Постанова

від 17.09.2019 по справі 825/1616/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 вересня 2019 року

Київ

справа №825/1616/18

адміністративне провадження №К/9901/60634/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Стародуба О.П., Рибачука А.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Глущенко Д.В.,

учасники справи:

представник Фонду державного майна України - Бєльський-Панасюк О.О.,

представник Чернігівської обласної організації громадської організації Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство "Україна" - Бабинець С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Чернігівської області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.05.2018 у складі судді Клопота С.Л. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2018 у складі колегії суддів: Троян Н.М., Бужак Н.П., Костюк Л.О. у справі №825/1616/18 за позовом Першого заступника прокурора Чернігівської області до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Батвін Світлани Миколаївни, треті особи: Міністерство юстиції України, Фонд державного майна України, Позашкільний навчальний заклад "Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з лижного спорту" Чернігівської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "Україна", Чернігівська обласна організація громадської організації Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство "Україна", про визнання дій протиправними та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

У березні 2018 року Перший заступник прокурора Чернігівської області (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

1) визнати протиправними дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Батвін С.М. (надалі по тексту - відповідач) щодо прийняття рішення від 31 травня 2017 №35458187 про державну реєстрацію прав, згідно з яким за Чернігівською обласною організацією фізкультурно-спортивного товариства Україна (надалі по тексту - ЧОО ФСТ "Україна") зареєстровано право власності на нежитлове приміщення - Позашкільний навчальний заклад Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з лижного спорту Чернігівської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства Україна , загальною площею 2874,1 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, буд. 59, с. Новоселівка, Чернігівського району Чернігівської області.

2) скасувати рішення відповідача від 31 травня 2017 року №35458187 про державну реєстрацію прав, згідно з яким за Чернігівською обласною організацією фізкультурно-спортивного товариства Україна зареєстровано право власності на нежитлове приміщення - Позашкільний навчальний заклад Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з лижного спорту Чернігівської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства Україна , загальною площею 2874,1 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, буд. 59, с. Новоселівка, Чернігівського району Чернігівської області.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач здійснив реєстрацію права власності на нежитлове приміщення - Позашкільний навчальний заклад Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з лижного спорту Чернігівської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства Україна , загальною площею 2874,1 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, буд. 59, с. Новоселівка, Чернігівського району Чернігівської області за ЧООГО ВФС Україна , з порушенням вимог та приписів Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

При цьому зазначив, що інтереси держави порушені набуттям ЧООГО ВФС Україна , всупереч норм чинного законодавства та порядку, права приватної власності на нерухоме майно ПНЗ СДЮШОР з ЛС ЧООГО ВФС Україна , яке є загальнодержавною власністю.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 травня 2018 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2018 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

В касаційній скарзі позивач, покликаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування касаційної скарги вказує на те, що ЧОО ФСТ "Україна" не надано підтверджуючих документів про те, що приміщення ПНЗ "СДЮШОР з лижного спорту" в с. Новоселівка по вул. Шевченка, 59 прийнято в експлуатацію на підставі Акту від 15.06.1977 вих. № 67 та на момент подачі заяви про державну реєстрацію перебувало у його віданні (на праві оперативного управління чи господарського відання).

Також, на думку заявника касаційної скарги, судами помилково не враховано висновок судово-почеркознавчої експертизи № 1407/1408/18-24 від 12.04.2018, згідно якого копія Акту від 15.06.1977 вих. № 67 має ознаки підроблення, а саме підпису особи, яка завірила цю копію.

Крім того стверджує, що судом апеляційної інстанції безпідставно не враховано довідку від 04.09.2017 за результатами проведеної Міністерством юстиції України камеральної перевірки дотримання законодавства щодо проведення реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором - приватним нотаріусом Чернігівського нотаріального округу Батвін С.М., за наслідками якої встановлено порушення відповідачем вимог ст.ст. 2, 10, 18, 23, 27 Закону України від 01.07.2014 № 1952-IV, п.п. 40, 41 Порядку № 1127.

Заявник наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки зібраним у матеріалах справи документам, якими підтверджується, що приміщення ПНЗ "СДЮШОР з лижного спорту" по вул. Шевченка, 59, с. Новоселівка, Чернігівського району, перебувало у державній власності.

У відзивах на касаційну скаргу відповідач та Чернігівська обласна організація громадської організації "Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство "Україна" просять касаційну скаргу Першого заступника прокурора Чернігівської області залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Позашкільним навчальним закладом "Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з лижного спорту" Чернігівської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "Україна" надано до суду пояснення до касаційної скарги, в яких вимоги касаційної скарги Першого заступника прокурора Чернігівської області підтримано в повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

У ходу розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 травня 2017 року для проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення Позашкільний навчальний заклад Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з лижного спорту Чернігівської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства Україна , що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, село Новоселівка, вулиця Шевченка, будинок 59, державному реєстратору - приватному нотаріусу Батвін С.М. представником Чернігівської обласної організації ФСТ Україна була надана заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень разом з наступними документами:

1. Завіреною Чернігівською районною державною адміністрацією Чернігівської області копією Акту Державної комісії прийняття в експлуатацію бази ДСТ Спартак за вих.№ 67 від 15 червня 1977 року.

2. Завіреною Чернігівською районною державною адміністрацією Чернігівської області копією Витягу з Протоколу № 13 засідання виконкому Чернігівської районної ради депутатів трудящих від 30 червня 1977 року з рішенням № 247 про затвердження Акту Державної комісії прийняття в експлуатацію бази ДСТ Спартак .

3. Копією технічного паспорту на нежитлове приміщення позашкільного навчального закладу СДЮШОР з лижного спорту Чернігівської обласної організації ФСТ Україна від 14 квітня 2017 року.

4. Завіреною Вознесенською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області копією Рішення виконкому Улянівської сільської ради № 14 від 05 лютого 2013 року про присвоєння адреси Позашкільному навчальному закладу СДЮШОР з лижного спорту - вул. Шевченка, буд. 59, с. Новоселівка Чернігівського району Чернігівської області.

5. Рішенням Улянівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 05 квітня 2016 року про перейменування Улянівської сільської ради у Вознесенську сільську раду Чернігівського району Чернігівської області.

Крім того, заявником були надані документи, які підтверджують, що Чернігівська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства Україна є правонаступником Чернігівської обласної організації добровільного спортивного товариства Спартак .

31 травня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Батвін С.М. прийнято рішення №35458187 про державну реєстрацію прав, згідно з яким за Чернігівською обласною організацією фізкультурно-спортивного товариства Україна зареєстровано право власності на нежитлове приміщення - Позашкільний навчальний заклад Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з лижного спорту Чернігівської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства Україна , загальною площею 2874,1 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, буд. 59, с. Новоселівка, Чернігівського району Чернігівської області.

Не погоджуючись з проведеною реєстрацією, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що заявником були надані всі документи, необхідні для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт, передбачені пунктом 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 1127 від 25.12.2015. Вказані документи, разом з документами отриманими державним реєстратором під час реєстрації, дозволили здійснити державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна без припущення, що цей об'єкт знаходиться у власності іншої особи, у документах не містилося інформації, яка могла вважатися перешкодою для державної реєстрації права власності, відтак у державного реєстратора не було правових підстав для відмови в державній реєстрації прав. Таким чином, дії державного реєстратора були законними і правомірними. При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що приміщення Позашкільного навчального закладу Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з лижного спорту Чернігівської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства Україна , що знаходиться за адресою вул. Шевченка, буд. 59, с. Новоселівка, Чернігівського району Чернігівської області, перебувало у власності держави, чи держава мала право на реєстрацію права власності на нього, тому оскаржуваною реєстраційною дією відповідачем не порушено жодних прав та охоронюваних законом інтересів Держави Україна.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Вимогами у цій справі є визнання протиправними та скасування рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що пов'язано, на думку позивача, з порушенням права держави на це майно іншими особами, за якими відповідачем зареєстровано право власності на нього.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорене рішення, здійснено оспорений запис.

Натомість, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки реєстратор, приймаючи оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскаржувані рішення про державну реєстрацію стосувались реєстрації прав інших осіб, а не позивача.

Визнання протиправними і скасування рішень щодо державної реєстрації прав на об'єкт нерухомості спрямоване на захист прав держави, в інтересах якої заявлено позовні вимоги прокурором, на нерухоме майно від їх порушення іншими особами, за якими зареєстровані права щодо частини того ж самого майна.

При цьому слід звернути увагу на те, що розгляд одного спору про право на нерухоме майно або про його обтяження чи вирішення цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства не є підставою вважати публічно-правовим і розглядати за правилами адміністративного судочинства інший спір - про скасування рішення чи запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно або його обтяження, прийнятого реєстратором чи внесеного ним до відповідного державного реєструна користь одного з учасників цивільної або господарської справи під час її розгляду чи після її вирішення. Ці спори залежно від суб'єктного складу теж мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 757/1660/17-ц).

Ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та третіх осіб щодо прав на спірний об'єкт нерухомості.

Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його приватноправового характеру.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішень про державну реєстрацію права власності безпосередньо пов'язане із захистом позивачем цивільного права у спорі щодо нерухомого майна з особами, які не заперечують законності дій державного реєстратора з реєстрації за ними права на це майно. Такий спір має приватноправовий характер і залежно від суб'єктного складу сторін має вирішуватися за правилами цивільного або господарського судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному, зокрема, у постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 та у постанові від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об'єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб'єктним складом сторін має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Згідно п. 13 ч. 13 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС).

Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 травня 2018 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2018 року підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Чернігівської області задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2018 року скасувати, провадження у справі закрити.

Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді: А.І. Рибачук

О.П. Стародуб