Рішення

від 17.09.2019 по справі 916/1829/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" вересня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1829/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Ловга І.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Погодін В.О. за довіреністю;

від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ТК КРЕДИТ" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІСТЕЛЛА" про стягнення 130000,00грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "ТК КРЕДИТ" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІСТЕЛА" 130000,00грн.

В обґрунтування позовних вимог Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "ТК КРЕДИТ" посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІСТЕЛА" умов укладеного між сторонами кредитного договору №485/6 від 17.09.2013р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.07.2019р. відкрито провадження у справі №916/1829/19, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 20.08.2019р. о 11:20.

В судовому засіданні від 20.08.2019р. було оголошено перерву на 05.09.2019р. о 10:40, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.08.2019р. викликано учасників справи у судове засідання на 05.09.2019р. о 10:40.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.08.2019рр. відкладено розгляд справи на 17.09.2019р. о 10:20.

В судовому засіданні від 17.09.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/1829/19.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд встановив:

Як вказує позивач, 17.09.2013р. між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "ТК КРЕДИТ" (позивач, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІСТЕЛЛА" (відповідач, Позичальник) було укладено кредитний договір №485/6 (далі договір) відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику грошові кошти у вигляді овердрафту у ліміті 62000000,00грн. на строк до 19.05.2016р. з процентною ставкою 16,0% річних за користування кредитними коштами, а Позичальник зобов`язується повернути одержані кошти та сплатити проценти за користування кредитом.

Позивач зазначає, що повністю виконав свої зобов`язання перед відповідачем за договором та надав відповідачу кредитні кошти, що підтверджується наданою до позовної заяви випискою по рахунку.

Відповідно до п.п. 1.1.,1.3.,3.1.,4.1. договору Позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно до десятого числа за попередній місяць та в момент повного погашення кредиту.

Позивач стверджує, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором по поверненню суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

Пунктом 4.3. договору сторони домовились про черговість погашення заборгованості, а саме у першу чергу заборгованість за простроченими процентами.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що всі спори по договору, якщо вони не будуть вирішені шляхом переговорів, підлягають вирішенню судовому порядку.

Згідно з п. 5.1. договору у випадку невиконання зобов`язань за договором, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення відповідного платежу від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення.

Позивач зазначає, що згідно договору №485/6-2 застави майнових прав за договором №249 від 05.08.2014р. про строковий банківський вклад юридичної особи - резидента від 04.11.2015р. ТОВ НФГ передав у заставу належні йому майнові права у сумі 21000000,00грн. на повернення грошових коштів, що знаходяться і депозитному рахунку. Згідно договору №485/6-5 застави майнових прав за договором №252 від 13.08.2014р. про| строковий банківський вклад юридичної особи - резидента від 25.02.2015р. TOB ЛЕВСА передав у заставу належні йому майнові права у сумі 1000000,00грн. на повернення грошових коштів, що знаходяться на депозитному рахунку. Згідно договору №485/6-6 застави майнових прав за договором №250 від 11.08.2014р. про строковий банківський вклад юридичної особи - резидента від 20.08.2015р. ТОВ ВЕКТОР передав у заставу належній йому майнові права у сумі 2000000,00грн. на повернення грошових коштів, що знаходяться на депозитному рахунку.

Позивач вказує, що у порядку встановленому законодавством звернув стягнення позасудовому порядку та задовольнив свої вимоги у сумі 21000000,00грн., 1000000,00грн. та 2000000,00грн., станом на день подання позову, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом становить 71014793,02грн. у тому числі 61997534,36грн. прострочена заборгованість по кредиту, 9017258,66грн. прострочена заборгованість по процентах.

Як вказує позивач, сума судового збору за подання заяви про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 71014793,02грн. становить 650000,00грн. Постановою Правління Національного банку України від 07.04.2016р. №241 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційного банку ТК КРЕДИТ відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі зазначеної Постанови Правління Національного банку України прийнято Рішення від 08.04.2016р. № 493 Про початок процедури ліквідації АТ КБ ТК КРЕДИТ та делегування повноважень ліквідатора банку . В подальшому, Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №723 від 01.04.2019р. Про продовження строків здійснення процедури ліквідації продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ КБ ТК КРЕДИТ з 08.04.2016р. до 07.04.2020р. та делеговано повноваження ліквідатора банку ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що дотримуючись принципу найменших витрат при здійсненні ліквідації, в межах затвердженого кошторису, користуючись правом стягнення частини суми заборгованості з огляду на суму судового збору, яка підлягає сплаті, позивач вважає за можливе стягнути суму у розмірі 130000,00грн. яка є частиною суми простроченої заборгованості за процентами за користування кредитними коштами.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача частину заборгованості за простроченими процентами за кредитним договором №485/6 від 17.09.2013р. у сумі 130000,00грн.

Відповідач в засідання суду не з`явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався у зв`язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання -це вид цивільних правовідносин.

У відповідності зі ст.204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За положеннями ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із змісту п.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Пунктом 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України зазначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було надано відповідачу кредит, що підтверджується наданою до матеріалів справи випискою по рахунку та меморіальним ордером №26/4479 від 17.09.2013р.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, позивачем були задоволенні вимоги у сумі 24000000,00грн., шляхом звернення стягнення позасудовому порядку.

Станом на день подання позову, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом становить 71014793,02грн. у тому числі 61997534,36грн. прострочена заборгованість по кредиту, 9017258,66грн. прострочена заборгованість по процентах.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Правління Національного банку України від 07.04.2016р. №241 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційного банку ТК КРЕДИТ відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі зазначеної Постанови Правління Національного банку України прийнято Рішення від 08.04.2016р. № 493 Про початок процедури ліквідації АТ КБ ТК КРЕДИТ та делегування повноважень ліквідатора банку . В подальшому, Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №723 від 01.04.2019р. Про продовження строків здійснення процедури ліквідації продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ КБ ТК КРЕДИТ з 08.04.2016р. до 07.04.2020р. та делеговано повноваження ліквідатора банку ОСОБА_1 .

Позивач, враховуючи процедуру ліквідації та з метою заощадження коштів по сплаті судового збору просить стягнути з відповідача 130000,00грн. частину заборгованості за процентами за період з червня по липень 2018р. згідно наданого до матеріалів справи розрахунку.

Відповідно до ч. 3 ст. 91 Цивільного кодексу України, юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Структура банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначені Законом України «Про банки і банківську діяльність» .

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк, це - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» , банківська ліцензія, це - документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

Статтею 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.

До банківських послуг, зокрема належать розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також: інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ, зокрема, належать банки; фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонд)- гарантування вкладів фізичних осіб (дачі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між: Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Пунктом 6 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює зокрема повноваження органів управління банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , з дня призначення уповноваженої особи фонду, банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Суд зазначає, що частина 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює, що у випадку відкликання банківської ліцензії банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій, однак зазначене не вказує на припинення існуючих та чинних зобов`язань контрагентів перед банком, зокрема, обов`язку зі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Так, за змістом частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 27.11.2018р. по справі №913/67/17.

Проте, як встановлено судом, у матеріалах справи відсутні докази домовленості між позивачем та відповідачем щодо припинення нарахування відсотків за користування кредитом, у зв`язку з введенням процедури ліквідації позивача.

Тому, суд вважає обґрунтованим можливість нарахування позивачем відсотків за користування кредитом після введення процедури ліквідації позивача.

Таким чином стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 130000,00грн. за період з червня по липень 2018р.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ТК КРЕДИТ" про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІСТЕЛЛА" частини заборгованості за простроченими процентами за кредитним договором №485/6 від 17.09.2013р. у сумі 130000,00грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1950,00грн. покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ТК КРЕДИТ» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРІСТЕЛА» про стягнення 130000,00грн. - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРІСТЕЛА» (65012, м. Одеса, вул. Троїцька, 33А, код ЄДРПОУ 36871856) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ТК КРЕДИТ» (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, код ЄДРПОУ 20050951) 130000,00грн. частину заборгованості за простроченими процентами за кредитним договором №485/6 від 17.09.2013р., 1950,00грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 19 вересня 2019р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова