Постанова

від 18.09.2019 по справі 826/4759/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 826/4759/16

адміністративне провадження № К/9901/9889/18 (К/9901/9892/18)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Стародуба О. П., Чиркіна С. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва (колегія у складі головуючого судді Федорчука А. Б., суддів Кобилянського К. М., Кузьменка В. А.) від 15 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Беспалова О. О., суддів Грибан І. О., Губської О. А.) від 27 жовтня 2016 року у справі за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» до Міністерства оборони України, третя особа Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква, про зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Державне підприємство Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» (далі ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі Міноборони), третя особа Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква (далі КЕВ м. Біла Церква), у якому з урахуванням уточнень просило зобов`язати Міноборони прийняти рішення, яким припинити КЕВ м. Біла Церква займатися господарською діяльністю за видом: вирощування зернових та технічних культур, код 01.11.0.

На обґрунтування позовних вимог ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» зазначив, що Міноборони безпідставно надав КЕВ м. Біла Церква дозвіл на вирощування зернових та технічних культур, на підставі якого останній уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Солоха-Н» (далі ТОВ «Солоха-Н») договір «Про організацію співпраці» (про тимчасове користування земельної ділянки площею 1868 га в межах Триліської сільської ради Фастівського району Київської області).

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 15 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року, позов задовольнив. Зобов`язав Міноборони прийняти рішення, яким припинити КЕВ м. Біла Церква займатися господарською діяльністю за видом: вирощування зернових та технічних культур, код 01.10.0.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, у листопаді 2016 року Міноборони та КЕВ м. Біла Церква подали до Вищого адміністративного суду України касаційні скарги, у яких просили скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційні скарги, Міноборони та КЕВ м. Біла Церква зазначили, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права та не дослідили всіх обставин справи. За позицією скаржників, позов є необґрунтованим і не підлягає задоволенню, оскільки здійснення КЕВ м. Біла Церква господарської діяльності за видом: вирощування зернових та технічних культур не порушує права та інтереси ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг». Крім того, новим свідоцтвом від 08 листопада 2015 року, якому суди не надали оцінки, КЕВ м. Біла Церква надано, серед іншого, дозвіл на вид господарської діяльності з вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код 01.11).

Вищий адміністративний суд України ухвалами від 17 та 21 листопада 2016 року відкрив провадження у цій справі за вказаними касаційними скаргами.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі Закон № 2147-VII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд.«Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18 вересня 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

Міноборони рішенням від 02 серпня 2011 року № 9349/з ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» надало дозвіл на використання частини земель Великополовецького учбового центру в межах Триліської сільської ради Фастівського району Київської області площею 1868 га (військова частина НОМЕР_1 ) терміном на п`ять років для вирощування сільськогосподарських культур та заготівлі сіна (кормів) для тваринництва, а рішенням від 05 грудня 2011 року № 15575/з збільшило такий термін до 2021 року.

Разом з цим, згідно з протоколом наради від 24 вересня 2013 року № 53 Міністр оборони України за результатами проведеної наради керівного складу органів військового управління Міноборони та Генерального штабу Збройних сил України з питань використання земель оборони для сільськогосподарських цілей доручив Генеральному штабу Збройних Сил України спільно з Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України: визначити кількість та площі земельних ділянок, які можливо використовувати для надання послуг з вирощування сільськогосподарської продукції; укласти договори за цінами на рівні середньому у даному регіоні; військовим частинам, у яких можливо укладання договорів щодо надання послуг з вирощування сільськогосподарської продукції, отримати свідоцтва про реєстрацію військових частин, як суб`єктів господарської діяльності у Збройних Силах України, у порядку, визначеному наказом Міністра оборони України від 12 листопада 2007 року № 635.

На підставі зазначеного доручення 10 вересня 2014 року між КЕВ м. Біла Церква та ТОВ «Солоха-Н» було укладено Договір № 203 «Про організацію співпраці» (далі Договір № 203), відповідно до п. 1.1. якого з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності та для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності КЕВ м. Біла Церква, сторони домовилися про співпрацю і співробітництво без утворення юридичної особи з використання земель, які надані КЕВ м. Біла Церква в безстрокове користування, а також можливостей, сил і засобів ТОВ «Солоха-Н» спільно діяти для досягнення загальних цілей, а саме: вирощування зернових та технічних культур, не віднесених до інших класів рослинництва, збирання, зберігання та їх подальша реалізація.

З матеріалів справи також убачається, що Господарський суд Київської області рішенням від 10 серпня 2016 року, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2016 року та Вищого господарського суду України від 28 вересня 2016 року, визнав недійсним Договір № 203.

За позицією судів господарської юрисдикції, Договір № 203 фактично є договором оренди земельної ділянки, а тому його положення не відповідають нормам законодавства України про оренду земельної ділянки та порядку розпорядження землями оборони, зокрема, ст. 1, 7 Закону України від 21 вересня 1999 року № 1076-XIV «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», Закону України від 21 вересня 1999 року № 1075-XIV «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», п. 3 ч. 5 ст. 20, ч. 2 ст. 65, ч. 4 ст. 77 Земельного кодексу України, ст. 9, 14 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII «Про Збройні сили України», ч. 1 ст. 4 Закону України від 27 листопада 2003 року № 1345-IV «Про використання земель оборони», що є підставою для визнання такого договору недійсним. При цьому суди зазначили, що рішення щодо земельної ділянки, розташованої на території військової частини НОМЕР_1 , оренда якої фактично була предметом спірного договору, не приймалось. У свою чергу, КЕВ м. Біла Церква не надано право розпоряджатися спірними землями, які їм передані згідно актів приймання передачі. Дане право (розпоряджатися) належить виключно за рішенням (погодженням) відповідних посадових осіб Міноборони, органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 03 листопада 2009 року Департамент економічної та господарської діяльності Міноборони видав КЕВ м. Біла Церква свідоцтво про реєстрацію військової частини, як суб`єкта господарської діяльності у Збройних Силах України, за реєстраційним № 774.

10 жовтня 2013 року Департамент фінансів Міноборони у вказаному вище свідоцтві зареєстрував зміни видів господарської діяльності, дозволених КЕВ м. Біла Церква, а саме вирощування зернових та технічних культур (код 01.11.0).

У подальшому, 08 листопада 2015 року Департамент фінансів Міноборони видав КЕВ м. Біла Церква свідоцтво про реєстрацію військової частини, як суб`єкта господарської діяльності у Збройних Силах України, за реєстраційним № 774 (далі Свідоцтво про реєстрацію), відповідно до якого одним із видів дозволених видів господарської діяльності є, зокрема, вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код 01.11).

Вважаючи, що 10 жовтня 2013 року Департамент фінансів Міноборони протиправно та незаконно надав КЕВ м. Біла Церква право займатися таким видом господарської діяльності, як вирощування зернових та технічних культур

(код 01.11.0), ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» звернувся до суду з цим позовом.

Судові рішення, ухвалені за результатом розгляду цього позову, є предметом касаційного перегляду в даній справі.

Дослідивши наведені в касаційних скаргах доводи, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків.

При ухваленні оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що виходячи з положення про КЕВ м. Біла Церква, затвердженого начальником Київського квартирно-експлуатаційного управління 16 грудня 2005 року, та пояснень представників третьої особи вбачається, що у КЕВ м. Біла Церква відсутня матеріально-технічна база та умови для здійснення господарської діяльності для вирощування зернових та технічних культур, а тому Міноборони всупереч вимог законодавства зареєструвало зміни видів господарської діяльності, дозволених КЕВ м. Біла Церква (вирощування зернових та технічних культур, код - 01.11.0) до свідоцтва про реєстрацію військової частини, як суб`єкта господарської діяльності у Збройних Силах України, від 03 листопада 2009 року. За таких обставин суди дійшли висновку, що позовні вимоги ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» щодо зобов`язання Міноборони прийняти рішення, яким припинити КЕВ м. Біла Церква займатися господарською діяльністю за видом: вирощування зернових та технічних культур (код 01.11.0), є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, судами першої та апеляційної інстанції не враховано, що 08 листопада 2015 року КЕВ м. Біла Церква отримало нове свідоцтво про реєстрацію військової частини, як суб`єкта господарської діяльності у Збройних силах України, відповідно до якого першим видом дозволеної господарської діяльності є саме вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код 01.11).

Колегія суддів звертає увагу, що жодної правової оцінки зазначеному вище документу не надав ані Окружний адміністративний суд м. Києва, ані Київський апеляційний адміністративний суд.

Також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вважає недостатньо вмотивованим висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, щодо відсутності у КЕВ м. Біла Церква матеріально-технічної бази для здійснення господарської діяльності з вирощування зернових та технічних культур, оскільки такий висновок ґрунтується виключно на поясненнях представників третьої особи.

Крім того, при розгляді цієї справи, як у суді першої, так і апеляційної інстанцій, Міноборони та КЕВ м. Біла Церква неодноразово звертали увагу на відсутність порушених прав ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг». Зокрема, за позицією скаржників, спірним свідоцтвом не порушені права та інтереси позивача, а тому в нього не виникло права на судовий захист.

Однак суди не надали правової оцінки таким аргументам учасників справи.

За змістом ст. 11 КАС України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка кореспондується зі ст. 9 КАС України (у чинній редакції) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Суд звертає увагу на те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, Верховний Суд вважає, що для правильного вирішення цього спору суду необхідно надати оцінку свідоцтву КЕВ м. Біла Церква від 08 листопада 2015 року, яке, у свою чергу, і є предметом цього спору, а також належним чином дослідити можливості КЕВ м. Біла Церква в 2015 році займатися господарською діяльністю з вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Крім того, при новому розгляді цієї справи суди повинні надати оцінку всім доводам Міноборони та КЕВ м. Біла Церква, зокрема й стосовно порушеного права ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» на використання спірної земельної ділянки на підставі рішення Міноборони від 02 серпня 2011 року № 9349/з.

Відповідно до ч. 1 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Згідно ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги Міноборони та КЕВ м. Біла Церква підлягають задоволенню, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 344, 349, 355-356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року скасувати.

Справу за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» до Міністерства оборони України, третя особа Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква, про зобов`язання вчинити дії направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачІ. В. Саприкіна

Судді

О. П. Стародуб

С. М. Чиркін