Постанова

від 05.08.2009 по справі 15/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № < Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05.08.2009 р. 15:32 № 15/24

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., суддів Качура І.А., Васильченко І.П. при секретарі Бистрик О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за участю:

представника позивачів - ОСОБА_1

представників відповідачів -Індутної К.В., Опанасенка В.В.

за позовомОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_48 , ОСОБА_75 доДержавної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України проскасування спільного Наказу ДПА України та МВС України № 602/1226 від 19.10.2004 р., На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 5 серпня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст. 167 КАС України.

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду із вимогами до Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасувати спільний наказ Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України № 602/1226 від 19.10.2004 року Про затвердження Порядку внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов`язкових платежів`та визнання незаконними дії Міністерства юстиції України в частині здійснення державної реєстрації зазначеного спільного наказу.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що вказаний спільний наказ обмежує права позивачів як громадян, які відповідно до чинного закону відмовились від ідентифікаційного номеру, а саме: оскаржуваний Наказ не передбачає вилучення інформації про позивачів із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів та не забезпечує проведення обліку позивачів за раніше встановленою формою обліку платників податків та інших обов`язкових платежів по прізвищу, імені та по батькові, позивачі також посилаються на порушення Міністерством юстиції України при здійсненні державної реєстрації спірного наказу норм встановлених Указом Президента України від 03.10.1992 №493 Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади`та Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731 Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади .

У судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримав у повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

На виконання вимог ст. 171 КАС України відповідачем опубліковане оголошення щодо відкриття провадження у справі про оскарження нормативно-правового акта (надруковано Офіційний вісник України № 19 від 23.03.2009 р.).

Представник Міністерства юстиції України заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов. При цьому, представник Міністерства юстиції України зазначив, що оскаржуваний Наказ виданий в межах компетенції Державної податкової адміністрації та Міністерства внутрішніх справ, відповідає чинному законодавству при цьому спірний Наказ неодноразово оскаржувався в порядку адміністративного судочинства проте вже набрали законної сили рішення судів якими встановлено його відповідність чинному законодавству, а тому просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Представник Державної податкової адміністрації України заперечив проти задоволення позовних вимог та подав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що право позивачів здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера встановлено Законом, а спірним Наказом визначено механізм (процедуру) внесення відмітки про наявність права здійснювати будь які платежі без ідентифікаційного номеру до паспорту фізичної особи, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це орган державної податкової служби, при цьому реєстрація даних, які подає фізична особа до органу податкової служби та номер, що стоїть на штампі до Державного реєстру не вноситься, а тому вважає позовні вимоги позивачів безпідставним та такими, що задоволенню не підлягають.

Міністерство внутрішніх справ України в судові засідання явку свого представника не забезпечило, хоча про час і місце судового розгляду було повідомлене належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення кореспонденції, які повернулись на адресу суду.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Законом України від 16.07.99 № 1003 були внесені зміни до Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших платежів". Відповідно до доповненої ч. 2 ст. 1 цього Закону для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов`язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Положення даної статті Закону втілюються в дію пп. 1.4 наказу Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України N 602/1226 від 19.10.2004 року "Про затвердження Порядку внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов`язкових платежів", згідно якого особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера, у разі відсутності в неї ідентифікаційного номера повідомляє у формі заяви орган державної податкової служби за своїм місцем реєстрації. В той час як є ще процедура відмови від ідентифікаційного номера, у разі його наявності, яка не є тотожною процедурі відмови від прийняття.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі посилались на те, що облік осіб які відмовились від ідентифікаційного номера податковими органами здійснюється за номером та серією паспорта в порушення Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів", проте суд вважає ці посилання безпідставними оскільки, прямо такий порядок Законом не закріплений.

Відповідно до пункту 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 N 731, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практиці Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Згідно пункту 6 Положення, державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції.

Враховуючи зазначене, а також пункт 7 Положення, для узгодження нормативно-правового акта із заінтересованими органами цей документ повинен носити міжвідомчий характер, тобто бути обов`язковим для інших міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт, зокрема містити положення, норми та доручення, що поширюються на інші органи.

Пунктом 13 Положення визначено, що у державній реєстрації відмовляється, якщо нормативно-правовий акт: а) не відповідає Конституції України; б) видано з порушенням чинного законодавства та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відповідно до практики Європейського суду з прав людини, в) не узгоджено із заінтересованими органами; г) викладено з порушенням правил правопису; д) не узгоджується з дорученням, даним органу, що видав акт.

Підстав, зазначених у статті 13 Положення, під час перевірки в порядку визначеному законодавством, Міністерством юстиції виявлено не було про що свідчить висновок Міністерства юстиції України від 20.10.2004 р. копію якого долучено до матеріалів справи.

За таких обставин доводи позивачів про те, що реєстрація спірного наказу була проведена Міністерством юстиції України з порушенням встановлених законодавством норм є безпідставні.

Крім того, згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 14.05.2007 р. № 2-а-282/2007 та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10.07.2008 р. по справі № 22-а-1997/08, які набрали законної сили, щодо оскарження спірного Наказу, який є предметом розгляду справи № 15/24 встановлено, що Порядок унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи -платника податків та інших обов`язкових платежів, затверджений оскаржуваним Наказом не порушує права і свободи громадян, закріплених Конституцією та законами України, та не створює перешкод у їх реалізації.

Принцип обов`язковості судових рішень визначений статтею 129 Конституції України та статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із частиною 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 11, 69-71, 158-163, 167 та 171 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -14.08.2009 року.

Головуючий суддя А.С. Мазур

Судді І.А. Качур

І.П. Васильченко