Рішення

від 18.09.2019 по справі 420/3483/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року м.ОдесаСправа №420/3483/19

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванова Е.А.,

за участю: секретаря Ягенської К.О., представників: позивача Шевчук А.В., відповідача Кузіної Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Військової академії до Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради про зобов`язання скасувати записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Військової академії до Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради в якому позивач з врахуванням уточнення позовних вимог просить суд зобов`язати відповідача скасувати записи, а саме №15561200000011060 внесений 31.08.2005 року державним реєстратором та №15561200000029026 внесений 23.08.2007 року державним реєстратором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відомості про військову академію не повинні міститись в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оскільки вони становлять державну таємницю та повинні бути виключені у відповідності до Закону України «Про державну таємницю» та наказу служби безпеки України від 12.08.2005 року №440 «Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю».

Разом з тим позивачем зазначено, що Військова академія є правонаступником Військового інституту Одеського національного політехнічного університету та Одеського інституту Сухопутних військ відповідно до постанов Кабінету Міністрів України щодо реорганізації відповідних структур. З метою приведення обліку військової частини та військових навчальних закладів до вимог чинного законодавства, а саме скасування записів в ЄДРПОУ, позивач 25.10.2018 року та 18.01.2019 року листами звернувся до управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради з листом, в якому просив відповідача скасувати запис №15561200000011060 про включення відомостей про юридичну особу Одеський інститут Сухопутних військ та запис №15561200000029026 про включення відомостей про юридичну особу Військовий інститут Одеського національного політехнічного університету у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців.

Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради відмовив позивачу у вчиненні таких дій, оскільки скасування реєстраційних дій, записів в Єдиному державному реєстрі проводиться на підставі судових рішень, що набрали законної сили. З врахуванням наведених підстав та не погоджуючись з відмовою у виключенні та скасуванні відповідних записів у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, позивач звернувся до суду.

Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, який мотивує тим, що скасування реєстраційних дій, записів в Єдиному державному реєстрі проводиться лише на підставі судових рішень які набрали законної сили. Листи позивача, на які він посилається у позові, не є документом встановленого зразка, що подається для вчинення дії з державної реєстрації, або рішенням суду.

Ухвалою суду від 18.06.2019 року адміністративний позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 09.07.2019 року позивачу продовжено строк на усунення недоліків адміністративного позову.

Ухвалою суду від 22.07.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Судом у справі встановлено наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2006 року № 1254 та спільного наказу Міністерства оборони України та Міністерства освіти і науки України від 09.08.2007 року №453/728, Одеський інститут Сухопутних військ реорганізовано у Військовий інститут Одеського національного політехнічного університету в наступному, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.2011 року № 286 та спільного наказу Міністерства оборони України та Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 19.04.2011 року № 211/353 Військова академія визнана правонаступником Військового інституту Одеського національного політехнічного університету (а.с. 32-35).

31.08.2005 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №1 556 120 0000 011060 про включення відомостей про юридичну особу Одеський ордена Леніна інститут сухопутних військ (ідентифікаційний код 07639066) та 23.08.2007 року внесено запис №1 556 120 0000 029026 про включення відомостей про юридичну особу Військовий інститут Одеського національного політехнічного університету (ідентифікаційний код 24983020) від (а.с. 14-21).

Як вбачається зі змісту вищенаведених витягів, видами діяльності зазначених юридичних осіб за КВЕД 75.22.0 є діяльність у сфері оборони (а.с. 16-17, 20).

З метою приведення обліку військових частин та військових навчальних закладів до вимог чинного законодавства, а саме скасування запису щодо юридичних осіб стосовно яких позивач є правонаступником в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на виконання вимог телеграми начальника штабу першого заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 28.04.2018 року №116/2/2/6010 (а.с. 30), Військова академія 25.10.2018 та 18.01.2019 року звернулась до управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради із листами №26/5/284 та №26/5/8 (а.с. 22-25), в яких просила відповідача скасувати запис №15561200000011060 про включення відомостей про юридичну особу Одеський інститут Сухопутних військ та запис №15561200000029026 про включення відомостей про юридичну особу Військовий інститут Одеського національного політехнічного університету у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців.

Листами від 19.11.2018 №вх2413918 та від 11.02.2019 року №вх595-19 Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради відмовлено позивачу у вчиненні таких дій, оскільки скасування реєстраційних дій, записів в Єдиному державному реєстрі проводиться на підставі судових рішень, що набрали законної сили (а.с. 26-29).

Вважаючи, що скасування реєстраційних записів про включення відомостей щодо юридичних осіб відповідно до яких позивач є правонаступником, а саме №15561200000011060 та №15561200000029026 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, внесених 31.08.2005 року та 23.08.2007 року державним реєстратором є компетенцією суду, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Заслухавши пояснення, представника позивача, представника Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" №755-IV від 15.05.2003 року.

Частиною 1 статті 3 зазначеного Закону визначено, що його дія поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з ч. 1 ст. 4 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент внесення інформації про юридичні особи відповідно до яких позивач є правонаступником до реєстру) державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" (в редакції, чинній на день розгляду справи) відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону №755-IV, відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.

Відповідно до частини 4 статті 7 Закону №755-IV до Єдиного державного реєстру не вносяться відомості, що становлять державну таємницю.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 року №3855-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) далі Закон №3855-XII), державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №3855-XII до державної таємниці у порядку, встановленому цим Законом, відноситься інформація у сфері оборони:

про зміст стратегічних і оперативних планів та інших документів бойового управління, підготовку та проведення військових операцій, стратегічне та мобілізаційне розгортання військ, а також про інші найважливіші показники, які характеризують організацію, чисельність, дислокацію, бойову і мобілізаційну готовність, бойову та іншу військову підготовку, озброєння та матеріально-технічне забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань;

За приписами частини 3 статті 10, частини 1 статті 12 Закону №3855-XII, інформація вважається державною таємницею з часу опублікування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, до якого включена ця інформація, чи зміни до нього у порядку, встановленому цим Законом. Звід відомостей, що становлять державну таємницю, формує Служба безпеки України на підставі рішень державних експертів з питань таємниць. Зазначений Звід та зміни до нього набирають чинності з моменту опублікування в офіційних виданнях України.

Згідно з пунктами 1.4.3 та 1.4.4 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом Служби безпеки України від 12.08.2005 року №440, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.2005 за №902/11182, державну таємницю становлять: відомості про дислокацію, систему охорони, оборони, організаційно-штатну структуру, чисельність особового складу військових частин (установ) в особливий період (на воєнний час); відомості про діючі або перспективні: бойовий склад, організаційно-штатну структуру, дислокацію, систему охорони, оборони, чисельність особового складу військових частин (установ) на мирний час (за винятком відомостей про дійсне найменування з`єднань, військових частин, установ (організацій) ЗС, військових навчальних закладів, а також їх місце розташування із зазначенням населених пунктів та географічних координат і їх підпорядкованості, відомостей про загальну штатну чисельність військовослужбовців за штатом мирного часу, озброєння та військову техніку, які надаються державам-учасницям відповідно до прийнятих Україною міжнародних зобов`язань за Договором про звичайні збройні сили в Європі, Віденським документом 2011 року про заходи зміцнення довіри та безпеки та Глобальним обміном воєнною інформацією, а також відомостей щодо військових навчальних закладів, квартирно-експлуатаційних органів, військових представництв, закладів культури та спортивних закладів).

Визначення особливого періоду міститься в абзаці 11 статті 1 Закону України Про оборону України від 06.12.1991 року №1932-XII, у якому передбачено, що особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У відповідності до статті 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 року № 3543-XII, особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У свою чергу, мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (абз. 4 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Отже, за змістом наведених норм особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а в разі оголошення стану війни - воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

17 березня 2014 року виконуючим обов`язки Президента України було видано указ «Про часткову мобілізацію» №303/2014, який було затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію»» від 17 березня 2014 року № 1126-VІІ.

Згідно пункту 8 цього Указу він набирає чинності після його затвердження Верховною Радою України.

Закон України від 17 березня 2014 року №1126-VІІ «Про затвердження Указу Президента України Про часткову мобілізацію» набрав чинності з дня його опублікування, а саме 18 березня 2014 року.

Таким чином, з 18 березня 2014 року в Україні відповідно до абзацу 11 статті 1 Закону України «Про оборону України» та абзацу 4 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» настав особливий період, який триває і на день розгляду справи судом.

При цьому суд враховує, що з оголошенням рішення про часткову мобілізацію, згідно із Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 року №303/2014, Військова академія продовжує функціонувати в умовах особливого періоду.

На підставі вищезазначеного, враховуючи те що Військова академія входить до складу Збройних Сил України, та відомості, що характеризують її дислокацію становлять державну таємницю, суд доходить висновку, що такі відомості щодо юридичних осіб відповідно до яких позивач є правонаступником в силу імперативних приписів частини 4 статті 7 Закону №755-IV, не повинні бути наявними в ЄДРПОУ та підлягають виключенню.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача в даній справі, суд виходить з того, що відповідно до приписів п. 2 ч. 1 статті 25 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» підставою для скасування записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про юридичну особу - є ухвалення відповідного судового рішення. При цьому таке рішення реалізується шляхом внесення відповідного запису (записів) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Враховуючи викладені обставини, суд доходить висновку про необхідність зобов`язання Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців скасувати запис №15561200000011060 внесений 31.08.2005 року про включення відомостей про юридичну особу Одеський інститут Сухопутних військ та запис №15561200000029026 внесений 23.08.2007 року про включення відомостей про юридичну особу Військовий інститут Одеського національного політехнічного університету у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців.

У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст. 2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.8 ст.139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд звертає увагу, що законом не передбачено обов`язку державного реєстратора перевіряти віднесення тієї чи іншої інформації про юридичну особу до державної таємниці. Однак суд зазначає, що в межах розгляду цієї адміністративної справи позивачем не оскаржувалась протиправність дії відповідача щодо внесення відомостей про Одеський інститут Сухопутних військ та Військовий інститут Одеського національного політехнічного університету стосовно яких Військова академія є правонаступником до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про юридичну особу, та дії щодо відмови у скасуванні записів №15561200000011060, №15561200000029026 у ЄДРПОУ про включення відомостей про зазначених юридичних осіб.

За таких підстав та з врахуванням вищенаведених обставин, суд вважає, що даний спір виник внаслідок неправильних дій позивача у зв`язку з чим суд дійшов до висновку, що розподіл судових витрат проводитись не повинен.

Керуючись ст.ст.9, 73, 77, 90, 132, 139, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Військової академії до Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради задовольнити.

Зобов`язати Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради(65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6 код ЄДРПОУ 26302537) скасувати записи № 15561200000011060 внесений 31.08.2005 року державним реєстратором,та № 15561200000029026 внесений 23.08.2007 року державним реєстратором.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст..255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень п.15-5 Перехідних положень КАС України.

Повний текс рішення виготовлено 19.09.2019 року.

СуддяІванов Е.А.

.