Рішення

від 11.09.2019 по справі 917/932/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2019 Справа № 917/932/19

м. Полтава

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІНДУСТРІЯ", пров. Шевченка, 20, м. Полтава, 36007

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл-4", вул. Котляревського, 22Б, м. Полтава, 36020

про стягнення 1182475,61 грн.,

Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Секретар судового засідання Лепій О.В.

Представники:

від позивача: Рекотова Т.А. (адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 978 від 24.02.2006, ордер про надання правової допомоги серії ПТ № 110919);

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгіндустрія" (далі - позивач/ ТОВ "Торгіндустрія") звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл-4" (далі - відповідач/ ТОВ "Інтеграл-4") 1182475,61 грн., в тому числі 815696,00 грн. основного боргу та 366779,61 грн. пені. В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору оренди № 24/01/18 від 24.01.2018.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27.06.2019 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 30.07.2019.

Ухвалою від 30.07.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 14.08.2019.

В судовому засіданні 14.08.2019 судом оголошено перерву до 11.09.2019.

В судові засідання 14.08.2019 та 11.09.2019 відповідач чи його представник не з`явилися.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового розгляду справи по суті 14.08.2019 та продовження судового розгляду після перерви 11.09.2019, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями про вручення рекомендованого відправлення. Таким чином, неявка в судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідач у відзиві визнає позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 815696,00 грн. та заперечує позов в частині стягнення пені в зв`язку із його необгрунтованістю.

Під час розгляду справи по суті представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 1 ст. 240 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.01.2018 між ТОВ Торгіндустрія (орендодавець за Договором) та ТОВ Інтеграл-4 (орендар за Догором) було укладено договір оренди № 24/01/18 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти в тимчасове, платне користування (оренду) обладнання, специфікація якого визначена в Додатку № 1 до даного Договору.

Специфікація, кількість обладнання та строк оренди визначено у Додатку № 1 до даного Договору ( п. п. 1.2., 1.6. Договору).

Відповідно до Додатку № 1 до Договору від 24.01.2018 та Додатку № 3 від 24.01.2018 сторонами затверджено перелік обладнання, яке передаєтеся в оренду та вартість оренди комплектів за добу:

- превентор ПУГ 350х350 - 1 шт. і Превентор ХДУ - 135/8х350 (350х350) б/в; вартість оренди комплекта за добу 15996,00 грн.;

- превентор DF 9х350 з хрестовиною та надпревенторною катушкою - 1 комплект; вартість оренди комплекта за добу 8496,00 грн.;

Пунктом 2.2. Договору сторони узгодили, що приймання-передача обладнання в оренду оформлюється Актом приймання-передачі Обладнання в оренду.

Позивач стверджує, що він виконав свої зобов`язання по Договору та передав відповідачеві обладнання в оренду, що підтверджується актом приймання-передачі обладнання від 26.01.2018 (Додаток № 2 до Договору) та актом приймання-передачі обладнання від 21.03.2018 (Додаток № 4 до Договору) (копії актів - в матеріалах справи).

Пунктом 3.2. Договору передбачено порядок розрахунків між сторонами, згідно якого оплата вартості оренди проводиться орендарем на підставі підписаного сторонами акту про підтвердження користування обладнанням в звітному періоді та виставленого орендодавцем рахунку-фактури, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання акту про підтвердження користуванням обладнання у звітному періоді та виставлення рахунку-фактури.

На виконання умов Договору сторонами під час строку оренди були підписані акти надання послуг, що підтверджують факт користування обладнанням, а саме:

- Акт надання послуг № 7 від 31.01.2018 на суму 95976,00 грн.;

- Акт надання послуг № 24 від 28.02.2018 на суму 447888,00 грн.;

- Акт надання послуг № 39 від 26.03.2018 на суму 415896,00 грн.;

- Акт надання послуг № 44 від 31.03.2018 на суму 84960,00 грн.;

- Акт надання послуг № 49 від 06.04.2018 на суму 50976,00 грн. (копії актів - в матеріалах справи).

Орендодавцем було виставлено Орендареві рахунки на оплату орендної плати (копії рахунків - в матеріалах справи).

Відповідно до п. 2.7. Договору датою закінчення оренди вважається дата підписання акту приймання-передачі обладнання з оренди Орендодавцеві.

Актами приймання-передачі обладнання з оренди від 26.03.2018 та від 06.04.2018 орендодавцеві було повернуто орендарем обладнання з оренди.

Однак, як зазначає позивач, свої зобов`язання за Договором орендарем виконано у повному обсязі не було. Так, загальна сума орендної плати за весь час користування обладнанням склала 1 095 696,00 грн. Орендарем було проведено часткову оплату орендної плати на загальну суму 280000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками за 25.06.2019, за 20.03.2018 та за 19.09.2018.

Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті орендної плати становить 815696,00 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача вказану суму основного боргу.

Вказану суму боргу позивачем визнано у повному обсязі.

Згідно ст. 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Судом встановлено, що відзив, у якому відповідач визнає позов в частині стягнення суми основного боргу, підписано директором відповідача Сушком В ОСОБА_1 Є., який не обмежений у повноваженнях на вчинення визнання позову від імені відповідача.

В зв`язку з цим суд прийняв визнання відповідачем позову в частині стягнення 815696,00 грн. основного боргу.

Враховуючи викладене, позов в частині стягнення 815696,00 грн. основного боргу підлягає задоволенню на підставі ч. 4 ст. 191 ГПК України.

Згідно п. 6.2. Договору у разі прострочення обов`язку по сплаті вартості оренди орендар виплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення. Оплата повинна проводитися на протязі 7 днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

У разі прострочення обов`язку більш ніж 30 днів по сплаті вартості оренди орендар виплачує орендодавцю пеню у розмірі 5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

На підставі умов Договору позивач нарахував пеню за прострочення оплати вартості оренди у сумі 366779,61 грн.

Позивач у позові просить суд стягнути з відповідача вказану суму пені.

Відповідач проти стягнення з нього пені заперечує, посилаючись на те, що позивачем під час здійснення розрахунку пені не вірно визначено періоди нарахування.

При вирішенні спору щодо стягнення пені суд виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони уклали договір оренди.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідачем визнано, що його заборгованість по сплаті орендної плати становить 815696,00 грн.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Згідно п. 6.2. Договору у разі прострочення обов`язку по сплаті вартості оренди Орендар виплачує Орендодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення. Оплата повинна проводитися на протязі 7 днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

На підставі вказаного пункту Договору позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення за загальний період з 01.02.2018 по 20.05.2019, яка склала 366779,61 грн.

Відповідач стверджує, що позивач не вірно визначив дати початку нарахування пені, а також не врахував норми ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено наступне.

Пунктом 3.2. Договору передбачено порядок розрахунків між сторонами, згідно якого оплата вартості оренди проводиться орендарем на підставі підписаного сторонами акту про підтвердження користування обладнанням в звітному періоді та виставленого орендодавцем рахунку-фактури, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання акту про підтвердження користуванням обладнання у звітному періоді та виставлення рахунку-фактури.

Згідно вказаного пункту Договору відповідач повинен був розрахуватися за послуги оренди по акту надання послуг № 7 від 31.01.2018 - до 07.02.2018, по акту № 24 від 28.02.2018 - до 07.03.2018, по акту надання послуг № 39 від 26.03.2018 - до 02.04.2018, по акту надання послуг № 44 від 31.03.2018 - до 06.04.2018, по акту надання послуг № 49 від 06.04.2018 - до 13.04.2018.

Крім цього, згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи вказану норму та п. 3.2 Договору позивачем неправомірно нараховано пеню:

- по акту надання послуг № 7 за період з 01.02.2018 по 07.02.2018 та за період з 08.08.2018 по 20.05.2019;

- по акту надання послуг № 24 за період з 01.03.2018 по 07.03.2018 та з 08.09.2018 по 20.05.2019;

- по акту надання послуг № 39 за період з 26.03.2018 по 02.04.2018 та з 02.10.2018 по 20.05.2019;

- по акту надання послуг № 44 за період з 31.03.2018 по 06.04.2018 та з 06.10.2018 по 20.05.2019;

- по акту надання послуг № 49 за період з 06.04.2018 по 13.04.2018 та з 13.10.2018 по 20.05.2019.

Крім цього, судом встановлено, що позивачем неправомірно нараховано пеню на суму боргу 95976,00 грн. по акту № 7 за період з 25.06.2018 по 07.08.2018, адже у вказаний період сума боргу по даному акту становила 45976,00 грн. (25.06.2019 відповідачем оплачено 50000,00 грн. по рахунку № 10, який виписано на оплату акту № 7, що підтверджується випискою банку за 25.06.2019).

Також позивач при нарахуванні пені не врахував норми ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", згідно яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом при здійсненні перерахунку пені встановлено, що сума пені нарахована відповідачем у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення, який пердбачено сторонами у Договорі, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв`язку з цим нарахування пені необхідно здійснювати у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача. становить 151560,89 грн.

В іншій частині стягнення пені позов задоволенню не підлягає.

При розподілі судових витрат суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи те, що відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позов у частині стягнення основного боргу в сумі 815696,00 грн., то 50% судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову за вказану позовну вимогу, які становлять 6117,72 грн. (815696,00 грн. х 1,5% х 50% = 6117,72 грн.), підлягають поверненню позивачу з державного бюджету.

В іншій частині судовий збір відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім цього, позивач у позові просить суд стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У позовній заяві позивач вказував, що попередній розмір судових витрат позивача складає 22737,14 грн., в тому числі 17737,14 грн. судового збору та 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В якості доказів понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав суду:

- копію договору про надання юридичних послуг від 06.06.2019, укладеного між позивачем та адвокатом Рекотовою Тамарою Анатоліївною;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 978 виданого Рекотовій Т.А ОСОБА_1 24.02.2006;

- ордеру ПТ № 110919 від 06.06.2019 на представництво інтересів позивача у Господарському суді Полтавської області;

- копію звіту щодо наданих послуг за договором про надання юридичних послуг від 14.08.2019;

- копію акту прийому-передачі наданих послуг від 14.08.2019 на суму 5000,00 грн., які підписані адвокатом Рекотовою Т.А. та позивачем;

- платіжне доручення від 10.06.2019 про сплату позивачем ОСОБА_2 5000,00 грн. з призначенням платежу: "Оплата за юридичні послуги".

Позивачем надано належні та достатні докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн.

Відповідач у відзиві зазначає, що він вважає неспівмірними заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. та просить суд зменшити їх до 2000,00 грн.

Згідно ч. ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач в обґрунтування неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу посилається на те, що справа не відноситься до категорії складних справ; будь-яких заходів щодо збору доказів по справі від адвоката не потрібно написання самої позовної заяви не може коштувати суми, заявленої до відшкодування.

Суд не погоджується із твердженнями відповідача стосовно того, що справа не потребує від адвоката будь-яких заходів, крім написання позовної заяви.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, адвокат позивача приймав участь у трьох судових засіданнях.

Враховуючи вказане, суд вважає, що відповідачем не доведено неспівмірність витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 130 (ч. 1), 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл-4" (вул. Котляревського, 22Б, м. Полтава, 36020; код ЄДРПОУ 40625702) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІНДУСТРІЯ" (пров. Шевченка, 20, м. Полтава, 36007; код ЄДРПОУ 36601240) 815696 грн. 00 коп. основного боргу, 151560 грн. 89 коп. пені, 8391 грн. 13 коп. судового збору, 4089 грн. 97 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ТОРГІНДУСТРІЯ" (пров. Шевченка, 20, м. Полтава, 36007; код ЄДРПОУ 36601240) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 6117 грн. 72 коп., який сплачено платіжним дорученням № 465 від 10.06.2019 (оригінал платіжного доручення № 465 від 10.06.2019 знаходиться в матеріалах справи № 917/932/19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 17.09.2019.

Суддя О.С. Семчук