Рішення

від 27.08.2019 по справі 760/13332/19

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №2/760/5542/19

Справа №760/13332/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/ з а о ч н е /

27 серпня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.М.

позивача - ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЕКС ЕКО ГРУП про стягнення коштів,пені, річних, інфляційних втрат та відшкодування моральної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 14 000, 00 гр. вартості непоставленого товару, 280, 00 гр. пені, 154, 00 гр. річних, 698, 36 гр. інфляційних втрат та 5 000, 00 гр. в відшкодування моральної шкоди.

Посилається в позові на те, що 14 вересня 2018 року між нею та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 14/09/18ДМВ, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов`язання продати їй ліжко, стіл та тумбу загальною вартістю 18 000, 00 гр.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що продавець зобов`язується передати покупцеві товар впродовж 30 банківських днів від дати зарахування на розрахунковий рахунок продавця передоплати, передбаченої п. 5.3 цього Договору.

Відповідно до п. 5.3 договору покупець робить передоплату в розмірі 75%, що складає 14 000, 00 гр.

Підтвердженням того, що нею були перераховані кошти на рахунок відповідача, є квитанція про оплату від 14 вересня 2018 року, видана відповідачем.

Оскільки передоплата була здійснена нею 14 вересня 2018 року, доставка її замовлення мала була здійснена не пізніше 29 жовтня 2018 року.

Однак у порушення умов договору доставка замовлення на момент звернення до суду здійснена не була.

Відповідно до п. 9.2 договору у разі затримки виготовлення та поставки меблевих виробів відповідно до умов цього договору більш, ніж на 3 календарні дні, продавець оплачує пеню у розмірі 0, 1 % від суми передоплати за договором за кожен робочий день прострочення, але не більше 2 % від суми передоплати за договором.

Оскільки затримка поставки замовлення становить 87 робочих днів, пеня складає 1 218, 00 гр.

Враховуючи умови, визначені в п. 9.2 Договору, в тому числі те, що загальна сума пені не може перевищувати 2 % від суми передоплати за договором, пеня за прострочення поставки складає 280, 00 гр.

Відповідно до п. 9.1 Договору обидві сторони несуть відповідальність за виконання умов цього договору.

Жодних документів, які б засвідчували факт отримання нею замовлення вона не підписувала.

Доказами того, що вона зверталася до відповідача з вимогою повернути кошти за поставлену продукцію є її претензія до відповідача та накладна № 0215207024216 з описом вкладення, видані ПАТ Укрпошта 28 лютого 2019 року.

Протиправні дії відповідача спричинили їй моральні страждання, оскільки вона була змушена додатково замовляти необхідні товари, на які довелося позичати гроші у знайомих.

Їй була завдана моральна шкода, що полягає у стресі, дискомфорті, незручностях, яку вона оцінює в 5 000, 00 гр.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у порядку, визначеному законом. Про причини неявки суд до відома не поставив.

Судові повістки, що направлялись за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача, а саме: м. Київ, б-р Вацлава Гавела, 16, оф. 21, повертались до суду без вручення з відміткою поштового відділення інші причини.

Вказана адреса відповідача зазначена в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Порядок вручення судових повісток врегульовано ст.ст.128, 130 ЦПК України та до п. п. 91, 96, 101, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові № 922/1714/18 від 17 квітня 2019 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, дії відповідача, направлені на неотримання судової кореспонденції, яка направлялася йому судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем знаходження в ЄДРПУОУ є свідомими,спрямовані на затягування розгляду справи та свідчать про зловживання процесуальними правами, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.

Виходячи з цього, порядку повідомлення адресата про надходження судової повістки, відсутність іншої відомої адреси відповідача в матеріалах справи, суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.

Ухвалою від 10 травня 2019 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно зі ст. 178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву.

Станом на день ухвалення рішення у справі відповідач своїм правом не скористався, відзив на позову заяву не подав.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи думку позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1 ст.ст. 628, 629 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 14 вересня 2018 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 14/09/18ДМВ, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов`язання продати позивачці ліжко, стіл та тумбу загальною вартістю 18 000, 00 гр.

Відповідно до п. 5.1 Договору розрахунки за даною угодою здійснюються шляхом переказу грошових коштів покупцем на розрахунковий рахунок продавця. За погодженням сторін можливі інші форми розрахунків, не заборонені чинним законодавством України.

Згідно п.п. 5.3, 5.4, 5.5 Договору покупець робить переоплату у розмірі 75 %, що складає 14 000, 00 гр. впродовж трьох банківських днів від дати підписання цього договору.

Покупець робить оплату за переданий товар у розмірі 15%, що складає 2 700, 00 гр. в день доставки товару, після його передачі.

Покупець робить оплату у розмірі 10 %, що складає 1 300, 00 гр. в день підписання накладної, або акту прийому-передачі товару.

Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 Договору продавець зобов`язується передати покупцеві товар впродовж тридцяти банківських днів від дати зарахування на розрахунковий рахунок продавця передоплати, передбаченої п. 5.3 цього договору.

Замовлення виконується в період передбачений договором, початок періоду вважається з дня внесення передоплати за договором. У тому випадку, якщо немає можливості провести фактичні виміри для виготовлення товару представниками продавця у зв`язку з проведенням будівельно-монтажних робіт або з яких-небудь інших причин, то початком періоду вважається дата проведення фактичних вимірів за адресою доставки товару представником продавця.

14 вересня 2018 року позивачкою була здійснена передоплата у розмірі 75 %, що складає 14 000, 00 гр.. у відповідності до умов договору.

У встановлений в договорі строк позивачка замовлення не отримала.

/ а.с. 7 - 12 /

За змістом ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положенням статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, сторони тим самим засвідчили свою згоду та взяли на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене вище, неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими в цій частині.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

При укладенні договору в його п. 9.2 сторони погодили, що у разі затримки виготовлення та поставки меблевих виробів відповідно до умов цього договору більш ніж на 3 календарні дні, продавець оплачує пеню у розмірі 0, 1 % від суми передоплати за договором за кожен день прострочення, але не більше 2 % від суми передоплати за договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору продавець зобов`язується передати покупцеві товар впродовж тридцяти банківських днів від дати зарахування на розрахунковий рахунок продавця передоплати, передбаченої п. 5.3 цього договору.

Оскільки передоплата була здійснена позивачкою 14 вересня 2018 року, поставка її замовлення повинна була відбутися не пізніше 29 жовтня 2018 року.

Позивачка в судовому засіданні зазначила. Що умови договору відповідач не виконав, замовлений нею товар не поставив.

Враховуючи викладене, та встановлений умовами договору розмір пені не більше 2 % від суми передоплати за договором, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача 280, 00 гр. пені.

За правилами ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Така ж правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року в справі № 6-2168цс15, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом.

З розрахунку позивачки, перевіреного судом, вбачається, що сума інфляційних витрат становить 698, 36 гр., а річних 154, 00 гр.

Представник відповідача, не з`явившись до суду, не подавши відзиву на позов, наданого позивачкою розрахунку річних та інфляційних втрат не спростовував і заперечень щодо вимог позивачки в цій частині не висловлював.

Враховуючи викладене вище, невиконання відповідачем умов укладеного з позивачкою договору, суд вважає вимоги позивачки обґрунтованими і в цій частині.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом, тобто законодавець вказує на випадки компенсації моральної шкоди: визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (наприклад, ст.ст 4, 22 Закону України Про захист прав споживачів , ст.13 Закону України„Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", ст.237-1 Кодексу законів про працю України тощо).

Стаття 1167 ЦК України, на яку посилається позивачка, передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З укладеного між сторонами договору вбачається, що при його укладенні сторони обумовили відповідальність відповідача в вигляді сплати пені.

Такої відповідальності як відшкодування моральної шкоди при порушенні зобов`язання сторони не погоджували.

В свою чергу, відповідно до положень статей 4, 22 Закону України Про захист прав споживачів споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.п. 2,5 постанови № 4 від 31 березня 1995 року / з наступним змінами/ Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної/немайнової/шкоди/ спори про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної шкоди розглядається у випадках, встановлених законом, в т.ч. при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

Звертаючись до суду, позивачка обгрунтовує свої вимоги в частині відшкодування моральної шкоди Законом України Про захист прав споживачів та нормами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Частиною 2 ст. 22 Закону передбачено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Разом з тим, положення ч. 2 ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів мають застосовуватися в сукупності з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України Про захист прав споживачів , відповідно до якої споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 6-1575цс16.

Виходячи з викладеного вище підстави для задоволення вимог позивачки в частині відшкодування моральної шкоди відсутні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Вимоги позивача підпадають під дію зазначеного закону, а отже при зверненні до суду позивач звільняється від сплати судового збору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру з фізичної особи справляється судовий збір, що становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Закон України Про Державний бюджет України на 2019 рік визначає, що з 01 січня 2019 року розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб становив 1 921, 00 гр.

Таким чином, виходячи з розміру задоволених позовних вимог позивачки з відповідача на користь держави підлягає стягненню 151, 32 гр. судового збору.

Керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 15, 16, 509,525-526, 530, 549, 551, 610, 628-629, 655 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280 -284 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЕКС ЕКО ГРУП / 03126 м. Київ бул. В.Гавела, 16, офіс 21, ЄДРПОУ 42006518 / на користь ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 / 14 000, 00 гр. заборгованості, 280, 00 гр. пені, 154, 00 гр. річних та 698, 36 гр. інфляційних втрат.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЕКС ЕКО ГРУП / 03126 м. Київ бул. В.Гавела, 16, офіс 21, ЄДРПОУ 42006518/ 151, 32 гр. судового збору на користь держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 19 вересня 2019 року.

Суддя Л.А. Шереметьєва