Постанова

від 19.09.2019 по справі 579/1887/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 579/1887/16-ц

провадження № 61-34073св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Алтинівська сільська рада Кролевецького району Сумської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Алтинівської сільської ради Кролевецького району Сумської області про визнання договору недійсним,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 12 квітня 2017 року у складі судді Моргуна О. В. та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 07 червня 2017 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Криворотенка В. І., Хвостика С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати недійсним договір від 10 вересня 2014 року про внесення змін до договору оренди землі від 25 січня 2014 року, укладеного між ним та Алтиніською сільською радою Кролевецького району Сумської області.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 31 серпня 2016 року йому надійшов лист від Алтинівської сільської ради з податковим повідомленням-рішенням від 03 червня 2016 року № 36266-000, прийнятим Конотопською ОДПІ ГУ ДФС (Кролевецьке відділення) про визначення йому податкового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб.

Оскільки він не укладав ніяких договорів оренди, він звернувся до відповідача за роз`ясненням. В ході ознайомлення з документами, наданими відповідачем, а саме договором оренди землі від 25 січня 2014 року, договором від 10 вересня 2014 року про внесення змін до Договору оренди землі та актами № № 1, 2 від 10 вересня 2014 року, йому стало відомо про факт їх укладення нібито ним.

З наданих відповідачем документів вбачається, що 25 січня 2014 року між Алтинівською сільською радою та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, в якому зазначено, що в оренду передається земельна ділянка, розташована в межах АДРЕСА_1 , загальною площею 0,4925 га - під господарськими будівлями і дворами. У вересні 2014 року в порушення Закону України Про оренду землі , в договір оренди від 25 січня 2014 року внесено зміни стосовно сторін - орендодавця та орендаря, а саме в преамбулі Договору орендаря ОСОБА_2 замінили на ОСОБА_1 , що було оформлено Договором про внесення змін від 10 вересня 2014 року і зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Вказуючи на те, що він не підписував спірний договір та в ньому зазначені не його паспортні дані, 10 вересня 2014 року він не мав наміру укладати будь-які договори з Алтинівською сільською радою відносно вказаної земельної ділянки, просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Кролевецький районний суд Сумської області рішенням від 12 квітня 2017 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивач звернувся з відповідною заявою про надання йому в оренду земельної ділянки, на якій розташовані придбані ним будівлі і споруди, договір про внесення змін до договору оренди землі, укладений його представником, який діяв в межах наданих йому повноважень, визначених довіреністю від 03 вересня 2014 року.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Апеляційний суд Сумської області ухвалою від 07 червня 2017 року рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 12 квітня 2017 року залишив

без змін.

Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що як підставу недійсності спірного правочину, позивач зазначав тільки ту обставину, що він його не підписував особисто, а тому не укладав. Суд першої інстанції правильно встановив, що договір про внесення змін до договору оренди землі було укладено та підписано представником позивача, який діяв в межах наданих йому позивачем повноважень, що посвідчуються довіреністю від 03 вересня 2014 року. Враховуючи встановлені обставини справи, а також межі заявлених вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 12 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 07 червня 2017 року, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (стаття 120 ЗК України).

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

У статті 7 Закону України Про оренду землі (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.

Таким чином, суди встановивши, що власником об`єкта нерухомості, який розташований на спірній земельній ділянці, є юридична особа, неправильно застосувавши норми матеріального права, а саме пункт 1 частини першої статті 203 ЦК України, дійшли помилкового висновку про відповідність договору від 10 вересня 2014 року вимогам ЦК України та іншим актам законодавства, в тому числі ЗК України.

Не відповідають обставинам справи і висновки судів щодо правомірності

підписання договору оренди землі представником ОСОБА_1 , що підтверджує наявність у останнього волевиявлення.

Позивач є керівником ТОВ Алтин , якому належить нерухоме майно по АДРЕСА_1 , і звернувся із заявою до сільської ради про надання права оренди вказаної земельної ділянки.

Довіреність від 03 вересня 2014 року видана ОСОБА_4 ОСОБА_1 , як фізичною особою, на представництво його інтересів.

Зміст довіреності свідчить про надання представнику права укладати договори оренди та вносити зміни і доповнення у вже укладені з ним договори, а не підписувати договори про внесення змін до договору оренди, який укладений з іншою особою.

Про договір від 10 вересня 2014 року, яким внесено зміни в договір від 25 січня 2014 року, укладений з іншою особою, він нічого не знав, орендну плату не вносив, оскаржив податкове повідомлення-рішення про сплату орендної плати до суду (справа № 818/31/17).

Суд першої інстанції не в повній мірі дослідив докази, не надав належну правову оцінку діям представника позивача на відповідність нормам чинного законодавства та не врахував норми матеріального права, які спростовують висновки суду.

Неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового.

Апеляційний суд допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права не усунув.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Кролевецького районного суду Сумської області.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

01 червня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.

Фактичні обставини справи встановлені судами

25 січня 2014 року між Алтинівською сільською радою в особі сільського голови Немеровця М.І. та фізичною особою - ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 5922680400:01:005:0138, для іншого сільськогосподарського призначення на підставі рішення 29 сесії 6 скликання Алтинівської сільської ради від 17 грудня 2013 року, яка знаходиться в межах АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 2 вказаного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,4925 га - під господарськими будівлями і дворами.

Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки, що надається в оренду від 25 січня 2014 року ОСОБА_2 отримав земельну ділянку в натурі, з кадастровим номером 5922680400:01:005:0138, в розмірі 0,4925 га.

На вказаній земельній ділянці розташований комплекс будівель і споруд, які належали на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04 червня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Кролевецького районного нотаріального округу Снідою Т. В. за реєстровим номером 2083. ОСОБА_2 як одноособовий засновник ТОВ Алтин вніс до статутного капіталу товариства належний йому комплекс будівель і споруд під номером АДРЕСА_1 .

27 березня 2014 року ТОВ Алтин видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно: комплекс будівель та споруд загальною площею 2336 кв. м, розташованих по АДРЕСА_1 .

20 травня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, за умовами якого продавець зобов`язується передати покупцеві належну йому на праві приватної власності частку у статутному капіталі ТОВ Алтин номінальною вартістю 50 000 грн, що складає 100 % статутного капіталу товариства. Договір посвідчено приватним нотаріусом Кролевецького районного нотаріального округу Снідою Т. В. та зареєстровано в реєстрі за № 797.

22 травня 2014 року Статут ТОВ Алтин зареєстровано в новій редакції, в якій зазначено учасником товариства ОСОБА_1 , частка якого складає 100 %, а також в якості його вкладу до Статутного капіталу товариства вказано об`єкт нерухомості: комплекс будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

15 липня 2014 року позивач ОСОБА_1 особисто звернувся до сільського голови Алтинівської сільської ради Кролевецького району Немировця М. І . із заявою про надання йому права оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,4925, кадастровий номер 5922680400:01:005:0138 в зв`язку з тим, що на території даної ділянки знаходяться придбані ним будівлі та споруди. Заява зареєстрована в журналі вхідної кореспонденції за № 14.

22 липня 2014 року Алтинівська сільська рада Кролевецького району Сумської області на 36 сесії 6 скликання прийняла рішення про внесення змін до договору оренди землі від 25 січня 2014 року, укладеного між Алтинівською сільською радою та ОСОБА_2 , замінивши орендаря ОСОБА_2 на ОСОБА_1 у зв`язку з укладенням договору купівлі-продажу комплексу споруд по АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_1 укласти з відповідачем додаткову угоду оренди землі, що знаходиться за вказаною адресою, площею 0,4925 га, кадастровий номер 5922680400:01:005:0138 з земель сільськогосподарського призначення Алтинівської сільської ради (землі не надані у власність чи користування) для іншого сільськогосподарського призначення та подати відповідні документи на державну реєстрацію права оренди земельної ділянки не пізніше ніж у тримісячний термін з дня прийняття цього рішення.

10 вересня 2014 року укладено договір про внесення змін до договору оренди землі від 25 січня 2014 року, згідно з яким сторона 1: Алтинівська сільська рада Кролевецького району Сумської області в особі сільського голови Немеровця М. І., сторона 2: ОСОБА_2 , сторона 3: ОСОБА_1 , уклали договір про внесення змін до тексту договору оренди землі від 25 січня 2014 року, а саме виклали Преамбулу Договору в наступній редакції: Алтинівська сільська рада Кролевецького району Сумської області з однієї сторони та ОСОБА_1 надалі разом Сторони , а окремо - Сторона , уклали цей Договір оренди землі 25 січня 2014 року (надалі за текстом - Договір), про наступне . Також внесено зміни в реквізити сторін. В якості орендаря вказаний ОСОБА_1 , вказані його паспортні дані, ідентифікаційний номер та місце проживання. Пунктом 2 Договору передбачено, що сторони за взаємною згодою вирішили, що всі права та обов`язки ОСОБА_2 , які передбачені Договором, в тому числі і ті, що стосуються всіх сплачених коштів, переходять в повному обсязі до ОСОБА_1 з дати реєстрації даного договору.

Згідно з актом № 2 прийому-передачі землі в оренду від 10 вересня 2014 року орендодавець Алтинівська сільська рада Кролевецького району Сумської області передала, а орендар ОСОБА_1 прийняв в оренду спірну земельну ділянку в натурі, з таким складом угідь: під господарськими будівлями і дворами 0,4925 га.

Оспорюваний договір про внесення змін до договору оренди підписав

ОСОБА_4 як представник позивача, який діяв на підставі довіреності від 03 вересня 2014 року, посвідченої приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ковалевським А. В., якою позивач уповноважив ОСОБА_8 та ОСОБА_4 діяти незалежно один від одного, бути представниками з усіх питань, що стосуються укладення, за ціною на умовах та на власний розсуд представників, реєстрації прав власності, а також реєстрації інших речових прав - договорів оренди земельних ділянок, незалежно від місця їхнього розташування та цільового призначення. Для чого їм надав право: складати, подавати та підписувати всі необхідні документи та заяви, що стосуються виконання цієї довіреності, також укладати від імені позивача та в його інтересах договори оренди будь-яких земельних ділянок, зміни і доповнення до зазначених договорів тощо. Довіреність видана терміном на три роки і зберігає чинність до третього вересня 2017 року.

Заяву про внесення змін до сторони договору оренди землі також подав ОСОБА_4 , що діяв на підставі вказаної довіреності.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статей 238-239 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Правочин, вчинений представником створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Встановивши, що договір про внесення змін до договору оренди землі було підписано представником позивача, який діяв в межах повноважень наданих йому позивачем довіреністю від 03 вересня 2014 року, позивач не довів вчинення оспорюваного правочину представником з перевищенням повноважень передбачених довіреністю та надавши відповідну правову оцінку наведеним доказам, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Ухвалюючи рішення у справі, суди правильно визначилися з характером спірних

правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, дійшовши правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Аргументи касаційної скарги щодо відсутності у представника позивача повноважень у внесенні змін до договорів оренди укладених не з позивачем, а з іншими особами, спростовуються змістом довіреності, яка не містить обмежень в укладенні такого виду договору як оспорюваний, а навпаки надає повіреним право укладати від імені довірителя та в його інтересах договори оренди будь-яких земельних ділянок, зміни і доповнення до зазначених договорів тощо. Крім того, про волевиявлення позивача в отриманні спірної земельної ділянки свідчить його власноруч підписана заява, в якій позивач просить відповідача надати право оренди на земельну ділянку площею 0, 4925 га кадастровий номер 5922680400:01:005:0138 у зв`язку з тим, що на її території знаходяться придбані ним будівлі та споруди.

Сільська рада не заперечує внести відповідні зміни до договору оренди земельної ділянки щодо сторони орендаря, оскільки право власності на господарські будівлі, які розташовані на земельній ділянці, переданій в оренду позивачу, зареєстровано за ТОВ Алтин , власником якого він є, однак позивач стосовно внесення таких змін до договору оренди земельної ділянки до них не звертався.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судами, а також пов`язуються з необхідністю встановлення обставин, які, на думку заявника, встановлені судом неповно і неправильно. Переоцінка доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі Руїз Торіха проти Іспанії ). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі Гірвісаарі проти Фінляндії ).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні

підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 12 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 07 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. П. Курило