Ухвала

від 18.09.2019 по справі 0240/3052/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження

Справа № 0240/3052/18-а

18 вересня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О.

розглянувши у письмовому провадженні заяву Державною архітектурно-будівельною інспекцією України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницький області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Тандем" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницький області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Тульчинської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду І інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Водночас апелянтом подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, розглянувши яке, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Як встановлено з матеріалів справи, оскаржуване рішення прийнято судом у відкритому судовому засіданні за участю представника відповідача 15 січня 2019 року, повний текст рішення виготовлено 25 січня 2019 року та вручено скаржнику 29 січня 2019 року.

14 лютого 2019 року відповідач оскаржив рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року шляхом подання апеляційної скарги.

Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам ст.296 КАС України, Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 лютого 2019 року залишив її без руху задовольнивши клопотання відповідача про надання місячного терміну на сплату судового збору та запропоновано відповідачу протягом одного місяця з моменту отримання копії ухвали виконати вимоги ухвали, а саме, надати суду докази сплати судового збору.

Вказану ухвалу відповідач отримав 04 березня 2019 року.

Ухвалою від 12 квітня 2019 року повернуто апеляційну скаргу заявнику на підставі ч. 2 ст. 298 КАС України. Ухвала отримана відповідачем 19 квітня 2019 року.

З повторною апеляційною скаргою відповідач звернувся 04 вересня 2019 року, що підтверджується відбитком штампу суду першої інстанції.

При цьому апелянтом ставиться питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 року, яке мотивовано тим, що законом не передбачено пільг щодо сплати судового збору для органів державної влади, в тому числі для Державної архітектурно-будівельної інспекції України та її територіальних органів, при цьому, сплатити судовий збір у Департаменту не було можливості.

Колегія суддів, розглянувши заяву відповідача, зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об`єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними та допустимими доказами.

Як вбачається із поданої скаржником заяви, причиною пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду є те, що законом не передбачено пільг щодо сплати судового збору для органів державної влади, в тому числі Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальних органів, при цьому, сплатити судовий збір у Департаменту не було.

Оцінюючи вказані доводи апелянта суд враховує, що для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об`єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.

Згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI органам Державної архітектурно-будівельної інспекції не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи Державної архітектурно-будівельної інспекції є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Таким чином, судова колегія не знаходить підстав вважати, що наведені скаржником доводи є обґрунтованими. До того ж, наведені вище доводи апелянта не підтвердженні будь-якими належними доказами про те, що майновий/фінансовий стан скаржника перешкоджав сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

При цьому, відповідачем не вказано поважних причин пропуску строку на подання апеляційної скарги до сплати судового збору, тобто причин не подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів після отримання копії оскаржуваного рішення.

Зокрема, до матеріалів апеляційної скарги, в тому рахунку і до самої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду, не долучено жодних доказів, в розумінні приписів ст.ст. 73-76 КАС України, які б надали можливість оцінити поважність причини пропуску строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції та їх незалежність від волі особи, яка подала апеляційну скаргу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи, зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15.05.2018 "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов`язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати факт відсутності коштів для сплати судового збору. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Зокрема, вказана обставина не може бути визнана поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 02.11.2018 по справі № 817/1371/17, від 05.02.2019 по справі № 826/11314/17, від 02.11.2018 по справі № 816/4651/15, від 02.11.2018 по справі № 817/1371/17, врахування якої є обов`язковим в силу ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч.ч. 5, 6 ст.242 КАС України.

З огляду на приписи, зокрема, статті 44 КАС України, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відтак, Державна архітектурно-будівельна інспекція України, в силу наданих їй повноважень, має можливість безпосереднього впливу на процес організації її діяльності, повинна забезпечити належний рівень здійснення претензійно-позовної роботи, а тому зазначені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, оскільки вони не пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк, подання апеляційної скарги і не надають права у будь-який необмежений після спливу цього строку час реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Враховуючи викладене, обставини, які наведені відповідачем у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, не можуть бути визнані поважними, а заява Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницький області про поновлення строку на апеляційне оскарження не може бути задоволена.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України, та становили об`єктивно непереборні перешкоди, які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження ухвали суду, причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у вказаній заяві не є поважними, а тому суд не знаходить підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року.

Керуючись ст.ст.121, 295, 325, 328, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

у задоволенні заяви Державною архітектурно-будівельною інспекцією України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницький області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року відмовити.

Визнати неповажними причини пропуску Державною архітектурно-будівельною інспекцією України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницький області строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України .

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.