Рішення

від 19.09.2019 по справі 420/4084/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4084/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Поварчук В.В.,

представника позивача: Новак Л.А.,

представника відповідача: Мунтяна Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинвест-Жилстрой» до Головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України про скасування рішень від 20.05.2019р. № 1165834/34381114, від 22.05.2019р. № 1168392/34381114, № 1168355/34381114, № 1168352/34381114, № 1168354/34381114 та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинвест-Жилстрой» до Головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України, в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії (бездіяльність) та скасувати рішення Головного управління ДФС в Одеській області (Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригувань або відмову в такій реєстрації) від 20.05.2019 року № 1165834/34381114 щодо відмови у реєстрації податкової накладної від 13.05.2019 року №1, від 22.05.2019 року щодо відмови у реєстрації податкової накладної від 13.05.2019 року №2, від 22.05.2019 року № 1168355/34381114 щодо відмови у реєстрації податкової накладної від 13.05.2019 року № 3, від 22.05.2019 року № 1168352/34381114 щодо відмови у реєстрації податкової накладної від 13.05.2019 року № 4, від 22.05.2019 року № 1168354/34381114 щодо відмови у реєстрації податкової накладної від 13.05.2019 року № 5;

зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, направлені для реєстрації ТОВ Будинвест-Жилстрой , податкові накладні від 13.05.2019 року № 1, № 2, № 3, № 4, № 5.

Ухвалою суду від 10.07.2019 р. Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху.

18.07.2019 року (вх. № 25488/19) на виконання ухвали позивач надав до суду заяви про усунення недоліків адміністративного позову, чим усунув зазначені судом недоліки.

Ухвалою від 17.07.2019 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

26.07.2019 року (вх. №27039/19) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.

02.08.2019 року (вх. № 27801/19) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.

20.08.2019 року (вх. № 29905/19) представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив.

Ухвалою від 03.09.2019 року Одеським окружним адміністративним судом закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем у квитанціях від 14.05.2018р. № 1 не було зазначено конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладеної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкових накладних від 13.05.2019р. № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, а в рішеннях про відмову у реєстрації податкової накладної зазначено, що позивачем не надано копій документів достатніх для прийняття комісією рішення про реєстрацію ПНРК, а саме первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, сільських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, що свідчить про необґрунтованість та під ставність таких рішень, оскільки позивачем було надано контролюючому органу усі первинні документи після зупинення реєстрації податкової накладної, а в чому саме полягає їх недостовірність для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних в оскаржуваному рішенні не вказується.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, в тому числі посилаючись на обставини викладені у відзиві на адміністративний позов, в якому, зокрема, зазначено, що позивачем направлено на реєстрацію до Єдиного державного реєстру податкові накладні від 13.05.2019р. № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 від 13.05.2019 року. За отриманими квитанціями з єдиного вікна приймання звітності ДФС України підприємству було повідомлено, що реєстрація відповідної податкової накладної зупинена та висловлено пропозицію щодо надання пояснень та/або копії документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/рахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Проте, у зв`язку з ненаданням до Головного управління ДФС в Одеській області копій документів було прийнято рішення про відмову в реєстрації зазначених податкових накладних.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинвест-Жилстрой» Одеському окружному адміністративному суду.

28.12.2018 року між ТОВ Будинвест-Жилстрой (Орендодавець) та ТОВ Наш Дом Уют (Орендар) укладений договір оперативної оренди обладнання, за умовами якого, Орендодавець надає Орендарю на тимчасове платне користування (оренду) обладнання, найменування, модель, кількість і вартість якого вказані в актах прийому-передачі до даного Договору (т.1 а.с. 198-203).

28.12.2018 року між ТОВ Будинвест-Жилстрой (Орендодавець) та ТОВ Наш Дом Комфорт (Орендар) укладений договір оперативної оренди обладнання, за умовами якого, Орендодавець надає Орендарю на тимчасове платне користування (оренду) обладнання, найменування, модель, кількість і вартість якого вказані в актах прийому-передачі до даного Договору (т.1 а.с. 208-213).

28.12.2018 року між ТОВ Будинвест-Жилстрой (Орендодавець) та ТОВ Наш Дом Престиж (Орендар) укладений договір оперативної оренди обладнання, за умовами якого, Орендодавець надає Орендарю на тимчасове платне користування (оренду) обладнання, найменування, модель, кількість і вартість якого вказані в актах прийому-передачі до даного Договору (т.1 а.с. 218-223).

01.03.2016 року між ТОВ Будинвест-Жилстрой (Орендодавець) та ТОВ Фирма Наш Дом (Орендар) укладений договір оперативної оренди обладнання, за умовами якого, Орендодавець надає Орендарю на тимчасове платне користування (оренду) програмно-апаратний комплекс системи управління і диспетчірізації Розумний дім кількість якого вказується в акті прийому-передасі до договору № АО-03/16/1 оперативної оренди обладнання від 01.03.2016р. (т.1 а.с. 229-233).

28.12.2018 року між ТОВ Будинвест-Жилстрой (Орендодавець) та ТОВ Наш Дом Комфорт (Орендар) укладений договір оперативної оренди обладнання, за умовами якого, Орендодавець надає Орендарю на тимчасове платне користування (оренду) обладнання, найменування, модель, кількість і вартість якого вказані в актах прийому-передачі до даного Договору (т.1 а.с. 236-241).

17.04.2015 року між ТОВ Ізосистеми (Генпідрядник) та ТОВ Будинвест-Жилстрой (Замовник) укладений договір генпідряду, за умовами якого, генпідрядник зобов`язується виконати за замовленням замовника у відповідності до проектно-кошторисної документацією власними та/або залученими силами та средствами предоставити та надати належним чином виконані роботи, виконані в строк, встановлений цим договором, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином виконані роботи по виготовленню проекта та програмно-апратного комплексу системи управління та диспетчирізації об`єкта многоповерхового жилого комплексу (т.2 а.с. 20-35).

На підтвердження факту виконання умов зазначених договорів, позивачем були надані до суду: договори оренди приміщення, акти приймання-здачі, акти здачі-прийняття робіт, оборотно-сальдові відомості, виписки по рахунках, бухгалтерську довідку, переліки та вартість обладнання, акти прийому-здачі, акти прийому-передачі, технічне завдання на розробку програмно-апаратного комплексу по диспетчирізації будівлі, календарний графік виконання робіт, протокол узгодження договірної ціни, план фінансування будівництва, гарантійні строки експлуатації та умови гарантійних зобов`язань, акти прийому-здачі виконаних робіт (т.1 а.с. 166-176, 190-197, 204-207, 214-217, 224-228, 234-235, 242-250, т.2 а.с. 1-19, 36-46).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України позивачем були складені податкові накладні № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 від 13.05.2019 року, які 13.05.2019 року були направлені на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1 а.с. 13, 41, 72, 104, 132).

Згідно з квитанцій від 14.05.2019 № 1 спірні податкові накладні доставлена до ДФС України, прийнята, але їх реєстрація зупинена у зв`язку з виявленням наступних помилок: "Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК від 17.04.2018 № 118 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку". Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (а.с. 14, 42, 73, 105, 133).

У відповідь позивачем направлено у електронному вигляді пояснення до зупинення спірних податкових накладних, до яких додав копії документів, що підтверджують реальність здійснених господарських операцій, що підтверджується повідомленням від 14.05.2019 року (а.с. 16, 44, 75, 107, 135).

За результатами розгляду вищезазначених документів, комісією яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДФС в Одеській області, прийняті рішення 20.05.2019 року № 1165834/34381114 щодо відмови у реєстрації податкової накладної від 13.05.2019 року №1, від 22.05.2019 року щодо відмови у реєстрації податкової накладної від 13.05.2019 року №2, від 22.05.2019 року № 1168355/34381114 щодо відмови у реєстрації податкової накладної від 13.05.2019 року № 3, від 22.05.2019 року № 1168352/34381114 щодо відмови у реєстрації податкової накладної від 13.05.2019 року № 4, від 22.05.2019 року № 1168354/34381114 щодо відмови у реєстрації податкової накладної від 13.05.2019 року № 5 (а.с. 25-26, 56-57, 87-88, 116-117, 147-148).

Позивач, не погоджуючись з рішенням про відмову у реєстрації податкової накладної, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду були порушені з огляду на наступне.

Згідно з підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, згідно положень пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

За приписами пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 74.3 статті 74 Податкового кодексу України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики

Згідно з пунктом 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 зазначеного Порядку після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16. статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Аналогічні норми містяться у пункті 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно яким реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 (надалі - Порядок № 117), податкова накладна/ розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Відповідно до змісту пункту 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Так, зі змісту квитанцій від 14.05.2019 № 1, якою зупинено реєстрацію спірних податкових накладних, убачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність направленої позивачем на реєстрацію податкової накладної критеріям ризиковості платника податку, визначених підпунктом 1.6 пункту 1 "Критеріїв ризиковості платника податку" ( а.с. 14, 42, 73, 105, 133).

Контролюючим органом у даній квитанції не зазначено конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкової накладної товариства, а зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критерію ризиковості платника податку.

Натомість, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень і положення пункту 13 Порядку № 117 вимагають від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Контролюючий орган не зміг пояснити обставини, на підставі яких дійшов висновку про відповідність податкової накладної критеріям ризиковості платника податку і не довів правомірність зупинення реєстрації зазначених накладних.

Таким чином, фіскальний орган був зобов`язаний у квитанції чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв, а і на відповідне рішення, відповідно до якого товариство внесено до переліку ризикових платників.

Пунктами 6 та 7 Порядку № 117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

З аналізу змісту вказаних норм вбачається, що підставами для зупинення реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Отже, положення зазначених пунктів Порядку № 117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів.

У свою чергу, реєстрація поданих товариством податкових накладних зупинена, як зазначено у квитанції, через те, що ПН/РК відповідає певним вимогам "Критеріїв ризиковості платника податку", тобто, відповідачем застосовано критерії ризиковості платника податку до податкової накладної, а не до платника податку - позивача, що свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію накладної зупинено з підстав, які не передбачені Порядком № 117.

Водночас, згідно з пунктами 14, 15 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Згідно з пунктами 18-21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 (надалі - Порядок № 117), письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначена додатком № 2 до Порядку № 117.

Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані.

Позивачем були надані необхідні документи, що пропонувались для надання податковим органом, проте, з рішень про відмову в реєстрації податкових накладних не зрозуміло, чому саме було прийняті рішення про відмову в здійсненні реєстрації, зважаючи на відсутність зазначення конкретного документа, якого не вистачає або який складено з порушеннями та не приймається до уваги.

Головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами владних повноважень, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, настанов для їх розв`язання що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003 вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Таким чином, рішення Комісії Головного управління ДФС в Одеський області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийняті рішення від 20.05.2019 року № 1165834/34381114 щодо відмови у реєстрації податкової накладної від 13.05.2019 року №1, від 22.05.2019 року щодо відмови у реєстрації податкової накладної від 13.05.2019 року №2, від 22.05.2019 року № 1168355/34381114 щодо відмови у реєстрації податкової накладної від 13.05.2019 року № 3, від 22.05.2019 року № 1168352/34381114 щодо відмови у реєстрації податкової накладної від 13.05.2019 року № 4, від 22.05.2019 року № 1168354/34381114 щодо відмови у реєстрації податкової накладної від 13.05.2019 року № 5 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що при прийнятті рішення суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 139 КАС України, стягнути з Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинвест-Жилстрой» судовий збір у розмірі 9605,00 грн. з кожного відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинвест-Жилстрой» (місцезнаходження: 65048, м. Одеса, вул. Осипова, 25; код ЄДРПОУ 34381114) до Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 39398646), Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ 39292197) про скасування рішень від 20.05.2019р. № 1165834/34381114, від 22.05.2019р. № 1168392/34381114, № 1168355/34381114, № 1168352/34381114, № 1168354/34381114 та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії (бездіяльність) та скасувати рішення Головного управління ДФС в Одеській області (Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригувань або відмову в такій реєстрації) від 20.05.2019 року № 1165834/34381114 щодо відмови у реєстрації податкової накладної від 13.05.2019 року №1, від 22.05.2019 року щодо відмови у реєстрації податкової накладної від 13.05.2019 року №2, від 22.05.2019 року № 1168355/34381114 щодо відмови у реєстрації податкової накладної від 13.05.2019 року № 3, від 22.05.2019 року № 1168352/34381114 щодо відмови у реєстрації податкової накладної від 13.05.2019 року № 4, від 22.05.2019 року № 1168354/34381114 щодо відмови у реєстрації податкової накладної від 13.05.2019 року № 5.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, направлені для реєстрації ТОВ Будинвест-Жилстрой , податкові накладні від 13.05.2019 року № 1, № 2, № 3, № 4, № 5

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинвест-Жилстрой» (код ЄДРПОУ 34381114) судові витрати у розмірі 9605,00 грн. (дев`ять тисяч шістсот п`ять грн. 00 коп.).

Стягнути з Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинвест-Жилстрой» (код ЄДРПОУ 34381114) судові витрати у розмірі 9605,00 грн. (дев`ять тисяч шістсот п`ять грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Повний текст рішення складено та підписано 19.09.2019 р.

Суддя О.М. Тарасишина

.