Постанова

від 18.09.2019 по справі 188/1757/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5812/19 Справа № 188/1757/18 Суддя у 1-й інстанції - Бурда П. О. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Лященко С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Славутич про стягнення матеріальної шкоди та збитків у вигляді упущеної вигоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

04 грудня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до СФГ Славутич про стягнення матеріальної шкоди та збитків у вигляді упущеної вигоди. Просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду за 2017-2018 роки у розмірі 25400,00 грн. та збитки у вигляді упущеної вигоди за 2017-2018 роки внаслідок невикористання земельної ділянки площею 4,322 га у розмірі 130082,05 грн. та судові витрати (а.с.3-6).

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2019 року у позові ОСОБА_1 до СФГ Славутич про стягнення матеріальної шкоди та збитків у вигляді упущеної вигоди - відмовлено (а.с.89-93).

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою. Просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вважає, що нею надано належні докази, які підтверджують протиправну поведінку відповідача. Вказує, що судом першої інстанції не досліджені надані докази, які підтверджують завдану їй матеріальну шкоду та їм не надано належної правової оцінки. Крім того, зазначає, що нею особисто зроблено розрахунок щодо розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки Петропавлівська районна Державної адміністрації Дніпропетровської області ухилилась від виконання вимог щодо визначення розміру збитків (упущеної вигоди), тому вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що вказаний розрахунок не є належним доказом.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 4,322 га, цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП № 053836, виданим 20.12.2001 року Петрівською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області (а.с. 8).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 71039285 від 21.10.2016 року, власником земельної ділянки площею 4.322 га кадастровий № 1223883700:03:001:0365 є позивач ОСОБА_1 (а.с. 11).

Актом обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1223883700:03:001:0365 від 04.10.2017 року встановлено, що на території Петрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області (схеми розташування земельної ділянки) під`їзд до цієї земельної ділянки № НОМЕР_1 присутній, але при обстеженні поля на місцевості під`їзду до цієї земельної ділянки не виявлено, на даний момент все розорано. Сумісні ділянки цього поля орендуються С(Ф)Г Славутич (а.с.12).

У акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Васильківському, Межівському, Петропавлівському, Покровському районах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Михайлова В.О. № 496-ДК/739/АП/09/01/-18 від 07.09.2018 року зазначено, що за результатами обстеження прилеглої території встановлено, що частину земельної ділянки держаної форми власності, яка не надана у власність, користування (оренду) площею 1,8 га використовує С(Ф)Г Славутич для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (на час проведення перевірки засіяна соняшником) за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо неї (а.с. 13).

З акту поновлення меж земельної ділянки Петрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області від 17.03.2017 року, складеного спеціалістом ПП Гео-сервіс ОСОБА_2 , видно, що між земельними ділянками, де знаходиться і земельна ділянка позивача, є не позначений проміжок (смуга), також видно, що земельна ділянка площею 1,8 га на карті не позначена (а.с. 14).

З листа голови Петропавлівської районної Державної адміністрації Дніпропетровської області за вих. № 1848/0/349-18 від 12.10.2018 року встановлено, що позивачу рекомендовано надати до адміністрації для визначення розміру неодержаних доходів, у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельної ділянки, відповідний пакет документів (а.с. 15). Позивач відповідний пакет документів Петропавлівській районній державній адміністрації Дніпропетровської області не надав.

З листа відділу у Петропавлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та доданого викопіювання з картографічних матеріалів вбачається, що згідно наявних у місцевому фонді документації із землеустрою картографічних матеріалів до Науково-технічної документації по оновленню планово-картографічних матеріалів колгоспу імені Кірова Петропавлівського району Дніпропетровської області, розроблених Дніпропетровським філіалом інституту землеустрою в 1994 році, до земельних ділянок (паїв) № 366, 367, 368, 369 господарська польова дорога не передбачена (а.с. 50).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності належними і допустимими доказами, судом не встановлено достовірних даних про понесення позивачем матеріальної шкоди та упущеної вигоди та позивачем не доведено, що відповідач вчиняє перешкоди у користуванні йому власною земельною ділянкою.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як вбачається зі ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частиною 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті не отримані доходи, які б могли бути реально отримані власником ділянки якби йому не чинилися перешкоди.

З ч.3, 4 ст. 623 ЦК України вбачається, що збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до п. 7, 12 Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ № 7 від 16 квітня 2004 року, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК). У випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до ст.211, 212 ЗК, ст. 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли.

Відповідно до ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов`язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно ч. 1, 3 ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють, зокрема, юридичні особи, які використовують земельні ділянки. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а тому саме ним визначається розмір збитків власникам землі та землекористувачам.

Так, у відповідності до п. 1 вказаного Порядку власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

На підтвердження розміру матеріальної шкоди та упущеної вигоди позивачем надано розрахунки, які здійснений на підставі видаткової накладної № 33 від 06.04.2017 року, накладної № 102 від 23.04.2018 року, накладної № 153 від 16.05.2018 року та листа головного управління статистики у Дніпропетровській області № 16-21/178ПІ від 02.11.2018 року про надання статистичної інформації (а.с. 16-19).

Колегія суддів також вважає, що позивачем не надано доказів завдання йому майнової шкоди, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач стверджує, що нею було закуплено посівний матеріал та добрива, згідно з видатковими накладними: № 33 від 06.04.2017 року на суму 9500 грн., № 102 від 23.04.2018 року на суму 9900 грн., № 153 від 16.05.2018 року на суму 6600 грн. Однак, надані до суду видаткові накладні не свідчать про купівлю вказаного в них товару позивачем, оскільки за вказаними видатковими накладними безпосереднім покупцем товару є ОСОБА_3 Відмітки у вказаних документах про те, що покупець діє від імені позивача на підставі довіреності відсутні та доказів того, що товар за вказаними накладними було отримано покупцем, не надано, оскільки підпис покупця про отримання товару відсутній.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що Петропавлівська районна Державна адміністрація Дніпропетровської області ухилилась від виконання вимог вищезазначеної постанови щодо визначення розміру збитків (упущеної вигоди), у зв`язку з чим позивачкою самостійно було розраховано розмір упущеної вигоди, колегією суддів сприймається критично.

Колегія суддів зазначає, що наданий позивачем розрахунок щодо визначення розміру збитків (упущеної вигоди) суперечить Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року.

Відповідно до п. 2 вказаного порядку розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

З листа голови Петропавлівської районної Державної адміністрації Дніпропетровської області за вих. № 1848/0/349-18 від 12.10.2018 встановлено, що позивачу рекомендовано надати до адміністрації для визначення розміру неодержаних доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельної ділянки відповідний пакет документів. Однак, позивач відповідний пакет документів Петропавлівській районній державній адміністрації Дніпропетровської області не надав.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

В якості належних та допустимих доказів упущеної вигоди надаються докази, які свідчать про реальні наміри власника обробити свою ділянку - проведення закупівлі посівного матеріалу, укладення договорів на обробіток ділянки для висадження закупного посівного матеріалу або наявність у власника техніки для самостійного обробітку своєї земельної ділянки та інші аналогічні дії власника, які свідчать про підготовку до самостійного використання ділянки.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів покладає на позивача обов`язок довести. Що ці доходи не є абстрактними, а реально були б ним отримані в разі використання земельної ділянки. Позивач має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Наявність лише теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку не є підставою для його стягнення.

Позивачем не надано доказів про намір його власного використання землі під певні сільськогосподарські культури, зокрема під посів соняшника, по якій зроблено розрахунок збитків.

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з елементів цивільна відповідальність не настає.

Однак, всупереч вищевикладеного, позивач не довів, що відповідач вчиняє перешкоди у користуванні йому власною земельною ділянкою.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Випадки для звільнення від доказування, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Судді: