Постанова

від 17.06.2009 по справі 12/16-09

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № < Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17.06.2009 р. № 12/16-09

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Рудик Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва про зобов`язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії,

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача про зобов`язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та, враховуючи змінені позовні вимоги, просили: - зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва провести ОСОБА_1 перерахунок раніше призначеної пенсії із розрахунку 90 відсотків загальної (з урахуванням всіх надбавок та виплат) заробітної плати діючого міністра України та провести виплату недонарахованої пенсії з 01.02.2006 року по час прийняття рішення; - в подальшому виплачувати ОСОБА_1 пенсійне забезпечення без обмежень. Свої позовні вимоги позивач та його представник обґрунтовували тим, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 обмеження, що застосовуються відповідачем до пенсії позивача, визнані неконституційними.

Представник відповідача позов не визнав, просив в задоволенні позову відмовити, оскільки відповідно до ч.9 ст. 61 Закону України Про Кабінет Міністрів України`від 21.12.2006 р. максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати десяти тисяч гривень на місяць. Крім того, наполіг на відмові позовних вимог у зв`язку із порушенням позивачем строку звернення до суду, зокрема, що стосується 2006 року. В судове засідання 17.06.2009 року не з`явився, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

В матеріалах справи знаходиться довідка Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України № 446 від 22.12.2006 р., яка підтверджує, що ОСОБА_1 працював на посаді Міністра місцевої промисловості УРСР, був членом Ради Міністрів УРСР.

Суд, вислухавши учасників процесу та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 працював Міністром місцевої промисловості УРСР, був членом Ради Міністрів УРСР. З 1990 року позивачу було призначене пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про державну службу . ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва.

Вищезазначене визнано сторонами та не оскаржувалось.

Як вбачається з листа Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва від 30.01.2008 року, позивачу призначено пенсію згідно Закону України Про Кабінет Міністрів України`з 27.06.2007 року в розмірі 10000 грн. із урахуванням заробітної плати 18600 грн. та стажу державної служби 22 роки. З 01.01.2008 року пенсія позивача становить 10056 грн. 40 коп. з урахуванням інфляції.

В обґрунтування зазначеного перерахунку представник відповідача пояснив, що згідно з п. 9 ст. 61 Закону України Про Кабінет Міністрів України`від 21.12.2006 р. максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10 000 гривень на місяць. Оскільки ця норма не була предметом розгляду у Конституційному Суді України, відповідач вважає, що Управлінням обґрунтовано розрахована та виплачується пенсія позивачу в такому розмірі.

Проте, суд не може погодитись з таким висновком відповідача, виходячи з наступного.

На час виходу позивача на пенсію діяла редакція статті 37 Закону України Про державну службу , згідно з якою пенсія державному службовцю виплачується у повному розмірі незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії.

Оскільки стаж позивача складав 40 років, його пенсія була розрахована, виходячи з розміру 90 відсотків посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом.

Починаючи з 2005 року розмір пенсійного забезпечення позивача був обмежений Законом України Про Державний бюджет України на 2005 рік`та виплачувався у сумі 90 відсотків максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, з яких справляються страхові внески до соціальних фондів.

Статтею 93 Закону України Про Державний бюджет України на 2005 рік`від 23.12.2004р. з 1 січня 2005 року встановлено максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної плати (доходу), з яких відповідно до законів України справляються страхові внески до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Пенсійного фонду України, в розмірі 4100 гривень на місяць у розрахунку на кожну фізичну особу - платника внесків.

Пунктом 13 розділу XV Прикінцеві положення`Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування`обмежено розмір заробітної плати, з якої обчислюється пенсія, розміром, з якої справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України у справі №1-21/2005 від 11.10.2005 р. № 8-рп/2005 визнано неконституційним положення абзацу 3 та 4 пункту 13 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування`щодо обмежень розміру заробітної плати, з якої обчислюється пенсія.

Всупереч твердженням відповідача, зазначене Рішення Конституційного Суду України стосується і питання про призначення пенсій державним службовцям, оскільки за його змістом неконституційність пункту 13 розділу ХV Прикінцеві положення`Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування`стосується ст. 37 Закону України Про державну службу .

Крім цього, необхідно враховувати і той факт, що пенсія ОСОБА_1 була призначена до внесення змін у нормативні акти, якими встановлювались обмеження щодо її розміру.

Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Також суд звертає увагу на те, що закон на який посилається в своїх поясненнях представник відповідача, а саме Закон України Про Кабінет Міністрів України`від 21.12.2006 року втратив чинність згідно із Законом України Про Кабінет Міністрів України`від 16.05.2008 року.

На теперішній час набрав чинності Закон України Про Кабінет Міністрів України`від 16.05.2008 р. № 279-VI, згідно зі статтею 60 якого пенсійне забезпечення колишніх членів Кабінету Міністрів України здійснюється в порядку та на умовах, визначених Законом України Про державну службу .

У відповідності до ст.ст. 37, 37-1 Закону України Про державну службу`у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв`язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії. Така редакція статті 37-1 прописана у Законі України Про внесення змін до Закону України Про державну службу`від 16.01.2003 р. № 432-IV.

Проте, враховуючи, що Рішенням Конституційного Суду України у справі №1-21/2005 від 11.10.2005р., № 8-рп/2005 визнано неконституційним положення абзацу 3 та 4 пункту 13 розділу ХV Прикінцеві положення`Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування`щодо обмежень розміру заробітної плати, з якої обчислюється пенсія, суд вважає, що при перерахунку пенсії позивачу слід виходити з розміру заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу, тобто діючого міністра України без будь-яких обмежень її розміру.

Названа посада на даний час прирівнюється до посади міністра Україн, члена Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення, що полягає у відмові здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії позивачу, виходячи з розміру 90 відсотків загальної заробітної плати міністра України.

Разом з тим, позивач заявляє позовні вимоги щодо виплати не донарахованої пенсії з 01.02.2006 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

В своїх поясненнях позивач та його представник зазначають, що ОСОБА_1 недонараховували пенсію з 2006 року.

Звідси, слід вважати, що у позивача виникло право вимоги за даними позовними вимогами з 2006р.-з моменту недоотримання відповідних коштів. Однак він звернувся до суду лише у червні 2008 року. В зв`язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду, суд робить висновок, що в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії із розрахунку 90 відсотків загальної заробітної плати діючого міністра України з 01.02.2006 по 09.06.2007 рік слід відмовити. При цьому враховується, що позивач звернувся до суду 10.06.2008р.

Однак в частині проведення перерахунку пенсії починаючи з 10.06.2007 року позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Крім того, позовна вимога стосовно подальшого проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії без обмежень не може бути задоволена, оскільки законодавство України, правовий порядок щодо цього має тенденцію змінюватись, а суд не має можливості передбачити положення законів, які будуть діяти в майбутньому.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 99-100, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва провести перерахунок раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 10 червня 2007 року, виходячи з розміру 90 відсотків від загальної заробітної плати діючого міністра України та провести йому виплату недоотриманої суми пенсії.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Цвіркун Ю.І.