Рішення

від 09.09.2019 по справі 910/5929/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.09.2019Справа № 910/5929/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О. , за участю секретаря судового засідання Юрковської В.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження

справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кадар-Центр (вул. Поповича, буд. 36, с. Княжичі, Броварський район, Київська область, 07455) до Товариства з обмеженою відповідальністю РЕГІОН ЛТД (вул. Милославська, буд. 6, оф. 1, м. Київ, 02097) про стягнення заборгованості за договором постачання № ЕС-260418/7 від 16.04.2018 у розмірі 256375,12 грн.

Представники сторін:

від позивача: адвокат Прохода Юрій Вікторович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ № 6339 від 14.02.2019, договір № 039/19 про надання правової допомоги від 28.03.2019); представник Мозгова Світлана Борисівна (довіреність від 04.07.2019); керівник Мозговий Ігор Анатолійович;

від відповідача: представник Даниленко Тетяна Володимирівна (довіреність від 11.04.2019);

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Кадар-Центр , звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю РЕГІОН ЛТД , в якому просить суд розірвати договір № ЕС-260418/7 від 16.04.2018 щодо поставки дизельних генераторів KDE 19 STА3, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю РЕГІОН ЛТД та Товариством з обмеженою відповідальністю Кадар-Центр ; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РЕГІОН ЛТД на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кадар-Центр заборгованість у розмірі 256375,12 грн. згідно умов договору № ЕС-260418/7 від 16.04.2018 та витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що 16.04.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір постачання № ЕС-260418/7 від 16.04.2018 щодо поставки дизельних генераторів KDE 19 STА3 в кількості 2 шт. на загальну суму 231600,00 грн. Проект даного договору надіслано відповідачем з його офіційної електронної адреси energostar_kiev@ukr.net на офіційну адресу позивача kadar1@ukr.net. В зв`язку з тим, що позивач мав необхідність у терміновій поставці зазначених генераторів та щоб пришвидшити процес замовлення та доставки, сторони домовились, що відповідач виставляє позивачу рахунок-фактуру, позивач оплачує цей рахунок, а підписані примірники договору привезе особисто директор відповідача через п`ять-сім днів, оскільки перебував у відрядженні. 16.04.2018 відповідачем виставлено рахунок-фактуру № 160418/7 від 16.04.2018 на загальну суму 231600,00 грн. для здійснення оплати позивачем за умовами договору. 27.04.2018 позивачем здійснено 100% передоплату на загальну суму 231600,00 грн. на виконання умов договору за поставку відповідачем дизельних генераторів KDE 19 STА3 в кількості 2 шт. та згідно виставленого відповідачем рахунку № 160418/7 від 16.04.2018. Однак, в подальшому підписані з його боку примірники договору відповідач так і не надав позивачу та не обґрунтував причини неможливості такого підписання. Відповідач обладнання так і не поставив, чим порушив п. 4.1. договору та зобов`язання за умовами договору не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.06.2019, запропоновано відповідачу, не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, запропоновано позивачу у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, відповідачу визначено строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такого) подати заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2019 підготовче засідання відкладено на 04.07.19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2019 строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 08.08.2019.

22.07.2019 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю РЕГІОН ЛТД на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування поданого відзиву відповідач зазначає, що істотними умовами договору поставки є, зокрема, предмет поставки (в даному випадку точне найменування товару) та ціна. Оскільки сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, має місце не укладення договору поставки, позивач звернувся до суду з неналежними позовними вимогами у зв`язку з чим, на думку відповідача, позовна вимога про розірвання договору не підлягає задоволенню. Позивач не звертався до відповідача із пропозицією про розірвання договору, порушив процедуру розірвання договору, що встановлена чинним законодавством та всупереч приписам ст. 188 Господарського кодексу України звернувся з вимогою про розірвання договору вперше безпосередньо до суду. Також, позивачем до матеріалів справи не надано належних доказів на підтвердження того, що позивач звертався до відповідача із вимогою про повернення грошових коштів, сплату суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Крім того, відповідач не має грошових зобов`язань перед позивачем, оскільки грошове зобов`язання виникає тільки після задоволення судом позовних вимог позивача про розірвання договору поставки та стягнення заборгованості за умовами договору.

Позивач не скористався правом подання відповіді на відзив.

В судовому засіданні 09.09.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Статтею 194 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Відповідно до умов п. 1.1. розділу 1 договору № ЕС-260418/7 від 16.04.2018 постачальник Товариство з обмеженою відповідальністю РЕГІОН ЛТД в строки та на умовах визначених договором постачає і передає у власність замовнику Товариству з обмеженою відповідальністю Кадар-Центр електротехнічне обладнання ( в подальшому - обладнання) та зобов`язується виконати всі роботи у відповідності з цим договором, за найменуванням, у кількості, комплектності, асортименті - у відповідності з додатком № 1, який є невід`ємною частиною цього договору.

Вказаний договір № ЕС-260418/7 від 16.04.2018 підписаний замовником Товариством з обмеженою відповідальністю Кадар-Центр в особі Мозгового І.А. та скріплений печаткою даного товариства. Підпису уповноваженої особи постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю РЕГІОН ЛТД вказаний договір не містить.

Відповідно до специфікації обладнання (додаток № 1 до договору № ЕС-260418/7 від 16.04.2018) обладнанням за договором № ЕС-260418/7 від 16.04.2018 є дизельний генератор KDE 19 STА3 у кількості 2 шт. загальною вартість 231600,00 грн. з ПДВ (а.с. 14).

Згідно із п.п. 3.1., 3.2. розділу 3 договору ціна договору складає 231600,00 грн, вартість обладнання - 231600,00 грн. включно з ПДВ 20% - 38600,00 грн., що на момент підписання договору еквівалентно 8800,00 доларів США за безготівковим комерційним курсом в ПАТ ПриватБанк . Не пізніше трьох банківських днів з дати підписання сторонами цього договору замовник сплачує постачальнику 100% вартості обладнання у розмірі 231600,00 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

16.04.2018 відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру № 160418/7 про оплату поставки дизельних генераторів KDE 19 STА3 у кількості 2 шт. загальною вартість 231600,00 грн. з ПДВ (а.с. 15).

Згідно платіжного доручення № 331 від 27.04.2018 позивачем сплачено суму грошових коштів у розмірі 231600,00 грн. згідно рахунку № 160418/7 від 16.04.2018.

За умовами п. 2.2. розділу 2 договору постачальник зобов`язується здійснити поставку обладнання та передати його у власність замовника в строки передбачені розділом 4 цього договору.

Відповідно до п. 4.1. розділу 4 договору строк доставки обладнання на місце експлуатації за адресою: 07400, Київська обл., м. Бровари, бульвар Незалежності, 18б/оф. 22, становить не більше сорок п`ять робочих днів з дати сплати авансу (п. 3.2.1. цього договору).

Згідно листа позивача від 31.07.2018, адресованого на адресу відповідача, позивач просив відповідача повернути сплачену суму на поточний рахунок та зазначено про нездійснення поставки товару за договором № ЕС-260418/7 від 16.04.2018.

Крім того, позивачем до матеріалів справи також додано копію претензії вих. № 4 від 08.04.2019 про повернення відповідачем коштів у розмірі 231600,00 грн. (а.с. 18).

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач у позовній заяві стверджує про порушення відповідачем умов укладеного договору та нездійснення поставки обумовленого товару на користь позивача у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку .

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач звертаючись до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю РЕГІОН ЛТД про розірвання договору та стягнення заборгованості, заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач, надіславши проект договору із своєї офіційної електронної адреси на офіційну електронну адресу позивача, фактично зробив пропозицію укласти договір (оферту), а позивач, сплативши відповідну суму грошових коштів за умовами договору тим самим засвідчив своє бажання укласти договір, тобто така дія є прийняттям пропозиції відповідача укласти договір.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 641 Цивільного кодексу пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

Відповідно до ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із ч. 1-4 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів встановлені Законом України Про електронні документи та електронний документообіг (далі - Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з

електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис .

Таким чином, для ідентифікації автора електронного документа використовується електронний цифровий підпис.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання. Традиційно правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (Заява N 16404/03) від 19 лютого 2009 року 921, зазначається, що хоча стаття 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії", від 12 липня 1988 року, серія A, N 140, с. 29, пп. 45 - 46, та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії", від 9 червня 1998 року, Reports 1998-IV, с. 1462, п. 34).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Вказана правова позиція взаємоузгоуджється із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 01.08.2019 у справі № 927/313/18.

На підтвердження направлення пропозиції укладення договору з боку відповідача, досягнення згоди щодо укладення договору № ЕС-260418/7 від 16.04.2018, направлення рахунку на оплату, позивачем до матеріалів справи додано копії роздруківок від 16.04.2018, від 25.04.2018, від 26.04.2018 з офіційної електронної адреси Товариства з обмеженою відповідальністю Кадар-Центр .

Згідно відомостей даної роздруківки з електронної адреси позивача вбачається, що 25.04.2018 на електронну адресу позивача kadar1@ukr.net з електронної адреси energostar_kiev@ukr.net надійшов документ в електронній формі під назвою Договор .

В той же час надані суду відомості з електронної адреси не підтверджують факт здійснення відповідачем відповідної пропозиції укладення договору та/або направлення проекту договору № ЕС-260418/7 від 16.04.2018, рахунку на оплату та відповідно досягнення згоди між сторонами щодо істотних умов договору та укладення договору, оскільки з вказаних відомостей неможливо встановити, які документи було вкладено до зазначених електронних листів. Вказані листи не мають будь-яких ідентифікаторів відповідності, зокрема номеру, дати, тексту документа, що співпадали б з спірним договором № ЕС-260418/7 від 16.04.2018, рахунком-фактурою № 160418/7 від 16.04.2018.

При цьому з наданого позивачем договору № ЕС-260418/7 від 16.04.2018 та специфікації неможливо встановити досягнення між сторонами відповідної згоди про істотні умови договору та факт підписання відповідачем таких документів на умовах, про які позивач вказує у позовній заяві.

Крім того, за умовами п. 10.3. розділу 10 договору № ЕС-260418/7 від 16.04.2018 договір підписується у двох примірниках, складених українською мовою, набуває сили з дати підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань за договором у повному обсязі.

З огляду на вищевикладені встановлені обставини, суд доходить висновку, що договір № ЕС-260418/7 від 16.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Кадар-Центр та Товариством з обмеженою відповідальністю РЕГІОН ЛТД не укладено, сторонами не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, договір не підписаний стороною відповідача, що передбачено умовами самого договору.

Таким чином, заявлені позовні вимоги про розірвання договору № ЕС-260418/7 від 16.04.2018 та стягнення з відповідача на користь позивача 236720,00 грн. як суми заборгованості за договором, пені у розмірі 4168,80 грн., 3% річних у розмірі 3484,00 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 12002,32 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Як встановлено судом та не заперечувалося сторонами в судовому засіданні позивачем фактично здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 231600,00 грн. за виставленим відповідачем рахунком № 160418/7 від 16.04.2018. Стороною відповідача не заперечувався факт того, що вказані грошові кошти відповідачем отримані.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Вказана правова позиція взаємоузгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові від 06.08.2019 у справі № 910/5027/18.

Враховуючи, що судом не встановлено факту укладення між сторонами договору № ЕС-260418/7 від 16.04.2018 отримані відповідачем грошові кошти у розмірі 231600,00 грн. зберігаються останнім за відсутності відповідної правової підстави у зв`язку з чим суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 231600,00 грн., які були перераховані позивачем на користь відповідача за рахунком № 160418/7 від 16.04.2018.

Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю Кадар-Центр (вул. Поповича, буд. 36, с. Княжичі, Броварський район, Київська область, 07455) до Товариства з обмеженою відповідальністю РЕГІОН ЛТД (вул. Милославська, буд. 6, оф. 1, м. Київ, 02097) про стягнення заборгованості за договором постачання № ЕС-260418/7 від 16.04.2018 у розмірі 256375,12 грн. підлягає частковому задоволенню.

В порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню судовий збір у розмірі 3474 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 129, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РЕГІОН ЛТД (вул. Милославська, буд. 6, оф. 1, м. Київ, 02097, ідентифікаційний код 22855955) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кадар-Центр (вул. Поповича, буд. 36, с. Княжичі, Броварський район, Київська область, 07455, ідентифікаційний код 39682516) заборгованість у розмірі 236720 грн. та судовий збір у розмірі 3550 грн. 80 коп., а всього 240270 (двісті сорок тисяч двісті сімдесят) грн. 80 (вісімдесят) коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 19.09.2019.

Суддя В.О.Демидов