Ухвала

від 13.09.2019 по справі 752/1151/19

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа 752/1151/19

провадження № 2-п/752/98/19

УХВАЛА

13.09.2019 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Шевчук М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю КБК Житло Буд про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30.05.2019 року у цивільній справі № 752/1151/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю КБК Житло Буд про захист прав споживачів та стягнення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебувала справа № 752/1151/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю КБК Житло Буд про захист прав споживачів та стягнення заборгованості за договором.

В червні 2019 року представник відповідача ТОВ КБК Житло Буд , не погоджуючись із заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києві від 30.05.2019 року у цивільній справі № 752/1151/19, яким позов було задоволено, звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення у вказаній справі та його скасування. В обґрунтування заяви зазначено, що представник відповідача не був присутній під час розгляду справи, оскільки, жодних повісток та процесуальних документів, зокрема, про відкриття провадження у справі, відповідач не отримував, а тому, ухваливши судове рішення без участі відповідача, суд позбавив його можливості надати докази, які спростовують доводи позивача. Крім того, відповідач був позбавлений можливості надати свої докази, які спростовують доводи сторони позивача, зокрема, відповідачем ставиться під сумнів дійсність і реальність укладених договорів між позивачем та ТОВ Секвойа Девелопмент , а тому обґрунтування позову є безпідставними та в його задоволенні слід відмовити. Посилаючись на наведені обставини, представник відповідача просив заочне рішення суду переглянути та його скасувати, призначивши справу для розгляду в загальному порядку.

Представник відповідача в судовому засіданні заяву підтримав та просив її задовольнити з викладених в ній підстав. Одночасно вказав, що уповноважені особи відповідача жодних документів від суду не отримували, а відтак відповідач не був належним чином повідомлений про перебування справи на розгляді в суді.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти скасування рішення суду, посилаючись зокрема на те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи та доводи, які викладені в заяві обґрунтувань позову не спростовують, а відтак відсутні підстави для скасування заочного рішення суду у справі.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, заяви, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 17.01.2019 року до Голосіївського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю КБК Житло Буд про захист прав споживачів та стягнення заборгованості за договором.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24.01.2019 року, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Копія ухвали суду та копія позовної заяви була направлена сторонам для відома (а.с.27, 28), та відповідачем була отримана - 05.04.2019 року, про що свідчить поштове повідомлення (а.с.33).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.04.2019 року, у справі закінчено підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду на 20.05.2019 року.

Зазначену ухвалу суду та повістку було направлено відповідачу у справі, та ці документи були отримані відповідачем 26.04.2019 року (а.с.37, 38).

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30.05.2019 року, позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю КБК Житло Буд про захист прав споживачів та стягнення заборгованості за договором, був задоволений. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю КБК Житло Буд на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 218083 (двісті вісімнадцять тисяч вісімдесят три) грн. 75 коп. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю КБК Житло Буд на користь держави судовий збір в сумі 2180 (дві тисячі сто вісімдесят) грн. 83 коп.

Копія судового рішення була направлена відповідачу у справі та отримана останнім 24.06.2019 року (а.с.48, 49).

З огляду на викладене, доводи заяви сторони відповідача про те, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи не заслуговують на увагу, оскільки повністю спростовуються наявними у справі матеріалами, які свідчать про отримання відповідачем документів, які надсилались судом.

Згідно зі ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно із положеннями ст. 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначені, зокрема, обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і не повідомлення їх суду, і докази про це посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох наведених умов.

Використання законодавцем в конструкції коментованої статті 288 ЦПК України сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення.

Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Частина 1 статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані не поважними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач був повідомлений про перебування справи в провадженні суду, відповідачу направлялись судові повістки та копії процесуальних документів у справі на адресу місце знаходження, яка також зазначена відповідачем і в заяві про перегляд заочного рішення. Більше того в матеріалах справи наявні поштові повідомлення, відповідно до яких листи були вручені та отримані представником відповідача.

Слід звернути увагу на те, що що сторона відповідача була повідомлена належним чином про розгляд справи, перебування справи в провадженні суду, та мала достатньо часу для направлення до суду відзив на позов або інших клопотань, передбачених ЦПК України. Жодних причин поважності ненадання суду, зокрема, відзиву на позов, стороною відповідача не наведено та судом не встановлено.

Крім того, дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, матеріали справи, суд приходить до висновку, що обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення є фактично не погодження з винесеним рішенням та є по суті обґрунтуванням апеляційної скарги, оскільки, жодних доказів, зокрема недійсності та нереальності договорів стороною відповідача до заяви не долучено, як і не долучено інших доказів безпідставності позовних вимог.

У відповідність до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на які надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Желтяков проти України від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі Брумареску проти Румунії (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін строк на оскарження рішення , що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; пункт 51 рішеннявід 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Крім того, слід зазначити про те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах Осман проти Сполученого королівства від 28.10.1998 та Круз проти Польщі від 19.06.2001.

В спірній по справі ситуації суд виходить з того, що стороною відповідача не дотримано процесуальних вимог цивільного законодавства, які б дозволяли суду дійти висновку про необхідність скасування ухваленого заочного рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач належним чином був повідомлений про відкриття провадження у справі та її розгляд, однак без поважних причин до суду не надіслав відзив на позов та не звернувся вчасно до суду з клопотаннями/відзивом, передбаченими ЦПК України, у зв`язку з чим у справі було ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог на підставі аналізу доказів, які знаходились в матеріалах справи.

Зазначені стороною відповідача обставини не можуть бути підставою для скасування заочного рішення, при фактичній відсутності сукупності підстав, які зазначені в частині першій ст. 288 Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що стороною відповідача не надано суду доказів причин поважності неявки в судові засідання, та посилань на наявність істотних доказів, які поза розумним сумнівом спростовують обґрунтування позову, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, а тому заява відповідача про перегляд заочного рішення та його скасування є необґрунтованою, безпідставною та недоведеною, в зв`язку з чим в її задоволенні слід відмовити.

Частиною 4 статті 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення .

Керуючись ст. ст. 284-288 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю КБК Житло Буд про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30.05.2019 року у цивільній справі № 752/1151/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю КБК Житло Буд про захист прав споживачів та стягнення заборгованості за договором, - відмовити.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до пункту 4 статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.П. Чередніченко