Постанова

від 03.09.2009 по справі 2а-3772/09/2670

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № < Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03.09.2009 р. 16 год. 18 хв. № 2а-3772/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шелест С.Б. при секретарі судового засідання Мельникова Л.В. вирішив адміністративну справу

за позовом Державна податкова інспекція у м.Алушті до Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАНД" про стягнення заборгованості за рахунок активів в розмірі 87229,34грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Державної податкової інспекції у м. Алушта до Товариства з обмеженою відповідальністю Ланд простягнення заборгованості за рахунок активів платника

Представники сторін : від позивачане з`явився. від відповідача Педенко С.В. -представник за довіреністю у судовому засіданні 03.09.2009р. відповідно до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ДПІ у м. Алушта звернулось до суду з позовом про стягнення за рахунок активів відповідача податкового боргу у розмірі 87 229, 34 грн.

25.05.09р. та 22.06.09р. від позивача надходили клопотання про розгляд справи без участі представника ДПІ у м. Алушта, які судом задоволені. У поданих клопотаннях позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Як вбачається із поданої позовної заяви, позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має податкову заборгованість по сплаті орендної плати за земельну ділянку комунальної власності відповідно до договору оренди, укладеного між відповідачем та Алуштинською міською радою від 28.07.05р. за період з жовтня 2008 року та станом на 18.03.09р., яка виникла внаслідок не сплати відповідачем самостійно задекларованих сум податкових зобов`язань.

Представник відповідача проти позову заперечував, мотивуючи тим, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08.08.08р. по справі №2-3577/2008р. за позовом гр. ОСОБА_1 до ТОВ Ланд`про стягнення боргу було затверджено мирову угоду, за якою ОСОБА_1 набув повний обсяг прав та обов`язків орендаря земельної ділянки на умовах Договору оренди від 28.07.05р., укладеного з Алуштинською міською радою АР Крим. Отже, представник відповідача вважає, що з моменту набрання вказаною ухвалою законної сили він не є орендарем земельної ділянки в м. Алушта, а, отже, не є суб`єктом плати за вказану земельну ділянку в розумінні Закону України Про плату за землю .

З посиланням на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у позові.

Дослідивши матеріали справи, суд

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Ланд`зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 31.10.03р. за №1 068 120 0000 000553 та внесено до ЄДРПОУ; 14.11.03р. відповідача взято на податковий облік у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва за №10155.

Як свідчать обставини справи, 28.07.05р. між відповідачем та Алуштинською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0, 9900 га, яка знаходиться у м. Алушті, Східна Набережна. Договір оренди укладено строком на 49 років, без права передавати орендовану земельну ділянку в суборенду (п.20 договору).

Відповідно до вказаного договору, акта приймання-передачі земельної ділянки від 20.08.05р. відповідач став платником орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідачем було подано до ДПІ у м. Алушта податкові декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності вх. №183 від 22.01.08р. із визначенням суми податкового зобов`язання -16 931, 16 грн., яка належить до сплати щомісяця протягом 2008 року та №2495 від 02.02.09р. із зазначенням суми податкового зобов`язання -19 504, 69 грн., яка належить до сплати протягом 2009 року. Починаючи з жовтня 2008 року позивач перестав сплачувати самостійно визначені податкові зобов`язання, внаслідок чого станом на 18.03.09р. виникла заборгованість в сумі 87 229, 34 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами /надалі Закон № 2181-III/ податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації; зазначене податкове зобов`язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Як свідчать обставини справи та не заперечується відповідачем уточнюючий розрахунок ним поданий не був.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3. ст. 5 Закону 2181-III визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до ч.1 Закону України Про плату за землю`від 03.07.1992 року2535-XII ( у редакції Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV), платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

В силу ст.17 цього ж Закону, податкове зобов`язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Доказів сплати задекларованих сум податкового зобов`язання по орендній платі у встановлені граничні строки суду не подано.

Відповідно до п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-III, узгоджена сума податкового зобов`язання, несплачена платником податків у визначений цією статтею строк, визначається сумою податкового боргу.

Податковим боргом в розумінні п. п. 1.3 ст.1 Закону, є податкове зобов`язання ( з урахуванням штрафних санкцій ), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному або судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов`язання.

Отже, станом на 18.03.09р. за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 87 229, 34 грн., що виник внаслідок несплати до бюджету платежів, що є узгодженою сумою податкового зобов`язання.

Відповідно до пп. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону № 2181-III , ДПІ у м. Алушта відповідачу було винесено першу податкову вимогу № 1/473 від 03.11.08р. на суму боргу 16 931, 16 грн., а відповідно до п. 6.2.3 п.6.2 ст.6 Закону № 2181-ІІІ ДПІ у м. Алушта виставлено другу податкову вимогу № 2/541 від 25.12.08р. на суму 33 862, 32 грн., які не були вручені товариству в зв`язку з його незнаходженням за юридичною адресою відповідно до довідки пошти та актів ДПІ у м. Алушта. В зв`язку з цим податкові вимоги були розміщені на дошці оголошень.

Вказана у податкових вимогах сума податкового боргу відповідачем не погашена.

Відповідно до п.п.3.1.1 ст.3 Закону № 2181-III, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. Активами платника податків в розумінні п.п.1.7 ст.1 вказаного закону є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній особі за правом власності або повного господарського відання.

За наведених обставин та правових норм, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача щодо того, що за ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08.09.08р., якою затверджено мирову угоду між гр. ОСОБА_1 та ТОВ Ланд`та передано права користування вказаною земельною ділянкою від відповідача до гр. ОСОБА_1 , а отже останній зобов`язаний сплачувати до бюджету орендні платежі не заслуговують на увагу та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. ст.142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (ст.12 Земельного Кодексу України).

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 7 ст. 93 ЗК України).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 ЗК України.)

Відповідно до ч.1-3 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до 5 ст.126 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону. А в силу ст.125 цього ж Кодексу, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За наведених правових норм, ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 08.08.09р., за якою, в рахунок погашення боргів відповідача перед іншою особою, судом передано останній право користування земельною ділянкою, без відома та рішення землевласника, а також без відома землевласника внесено зміни до договору оренди землі від 28.07.05р., не може бути правовою підставою для висновку про припинення відповідачем прав та обов`язків орендаря . Чинне законодавство України не наділяє суд чи орендаря повноваженнями надання у користування земельних ділянок із земель комунальної власності.

Підстави припинення договору оренди землі врегульовані ст. 31 Закону України від 06.10.1998 року161-XIV, серед яких відсутня така підстава, як припинення договору шляхом передання судом права оренди за діючим договором оренди іншій особі, без відома та згоди землевласника.

Не містить законодавство України і положень щодо внесення в судовому порядку змін до договору без відома сторони договору та без врегулювання таких змін із стороною договору. Так, відповідно до ч.ч.1,4 ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Посилання відповідача на ст. 178 ЦК України , відповідно до якої об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи, - не заслуговують на увагу, так як норми земельного законодавства, які є спеціальними в земельних правовідносинах, мають пріоритет над загальними нормами цивільного законодавства.

З огляду на викладене , у суду відсутні підстави вважати, що ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 08.09.08р. є належним доказом переходу права користування земельною ділянкою від відповідача до іншої особи.

За наведених обставин та враховуючи те, що податкові зобов`язання позивача з орендної плати за земельну ділянку комунальної власності , зазначені у поданих ним податкових деклараціях, самостійно узгоджені позивачем -платником орендної плати; доказів погашення податкового боргу у сумі позову суду не подані, доводи про наявність такого боргу відповідачем не спростовані, а також те, що податковим органом дотримано процедуру вжиття заходів для стягнення податкового боргу, визначену Законом України № 2181-ІП, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, отже позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 124 Конституції України, Законом України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами , ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва

П О С Т А Н О В И В :

задовольнити адміністративний позов.

Стягнути за рахунок активів Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАНД (03127, м. Київ, пр-т 40- річчя Жовтня, 100/2, код ЄДРПОУ 32658073) податкову заборгованість за платежами до бюджету у розмірі 87 229 (вісімдесят сім тисяч двісті двадцять дев`ять) грн. 34 коп. на р/р 3321682700007 в місцевий бюджет м. Алушти, код платежу 13050200, ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ОКПО: 34740913.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шелест С.Б.

Постанова складена в повному обсязі: 08.09.09р.