Рішення

від 17.09.2019 по справі 910/9067/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2019Справа № 910/9067/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Національного наукового центру "Інститут аграрної економіки"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астекс Груп"

про стягнення 16 056, 44 грн.

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду м. Києва з позовом звернувся Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки" (далі - Інститут, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астекс Груп" (далі - ТОВ "Астекс Груп", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 16 056, 44 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 43 К від 01.04.2015 р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг наймачу (укладеного на виконання договору оренди) в частині здійснення орендарем своєчасної сплати передбачених договором та законом платежів.

У позові Інститут просить стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування комунальних послуг та земельного податку у сумі 13 985,08 грн., що виникла за період з листопада 2018 р. по березень 2019 р., а також пеню у сумі 2 071,36 грн., що разом складає 16 056,44 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 р. за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у визначений законом строк надав суду відзив, у якому проти позову заперечив, вказав про безпідставність нарахування заявлених до стягнення сум, оскільки у договорі про відшкодування витрат балансоутримувача сторонами не погоджено ціну такого відшкодування, площа орендованого відповідачем приміщення є меншою, ніж розрахована позивачем, а зобов`язання зі сплати земельного податку знаходиться поза межами договору. Також вказав, що договір № 43 К від 01.04.2015 р. припинив свою дію, оскільки додаткова угода про продовження його дії була укладена після закінчення строку договору та домовленостей сторін. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 01.04.2015 р. між Інститутом (орендодавець) та ТОВ "Астекс Груп" (орендар) був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 43 (далі - договір оренди). Відповідно до умов цього договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне індивідуально визначене майно площею 18,0 кв.м., розміщене в офісних приміщеннях корпусу № 2 за адресою: м. Київ, вул. Героїв Оборони, 8, що обліковується на балансі Інституту (п. 1.1).

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (п. 2.1 договору оренди).

Орендар зобов`язується здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна; протягом 15 днів після підписання цього договору укласти з орендодавцем орендованого майна договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю (п. 5.1.1 договору оренди).

Договір оренди укладено строком з 01.04.2015 р. до 28.02.2018 р., з подальшою його пролонгацією (п. 10.1.).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов укладеного договору оренди надав відповідачу в оренду приміщення площею 18,0 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Героїв Оборони, 8, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі нерухомого майна від 01.04.2015.

У подальшому, додатковою угодою № 1 від 01.01.2017 р. сторони збільшили площу орендованого приміщення до 46,2 кв.м. та орендну плату за користування ним.

Також суд встановив, що на виконання п. 5.11 договору оренди 01.04.2015 р. між Інститутом (орендодавець) та ТОВ "Астекс Груп" (підприємство) був укладений договір № 43 К про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг наймачу (далі - договір про відшкодування). Відповідно до цього договору балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Героїв Оборони, 8, а також утримання прибудинкової території, а підприємство бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі у цій будівлі (п. 1.1).

Загальна очікувана сума договору за спожиті комунальні послуги та земельний податок, які нараховуються пропорційно до займаної підприємством площі відшкодовуються згідно виставлених рахунків. Плата за комунальні послуги та експлуатаційні витрати перераховується підприємством на розрахунковий рахунок балансоутримувача на протязі 5 днів з дня отримання рахунку (п.п. 2.1, 2.3 договору про відшкодування).

Підприємство зобов`язується проводити оплату за надані балансоутримувачем послуги, пов`язані з утриманням та обслуговуванням приміщення у відповідності з умовами даного договору (п. 3.2.5 договору про відшкодування).

Договір набуває чинності з 01.04.2015 р. по 28.02.2018 р. (п. 6.1).

У подальшому, додатковою угодою № 2К від 01.03.2018 р. сторони продовжили дію договору про відшкодування витрат № 43К від 01.04.2015 р. до 31.01.2020 р. Цією ж додатковою угодою вони погодили, що підприємство бере участь у витратах балансоутримувача в обслуговуванні, експлуатації та ремонті будівлі, пропорційно займаної ним площі у цій будівлі, яка становить - 71,3 кв.м.

Як свідчать матеріали справи, відповідач, починаючи з квітня 2015 року на підставі договору оренди № 43 від 01.04.2015 р. та договору № 43К від 01.04.2015 р., здійснює користування нежитловим приміщенням, розташованим за адресою: м. Київ, вул. Героїв Оборони, 8, площа якого остаточно становить 71,3 кв.м., а значить у нього виник обов`язок з відшкодування комунальних платежів за користування об`єктом оренди та витрат на сплату земельного податку з ділянки, на якій знаходиться об`єкт оренди, пропорційно займаній у будівлі площі.

Проте, встановлено, що відповідач, взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного відшкодування комунальних послуг та земельного податку виконав неналежним чином, а саме - у період з листопада 2018 р. по березень 2019 р. зазначені витрати на суму 13 985,08 грн. позивачу не відшкодував.

25.04.2019 р. Інститут звернувся до ТОВ "Астекс Груп" із вимогою, у якій просив орендаря сплатити заборгованість з відшкодування комунальних послуг та земельного податку у сумі 13 985,08 грн. Разом з цією вимогою відповідачу були повторно направлені рахунки-фактури на оплату вказаної суми заборгованості. Проте, вказана вимога позивача залишилась без відповіді та задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Окрім норм Цивільного кодексу України, оскільки передане в оренду майно у даному випадку є державною власністю, до вказаних правовідносин також застосовуються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та, враховуючи особливості передачі в оренду майна територіальної громади міста Києва, - ще й Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затверджене рішенням Київської міської ради рішення Київської міської ради № 415/1280 від 21.04.2015, у редакції рішення Київської міської ради № 1535/559 від 27.09.2018 (далі - Положення про оренду майна).

Так, згідно зі ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі (ст. 762 ЦК України, ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Також відповідно до п. 9.7.2 Положення про оренду майна орендар сплачує компенсацію витрат підприємств-балансоутримувачів за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди, та плату за комунальні послуги відповідно до договорів, які укладаються між орендарем та підприємством-балансоутримувачем та/або відповідними особами, що надають такі послуги.

Окрім цього, статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач зобов`язаний сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За змістом ст.ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Відповідно до п. 18 Порядку обліку та оплати послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Таким чином, на підставі наведених норм діючого законодавства та умов укладеного сторонами договору відшкодування у ТОВ "Астекс Груп" виникло зобов`язання зі сплати позивачу компенсації комунальних послуг та витрат за користування земельною ділянкою.

У матеріалах справи наявні копії виставлених Інститутом рахунків-фактур про відшкодування комунальних послуг та земельного податку за період з листопада 2018 р. по березень 2019 р. на загальну суму 13 985,08 грн., які відповідачем оплачені не були, хоча ці рахунки повторно направлялись ТОВ "Астекс Груп" 25.04.2018 р. з вимогою їх сплатити.

Доводи орендаря (відповідача) про те, що сторони договору відшкодування не погодили ціни витрат, які підлягають такому відшкодуванню, суд відхиляє, оскільки з п. 2.1 договору № 43К від 01.04.2015 р. вбачається, що загальна очікувана сума договору за спожиті комунальні послуги та земельний податок, які нараховуються пропорційно до займаної ТОВ "Астекс Груп" площі, буде визначатись на підставі виставлених позивачем рахунків, тому твердження відповідача в цій частині є необгрунтованим.

Стосовно тверджень ТОВ "Астекс Груп" про надання йому у користування площі меншої, ніж площі, щодо якої позивач здійснює нарахування витрат балансоутримувача, то судом вже встановлено, що відповідно до п. 1.1 додаткової угоди № 2К від 01.03.2018 р. до договору № 43К від 01.04.2015 р. відповідачу у користування була надана площа, яка становить 71,3 кв.м. А отже, позивач правомірно здійснює нарахування відповідачу платежів з урахуванням указаної площі.

Також суд до уваги не приймає доводи ТОВ "Астекс Груп" у обгрунтування своєї позиції про неукладеність додаткової угоди № 2К від 01.03.2018 р., оскільки вказаної обставини відповідач суду не довів, натомість суд встановив, що зазначена додаткова угода є дійсною, була підписана сторонами та містила всі істотні умови договору, які були ними погоджені, при цьому відповідно до ст. 204 ЦК України - правомірність правочину презюмується.

Отже, договір № 43К від 01.04.2015 р. (з урахуванням додаткової угоди № 2К від 01.03.2018 р.), за яким відповідачу здійснювалось нарахування відшкодування витрат за користування нежитловим приміщенням площею 71,3 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул . Героїв Оборони, 8, є діючим до 31.01.2020 р. та передбачає обов`язок орендаря сплатити заявлені позивачем суми.

Що стосується нарахування земельного податку, то відповідно до п. 286.6 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Згідно з п. 287.7 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Згідно з п. 9.7.1 Положення про оренду майна, крім орендної плати, орендар сплачує податки та збори у розмірах та порядку, визначених законодавством України.

Також у договорі № 43К від 01.04.2015 р. (п. 2.1) сторони домовились про те, що орендарем сплачується земельний податок, який нараховується пропорційно до займаної ТОВ "Астекс Груп" площі (71,3 кв.м.).

Отже, суд вважає, що на підставі укладених сторонами угод та в силу закону у відповідача виник також обов`язок по сплаті відшкодування податку на землю за період з листопада 2018 р. по березень 2019 р. у сумі 13 985,08 грн., проте, ТОВ "Астекс Груп" його не виконує, чим порушує господарське зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).

Відповідач, заперечуючи проти позову також зазначив, що відшкодування витрат за користування землею ним сплачувалось у складі орендних платежів за заявлений період, однак, зазначені доводи суд вважає необгрунтованими з огляду на відсутність будь-яких доказів цьому у матеріалах справи.

Отже, оскільки відповідач доказів, які підтверджують сплату ним відшкодування комунальних послуг та компенсації витрат зі сплати земельного податку за період з листопада 2018 р. по березень 2019 р. суду не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з ТОВ "Астекс Груп" заборгованості з відшкодування комунальних послуг та земельного податку у сумі 13 985,08 грн. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім суми основного боргу позивач також просив стягнути з відповідача пеню у сумі 2 071,36 грн. за прострочення зобов`язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами 1, 2 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Розмір неустойки, якщо її предметом є грошова сума, встановлюється договором або актом цивільного законодавства (за змістом ч. 2 ст. 551 ЦК України).

У даному випадку, як вбачається з умов договору про відшкодування витрат № 43К від 01.04.2015 р., у п. 2.3 договору сторони погодили, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги та експлуатаційні витрати ТОВ "Астекс Груп" сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Отже, вказані положення договору визначають розмір та базу нарахування пені у разі несвоєчасної оплати лише спожитих комунальних послуг та експлуатаційних витрат, до яких земельний податок не відноситься. Таким чином, у даному випадку нарахування пені має здійснюватись лише за несвоєчасну сплату відповідачем комунальних витрат.

При цьому суд враховує, що згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Провівши власний перерахунок суми пені відповідно до встановлених судом обставин, подвійної облікової ставки Національного банку України та вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню у сумі 1 628,04 грн., тобто у меншій сумі, ніж просить позивач.

Отже, позов Інституту підлягає частковому задоволенню.

У разі часткового задоволення позову судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Національного наукового центру "Інститут аграрної економіки" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астекс Груп" про стягнення заборгованості в сумі 16 056, 44 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астекс Груп" (03127, м. Київ, вул. Героїв Оборони, буд. 8, офіс 21; ідентифікаційний код 35590626) на користь Національного наукового центру "Інститут аграрної економіки" (03127, м. Київ, вул. Героїв Оборони, буд. 10; ідентифікаційний код 00496805) заборгованість з відшкодування комунальних послуг та земельного податку у сумі 13 985 (тринадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 08 коп., пеню у сумі 1 628 (одна тисяча шістсот двадцять вісім) грн. 04 коп., судовий збір у сумі 1 867 (одна тисяча вісімсот шістдесят сім) грн. 96 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Повне судове рішення складене 17 вересня 2019 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.