Постанова
від 30.09.2009 по справі 12/204
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № < Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30.09.2009 р. 12:20 № 12/204

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Рудик Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення,

встановив:

Позивачі звернулись до суду з позовами до Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення.

Позивач - ОСОБА_1 , в судовому засіданні позов підтримала та просила:

- визнати дії відповідачів щодо невиплати їй щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі передбаченому ст. 48 Закону України" Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період 2004-2007 рр., виходячи із суми мінімальної заробітної плати за виключенням суми фактично проведених виплат неправомірними;

- зобов`язати відповідачів виплатити їй щорічну допомогу на оздоровлення, що передбачена ст. 48 Закону України'" Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період 2004-2007 рр. виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виникнення права на виплату за виключенням суми фактично проведених виплат, а саме суми в розмірі 6493 грн. 30 коп.

Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримала та просила:

- визнати дії відповідачів щодо невиплати ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі передбаченому ст. 48 Закону України" Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період 2004-2007 рр., виходячи із суми мінімальної заробітної плати за виключенням суми фактично проведених виплат неправомірними;

- зобов`язати відповідачів виплатити ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення, що передбачена ст. 48 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період 2004-2007 рр. виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виникнення права на виплату за виключенням суми фактично проведених виплат, а саме суми в розмірі 5164 грн. 50 коп.

Представники Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у місті Києві державної адміністрації позовні вимоги не визнали, вважають дії відповідачів правомірними та такими, що вчинені у відповідності до норм чинного законодавства України. Вказали, що Законами України про Державний бюджет на відповідні роки були призупинені виплати пільг окремим категоріям громадян, а суми, що виплачувалися позивачам, передбачені постановами Кабінету Міністрів України. Підстав для визначення інших розмірів для донараховування та виплати позивачам у 2004-2007 роках не було. Наполягли на відмові в задоволенні позовних вимог з причин порушення строку звернення до суду, встановленого чинним законодавством України.

Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи за відсутності представника та письмові заперечення по справі, в яких зазначив, що до повноважень Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат не належить встановлювати розміри щорічної допомоги на оздоровлення. Наполіг на відмові в задоволенні позовних вимог у зв`язку із порушенням позивачами строків звернення до суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач - ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія І), інвалідом ІІІ групи. Позивач - ОСОБА_2 відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія І), інвалідом ІІ групи.

Згідно з ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону України від 06.06.96 р. N230/96-ВР щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам I і II групи - п`ять мінімальних заробітних плат, інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати.

Станом на час розгляду справи стаття 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи у редакції Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI передбачає, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім`ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 р. та № 562 від 12.07.2005р. були передбачені розміри допомог для визначених категорій громадян, до яких належить позивач.

Як свідчать фактичні обставини справи, позивачам за відповідні періоди були здійснені виплати у значно менших розмірах, ніж встановлено у законі, тобто було виплачено допомогу лише частково.

Законом України Про Державний бюджет на 2007рік`було призупинено дію ст. 48 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При вирішенні даного адміністративного спору суд враховує рішення Конституційного Суду України про соціальні гарантії громадян від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007, в якому були визначені такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) окремі положення Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", зокрема це стосується ст. 48 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В пункті 4 цього Рішення, Конституційний Суд України додатково зазначив, що його рішення має преюдиціальне значення, тобто є таким, що не потребує доказів при прийняті рішень для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України -права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи те, що позивачі заявляють позовні вимоги щодо перерахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2004 -2007 роки.

В своїх поясненнях та розрахунках позивачі зазначають, що отримували зазначені соціальні допомоги до пенсії, однак не в тому розмірі, як було передбачено законодавством України.

Звідси, слід вважати, що у позивачів виникло право вимоги за даними позовними вимогами з 2004р.-з моменту отримання відповідних коштів. Однак позивачі звернулись з вимогами про перерахунок та виплату недоотриманої допомоги лише у листопаді 2007 року.

Станом на 2004 рік спори, що виникали з правовідносин між приватною особою та органами влади, місцевого самоврядування і посадовцями розглядались судами в прядку Цивільного процесуального кодексу України від 18.07.1963 року, який діяв до 01.09.2005 року до початку діяльності адміністративних судів та до набрання чинності нового Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 236 ЦПК від 18.07.1963 року, який втратив чинність, суд розглядає справи по скаргах на рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 248-1 ЦПК від 18.07.1963 року громадянин має право звернутися до суду (військовослужбовець - до військового суду) із скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадової і службової особи порушено його права, свободи чи законні інтереси.

Згідно із ч.4 вищезазначеної статті ЦПК від 18.07.1963 року до суб`єктів, зазначених у частині першій цієї статті, рішення, дії або бездіяльність яких може бути оскаржено до суду, належать: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові чи службові особи, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, керівні органи і керівники об`єднань громадян, а також службові особи, які виконують організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарські обов`язки або виконують такі обов`язки за спеціальними повноваженнями.

Стаття 248-2 ЦПК від 18.07.1963 року встановлювала, що до рішень, дій або бездіяльності, що підлягають оскарженню, належать колегіальні і одноособові рішення, дії або бездіяльність, у зв`язку з якими особа вважає, що порушено або порушуються її права, свободи чи законні інтереси.

Як передбачено статтею 248-5 ЦПК від 18.07.1963 року, скаргу може бути подано в суд: - у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли особі стало відомо або їй повинно було стати відомо про порушення її прав, свобод чи законних інтересів ; - у місячний строк з дня одержання особою письмової відповіді про відмову у задоволенні скарги органом, службовою особою вищого рівня по відношенню до того органу, посадової, службової особи, що постановили рішення чи здійснили дії або допустили бездіяльність, або з дня закінчення місячного строку після подання скарги, якщо особою не було одержано на неї письмової відповіді. Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом, якщо буде встановлено, що його пропущено з поважних причин.

Крім того, з 01.09.2005р. набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

В зв`язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду, суд робить висновок, що в задоволенні позовних вимог в частині перерахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2004 -2006 роки слід відмовити.

Однак в частині стягнення виплат за період з 2007 року позовні вимоги позивачів щодо компенсації на оздоровлення на підставі ст. 48 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підлягають задоволенню.

Відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік`станом на 2007 рік розмір мінімальної заробітної плати за період з 1 січня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати 400 гривень на місяць, з 1 квітня 2007 року - 420 гривень , з 1 липня 2007 року - 440 гривень та з 1 жовтня 2007 року - 460 гривень.

Згідно ч. 7 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону України від 06.06.96р зазначалось, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Оскільки в матеріалах справи не містяться дані щодо моменту виплати позивачам зазначеної соціальної допомоги, суд виходив із пояснень сторін.

З пояснень учасників процесу судом встановлено, що позивачам щорічна допомога на оздоровлення виплачувалась за 2007 рік в липні -серпні цього року, ОСОБА_1 в розмірі 90 грн. , ОСОБА_2 в розмірі 120 грн . При цьому є підстави вважати, що така виплата здійснювалась після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 09.07.20009 року №6-рп/2007.

Отже, заборгованість по сплаті позивачам одноразової щорічної допомоги за 2007 рік становить:

ОСОБА_1 -1670 грн. (440 х 4 - 90)

ОСОБА_2 2080 грн. (440 х 5 -120)

Відповідно до ч.5 ст. 48 Закону України Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи`щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

У відповідності до пп. 3.3 п.3 Положення про Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що затверджено розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.01.2007 року головним завданням Центру є здійснення контролю за правильністю призначення, перерахунку, нарахування і виплати всіх видів соціальної допомоги, інших грошових виплат.

З огляду на встановлені обставини, позовні вимоги щодо зобов`язання вчинення дій по нарахуванню та виплаті разової щорічної допомоги на оздоровлення за 2007р підлягають задоволенню.

Крім того, судом враховується, що відповідачі при здісненні позивачам виплат одноразової щорічної допомоги на оздоровлення керувались положеннями постанови Кабінету Міністрів України Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи`від 12 липня 2005 р. N 562, яка не визнана неконституційною та є чинною, тому позовні вимоги позивачів щодо визнання дії відповідачів щодо невиплати їм щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі передбаченому ст. 48 Закону України" Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовних заявах доводи позивачів є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

На основі встановленого, керуючись ст.ст. 86, 99, 100, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у місті Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 разової щорічної допомоги на оздоровлення згідно зі ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2007 рік -1670 грн.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у місті Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 разової щорічної допомоги на оздоровлення згідно зі ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2007 рік -2080 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Цвіркун Ю.І.

СудОкружний адміністративний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення30.09.2009
Оприлюднено19.09.2019
Номер документу84344981
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —12/204

Постанова від 30.09.2009

Адміністративне

Черкаський окружний адміністративний суд

Цвіркун Ю.І.

Постанова від 30.09.2009

Адміністративне

Черкаський окружний адміністративний суд

Цвіркун Ю.І.

Постанова від 30.09.2009

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Цвіркун Ю.І.

Постанова від 30.09.2009

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Цвіркун Ю.І.

Постанова від 30.09.2009

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Цвіркун Ю.І.

Постанова від 30.09.2009

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Цвіркун Ю.І.

Постанова від 30.09.2009

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Цвіркун Ю.І.

Постанова від 30.09.2009

Адміністративне

Черкаський окружний адміністративний суд

Цвіркун Ю.І.

Постанова від 30.09.2009

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Цвіркун Ю.І.

Постанова від 30.09.2009

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Цвіркун Ю.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні