Рішення

від 18.09.2019 по справі 642/4257/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"18" вересня 2019 р.

Справа № 642/4257/19

Провадження № 2/642/1349/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого- судді Шрамко Л.Л.,

з участю секретаря- Тугая К.В.,

представника відповідача - Щербина Л.О.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Харківської гімназії № 86 Харківської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась 21 червня 2019 року до суду з позовом до відповідача про визнання незаконним та скасування наказу № 230-к від 31.05.2019 про її звільнення, поновлення на роботі на посаді вчителя фізичної культури у Харківській гімназії № 86 Харківської міської ради, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку , відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 25 червня 2019 року позовну заяву залишено без руху, позивачці надано строк для усунення недоліків, конкретизації позовних вимог, зазначення та надання розрахунку витребуваних сум.

Ухвалою суду від 5 липня 2019 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що з 03.09.2018 року працювала в Харківській гімназії № 86 на посаді вчителя фізичної культури. 28.05.2019 року нею подано заяву про надання щорічної відпустки з 29 травня 2019 року, однак листом № 195 від 28.05.2019 року в задоволенні заяви відмовлено. 31.05.2019 року наказом №23-к від 31.05.2019 року її було звільнено з займаної посади згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України. Вказане звільнення вона вважає незаконним та безпідставним, оскільки у заяві про прийняття на роботу від 31 серпня 2018 року нею було вказано тільки дату прийняття на посаду вчителя фізичної культури з 03.09.2018 року, була відсутня будь яка умова про строковість трудового договору. Відповідачем не було проінформовано її про істотну умову праці - строковість, у наказі про призначення її на роботу на момент ознайомлення з наказом було зазначено про прийняття на роботу з 03.09.2018 року, про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці. Запис в наказі про те, що вона прийнята на роботу по 01.06.2019 року дописано позивачем, що чітко вбачається з самої заяви. Нею власноручно було проставлено підпис в наказі № 30-к від 31.08.2018 року та проставлено дату ознайомлення - 31 серпня 2018 року. Вона вважає, що із змісту її заяви від 31 серпня 2018 року слідує, що її призначають на посаду вчителя фізичної культури за безстроковим трудовим договором. На момент її ознайомлення з наказом № 30-к жодних відміток щодо умов прийняття на посаду вчителя фізичної культури за строковим договором не було. Крім того, у день звільнення їй не було нараховано та виплачено вихідну допомогу. Педагогічні працівники здійснюють свої професійні обов`язки на постійній основі, умови їх роботи носять довготривалий характер, оскільки пов`язані із здійсненням безперервного навчально-виховного процесу у школах, і не містять передумов вважати такий процес обмеженим у часі.

Крім того, позивачка зазначила, що датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. У разі звільнення працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки. За приписами п. 10 ч. 10 ст. 10 КзпП України керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, спеціалістам навчальних закладів щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Вважає, що відповідачем при прийнятті її на роботу було грубо порушено вимоги ч.2 ст. 23 КЗпП України, оскільки не було вирішено питання тривалості трудових відносин, не проінформовано про істотну умову- строковість договору.

Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим. Але при цьому факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений як у заяві працівника

про прийняття на роботу, так і в наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір. Аналогічні обставини зазначені і у постанові Верховного Суду України від 13.09.2017 року по справі № 6-254цс17.

Також зазначила, що підставою припинення трудового договору відповідно до п.2 ст. 36 КЗпП України є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення. Навчальний рік у 2019 році закінчився 24 травня 2019 року.

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. обґрунтовує посиланням на положення ст. 237-1 КЗпП України, зазначаючи, що порушено її право в сфері трудових відноси н.

26 липня 2019 року відповідач направив відзив на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача директор Харківської гімназії №86 Харківської міської ради Нейман С.С. проти позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість. Зазначив, що дійсно з 03.09.2018 року по 31 травня 2019 року ОСОБА_1 працювала вчителем фізкультури в Харківській гімназії №86 Харківської міської ради При прийомі на роботу їй було запропоновано працевлаштування з випробуванням при прийнятті на роботу. Зазначена пропозиція була їй зроблена у зв`язку із досить великою кількістю записів в трудовій книжці, однак позивачка відмовилась від укладання трудового договору з випробуванням, повідомила, що бажає укласти саме строковий трудовий договір до кінця навчального року, та в подальшому планує працевлаштування за кордоном. За її бажанням був укладений саме строковий трудовий договір. Відповідна інформація зазначена в заяві про прийняття на роботу та в наказі про прийняття на роботу. Під час її роботи на посаді вчителя фізичної культури в період з жовтня 2018 року по 20 травня 2019 року на неї надходили чисельні скарги від дітей та їх батьків на нелажне виконання нею своїх обов`язків, запізнення та прогулювання уроків, застосування сили до учнів. За численними заявами батьків учнів 29.11.2018 року було змінено її тижневе навантаження. Наказом №265 від 29.122.2018 року встановлено незадовільну роботу вчителя фізичної культури ОСОБА_1 10 квітня 2019 року надійшла чергова заява від батьків учнів 4-Б класу із повідомленням, шо вчитель фізичної культури ОСОБА_1 застосовує фізичну силу до дітей, що призводить до травматизму, учні не бажали відвідувати її заняття. З відповідними заявами позивачка була ознайомлена. За своїми професійними та морально-етичними якостями позивачка не має права працювати із дітьми, оскільки не знаходить із ними контакту, застосовує до них фізичну силу, систематично ображає, травмує дітей. Про неприпустимість такої поведінки з нею регулярно проводились бесіди, вона обіцяла виправити ситуацію. Адміністрація ХГ №86 була змушена не подовжувати строковий трудовий договір з ОСОБА_1 , яка становить загрозу для морального та фізичного здоров`я учнів, відповідно до заяв батьків. На заяву позивачки щодо надання відпустки їй надано відповідь адміністрації навчального закладу про неможливість надати відпустку у зазначені нею строки, так як літні канікули тривають з 1 червня по 31 серпня включно, індивідуальний графік відпусток відповідно узгоджується що найменше за 2 тижні до спланованої відпустки.

Також представник відповідача зазначив, що позивачка жодним чином не обґрунтувала вимоги про стягнення коштів за час вимушеного прогулу. При звільненні ОСОБА_1 отримала а повному обсязі компенсацію за невикористану відпустку. Харківська гімназія № 86 особистих рахунків не має, є комунальним закладом освіти, здійснення розрахунків з працівниками здійснюється сааме централізованою бухгалтерією. Позивачка також не обґрунтувала, саме за який час затримки просить стрягнути кошти, не зазначає відповідні строки затримки розрахунку. Також необґрунтованими є її вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн.

В уточнюючій позовній заяві від 15.08.2019 позивачка просила стягнути з Харківської гімназії №86 Харківської міської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.07.2019р. по- 15.08.2019р. у розмірі 8 645грн., середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 3165грн., за період з 01.06.2019р. по 15.06.2019р. - 3165грн., та підтримала інші позовні вимоги.

Представник відповідача 6 вересня 2019 року надав відзив на уточнюючу позовну заяву, в якій зазначив, що доводипозивачки про те, що з нею не укладався трудовий договір, та вона не писала заяву про прийом на роботу на визначений строк, не підписувала наказ про прийом на роботу спростовується її заявою про прийом на роботу та наказом про прийом на роботу. Заяву про прийом на роботу ОСОБА_1 писала у присутності директора ХГ №86 Нейман С.С. , та заступника директора з виховної роботи Коваль А.В. У відповідності до протоколу опитування адвокатом особи за її згодою, Коваль А.В. пояснила, що заяву про прийом на роботу ОСОБА_1 писала у її особистій присутності. Бажання укласти строковий трудовий договір було заявлено саме ОСОБА_1 . Також факт підписання ОСОБА_1 наказу про прийом на роботу підтвердила секретар ХГ №86 ОСОБА_4 , яка пояснила, що наприкінці серпня 2018 року ОСОБА_1 підійшла із заявою про прийом на роботу, секретар надала їй два екземпляри наказу про прийом на роботу, в яких остання підписалась, один екземпляр був направлений у бухгалтерію Управління освіти адміністрації Холодногірського району м. Харкова, для подальшого нарахування і виплати заробітної плати ОСОБА_1 Другий екземпляр був поміщений в ї особову справу. Також ОСОБА_4 зазначила, що ОСОБА_1 тривалий час відмовлялась надати трудову книжку, знаходила причини, чому їй не видають трудову книжку. Лише після втручання секретаря ОСОБА_4 і телефонної розмови з керівництвом її колишнього місця роботи ОСОБА_1 привезла трудову книжку. У всіх документах: у заяві про прийом на роботу, наказі про призначення, заяві про відпустку, наказі про звільнення, заяві про приєднання матеріалів розрахунку до позову, у позовній заяві (уточненій) кожного разу позивачка ставить різні підписи. У відповідності до вимог діючого КЗпП України, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників п.2.1.4. 2.14. У графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій" і V0257217-95. va257217-95, vb257217-95 ). Абзац третій пункту 2.14 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінпраці N 29 ( z0202-96 ) від 26.03.96

У відповідності до листа Мінсоцполітики України від 29.05.2007 р. №126/13/133-07 абз. 5 " Про строковий характер договору має бути зазначено в наказі про прийняття на роботу. До трудової книжки такий запис не вноситься . Отже, позивачка звільнена на законних підставах, і не має жодних підстав для поновлення її на роботі. Позивачкою жодним чином необгрунтовано вимогу стягнення коштів за час вимушеного прогулу. При звільненні вона.отримала в повному обсязі компенсацію за невикористану відпустку. Харківськка гімназія № 86 особистих рахунків не має, є комунальним закладом освіти, і здійснення розрахунків з працівниками здійснюється саме централізованою бухгалтерією Управління освіти адміністрації Холодногірського району м. Харкова. Довідки про заробітну плату, які надані позивачкою суду, також підписані Управлінням освіти адміністрації Холодногірського району м. Харкова, яке є юридичною особою. Також незрозумілим є сам розрахунок, з яких сум виходить позивачка, не деталізовано розрахунок. Позивачка не обгрунтовує саме за який час затримки, з яких міркувань вона виходить, зазначаючи, що саме відповідач здійснив розрахунок 15 червня 2019 року, не зазначає відповідні строки затримки розрахунку. У відповідача відсутня власна бухгалтерія, і банківські рахунки. Позивачка також жодним чином не підтверджує наявність моральної шкоди.

Суд, вислухавши позивачку, представника відповідача Щербина Л.О. , дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, встановив такі факти та правовідносини сторін.

31 серпня 2019 року позивачка ОСОБА_1 подала заяву на адресу директора Харківської гімназії № 86 Харківської міської ради, в якій просила призначити ї на посаду вчителя фізичної культури Харківської гімназії №86 Харківської міської ради Харківської області з- 03.09.2018 по 01.06.2019 року.

З наказу № 30-к від 31.08.2018 директора гімназії Нейман С.С. вбачається, що ОСОБА_1 , табельний номер 4785, призначено на роботу з 03 вересня 2018 року у Харківську гімназію № 86 Харківської міської ради Харківської області на посаду вчителя фізичної культури на підставі її заяви. Умови прийняття на роботу - до кінця навчального року, умови роботи - основна, тривалість робочого дня (тижня) встановлюється тарифікацією. Оклад - 3207 грн. 00 коп., підвищення посадових окладів - 10%, надбавка за престижність праці- 05%. Про ознайомлення з вказаним наказом міститься підпис ОСОБА_1

Представником відповідача надані суду чисельні скарги батьків в учнів на вчителя фізичної куль тури ОСОБА_1 :

-заява 6 батьків учнів 7-Б класу від 17.10.2018 з проханням замінити вчителя ОСОБА_1 , яка не може на належному рівні проводити уроки в 7 класі , не ставить конкретних задач, не організовує навчальний процес, та вони занепокоєні станом техніки безпеки під час її уроків.

-заява 11 батьків учнів від 13.11.2018 про заміну вчителя фізичної культури ОСОБА_1 , оскільки вона не розуміє потреби дітей, застосовує до них фізичну силу;

-заява 5 батьків учнів 9-Б класу 19.12.2018 р. про неналежне виконання вчителем свої

обов`язків, а саме запізнення та прогулювання уроків.

-заява 5 батьків учнів 6 класу від 31.01.2019 про усунення вчителя фізичної культури ОСОБА_1 від дітей, оскільки вона поводить себе жорстоко по відношенню до них, застосовує фізичну силу, штовхає, смикає їх за руки та інш., підвищує голос на них.

-заява 11 батьків учнів 4 класу від 06.02.2019 року з повідомленням про те, ОСОБА_1 не розуміє дітей та їх потреб, застосовує до них фізичну силу.

Працівниками гімназії № 86 складено акт від 28.01.2019 року про бійку учениць 9-Б класу під час тренування у ОСОБА_1 та її відмову надати пояснення з цього приводу, а також акти від 04.02.2019 п та від 08.02.2019 про її відмову надати пояснення за скаргами батьків учнів.

04.02.2019 заступник директора Харківської гімназії №86 звернувся я з доповідною запискою на адресу директора гімназії про ненадання учителем ОСОБА_1 належним чином оформленого календарно-тематичного плану на 2 семестр 2019 року.

Педагогічний колектив звертався з заявою на адресу директора гімназії про те, що ОСОБА_1 своєю поведінкою підриває престиж роботи вчителя, проводить уроки на низькому рівні, без дотримання вимог педагогічної науки, без контролю за фізичним станом кожної дитини, неадекватно висловлюється на адресу колег, поводить себе нетактовно, має зовнішній неохайний вигляд. Зазначають, що її уроки фізкультури перетворились на самий небажаний урок.

Наказом № 265 від 29.ж12.2018 Про стан ведення шкільної документації у 1 семестрі 2018/2019 року ОСОБА_1 вказано вести своєчасний облік оцінювання та запис змісту кроків та домашніх завдань.

28 травня 2019 року позивачка звернулась з заявою на ім`я директора Харківської гімназії № 86 про надання їй щорічної основної відпустки з 29 травня 2019 року за фактично відпрацьований час .

Листом № 195 від 28.05.2019 директор гімназії повідомив позивачку про те, що за статтею 10 Закону Про відпустки конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше, як за два тижні до встановленого графіком терміну, а її заява надана 28 травня 2019 року. Згідно графіку відпусток, затвердженому наказом директора гімназії №01-кк від 02.01.2019, їй не передбачено надання відпустки у зв`язку з тим, що згідно наказу №30-к від 31.08.2018 вона працює до кінця навчального року (до 31 травня 2019 року). Згідно ст. 24 Закону України Про відпустки працівнику під час звільнення надається грошова компенсація за невикористану відпустку.

Наказом № 23-к від 31.05.2019 директора гімназії Нейман С.С. вбачається, що ОСОБА_1 , табельний номер 4785, вчителя фізичної культури, звільнено на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України, у зв`язку з закінченням строку трудового договору.

Позивачка ознайомлена з вказаним наказом, про що міститься її підпис.

Той факт, що вона ознайомлена з даним наказом про звільнення, про що власноруч поставила підпис на наказі, позивачка визнала в судовому засіданні.

В трудову книжку позивачки внесено записи: № 38 від 03.09.2018 про призначення на посаду вчителя фізичної культури Харківської гімназії № 86 Харківської міської ради Харківської області на підставі наказу № 30-к від 31.08.2018, та запис № 39 від 31 травня 2019 року про звільнення з посади вчителя фізичної культури на підставі ст. 36 п.2 КЗпП України на підставі наказу № 23-к від 31.05.2019..

Згідно з розрахунковими листками за травень 2019 року позивачці нарахована заробітна плата у розмірі 5 034 грн. 08 коп., до видачі 2 102 грн. 10 коп., з урахуванням авансу та утриманих сум прибуткового податку, профспілкових внесків, військового збору.

У червні 2019 року їй нарахована компенсація за невикористану відпустку у зв`язку зі звільненням у розмірі 7 590 грн. 74 коп.

Згідно з довідкою про доходи позивачки № 248 від 14.08.2019, виданою Управлінням освіти адміністрації Холодногірського району м. Харкова, та даний факт визнано як позивачкою, так і представником відповідача, позивачці нарахована заробітна плат а у травні - 7 590 грн. 74 коп., у червні - 7590 грн. 74 коп.

Згідно з довідкою про реєстрацію, Харківська гімназія №86 Харківської міської ради Харківської області є юридичною особою, дата державної реєстрації - 24.02.1995.

Оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають з таких підстав.

Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником та власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою. Працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, та дотримуватись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3)таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути

встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи або умов її

виконаний, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення. З огляду на викладене вище, суд вважає, що звільнення позивача з займаної посади за ч.2 ст. 36 КЗпП України узгоджується з вимогами чинного законодавства та дослідженими в суді матеріалами справи.

Підставою для укладення строкового трудового договору на вимогу працівника є його заява про прийняття на роботу, в якій вказуються обставини або причини, що спонукають працівника найматися на роботу за строковим трудовим договором, а також строк, протягом якого він працюватиме.

Строк, на який працівник наймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.

Укладення трудового договору на визначений строк при відсутності умов, зазначених у частині другій статті 23 КЗпП України, є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку. Тобто такі договори вважатимуться укладеними на невизначений строк від часу їх укладення.

Припинення трудового договору по закінченні строку не потребує заяви чи якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він вже виразив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. Одночасно він виразив і волю на припинення такого трудового договору по закінченні строку, на який він був укладений.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів у п.7 роз`яснив, що при укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Згідно до 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, тобто незаконного звільнення, відшкодування моральної шкоди на підставі ст.237 1 КЗпП здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Позивачка зазначила в судовому засіданні, що писала заяву про прийом на роботу безстроково, запис в її заяві по 01.06.2019 р . внесено не нею, вказаний текст дописано в її заяві іншою особою. Також вона зазначила, що підпис про ознайомлення з наказом № 23-к від 31.08.2018 про прийом на роботу до кінця навчального року вона не ставила, та вказаний підпис є підробленим.

Судом неодноразово було роз`яснено позивачці право заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи для підтвердження її доводів, однак вона не побажала заявити таке клопотання, просила постановити рішення на підставі наявних доказів.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтями 12,13 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Факт укладання трудового договору доведений наданими представником відповідача належними письмовими доказами - заявою позивачки, наказом про прийняття її на роботу.

Позивачка не надала суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на спростування вказаних доказів, та на підтвердження своїх доводів про те, що вона не писала заяву про прийняття на роботу по 01.06.2019 року, та підпис про ознайомлення з наказом про прийняття на роботу за строковим трудовим договором їй не належить.

Доказів того, що позивачка фактично продовжувала виконувати свою роботу та відповідно жодна із сторін не поставила вимогу про припинення трудового договору, матеріали справи також не містять.

Доводи позивачки про те, що з її боку відсутня згода на припинення трудових відносин мало місце порушення з боку відповідача вимог чинного законодавства та її трудових прав, суд вважає необґрунтованими.

З урахуванням наведеного та приймаючи до уваги те, що позивачку було звільнено з займаної посади на підставі п. 2 ч.1 ст. 36 КЗпП України та відповідачем було дотримано вимоги передбачені трудовим законодавством, суд не вбачає підстав для задоволення позову про поновлення її на роботі.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2018 року (справа №640/498/17-ц, провадження № 61-5428св18), де суд встановив, що позивача було призначено вчителем англійської мови на підставі трудового договору, відповідно до умов якого сторонами було погоджено строк його дії, а саме - по 19 серпня 2016 року, та відповідно по закінченню трудового договору наказом від 19 серпня 2016 року звільнено позивача із займаної посади. Свою волю на укладення строкового трудового договору він вже виразив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. Одночасно він виразив і волю на припинення такого трудового договору по закінченні строку, на який він був укладений. Припинення трудового договору по закінченні строку не потребує заяви чи якогось волевиявлення працівника, тому суд дійшов обґрунтованого висновку, що при звільненні позивача з роботи на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, відповідачем дотримані всі вимоги передбачені трудовим законодавством.

Постанова Верховного Суду України від 13.09.2017 у справі № 6-254чс17, на яку посилається в позовній заяві позивачка, стосується інших обставин, ніж встановлені у даній справі, тому не може бути прийнята судом до уваги при розгляді даної справи.

З огляду на те, що суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для поновлення позивачки на роботі, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача і в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Щодо вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення працівника видати працівникові належно оформлену ним трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу.

Згідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як передбачено ч. 1 ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому ним працівникові усіх сум, які повинні бути йому виплачені на день його звільнення, роботодавець повинен виплатити цьому працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідачем надано розрахункові листи позивачки за травень та червень 2019 року.

Позивачка не навела детального розрахунку позовних вимог в цій частині, які згідно з її уточненою позовною заявою за період з 01.06.2019 по 15.06.2019 складають 3 165 грн., не зазначила, коли саме з нею проведено остаточний розрахунок.

Крім того, позивачка не заперечувала проти пояснень представника відповідача про те, що нарахування оплати здійснюється централізованою бухгалтерією Управління освіти адміністрації Холодногірського району м. Харкова, а не Харківською гімназією № 86, яка не має бухгалтерії. Позивачка підтвердила, що надану суду довідку про розмір заробітної плати вона отримувала саме в Управлінні освіти адміністрації Холодногірського району м. Харкова. Позивачка не надала доказів наявності вини відповідача у непроведенні з нею розрахунку у визначений законом строк, на щзо вгн посилається.

Управління освіти адміністрації Холодногірського району м. Харкова не залучено позивачкою до участі у справі, а відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Доказів заподіяння моральної шкоди позивачкою також не надано.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки позивачка не надала належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, що є її процесуальним обов`язком (статті 12,13, 81 ЦПК України) на підтвердження своїх вимог, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5 , 13, 76-81, 141, 259, 265 ЦПК України, ст. ст. 21, 23, п.2 ч.1 ст. 36, 47, 116, 117, 235, 237-1 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 до Харківської гімназії № 86 Харківської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу № 230-к від 31.05.2019 про звільнення, поновлення на роботі на посаді вчителя фізичної культури у Харківській гімназії № 86 Харківської міської ради, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м.Харкова у 30-денний строк з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено 18 вересня 2019 року.

Суддя Л.Л. Шрамко