Рішення

від 09.09.2019 по справі 926/1827/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2019 року Справа № 926/1827/19 За позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діал Груп»

про стягнення заборгованості у сумі 28443,53 грн.

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Марущак Л.В.

Представники:

від позивача - Рокіщук М.Ю. (довіреність №7688 -К -О від 18.07.2017)

від відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діал Груп» про стягнення заборгованості за кредитним договором №Б/Н від 14.06.2012 року у сумі 28443,53 грн, з яких 2807,21 грн - заборгованість за кредитом; 7440,97 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом; 14439,57 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 3755,78 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Позовні вимоги АТКБ «Приватбанк» обґрунтовує тим, що відповідач шляхом підписання заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг виразив свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті АТКБ "Приватбанк", які разом із вказаною заявою в цілому складають договір банківського обслуговування Б/Н від 14.06.2012 року, на підставі якого відповідачу було перераховано кредитні кошти у розмірі 25000,00 грн, між тим відповідач своєчасно та в повному обсязі кредитні кошти не повернув, в зв`язку з чим за ним рахується заборгованість станом на 13.05.2019 року у розмірі 28443,53 грн (2807,21 грн - заборгованість за кредитом; 7440,97 грн - по процентах за користування кредитом; 14439,57 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 3755,78 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом).

Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 31 липня 2019 року, якою встановлено, що дану справу слід розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, яке призначив на 21 серпня 2019 року, зобов`язано позивача надати суду читабельну копію заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки відповідача від 14.06.2012 року, а також її оригінал для огляду в судовому засіданні.

Однак, позивач не виконав вимоги, викладені в ухвалі від 31 липня 2019 року.

Відповідач явку свого представника у судове засідання 21 серпня 2019 року не забезпечив, відзив на позов не надав.

Ухвалою суду від 21 серпня 2019 року повторно зобовязано позивача надати суду читабельну копію заяви про відкриття рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки відповідача від 14.06.2012 року, а також її оригінал для огляду в судовому засіданні.

До початку судового засідання 09 вересня 2019 року представником позивача було надано суду читабельну копію заяви від 14.06.2012 року про відкриття рахунку та картку із зразками підписів і відбитка печатки.

Також, в судовому засіданні було оглянуто оригінал заяви про відкриття рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки відповідача від 14.06.2012 року.

Відповідач в судове засідання не з`явивися, явку представника не забезпечив, причини неявки не повідомив.

Відповідно до частин 1-4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Частиною 7 статті 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 року №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім цього, відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами і доповненнями) у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 31 липня 2019 року, яка була завчасно надіслана відповідачу на юридичну адресу, повернуто суду із довідкою пошти про причини повернення - за зазначеною адресою не проживає .

Ухвалу суду від 21 серпня 2019 року про відкладення розгляду справи отримано відповідачем 27 серпня 2019 року, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи. Одночасно, 23 серпня 2019 року суд здійснював повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи з використанням засобів зв`язку шляхом телефонограми на номер телефону, який вказаний в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, ухвали суду вважаються врученими учасникам справи, а останні належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи.

Відтак, суд дійшов висновку про розгляд справи по суті в судовому засіданні 09 вересня 2019 року без участі представника відповідача та за наявними в справі матеріалами відповідно до ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у звязку із неподанням відзиву на позов.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно положень ч. 1 та ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Як встановлено судом, 14 червня 2012 року відповідачем було підписано заяву про відкриття поточного рахунку.

Із змісту вказаної заяви вбачається, що відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, тарифів банку, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "Приватбанк" http://privatbank. ua.

Отже, 14 червня 2012 року між відповідачем та позивачем було укладено договір банківського обслуговування б/н, який за своєю правовою природою є договором приєднання, та складається із зазначених вище заяви та Умов.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України Про банки і банківську діяльність від 07.12.2000 р. № 2121-III (з наступними змінами і доповненнями) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність", банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

За таких обставин, укладений між банком та відповідачем договір, який за своєю суттю відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений між сторонами кредитний договір б/н від 14.06.2012 року, як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ( Позика ), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.3.18.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банка і Клієнта.

Згідно з п.3.18.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобовязання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до п.3.18.1.6 Умов ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходження грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, предбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банка і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Пунктом 3.18.1.8 Умов визначено, що проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до Умов та правил надання банківських послуг ( або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ інтернет клієнт банк або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі).

Позивач на виконання умов договору Б/Н від 14.06.2012 року встановив відповідачу кредитний ліміт в розмірах: 15.06.2012 - 11000 грн, 13.12.2012 - 16000 грн, 04.02.2013 - 20000 грн, 04.03.2013 - 23000 грн, 23.12.2013 - 25000 грн, 01.03.2014 - 25000,00 грн, 02.03.2014 - 1254,87 грн, 01.04.2014 - 25000 грн, 15.04.2014 - 12000 грн, що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів № 08.7.0.0.0/190708145620 від 08.07.2019 року.

За користування кредитом відповідно до п. 3.18.4.1 Умов в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом ( диференційована процентна ставка). Порядок розрахунків відсотків:

за період користування кредитом з моменту винекнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця ( далі - період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню ), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1 Умов).

При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, впродовж 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24 ( двадцять чотири) % річних, починаючи з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню.

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91 - го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання Клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобовязань Клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості ( п.3.18.4.1.3 Умов).

Відповідно до п. 3.18.4.1.4 Умов під непогашенням кредиту мається на увазі невинекнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати ( п.3.18.4.9 Умов).

Пунктом 3.18.4.4 Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує Банку 1 числа кожного місяця. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до п. 3.18.2.3.4 Умов Банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором №Б/Н від 14.06.2012 станом на 13.05.2019 року заборгованості за кредитом у сумі 2807,21 грн, заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість у сумі 7440,97 грн, заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії у сумі 3755,78 грн, вважає його вірним та обґрунтованим.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконав, в обумовлені строки кредитні кошти за договором обслуговування кредитних лімітів не повернув, у зв`язку з чим, за ТОВ Діал Груп станом на 13.05.2019 року рахується заборгованість перед позивачем з погашення отриманого кредиту в розмірі 2807,21 грн, заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість у сумі 7440,97 грн, заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії у сумі 3755,78 грн.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Між тим, в порушення вимог ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано доказів погашення заборгованості, яка виникла станом на 13.05.2019 року перед позивачем за відповідним договором.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У відповідності до ч.1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання, а також відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Відповідно до п 3.18.5.1 Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, пердбаченого п.3.18.2.2, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачуєтьсч пеня, ( у% річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі, зазначеному у п.3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожний день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Так, з посиланням на зазначені положення Умов та правил надання банківських послуг позивачем було здійснено нарахування відповідачу до сплати пеню у розмірі 14498,42 грн, у зв`язку з порушенням з боку відповідача грошовогозобов`язання у спірних правовідносинах.

Відповідно до п. 3.18.5.4 Умов нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов`язання здійснюється протягом 3 років з дня, коли зобов`язання мало бути виконано клієнтом.

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені у сумі 14498,42 грн нарахованої по 13.05.2019 року, з урахуванням положень п. 3.18.5.1 Умов вважає його вірним та обґрунтованим.

Отже, приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог АТКБ "Приватбанк" щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №Б/Н від 14.06.2012 року в розмірі 28443,53 грн, з яких 2807,21 грн - заборгованість за кредитом; 7440,97 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом; 14439,57 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 3755,78 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1921,00 грн покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 220, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діал Груп» (58000, Чернівецька обл., м. Чернівці, пл. Театральна, буд. 6, офіс 31, код ЄДРПОУ 36429990) про стягнення заборгованості у сумі 28443,53 грн, задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діал Груп» (58000, Чернівецька обл., м. Чернівці, пл. Театральна, буд. 6, офіс 31, код ЄДРПОУ 36429990) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № Б/Н від 14.06.2012 року в розмірі 28443,53 грн (2807,21 грн - заборгованість за кредитом; 7440,97 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом; 14439,57 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 3755,78 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом) та судовий збір у сумі 1921,00 грн.

У судовому засіданні 09 вересня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 19 вересня 2019 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя О.С. Тинок