Рішення

від 17.09.2019 по справі 910/8416/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.09.2019Справа № 910/8416/19 Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, Полтавська область, Кобеляцький район, с. Сухинівка

до Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк , м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, м. Полтава

про стягнення 68 413,89 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Сухинівська сільська рада Кобеляцького району Полтавської області (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк (відповідач) про стягнення суми у розмірі 68 413,89 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що наявні Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області у справах №№ 532/1333/18, 532/1334/18, 532/1404/18, 532/717/18, 532/1491/18, 532/1490/18, 532/1492/18, винесені в порядку спрощеного провадження, які не виконані відповідачем.

Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103050113373 отримав ухвалу суду від 02.07.2019 про відкриття провадження у справі 09.07.2019.

24.07.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву (в межах строку, визначеного судом) в якому ним лише зазначено, що він просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, проте не зазначає причин таких заперечень та не вказує з яких саме підстав суд повинен відмовити в задоволенні позовних вимог. У відзиві відповідач також зазначив, що заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення позивачем таких витрат.

22.07.2019 року від Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (третя особа) до суду надійшли пояснення в яких він зазначає, що Акціонерне товариство КБ Приватбанк в порушення приписів Конституції України та процесуального законодавства щодо обов`язковості виконання удового рішення, неправомірно відмовлено Сухинівській сільській раді Кобеляцьклого району Полтавської області в задоволенні вимог щодо перерахування коштів відумерлої спадщини до сільського бюджету.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У зв`язку з перебуванням судді Морозова С.М. у період з 27.08.2019 року по 16.09.2019 року у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з відпустки - 17.09.2019 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24.09.2018 у справі №532/1333/18 за заявою Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області визнано відумерлою спадщину, а саме грошові кошти в сумі 797,24 гривень на рахунку № НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві Комерційний банк Приватбанк після смерті ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та передано їх, шляхом перерахування на рахунок, у власність Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, за місцем відкриття спадщини.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24.09.2018 у справі №532/1334/18 за заявою Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області визнано відумерлою спадщину, а саме грошові кошти в сумі 3 124,82 гривень на рахунку № НОМЕР_2 в Акціонерному товаристві Комерційний банк Приватбанк після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та передано їх, шляхом перерахування на рахунок, у власність Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, за місцем відкриття спадщини.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 01.10.2018 у справі №532/1404/18 за заявою Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області визнано відумерлою спадщину, а саме грошові кошти в сумі 2756,70 гривень на рахунку № НОМЕР_3 в Акціонерному товаристві Комерційний банк Приватбанк після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та передано їх, шляхом перерахування на рахунок, у власність Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, за місцем відкриття спадщини.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 30.10.2018 у справі №532/717/18 за заявою Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області визнано відумерлою спадщину, а саме грошові кошти в сумі 25571,60 гривень на рахунку № НОМЕР_4 в Акціонерному товаристві Комерційний банк Приватбанк після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та передано їх, шляхом перерахування на рахунок, у власність Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, за місцем відкриття спадщини.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 11.02.2019 у справі №532/1491/18 за заявою Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області визнано відумерлою спадщину, а саме грошові кошти в сумі 494,48 грн. на рахунку № НОМЕР_5 в Акціонерному товаристві Комерційний банк Приватбанк після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , та передано їх, шляхом перерахування на рахунок, у власність Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, за місцем відкриття спадщини

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 11.02.2019 у справі №532/1490/18 за заявою Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області визнано відумерлою спадщину, а саме грошові кошти в сумі 967,77 грн. на рахунку № НОМЕР_6 в Акціонерному товаристві Комерційний банк Приватбанк після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , та передано їх, шляхом перерахування на рахунок, у власність Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, за місцем відкриття спадщини.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 11.02.2019 у справі №532/1492/18 за заявою Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області визнано відумерлою спадщину, а саме грошові кошти в сумі 34 701,28 грн. на рахунку № НОМЕР_7 в Акціонерному товаристві Комерційний банк Приватбанк після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , та передано їх, шляхом перерахування на рахунок, у власність Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, за місцем відкриття спадщини.

На виконання вищезазначених судових рішень Сухинівська сільська рада своїми листами від 05 грудня 2018 року та від 28 березня 2019 року письмово зверталася до Акціонерного товариства КБ Приватбанк з проханням перерахувати кошти на загальну суму 68 413,89 грн на розрахунковий рахунок Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області.

Однак, Акціонерне товариство КБ Приватбанк своїми листами від 19 грудня 2018 року та від 09 квітня 2019 року відмовило Сухинівській сільській раді у задоволенні вимог щодо перерахування коштів відумерлої спадщини до сільського бюджету, порекомендувавши звернутися до Державної виконавчої служби для виконання вищезазначених судових рішень.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що Акціонерне товариство КБ Приватбанк , в порушення приписів Конституції України та процесуального законодавства щодо обов`язковості судового рішення, неправомірно відмовило у задоволенні вимог щодо перерахування коштів відумерлої спадщини до сільського бюджету

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтями 129, 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Вказаний конституційний принцип конкретизований в частині 1 статті 18 ГПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Судом встановлено наступне.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24.09.2018 у справі №532/1333/18 визнано відумерлою спадщину, а саме грошові кошти в сумі 797,24 гривень на рахунку № НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві Комерційний банк Приватбанк ) після смерті ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та передано їх, шляхом перерахування на рахунок, у власність Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, за місцем відкриття спадщини.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24.09.2018 у справі №532/1334/18 визнано відумерлою спадщину, а саме грошові кошти в сумі 3 124,82 гривень на рахунку № НОМЕР_2 в Акціонерному товаристві Комерційний банк Приватбанк після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та передано їх, шляхом перерахування на рахунок, у власність Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, за місцем відкриття спадщини.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 01.10.2018 у справі №532/1404/18 визнано відумерлою спадщину, а саме грошові кошти в сумі 2756,70 гривень на рахунку № НОМЕР_3 в Акціонерному товаристві Комерційний банк Приватбанк після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та передано їх, шляхом перерахування на рахунок, у власність Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, за місцем відкриття спадщини.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 30.10.2018 у справі №532/717/18 визнано відумерлою спадщину, а саме грошові кошти в сумі 25571,60 гривень на рахунку № НОМЕР_4 в Акціонерному товаристві Комерційний банк Приватбанк після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та передано їх, шляхом перерахування на рахунок, у власність Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, за місцем відкриття спадщини.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 11.02.2019 у справі №532/1491/18 визнано відумерлою спадщину, а саме грошові кошти в сумі 494,48 грн. на рахунку № НОМЕР_5 в Акціонерному товаристві Комерційний банк Приватбанк після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , та передано їх, шляхом перерахування на рахунок, у власність Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, за місцем відкриття спадщини

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 11.02.2019 у справі №532/1490/18 визнано відумерлою спадщину, а саме грошові кошти в сумі 967,77 грн. на рахунку № НОМЕР_6 в Акціонерному товаристві Комерційний банк Приватбанк після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , та передано їх, шляхом перерахування на рахунок, у власність Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, за місцем відкриття спадщини.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 11.02.2019 у справі №532/1492/18 визнано відумерлою спадщину, а саме грошові кошти в сумі 34 701,28 грн. на рахунку № НОМЕР_7 в Акціонерному товаристві Комерційний банк Приватбанк після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , та передано їх, шляхом перерахування на рахунок, у власність Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, за місцем відкриття спадщини.

Вказані рішення в справах №№ 532/1333/18, 532/1334/18, 532/1404/18, 532/717/18, 532/1491/18, 532/1490/18, 532/1492/18 набрали законної сили, про що на них міститься відповідна відмітка проставлена відповідальною особою Кобеляцького районного суду Полтавської області.

Так, згідно змісту вказаних рішень, у зв`язку зі смертю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , наявністю спадкового майна, а саме грошових коштів на загальну суму в розмірі 68 413,89 грн на їх депозитних рахунках, відкритих у банку відповідача (АТ КБ Приватбанк ), і відсутністю спадкоємців за законом та заповітом, а також з врахуванням того, що після відкриття спадщини пройшло більше одного року, зазначені кошти були визнані відумерлою спадщиною та їх ухвалено передати територіальній громаді сільської ради.

Відмовляючи у перерахуванні на користь Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області коштів на загальну суму в розмірі 68 413,89 грн відповідач в своїх листах №20.1.0.0.0/7-181213/1814 від 19.12.2018 та №20.1.0.0.0/7-190403/2517 від 09.04.2019 зазначив, що виконання рішень в Україні здійснюється у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження і примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу. У зв`язку з чим, банк пропонує сільській раді звернутись до відповідної Державної виконавчої служби задля виконання вказаних судових рішень.

Як встановлено судом, розгляд справ №№ 532/1333/18, 532/1334/18, 532/1404/18, 532/717/18, 532/1491/18, 532/1490/18, 532/1492/18 відбувався в межах окремого цивільного провадження, передбаченого нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Слід відмітити, що судові рішення у справах окремого провадження не підлягають примусовому виконанню, вони є підставою для оформлення майнових або особистих немайнових прав громадян.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про визнання спадщини відумерлою.

Суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону. (ст. 338 Цивільного процесуального кодексу України).

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням. (ч. 3 ст. 1277 Цивільного кодексу України).

Таким чином, оскільки спадщина визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, то за загальним правилом спадкування територіальна громада стає власником відумерлого майна (грошових коштів) і до неї переходять усі права та обов`язки спадкодавця.

Згідно ч. 2 ст. 1071 Цивільного кодексу України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Відповідно до пункту 1.39 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" списання примусове - це списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктами 5.1 - 5.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ 21 листопада 2004 року №22, відповідно до статті 1071 ЦК України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду, а також у випадках, установлених законом. Примусове списання коштів банки виконують з рахунків, які відкриті клієнтами в банках відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Враховуючи наведене, Суд вважає, що моментом фактичного виконання судового рішення є саме момент надходження коштів з рахунку боржника на відповідний рахунок територіальної громади.

Таким чином, відповідач відмовляючи в добровільному перерахуванні вказаних вище коштів в розмірі 68 413,89 грн, в порушення викладених вище норм, не виконав рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області, прийняті в межах справ №№ 532/1333/18, 532/1334/18, 532/1404/18, 532/717/18, 532/1491/18, 532/1490/18, 532/1492/18.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном , як це передбачено першим пунктом статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Так, згідно із статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Наведеними положеннями визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Тобто, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

В той же час, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Тобто, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту, що і унормовано в положеннях ст.ст. 4, 5 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Задоволення пред`явленої позивачем вимоги призведе до поновлення чи захисту порушених прав і інтересів позивача. В той же час господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких знаходиться спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума коштів в розмірі 68 413,89 грн.

Окрім того, позивачем в позовній заяві зазначено, що він планує понести витрати на послуги адвоката в розмірі 2 000,00 грн, в той же час жодного доказу в підтвердження існування таких витрат до суду не надав, у зв`язку з чим зазначена стаття витрат позивача, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судом не розподіляється.

Судовий збір позивача, у розмірі 1 921,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк (ідентифікаційний код 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушеського, буд. 1-Д) на користь Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області (ідентифікаційний код 21052047, місцезнаходження: 39234, Полтавська область, Кобеляцький район, с. Сухинівка, вул. Садова, буд. 2) суму в розмірі 68 413,89 грн (шістдесят вісім тисяч чотириста тринадцять гривень 89 копійок) та суму судового збору у розмірі 1 921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривна 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов