Постанова

від 11.09.2019 по справі 500/968/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/7118/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Гудима Л.Я., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Гнідець Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Пролісок-О ,

на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року (суддя - Мірінович У.А., час ухвалення - 11:44 год., місце ухвалення - м.Тернопіль, дата складання повного тексту - 03.06.2019 року),

в адміністративній справі №500/968/19 за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства Пролісок-О ,

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

встановив:

У квітні 2019 року позивач Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ПП Пролісок-О , в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції в розмірі 92388,89 грн., а також пеню в розмірі 221,72 грн., у зв`язку із незабезпеченням у 2018 році встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлашування інвалідів.

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року вказаний позов задоволено повністю. Стягнуто з приватного підприємства Пролісок-О в користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції на суму 92388,89 грн. та пеню на суму 221,72 грн..

З цим рішенням суду першої інстанції від 27.05.2019 року не погодився відповідач ПП Пролісок-О та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального права, неповним з`ясуванням всіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що ПП Пролісок-О вжито всіх заходів по забезпеченню працевлаштуванню інвалідів у 2018 році, відповідно до Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , Закону України Про зайнятість населення та Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року. Вказує апеллянт, що на Підприємство не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування та відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись. Судом першої інстанції не було враховано, що в діях підприємства відсутня вина, а одне робоче місце для працевлаштування інвалідів не було зайнятим у зв`язку із тим, що органом центру зайнятості не було направлено до підприємства жодного працівника з інвалідністю на відповідну посаду.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 27.05.2019 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В засідання суду апеляційної інстанції представник позивача не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи позивач був повідомлений належним чином.

Також у засідання суду апеляційної інстанції представник відповідача не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.

Судом апеляційної інстанції отримано клопотання представника відповідача ПП Пролісок-О про відкладення апеляційного розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із поважністю причин неявки представника в засідання на 11.09.2019 року, а саме, у зв`язку із перебуванням представника у відрядженні в цей день за межами області.

Судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні вказаного клопотання представника відповідача у зв`язку із його необґрунтованістю та неповажністю наведених причин неявки в засідання суду, з врахуванням того, що до вказаного клопотання не додано будь-яких доказів, які б підтверджували перебування представника відповідача у відрядженні на 11.09.2019 року та підтверджували об`єктивну неможливість відповідача забезпечити явку в засідання суду уповноваженого представника на визначену дату, а судову повістку на 11.09.2019 року на засідання суду апеляційної інстанції відповідачем було отримано ще 12.08.2019 року.

Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників).

Згідно ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.

Судом встановлено, що відповідач ПП Пролісок-О є юридичною особою, працедавцем, який відповідно до ст.18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , зобов`язаний створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю (а.с. 12).

Згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів форми №10-ПІ за 2018 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2018 рік у відповідача складає 18 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до статті 19 Закону №875-XII становить - 1 особа. Середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача за 2018 рік становила 92389 грн. (а.с. 8).

У вересні 2018 року відповідач подав до Борщівської районної філії Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів первинну звітність форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) від 17.09.2018 року, якою було повідомлено про наявність робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме 1 посаду лісоруба (а.с. 11).

Також встановлено, що за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році позивачем проведено розрахунок заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій та пені, згідно якого, розмір такої заборгованості відповідача становить 92610,61 грн., що включає: адміністративно-господарські санкції (основний борг) - 92388,89 грн. та пеню (за період з 16.04.2019 року по 19.04.2019 року включно) - 221,72 грн.. Розрахунок проведено відносно 1 незайнятого робочого місця особами з інвалідністю (а.с. 7).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ПП Пролісок-О не виконано обов`язок щодо своєчасного подання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, та як наслідок не забезпечено у 2018 році встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, а також самостійно не сплачено адміністративно-господарські санкції у строки встановлені законом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з врахуванням наступного.

Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Так, статтею 17 цього Закону встановлено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Відповідно до ст.18 вказаного Закону, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань (ч.3 ст.18-1 Закону).

Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю визначено статтею 19 вказаного Закону, Так, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% (чотирьох відсотків) середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Цією статтею також встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно частини 3, 5 статті 19 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Крім цього, статтею 20 вказаного вище Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку та контролю за їх використанням, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій осіб з інвалідністю - використання цих коштів встановлюється законом.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наведеними вище нормами законодавства встановлено, що адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, при вирішенні питання про порушення роботодавцем вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні слід враховувати чи роботодавцем створено робочі місця відповідно встановленого нормативу, чи проінформовано центр зайнятості про наявність вільних робочих місць, чи вжито усіх необхідних і реальних заходів для працевлаштування на ці робочі місця осіб з інвалідністю та чи дотримано вимог чинного законодавства у правовідносинах із органами Центру зайнятості, в тому числі щодо подання звітної інформації.

З цього приводу колегія суддів враховує, що відповідно до частин 7 - 9 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №316 затверджено Форму звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) .

Цим же Наказом затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) . Пунктами 5, 6 цього Порядку передбачено, що форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Роботодавець визначає вид звітності - первинна або уточнювальна. Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії). Уточнювальна звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади).

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати осіб з інвалідністю на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування.

Однак, на підприємство покладається обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування та вживати встановлених законодавством заходів для фактичного працевлаштування на ці робочі місця осіб з інвалідністю.

Судом апеляційної інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік по формі №10-ПІ від 27.02.2019 року, у відповідача ПП Пролісок-О середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві в 2018 році становила 18 осіб, з них: середньооблікова кількість працівників з інвалідністю - 0 осіб, а кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях повинна становити 1 особа.

Тобто, незайнятими особами з інвалідністю були 1 робоче місце.

Також матеріалами справи підтверджується, що відповідач подав до Борщівської районної філії Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів первинну звітність форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) лише 17.09.2018 року, якою було повідомлено про наявність робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

При цьому, встановлено, що на підприємстві ПП Пролісок-О на одному із вакантних робочих місць для осіб з інвалідністю з 03.01.2015 року по 13 жовтня 2017 року перебував працівник ОСОБА_1 (а.с. 37-39).

Отже, з врахуванням того, що до жовтня 2017 року на підприємстві перебувала одна особа з інвалідністю, а також те, що подана відповідачем ПП Пролісок-О звітність форми №3-ПН від 17.09.2018 року була первинною, тому зумовлюється висновок про те, що з жовтня 2017 року до вересня 2018 року у цьому підприємстві не було попиту на робочу силу для осіб з інвалідністю, або ж про такий попит не подавалась інформація до відповідного центру зайнятості.

У матеріалах адміністративної справи немає доказів того, які ж дії вчинялись відповідачем до вересня 2018 року з приводу виконання вимог законодавства щодо створення робочих місць відповідного нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю, інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць та вжиття заходів для реального працевлаштування осіб з інвалідністю.

Згідно статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки відповідачем не було вжито усіх необхідних дій для працевлаштування у 2018 році визначеної нормативом кількості осіб з інвалідністю, не було належним чином і своєчасно повідомлено центр зайнятості про створені вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю, а первинну звітність форми №3-ПН було подано лише у вересні 2018 року, тому Фондом правомірно визначено відносно відповідача адміністративно-господарські санкції та нараховано пеню за порушення термінів сплати таких санкцій.

Таким чином, являються безпідставними доводи апелянта (відповідача) про те, що підприємством було вжито всіх заходів по забезпеченню працевлаштуванню інвалідів у 2018 році.

При цьому, колегія суддів зазначає, що доводи апелянта про те, що керівник ПП Пролісок-О на протязі 2018 року самостійно здійснював пошук працівників з інвалідністю на створені робочі місця шляхом спілкування із людьми з навколишніх сіл, не підтверджуються належними доказами по справі.

Одночасно, колегія суддів враховує, що висновок суду першої інстанції у даній справі про те, що відповідачем не виконано обов`язок щодо своєчасного подання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році, та як наслідок не вжиття усіх необхідних і реальних заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, не суперечить практиці Верховного Суду на яку покликається апелянт.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Пролісок-О - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року в адміністративній справі №500/968/19 за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства Пролісок-О про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: В. В. Гуляк Судді: Л. Я. Гудим Р. Й. Коваль Повний текст постанови складено 19.09.2019 року