Рішення

від 19.09.2019 по справі 910/8540/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.09.2019Справа № 910/8540/19

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Спанта" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" простягнення 20941,94 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спанта" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" 20941,94 грн, з яких: 10470,97 грн основної заборгованості та 10470,97 грн штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №14/12/2018 про надання юридично-консультаційних послуг від 17.12.2018 в частині здійснення оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2019, після усунення позивачем обставин, які стали підставою для залишення позову без руху, за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/8540/19; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 22.07.2019 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01014, м.Київ, вул.Звіринецька, будинок 63.

Станом на дату розгляду справи по суті до суду надійшло рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0103051174660, відповідно до якого ухвала Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 була вручена відповідачу.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

17.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спанта" (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" (замовник, відповідач) було укладено договір №14/12/2018 про надання юридично-консультаційних послуг (договір).

Відповідно до умов договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання за винагороду надати юридично-консультаційні послуги стосовно стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк заборгованості по кредитному договору в сумі 8084 (вісім тисяч вісімдесят чотири) долари США 54 центи, що за курсом Національного банку України станом на 22 квітня 2016 року становить 205134 гривень 33 копійки (з яких 3838,50 доларів США - заборгованість за простроченим кредитом, 90,91 доларів США - 3% річних нарахованих у зв`язку з порушенням зобов`язань щодо повернення кредиту, 144,79 доларів США - прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитом, 10,82 доларів США - 3% річних нарахованих у зв`язку з порушенням зобов`язань щодо сплати процентів, 25,38 доларів США - строкова заборгованість за нарахованими відсотками, 189,20 доларів США - заборгованість за щомісячною комісією, 3784,94 доларів США - пеня за несвоєчасну сплату процентів та кредиту), та пеню за несвоєчасну сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту в сумі 3267 гривень 07 копійок, (далі - боржник) згідно виконавчого листа №378/63/16-ц від 22.04.2016, виданого Ставищенським районним судом Київської області (п.1.1), виконавець зобов`язується надати послуги передбачені в п.1.1 договору в порядку, який передбачений цим договором (п.1.3), замовник зобов`язується оплатити послуги, передбачені в п.1.1 договору (п.1.4).

Сторони встановили, що акт наданих послуг за цим договором складається по факту надання послуг, при цьому виконавець складає акт наданих послуг в двох екземплярах, підписує його та надсилає їх на адресу замовника, замовник впродовж 5-ти робочих днів розглядає надісланий акт наданих послуг та у випадку відсутності зауважень підписує його зі свого боку та надсилає замовнику його екземпляр (п.1.5 договору).

Відповідно до п.п.2.1.1, 2.1.2 замовник сплачує винагороду виконавцю у випадку, якщо заборгованість стягнуто в повному обсязі або замовник відмовляється від подальшого примусового стягнення. Послуга вважається наданою в день зарахування грошових коштів на поточний рахунок замовника. До надання послуги, передбаченою цим пунктом, прирівнюється добровільна сплата боржником заборгованості, дії відкритого виконавчого провадження.

Згідно п.3.1 договору розмір винагороди складає 5% від фактично стягнутої суми (у випадку, передбаченому п.2.1.2 цього договору).

Винагорода сплачується замовником на рахунок виконавця у наступні строки: у випадку, передбаченому п.2.1.1 цього договору - протягом 3 (трьох) робочих днів з дня встановлення відповідних обставин (п.п.4.1, 4.1.1).

Згідно п.5.1 договору винагорода має бути сплачена замовником на рахунок виконавця безготівковим розрахунком.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір припиняє своє дію після повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором (п.п.6.1, 6.2 договору).

Відповідно до п.п.7.1, 7.2 договору у випадку несплати замовником винагороди в порядку і строки, визначені цим договором, замовник несе матеріальну відповідальність у вигляді сплати штрафу в розмірі 100 (ста)% від суми винагороди, що передбачена розділом 3 цього договору, які мають бути сплачені на рахунок виконавця протягом 10 (десяти) днів з наступного дня після закінчення строку, передбаченого розділом 4 цього договору. Сплата штрафу не позбавляє замовника обов`язку сплатити винагороду згідно з цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідь на адвокатський запит приватним виконавцем Трофименком Михайлом Михайловичем у листі від 07.03.2019 було повідомлено про надходження 07.03.2019 на його адресу заяви від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" про закінчення виконавчого провадження №57973147 щодо примусового виконання виконавчого листа №378/63/16-ц від 30.11.2018 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором та припинення дії усіх чинних арештів та обмежень, оскільки боржник погасив заборгованість за кредитним договором, фактично і в повному обсязі виконав свої зобов`язання. У зв`язку з чим, 07.03.2019 приватним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, тобто рішення Ставищенського районного суду Київської області №378/63/16-ц від 22.04.2016 фактично виконано, сума, що підлягала стягненню становила 209419,48 грн.

07.03.2019 позивачем був складений, підписаний та скріплений печаткою господарюючого суб`єкту акт прийому-передачі послуг на суму 10470,97 грн, який, як стверджує позивач, неодноразово надсилався на адресу відповідача, що, зокрема, підтверджується фіскальним чеком відділення зв`язку від 11.03.2019 (отриманий відповідачем 13.03.2019) та разом з претензією за вих.№01/04-01 від 01.04.2019 про оплату заборгованості, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною відділення зв`язку та фіскальним чеком від 20.05.2019, однак з боку відповідача вказаний акт підписаний не був як і не було надано мотивованої відмови від його підписання.

Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині здійснення розрахунків за надані позивачем послуги, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю "Спанта" просить суд стягнути з відповідача заборгованість на суму 10470,97 грн та 10470,97 грн штрафу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Відповідно до частин 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч.1, ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги укладений між сторонами договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами укладеного між сторонами правочину відповідач, як замовник, доручив та зобов`язався оплатити послуги, а позивач, як виконавець, прийняв на себе зобов`язання за винагороду надати юридично-консультаційні послуги стосовно стягнення заборгованості з боржника за виконавчим листом №378/63/16-ц від 22.04.2016, виданим Ставищенським районним судом Київської області. Сторони погодили, що акт наданих послуг за цим договором складається по факту надання послуг, при цьому виконавець складає акт наданих послуг в двох екземплярах, підписує його та надсилає їх на адресу замовника, замовник впродовж 5-ти робочих днів розглядає надісланий акт наданих послуг та у випадку відсутності зауважень підписує його зі свого боку та надсилає замовнику його екземпляр, замовник сплачує винагороду виконавцю у випадку, якщо заборгованість стягнуто в повному обсязі або замовник відмовляється від подальшого примусового стягнення, послуга вважається наданою в день зарахування грошових коштів на поточний рахунок замовника, до надання послуги, передбаченою цим пунктом, прирівнюється добровільна сплата боржником заборгованості, дії відкритого виконавчого провадження, розмір винагороди складає 5% від фактично стягнутої суми, винагорода сплачується замовником на рахунок виконавця протягом 3 (трьох) робочих днів з дня встановлення відповідних обставин.

Як вже зазначалось судом, листом від 07.03.2019 приватним виконавцем Трофименком Михайлом Михайловичем було повідомлено про надходження 07.03.2019 на його адресу заяви від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" про закінчення виконавчого провадження №57973147 з примусового виконання виконавчого листа №378/63/16-ц від 30.11.2018 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором та припинення дії усіх чинних арештів та обмежень у зв`язку з тим, що боржник погасив заборгованість за кредитним договором, фактично і в повному обсязі виконав свої зобов`язання, внаслідок чого приватним виконавцем 07.03.2019 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Тобто рішення Ставищенського районного суду Київської області №378/63/16-ц від 22.04.2016 фактично виконано; сума, що підлягала стягненню становила 209419,48 грн.

При цьому складений, підписаний та скріплений печаткою позивача акт прийому-передачі послуг від 07.03.2019 на суму 10470,97 грн, який, як стверджує позивач та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, неодноразово надсилався на адресу відповідача, з боку останнього підписаний не був, як і не було надано мотивованої відмови від його підписання. Доказів протилежного матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.

Відтак, за висновками суду, позовні вимоги про стягнення з відповідача 10470,97 грн основного боргу (5% від 209419,48 грн., сплачених боржником за виконавчим провадженням) є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 10470,97 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У відповідності до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно п.7.1 договору сторонами погоджено, що у випадку несплати замовником винагороди в порядку і строки, визначені цим договором, замовник несе матеріальну відповідальність у вигляді сплати штрафу в розмірі 100 (ста)% від суми винагороди, що передбачена розділом 3 цього договору, які мають бути сплачені на рахунок виконавця протягом 10 (десяти) днів з наступного дня після закінчення строку, передбаченого розділом 4 цього договору.

Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов`язку за договором зі сплати винагороди за надані послуги не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив, а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення штрафу, яка визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню на суму 10470,97 грн.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спанта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" в повному обсязі.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 1921,00 грн покладається на відповідачів.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" (01014, м.Київ, вул.Звіренецька, будинок 63, ідентифікаційний код 40326297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спанта" (02094, м.Київ, вул.М.Лебедєва, будинок 6, ідентифікаційний код 38730715) основну заборгованість в сумі 10470 (десять тисяч чотириста сімдесят) грн 97 коп., штраф у розмірі 10470 (десять тисяч чотириста сімдесят) грн 97 коп. та судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Ю.М. Смирнова