп Тренд", предмет договору - виконання ремонтно-будівельних робіт в ГРП №4 за адресою: вул. Коцюбинського, 18 в м. Києві, загальна вартість робіт на основі договірної ціни становить 159 600 грн. (в т.ч. ПДВ - 26 600 грн.). Крім того, між цими сторонами були укладені додаткові угоди № 1 і № 2 до договору підряду №070416 від 07.04.2016 року, відповідно до яких передбачено окремо виконання ТОВ "Віп Тренд" робіт з оздоблення фасаду ГРП №201 та робіт з оздоблення фасаду лікарні;

- договір підряду №220515 від 22.05.2015 року з ТОВ "ДЕМСТРОЙ", предмет договору - виконання робіт з влаштування тротуарного покриття фігурними елементами мощення, загальна вартість робіт на основі договірної ціни становить 30 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 000 грн.);

- договір підряду №140316 від 14.03.2016 року з ПП "Оліван", предмет договору - виконання робіт відновлення і оздоблення торгового павільйону на території оптового ринку сільськогосподарської продукції "Столичний", загальна вартість робіт на основі договірної ціни становить 600 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 100 000 грн.);

- договір підряду №091015 від 09.10.2015 року з ПП "Оліван", предмет договору - виконання робіт з пофарбування фасаду будівлі, загальна вартість робіт на основі договірної ціни становить 69 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 11 500 грн.). Крім того, між цими сторонами була укладена додаткова угода №1 від 13.11.2015 року до договору підряду №091015 від 09.10.2015 року, відповідно до якої передбачено окремо виконання ПП "Оліван" робіт з влаштування фасаду будівлі за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 3;

- договір підряду №100815 від 10.08.2015 року з ПП "Оліван", предмет договору - виконання робіт з влаштування тротуарного покриття фігурними елементами мощення, загальна вартість робіт на основі договірної ціни становить 27 500 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 583,33 грн.). Крім того, між цими сторонами була укладена додаткова угода № 1 від 26.08.2015 року до договору підряду №100815 від 10.08.2015 року, відповідно до якої передбачено окремо виконання ПП "Оліван" робіт з реконструкції будівлі ГРП 69 за адресою: вул. Ю.Коцюбинського, 12 у м. Києві;

- договір підряду №040316 від 04.03.2016 року з ПП "Оліван", предмет договору - виконання ремонтно-будівельних робіт в ГРП №4 в Голосіївському районі м. Києва, загальна вартість робіт на основі договірної ціни становить 180 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 30 000 грн.);

- договір підряду №021216 від 02.12.2016 року з ТОВ "ФЕНІКС ЛЕКО", предмет договору - виконання будівельних робіт на об`єкті "Реконструкція майнового комплексу під комплекс торгівельно-складського призначення на вул. Святошинська, 3 (літ. Ж) у Святошинському районі м. Києва", загальна вартість робіт на основі договірної ціни становить 750 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 125 000 грн.);

- договір підряду №031016 року від 03.10.2016 року з ТОВ "Фенікс Леко", предмет договору - виконання будівельних робіт на об`єкті "Комплексна реконструкція території ГРП №2 по вул. Я. Качури в м. Києві", загальна вартість робіт на основі договірної ціни становить 750 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 125 000 грн.).

За змістом цих договорів перелік робіт, вартість робіт і матеріалів, передбачених умовами даних договорів, визначаються договірною ціною. Підрядники забезпечують виконання робіт за цими договорами всіма необхідними для виконання робіт виробничими ресурсами і матеріалами. При цьому, підрядник несе відповідальність за наявність всієї необхідної технічної документації, дозволів і допусків для виконання своїх зобов`язань за даними договором. До початку робіт підрядник зобов`язаний забезпечити перевірку якості своїх виробничих ресурсів і матеріалів. Також підрядник має залучити до виконання робіт персонал у необхідній для виконання робіт кількості та відповідної кваліфікації. Відповідну кваліфікацію та компетентність персоналу, наявність у персоналу всіх необхідних довідок, посвідчень, актів допуску та інших документів, наявність яких відповідно до чинного законодавства є умовою допуску до виконання робіт, - гарантуються підрядником. Приймання-передача виконаних робіт оформлюється актами про приймання виконаних робіт, підписаних у момент передачі результатів робіт замовнику. У свою чергу замовник зобов`язується прийняти від підрядника належним чином виконані роботи та сплатити їх вартість в порядку та на умовах, визначених договорами. Оплата робіт за договором здійснюється у безготівковій формі, в т.ч. шляхом переказу авансових платежів.

На підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов`язань за цими договорами підряду позивачем надано суду тексти роздрукованих електронних копій документів: перелічених вище договорів підряду; актів приймання виконаних будівельних робіт, складених згідно цих договорів підряду, - що містять відомості про найменування робіт і витрат на матеріали, одиницю виміру, кількість і вартість одиниці (без ПДВ та загальну вартість), загальну вартість виконаних робіт і витрат на матеріали; електронних платіжних доручень ТОВ "ОПЕРА-БУД" з відмітками банку про проведення платежів; електронних податкових накладних з роздруківками квитанцій про прийняття таких накладних для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, як вбачається із позовної заяви позивач пояснив про неможливість подання до суду засвідчених копій з паперових оригіналів та/або оригіналів цих та інших документів по спірних господарських операціях у зв`язку з тим, що їх оригінали були вилучені під час виїмки документів, проведеної на виконання ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 10.02.2017 року у справі №759/2211/17. Дана обставина підтверджується наявними у справі роздруківкою з Єдиного державного реєстру судових рішень тексту ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 10.02.2017 року провадження №1-кс/759/506/17, копією протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 14.03.2017 року, складеного старшим слідчим СВ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві Мазур Ю.С., та додатку до цього протоколу - опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді.

Разом з тим, з акта перевірки вбачається, що під час проведення документальної перевірки ТОВ "ОПЕРА-БУД" працівнику ГУ ДФС у Київській області був наданий доступ до таких вилучених документів, що на той час перебували у СВ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, з метою проведення документальної перевірки. Опис та перелік досліджуваних перевіряючим первинних та інших документів наведений в акті перевірки.

Колегія суддів звертає увагу, що ухвалою Окружний адміністративний суд міста Києва від 21.01.2019 року витребував від Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Київській області копії вилучених у позивача документів.

Листом від 07.02.2019 року №3382/9/26-15-23-12-28 Слідче управління надало до суду засвідчені копії витребуваних документів (копії договорів підряду, актів, банківських виписок з розрахункових рахунків ТОВ "ОПЕРА-БУД" з відомостями про оплату вартості підрядних робіт).

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дослідивши витребувані документи дійшов вірного висновку, що копії первинних документів оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, з наявних у справі матеріалів чітко прослідковується наявність взаємозв`язку між витратами ТОВ "ОПЕРА-БУД" на придбання підрядних робіт і здійснюваними ним основним видом господарської діяльності (а саме: згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом господарської діяльності ТОВ "ОПЕРА-БУД" є саме будівництво житлових і нежитлових будівель).

Також, згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Реєстру платників податку на додану вартість (доступ до якого наданий на офіційному сайті Державної фіскальної служби України), та з тексту акта перевірки суд встановив, що станом момент укладення договорів підряду та виписки податкових накладних за періоди 2015 - 2016 років на підставі цих договорів, контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість. Також згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та згідно акта перевірки, одними із видів діяльності контрагентів позивача у період спірних правовідносин були: будівництво житлових і нежитлових будівель; інші будівельно-монтажні роботи; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; електромонтажні роботи.

Таким чином, наявними у матеріалах справи первинними та іншими документами підтверджується реальність здійснення позивачем господарських операцій з названими контрагентами, що спричинили реальну зміну в його майновому стані, та ті обставини, що такі спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого використання результатів цих операцій в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності.

Відповідачем під час судового розгляду справи не наведено доводів та не надано до суду належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування показників податкового кредиту за наслідками спірних господарських операцій з наступних мотивів.

Відповідач зазначив, що акти приймання виконаних будівельних робіт, оформлені не за формою №КБ-2в, а отже не можуть бути документальним підтвердженням понесення позивачем витрат на придбання підрядних робіт у контрагентів. Також з тексту акта перевірки слідує, що контролюючий орган висловив свої зауваження з приводу відсутності у позивача довідок про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3 та інших документів (кошторисів).

Надаючи оцінку таким твердженням відповідача суд зазначає, що для оформлення виконаних будівельних робіт між сторонами використовувалися специфічні форми первинної облікової документації, затверджені наказом Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 04.12.2009 №554 "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві" (далі - Наказ №554), а саме: форма №КБ-2в - "Акт приймання виконаних будівельних робіт", форма №КБ-3 - "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

За змістом Наказу №554 в редакції до 19.09.2011 вбачається, що дані форми документів спочатку визначались як типові, проте в подальшому, після внесення змін до Наказу, - лише як примірні. При цьому, Наказ №554 не був зареєстрований у Міністерстві юстиції України, а отже не являвся обов`язковим до застосування, та на момент вчинення перевіряємих господарських операцій фактично втратив чинність (а саме з 20.01.2014).

Згідно правової позиції Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, що наведена у його листі від 12.01.2012 №7/15-488, застосування зазначених форм рекомендоване лише під час взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій. По об`єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, застосування таких форм обумовлюється договором підряду.

В даному випадку, як свідчать наявні у справі матеріали та не було спростовано відповідачами, умовами договорів підряду не передбачалось а ні фінансування підрядних робіт за рахунок коштів бюджетів, ані оформлення сторонами документів за результатами виконання робіт за формами КБ-2в та КБ-3. Натомість наявні у матеріалах справи акти приймання виконаних будівельних робіт, на думку суду, містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, передбачені ст. 9 Закону №996-ХIV, та розкривають зміст господарських операцій.

Суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги доводи відповідача про відсутність у контрагентів позивача реальних можливостей виконати підрядні роботи на замовлення ТОВ "ОПЕРА-БУД" у зв`язку з недекларуваннями та/або неповним декларуванням першими у поданій звітності наявних матеріальних і трудових ресурсів, та у зв`язку з не підтвердженням за даними Єдиного реєстру податкових накладних придбання обставин придбання контрагентами позивача послуг за аналогічними номенклатурами за ланцюгом постачання, оскільки норми податкового законодавства чинного на момент виникнення спірних правовідносин не визначали звітування контрагентів до контролюючих органів, зокрема і щодо декларування їх податкових зобов`язань з ПДВ, як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Також норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Анатолічна позиція була викладена Верховним Судом у рішеннях у подібних справах від 22.05.2019 року у справі №805/772/15-а, від 30.01.2018 року №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18, від 21.08.2018 року №К/9901/9512/18, від 06.11.2018 року №К/9901/36584/18.

Щодо відсутності у ПП "Оліван", ТОВ "Віп Тренд" і ТОВ "Демстрой" ліцензій, що надавали право на виконання ремонтно-будівельних робіт, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02.03.2015 року №222-VIII, ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності як будівництво об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, - з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про архітектурну діяльність".

Згідно з абз. 11 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про основи містобудування" від 16.11.1992 року №2780-XII ліцензування видів господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, за переліком видів робіт та в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Перелік видів робіт із провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів IV і V категорій складності, які підлягають ліцензуванню, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 року №256.

Отже, наявність ліцензії необхідна у випадку виконання певних визначених робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками.

Проте, як зазначив суд першої інстанції, відповідач не надав суду доказів щодо того чи відносяться виконані контрагентами позивача (ПП "Оліван" і ТОВ "Демстрой") підрядні роботи саме до тих робіт, що підлягають ліцензуванню. Крім того, посилання контролюючого органу на обставину відсутності окремих дозвільних документів не є такими, що виключають можливість виконання будівельних і ремонтних робіт на об`єктах будівництва, а можуть свідчити лише про недотримання підрядними організаціями законодавства з порядку ведення господарської діяльності, що виходить за межі об`єктів контролю органів ДФС.

Стосовно ТОВ "Віп Тренд", то посилання відповідача на факт відсутності у названого суб`єкта господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, спростовуються листом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 04.02.2019 року №40-401-11/686-19 (копія якого додатково була надана представником відповідача 2).

В суді першої інстанції представником відповідача в обґрунтування своїх заперечень були подані копії матеріалів, отримані після складання акта перевірки та прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення разом, згідно супровідного листа СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві від 08.02.2019 року №9278/7/26-15-23-1218, зокрема:

- копію ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 20.03.2018 року у справі №759/3494/18 (провадження №1-кп/759/534/18), винесеної за результатами розгляду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності у межах кримінального провадження №32018100080000018. Відповідно до змісту цієї ухвали районного суду, підозрюваного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вирішено звільнити від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, на підставі ст. 44 і 49 цього ж Кодексу, а кримінальне провадження - закрити. Районний суд встановив, що у період жовтень 2015 року ОСОБА_2 здійснив на перереєстрацію на своє ім`я ТОВ "Віп Тренд" без наміру здійснювати підприємницьку діяльність;

- копію протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_2 від 12.02.2018 року, складеного в рамках досудового розслідування кримінального провадження №32018100080000018;

- копію протоколу допиту свідка - ОСОБА_4 від 21.05.2018, складеного в рамках досудового розслідування кримінального провадження №32018100080000032.

Проте, як убачається із договору від 07 квітня 2016 року, укладкеного між позивачем та ТОВ ВІП ТРЕНД , останній був підписаний директором ОСОБА_1, а не ОСОБА_2 Отже, у даному випадку протиправні дії винної особи ОСОБА_2 не мають ніякого відношення до господарських взаємовідносин позивача із зазначеним контрагентом.

Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім цього, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. (Постанова ВС КАС від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17).

Колегія суддів зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції мають оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Отже, платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Крім того, платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивачем надано в ході перевірки всі необхідні первинні бухгалтерські та інші документи, які підтверджуть реальність господарських операцій між ТОВ "ОПЕРА-БУД" та його контрагентами: ТОВ "А.С.Е.-Інформ" (код ЄДРПОУ 31283908), ТОВ "Віп Тренд" (код ЄДРПОУ 39365783), ТОВ "БК "СТАРС" (код ЄДРПОУ 40470608), ПП "Оліван" (код ЄДРПОУ 34702365), ТОВ "Фенікс Леко" (код ЄДРПРОУ 38107821), ТОВ "Демстрой"(код ЄДРПОУ 36998796).

Колегія судів також зазначає, що апеляційна скарга не містить обґрунтованих посилань, які б доводили законність вимог контролюючого органу, позаяк в скарзі викладено положення Податкового кодексу України та висновки акту перевірки, проте на зазначено які саме аргументи суду першої інстанції суперечать положенням матеріального або процесуального права.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2019 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Пилипенко О.Є.

Повний текст виготовлено: 18 вересня 2019 року.