Постанова

від 07.10.2009 по справі 2а-6331/09/2670

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07.10.2009 р. № 2а-6331/09/2670

12:40

За позовомЗакритого акціонерного товариства НФСК Добробут доДержавної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001982380/0 від 29.12.2008

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Гончаров В.В.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва з вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001982380/0 від 29.12.2008.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням положень Закону України Про плату за землю`та Земельного кодексу України, оскільки позивач не є власником земельної ділянки.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки оскаржуване рішення є обґрунтованим та прийнятим в зв`язку з порушенням позивачем норм Закону України Про плату за землю .

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

ЗАТ НФСК "Добробут" за договором купівлі-продажу від 30.11.2004 придбало частину нежилого будинку, що знаходиться за адресою вулиця П. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5 , літера «А» , місто Київ (далі - Договір). Вчинений відповідний реєстраційний напис від 13.04.2005 Київським міським бюро технічної інвентаризації.

У відповідності до положень статті 120 Земельного кодексу України (№ 2768-III від 25.10.2001) в редакції закону до 27.04.2007, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Редакція зазначеної статті після 27.04.2007 набула законної сили з дня її опублікування 20.06.2007 (Урядовий кур`єр, 2007, 06, 20.06.2007 N 108; згідно закону про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Цивільного кодексу України). Згідно нової редакції законом встановлено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Таким чином, суд, не приймає покликання відповідача про можливість застосування до правовідносин з приводу переходу права власності на земельну ділянку положення статті 377 Цивільного кодексу України з огляду на те, що до 20.06.2007 зазначені правовідносини буди врегульовані інакше нормами спеціального закону -Земельного кодексу України. У відповідності до положень статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а, отже є спеціальним законом у сфері земельних відносин, зокрема, щодо питань переходу права власності (користування) на земельну ділянку при переході права власності на житловий будинок, будівлю або споруду. При наявності двох законів, які мають різне регулювання одно й того ж питання застосовується нормативно-правовий акт, який прийнято пізніше, проте, якщо є спеціальний закон, то використовуються норми спеціального закону, не дивлячись на час його прийняття.

У відповідності до положень договору, останнім будь-яких питань з приводу переходу права власності на земельну ділянку у відповідності до вимог статті 120 Земельного кодексу України в редакції закону до 27.04.2007 сторонами не врегульовано. Договір оренди земельної ділянки відсутній.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, до 20.06.2007 немає жодних юридичних підстав вважати набутим позивачем права власності чи користування земельною ділянкою під будинком у відповідності до положень статті 120 Земельного кодексу України в редакції закону до 27.04.2007.

Таким чином, нарахування податкового зобов`язання з плати за землю і штрафних санкцій до 20.06.2007 є безпідставним та необґрунтованим, а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в цій частині

Проте, зі зміною редакції статті 120 Земельного кодексу України, яка набула чинності з 20.06.2007 -з дня свого опублікування позивач в силу закону набув право власності (користування) на земельну ділянку. Адже, стаття 120 Земельного кодексу України визначає, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

При цьому, суд не приймає покликання позивача на необхідність отримання свідоцтва про право власності чи користування земельною ділянкою. Адже, підставою для набуття права власності/користування земельною ділянкою є договір купівлі-продажу нерухомості (будівлі повністю або в частині) і норма закону (ст.120 Земельного кодексу України в редакції після 27.04.2007). Підстав та необхідності отримання зазначених свідоцтв для оформлення права власності (чи користування) законом не встановлена.

У відповідності до положень статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, з 20.06.2007 в силу положень нової редакції статті 120 Земельного кодексу України, Договору купівлі продажу частини нежилого будинку позивач, де-юре, набув право власності на земельну ділянку й, відповідно, зобов`язання з плати за землю.

У відповідності до положень статті 2 Закону України "Про плату за землю" (№ 2535-XII від 03.07.1992; далі -Закон про плату за землю) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

У відповідності до статті 15 Закону про плату за землю власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Як встановлено в судовому засіданні з пояснень представників сторін позивач розрахунків по земельному податку до податкової служби не подавав податок за землю не сплачував, в тому числі і по зобов`язаннях з плати за землю нарахованих з 20.06.2007.

В силу абзацу "а)" пп..4.2.2. п.4.2. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (№2181-III від 21.12.2000) контролюючим органом на підставі відомостей державного земельного кадастру та грошової оцінки землі було самостійно визначено суму податкового зобов`язання позивача.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог щодо нарахованих податкових зобов`язань з плати за землю та штрафних санкцій починаючи з 20.06.2007, а тому вони задоволенню не підлягають.

У відповідності до положень статті 19 Конституції України (254к/96-ВР 28.06.1996) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва № 0001982380/0 від 29.12.2008 в частині нарахувань основного податкового зобов`язання з плати за землю та штрафних санкцій здійснених до 20.06.2007.

Відшкодувати Закритому акціонерному товариству НФСК "Добробут" (код ЄДРПОУ 31093336, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, б.10/5-А) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1,70 грн. за рахунок Державного бюджету України.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.В. Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -16.10.2009.