Ухвала

від 05.09.2019 по справі 753/15151/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-сс/824/4987/2019 . Слідчий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ТОВ «Реворк Про», на ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 09 серпня 2019 року,

за участю

прокурора ОСОБА_7 , представника власника майна ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 09 серпня 2019 року закрито провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах ТОВ «Реворк Про», в особі директора ОСОБА_9 про скасування арешту.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ТОВ «Реворк Про», подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, постановити нову ухвалу, якою скасувати арешт з майна в частині накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_10 справа №522/11043/18 (провадження №1-кс/522/5527/19) від 05 квітня 2019 року, а саме на кошти-суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) ТОВ «Реворк Про» (код ЄДРПОУ 42177507).

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою, невмотивованою та такою, що постановлена всупереч вимогам Кримінального процесуального кодексу України так і Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому підлягає скасуванню у повному обсязі.

Також апелянт зазначає, що слідчим суддею взято до уваги позицію Великої палати Верховного суду від 15.05.2019 під час розгляду справи № 372/2904/17, але виходячи з даної постанови, розгляд справи відбувся в рамках Цивільного законодавства, тому дана постанова не має відношення до розгляду справ в рамках КПК України.

Апелянт звертає увагу на те, що слідчий суддя під час постановлення ухвали та закриття провадження посилається на частину 2 ст. 305 КПК України якою передбачено, що слідчий чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, передбачені пунктами 1, 2, 5 і 6 частини першої статті 303 цього Кодексу, припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою. Враховуючи викладені обставини справи, апелянт вважає, що слідчим суддею під час постановлення ухвали необхідно було постановити ухвалу відповідно до ст. 174 КПК України, якою передбачається задоволення або відмова у задоволені клопотання про скасування арешту майна.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що повний текст ухвали було отримано 13.08.2019, після її оголошення, що надало можливість зрозуміти позицію та причини закриття провадження по оскаржуваній ухвалі, тому апелянт вважає, що строк пропущений з поважних причин.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, думку прокурора, який поклався на розсуд суду, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, а апеляційна скарга частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Враховуючи, що повний текст ухвали від 09.08.2019 р. було оголошено 13.08.2019 року, що позбавляло можливості апелянта, подати мотивовану апеляційну скаргу у встановлений законом п`ятиденний термін з дати постановлення оскаржуваної ухвали, оскільки останньому не було відомо обґрунтування прийняття такого рішення, тому колегія суддів вважає, що строк подачі апеляційної скарги адвокатом ОСОБА_6 , який діє в інтересах ТОВ «Реворк Про», пропущено з поважних причин.

Що стосується безпосередньо доводів апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

На переконання колегії суддів, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні доводів апеляційної скарги та матеріалів провадження, ухвала слідчого судді зазначеним вимогам кримінального процесуального закону не відповідає.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Як убачається з матеріалів, наданих судом першої інстанції, 31.07.2019 адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ТОВ «Реворк Про», в особі директора ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва з клопотанням, поданим в рамках кримінального провадження №32018160000000029 від 16.03.2018, про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 05.04.2019 на кошти-суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) ТОВ «Реворк Про».

Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 09 серпня 2019 року, закрито провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах ТОВ «Реворк Про», в особі директора ОСОБА_9 про скасування арешту.

Слідчий суддя встановив, що ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/11043/18 від 05.04.2019задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС і ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Одеській області про арешт у рамках кримінального провадження №32018160000000029 від 16.03.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України, та накладено арештна кошти-суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) ТОВ «Реворк Про».

При цьому,постановою про закриття кримінального провадження від 31 липня 2019 року,кримінальне провадження №32018160000000029 від 16.03.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Враховуючи, що про закінчення досудового розслідування суду стало відомо під час розгляду даного клопотання, а положенняКПК Українивзагалі не регулюють питання, яке рішення слід прийняти за розглядом клопотання про скасування арешту, вирішення якого за правилами кримінального судочинства законом не передбачено у зв`язку з закінченням досудового розслідування, на підставі ч. 6ст. 9 КПК Українизастосував норму ч. 2ст. 305 цього Кодексущодо закриття провадження.

А також врахував позицію, відповідну правову позицію сформульовано Великою Палатою Верховного Суду 15 травня 2019 року під час розгляду справи №372/2904/17.

Проте з такими висновками слідчого судді колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист цього права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Як передбачено зазначеною міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Особам, котрі зазнають порушення цього, як і інших конвенційних прав, статтею 13 Конвенції гарантовано можливість ефективного засобу юридичного захисту в національному органі. Відсутність у національному законодавстві правової регламентації механізму такого захисту у певній ситуації не може слугувати виправданням відмови у його здійсненні особі, котра потерпає від свавільного втручання у своє право державою в особі компетентних органів. Така відмова становитиме порушення права людини на ефективний засіб юридичного захисту, передбаченого статтею 13 Конвенції.

Частиною шостою статті 9 КПК України надається можливість застосування аналогії кримінального процесуального права, за якою визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу загальні засади застосовуються й у випадках, коли його положення не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження.

Згідно зі статтею 170 КПК України завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Зі змісту частини третьої статті 174 КПК Україниу разі закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування одночасно з винесенням відповідної постанови прокурор зобов`язаний скасуватиарешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

Цією ж статтею власнику або іншому володільцю майна, які не були присутні при розгляді питання про його арешт, гарантовано право ініціювати скасування відповідного заходу перед слідчим суддею або судом (у разі здійснення судового розгляду справи по суті), якщо в подальшому у застосуванні арешту відпала потреба або його було накладено необґрунтовано. Обмежень щодо стадії процесу, на якій може бути заявлено відповідне клопотання, норми кримінального процесуального закону не містять.

Способів захисту права власника або іншого володільця, порушеного внаслідок неприйняття обов`язкового процесуального рішення про скасування арешту майна одночасно з постановоюслідчого про закриття кримінальної провадження, винесеної за процедурою КПК України року, нормами цього Кодексу прямо не передбачено.

Водночас після закриття кримінальної справи, коли будь-які законні підстави для арешту майна відпали, продовження дії цього заходу з причин невиконання слідчим законного обов`язку щодо його скасування одночасно з прийняттям рішення про закриття кримінальної справи є свавільним втручанням у право власності особи, яке є об`єктом охорони за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. В означеній ситуації в силу положень статті 13 Конвенції держава зобов`язана забезпечити особі можливість ефективного юридичного захисту порушеного права.

Таким чином колегія суддів вважає, що оскільки арешт майна було накладено у межах кримінальної провадження за процедурою, визначеною кримінальним процесуальним законом, тому, питання про скасування арешту підлягає вирішенню в порядку кримінального судочинства, тому посилання слідчого судді, що вирішення вимог, які ставить скаржник за правилами кримінального судочинства законом не передбачено, є передчасний.

Також є безпідставне посилання слідчого судді на відповідну правову позицію сформульовану Великою Палатою Верховного Суду 15 травня 2019 року під час розгляду справи №372/2904/17, оскільки, з даної правої позиції випливає, що вирішення зазначеного питання судом у порядку цивільного судочинства не призведе до заміщення ним функцій суду кримінальної юрисдикції і не може завдати шкоди інтересам кримінального провадження.

Разом з тим як вбачається з сформульованої позиції Великою Палатою Верховного Суду 15 травня 2019 року під час розгляду цивільної справи №372/2904/17, у ній не вказано, що питання про зняття арешту під час закриття провадження на стадії досудового розслідування має розглядатися в порядку цивільного судочинства, в ній сформульована лише позиція, стовно того, що розгляд зазначеного питання судом у порядку цивільного судочинства не призведе до заміщення ним функцій суду кримінальної юрисдикції і не може завдати шкоди інтересам кримінального провадження.

У порядку, визначеному КПК України, в умовах відсутності в цьому Кодексі спеціальних норм, які б регламентували прийняття окремого рішення про скасування арешту майна після закриття кримінальної провадження за правилами КПК України, підлягають застосуванню передбачені частиною першою статті 7, статтями 16, 24 цього Кодексу загальні засади кримінального провадження недоторканність права власності й забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій або бездіяльності, в тому числі, слідчого, прокурора.

Оскільки кримінальне провадження було закрито під час досудового розслідування, здійснення судового контролю дотримання прав і свобод людини на відповідній стадії процесу згідно з чинним кримінальним процесуальним законом належить до повноважень слідчого судді. Так як прямих заборон ініціювання перед слідчим суддею питання про скасування арешту майна у відповідній ситуації і прийняття ним такого рішення закон не встановлює, то питання про скасування арешту майна може бути вирішено слідчим суддею за клопотанням власника або іншого володільця майна в порядку, передбаченому статтею 174 КПК України.

У разі, якщо право власності особи порушене у кримінальному провадженні, така особа, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому КПК України.

Згідно зі статтею 174 КПК України інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження ? судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна,представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно частина 2 статті 174 КПК України.

Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації частина 3 статті 174 КПК України.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові частинна 4 статті 174 КПК України.

Зазначені вимоги співпадають зположеннями частини четвертої статті 21 КПК України, згідно з якою здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час його здійснення порушуються права і свободи людини, гарантовані Конституцією і міжнародними договорами України, та статті 13 Конвенції, яка передбачає право особи на ефективний засіб правового захисту на національному рівні від порушень прав і свобод, гарантованих цією Конвенцією.

Крім того, відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПК України передбачено право оскарження під час досудового провадження рішення, дії чи бездіяльності слідчого володільцем тимчасово вилученого майна іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Отже, у чинному КПК України2012 року законодавцем чітко врегульовано порядок вирішення питання про зняття арешту з майна.

Відсутня заборона у вчиненні процесуальних дій з розгляду питань, які мали бути вирішені, але залишилися не вирішеними на етапі досудового провадження, закриття чи розгляду справи. Тобто помилки і недоліки, допущені у кримінальному провадженні, повинні виправлятися за тими ж правилами, тобто за правилами КПК України.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №461/233/17-ц (провадження № 14-326цс18) та інших, та зазначила, щоу разі, якщо право власності особи порушене у кримінальному провадженні, така особа, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому КПК України;зняття арешту з майна, накладеного в рамках кримінального провадження, розглядається у встановленому кримінальним процесуальним законодавством порядку.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що висновок слідчого судді про закриття провадження з підстав, передбачених ч. 2 ст. 305 КПК України, є передчасним, а ухвала слідчого судді постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підлягає скасуванню.

З урахуванням того, що колегія суддів позбавлена можливості перевірити наявність чи відсутність підстав для задоволення клопотання адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах ТОВ «Реворк Про», в особі директора ОСОБА_9 про скасування арешту, оскільки питання, які порушуються у клопотанні, не були предметом розгляду слідчого судді суду першої інстанції, а суд апеляційної інстанції уповноважений здійснювати перевірку правильності застосування законодавства лише в частині прийнятого слідчим суддею рішення щодо закриття провадження, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана апелянтом ухвала є незаконною, а тому підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про призначення нового судового розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 174, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Поновити адвокату ОСОБА_8 , який діє в інтересах ТОВ «Реворк Про», строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 09 серпня 2019 року.

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах ТОВ «Реворк Про», задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 09 серпня 2019 року, якою закрито провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах ТОВ «Реворк Про», в особі директора ОСОБА_9 про скасування арешту, - скасувати та постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3