Рішення

від 19.09.2019 по справі 810/1062/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2019 року № 810/1062/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі

головуючої судді Добрівської Н.А.,

розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Уліс Сістемс

до Головного управління ДФС в Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008125201 від 23.02.2018,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Уліс Сістемс (далі - позивач, ТОВ Уліс Сістемс ) звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС в Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008125201 від 23.02.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю нарахування штрафних санкцій спірним рішенням контролюючого органу, оскільки, як стверджує позивач, Товариством своєчасно сплачувались задекларовані зобов`язання. У березні 2017 року, після отримання витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки в 2017 році позивач здійснив перерахування орендної плати в сторону збільшення і подав 20.03.2017 декларацію, де в пункті 3 розділу III Розрахунок податкового зобов`язання нарахував орендну плату за земельну ділянку на 2017 рік в сумі в 355755,05 грн, тобто за кожен місяць потрібно було сплатити 29647,92 грн. В уточнюючій декларації, а саме в пункті 5-12 Нараховано до збільшення податкового зобов`язання розділу III Розрахунок податкового зобов`язання були внесені помилкові дані, але які ніяким чином не вплинули на загальну суму узгодженого податкового зобов`язання в розмірі 355755,05 грн. При цьому позивач, як він стверджує, послідовно, своєчасно та в повному обсязі сплачував орендну плату за земельну ділянку в період з 01.01.2017 по 30.06.2017. Наведене спростовує висновки відповідача, а відтак і наявність підстав для винесення оскаржуваного рішення про нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату орендної плати.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 адміністративна справа №810/1062/18 на підставі пункту 2 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України передана до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2017 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №810/1062/18 та вказану справу 06.04.2018 передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2018 прийнято до провадження адміністративну справу №810/1062/18, прийнято до провадження адміністративну справу, призначено її до розгляду за правилами спрощеного провадження (без виклику сторін) на підставі пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні стверджуючи про правомірність висновків контролюючого органу щодо порушення платником податків вимог пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, які полягають у сплаті грошових зобов`язань щодо плати за землю у 2017 році за межами граничних строків їх сплати.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між позивачем та Броварською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки від 28.11.2013, згідно із яким позивач орендував ділянку загальною площею 0,4968 га за адресою: Київська обл., м. Бровари, бульвар Незалежності, 28.

Згідно пункту 4.3. договору оренди земельної ділянки орендна плата вноситься з дня державної реєстрації щомісячно рівними частками протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця без урахування ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було отримано витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку з Держгеокадастру у Київській області 17.02.2016 та 22.02.2017.

У березні 2017 року, після отримання витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки в 2017 році позивач здійснив перерахування орендної плати в сторону збільшення і подав 20.03.2017 податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, де в пункті 3 розділу III Розрахунок податкового зобов`язання визначив суму орендної плати за земельну ділянку на 2017 рік у розмірі 355755,05 грн (щомісячний платіж визначено у сумі 26 749,93 грн).

В уточнюючій декларації за цей же період в пункті 5-12 Нараховано до збільшення податкового зобов`язання розділу III Розрахунок податкового зобов`язання були внесені, як вказує позивач, помилкові дані.

07.07.2017 була подана нова уточнююча декларація, де в пункті 5-12 Нараховано до збільшення податкового зобов`язання розділу ІІІ Розрахунок податкового зобов`язання відсутні дані, а сума узгодженого податкового зобов`язання в пункті 3 залишилась незмінною -355755,05 грн за 2017 рік.

Згідно платіжних доручень позивачем проведено оплату орендної плати:

- №11562 від 20.02.2017 за січень 2017 року на суму 26 749,93 грн,

- №11720 від 16.03.2017 за січень та лютий 2017 року на суму 32 632,86 грн,

- №11824 від 04.04.2017 за березень 2017 року на суму 29 647,92 грн,

- №12010 від 10.05.2017 за квітень 2017 року на суму 29 647,92 грн,

- №12222 від 12.06.2017 за травень 2017 року на суму 29 647,92 грн,

- №12345 від 05.07.2017 за червень 2017 року на суму 29 647,92 грн.

ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку щодо своєчасності подання звітності, повноти нарахування, своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, за результатами якої складено акт №174/10-36-52-01/20049451 від 29.01.2018, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, оскільки позивачем несвоєчасно сплачено самостійно визначені податкові зобов`язання з плати за землю.

Не погоджуючись із висновками акта перевірки позивач надав на нього заперечення.

За результатами розгляду заперечень відповідач листом №2594/10/10-36 від 13.02.2018 зазначив, що згідно інтегрованої картки платника заборгованість виникла станом на 30.03.2017, коли платником після надання уточнюючої декларації №9044773712 від 20.03.2017 на збільшення суми податку на 29 647,93 грн з терміном сплати 20.03.2017 не було здійснено відповідної сплати, тому заперечення задоволено частково в сумі 5 216,40 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0008125201 від 23.02.2018, яким за затримку на 13, 13, 10, 10, 5, 5, 5, 5 календарних днів сплати / за несплату (неперерахування) фізичною особою грошового зобов`язання / авансових внесків єдиного податку в сумі 118 589,60 грн зобов`язано сплатити штраф 10% у розмірі 11 858,96 грн за платежем орендна плата з юридичних осіб.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача та заперечення відповідача, суд бере до уваги наступне.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи (пункт 35.2 статті 35 Податкового кодексу України).

За правилами пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Порядок визначення сум податкових та грошових зобов`язань встановлений статтею 54 Податкового кодексу України, пунктом 54.1 якої визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).

Як визначено пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України штрафна санкція може бути застосована до платника податку лише тоді, коли податкове зобов`язання є узгодженим і таким, що сплачене із затримкою на визначені цим пунктом терміни.

За визначенням, наведеним у абзацу 1 пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Положеннями пунктів 49.1, 49.2 статті 49 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

При цьому, абзацом 1 пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з виправленням помилок з урахуванням вимог статті 50 Податкового кодексу України, у контролюючого органу відсутні підстави для застосування до такого платника податків санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, оскільки з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 12.02.2019 (справа №824/95/18-а), від 14.03.2019 (справа №826/10955/16), від 04.04.2019 (справа №813/3044/16).

Враховуючи, що позивачем своєчасно, тобто у строки, встановлені пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, сплачено узгоджені грошові зобов`язання по орендній платі за січень-червень 2017 року, що підтверджується платіжними дорученнями, доданими до матеріалів справи, та не спростовано відповідачем, а також беручи до уваги ненадання відповідачем будь-яких доказів наявності у позивача податкового боргу, обставини чого могли б зумовлювати зарахування сплачених позивачем коштів у рахунок погашення такого згідно з черговістю його виникнення, розрахунку суми такого боргу, з якого б вбачались підстави й період його виникнення, у даному випадку, позивач виконав свої зобов`язання протягом граничних строків.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.2, 5, 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246, гл.10 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Уліс Сістемс задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008125201 від 23.02.2018.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Уліс Сістемс (код ЄДРПОУ 20049451, адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-а) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5А) .

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя: Н.А. Добрівська