Постанова

від 19.09.2019 по справі 722/893/19

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року м. Чернівці

Справа №722/893/19

Чернівецький апеляційний суд у складі суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Владичана А.І.

суддів: Височанської Н.К., Лисака І.Н.

секретар Скрипка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , комунального підприємства Сокирянської районної ради Телерадіоорганізація Сокиряни про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 05 серпня 2019 року (головуючий у 1-й інстанції Телешман О.В.),

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , комунального підприємства Сокирянської районної ради Телерадіоорганізація Сокиряни про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 22 липня 2019 року позовну заяву залишено без руху з підстав невідповідності вимогам статті 175 ЦПК України, частин 4, 5 статті 177 ЦПК України.

Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 05 серпня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною і повернуто позивачу.

На вказану ухвалу ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Посилається на порушення судом норм процесуального права.

Доводи скарги обґрунтовує тим, що на виконання ухвали про залишення позову без руху позивачем було подано позовну заяву в новій редакції та квитанцію про сплату судового збору на рахунок Сокирянського УК, а не

---

Провадження 22ц/822/909/19 Категорія 41

Кельменецького УК за місцем розгляду справи. Вказує, що сплата судового збору не за місцем розгляду справи є підставою для залишення заяви без руху з одночасним поверненням коштів, помилково зарахованих до державного бюджету.

Також зазначає, що в позовній заяві наведені докази на підтвердження наявності вини відповідачів у поширенні неправдивої інформації відносно позивача, право позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями, презюмується.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції керувався положеннями частини третьої статті 185 ЦПК України та виходив з того, що у наданий судом строк недоліки позовної заяви позивачем усунуто не було.

Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом установлено, що ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 22 липня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки в ній не зазначено та до позову не додано відомості щодо місця проживання чи перебування відповідача ОСОБА_3 , ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача - комунального підприємства Сокирянської районної ради Телерадіоорганізація Сокиряни , реєстраційний номер облікової картки платника податків для відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 або номер і серію паспорта, відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти позивача та відповідачів, ціну позову, докази, які підтверджують ту обставину, що позивач з 2002 року перебував на посаді міського голови міста Сокиряни й з 25 жовтня 2015 року очолює Сокирянську міську об`єднану територіальну громаду, докази, які підтверджують обставини, що позивачу внаслідок протиправних дій відповідачів спричинено моральну шкоду, докази на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_3 є директором комунального підприємства Сокирянської районної ради Телерадіоорганізація Сокиряни , не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Крім того, до позовної заяви не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому розмірі.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем на виконання вимог ухвали Кельменецького районного суду Чернівецької області від 22 липня 2019 року подано позовну заяву в новій редакції з копіями для сторін та квитанцію про сплату судового збору на суму, вказану судом.

У новій редакції позовної заяви ОСОБА_1 відповідно до вимог частини третьої статті 175 ЦПК України зазначено вулицю та номер будинку місця проживання відповідача ОСОБА_3 , ідентифікаційний код відповідача комунального підприємства Сокирянської районної ради Телерадіоорганізація Сокиряни , вказано номери мобільного зв`язку, електронну адресу відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зазначено, що відомості про інші засоби зв`язку відсутні, вказано ціну позову - 10000 грн.

Позивачем на виконання вимог ухвали не надано реєстраційний номер облікової картки платника податків для відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 або номер і серію паспорта.

Колегія суддів звертає увагу, що зазначені дані є конфіденційною інформацією та можуть бути невідомі позивачу, про що зазначено у пункті 2 частини 3 статті 175 ЦПК України.

Порядком надання судам загальної юрисдикції інформації про реєстраційні номери облікових карток платників податків боржників і стягувачів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України та Державної податкової служби України від 26.02.2013 № 30/44, передбачено надання Міндоходів судам загальної юрисдикції інформації про реєстраційні номери облікових карток платників податків, зареєстрованих у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції послався також на невиконання позивачем положень частини першої статті 9 Закону України Про судовий збір , відповідно до якої судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, оскільки необхідну суму судового збору він сплатив на рахунок Сокирянського УК/Сокирянський район, тоді як справа розглядається в Кельменецькому районі.

Постановою Пленуму ВССУ від 17 жовтня 2014 року №10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах в пункті 5 роз`яснено, що якщо судовий збір сплачено не за місцем розгляду справи, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без руху та пропонує сплатити судовий збір до бюджету за місцем розгляду справи і одночасно цією ж ухвалою відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182, вирішує питання про повернення помилково сплаченого судового збору.

Проте суд на зазначене уваги не звернув та не надав позивачу можливість сплатити судовий збір за місцем розгляду справи.

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Колегія суддів вважає, що повернення позовної заяви в даному випадку суперечить завданню цивільного судочинства й не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України у низці рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене (пункти 1,2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Крім цього, в рішеннях Європейського Суду з прав людини закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті справи.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення пункту 1 статті 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, суд виходить з принципу недопустимості обмеження права громадян на звернення до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Зокрема у рішенні від 04 червня 1995 року у справі Беллет проти Франції (Bellet v. France) суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права .

Європейський суд зазначає, що положення пункту 1 статті 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства п.36) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача та позивачем не додано доказів, які підтверджують обставини, що позивач з 2002 року перебував на посаді міського голови міста Сокиряни й з 25 жовтня 2015 року очолює Сокирянську міську об`єднань територіальну громаду, докази на підтвердження спричинення внаслідок протиправних дій відповідачів моральної шкоди, доказів того, що відповідач ОСОБА_3 є директором комунального підприємства Сокирянської районної ради Телерадіоорганізація Сокиряни .

Колегія суддів не погоджується з даними висновками суду першої інстанції, вважає їх передчасним, оскільки на стадії підготовчого засідання позивач та його представник мають можливість подавати ці та інші докази.

Так, статтею 189 ЦПК України визначено, що завданням підготовчого провадження, є зокрема, остаточне визначення предмету спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, вчинення дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Згідно частини другої статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема, може роз`яснити учасникам справи, які обставини входять до предмету доказування, які докази можуть бути подані тим чи іншим учасником справи, з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання.

Отже, зазначені норми процесуального права визначають, що всі питання, які виникають щодо процедури проведення судового засідання, в тому числі щодо з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, можуть бути вирішенні в підготовчому судовому засіданні.

Відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України позивач розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Із позовної заяви вбачається, що позивач зазначив зміст своїх позовних вимог, докази, якими вони підтверджується, та виклав обставини справи, як вважав за потрібне, що відповідає вимогам статті 175 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що позовна заява не може бути визнана неподаною та повернута позивачу з підстав не надання ним доказів. Питання про доведеність порушеного права чи інтересів вирішується за результатами розгляду справи по суті.

Висновок суду про невиконання позивачем вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху є помилковим та спростовується матеріалами справи.

Неподання доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, не є підставою для повернення позовної заяви, що розцінюється позивачем як відмова у доступі до правосуддя та неможливості захистити права та інтереси позивача за заявленим ним позовом.

За таких обставин, судом першої інстанції неправильно застосовано правила частини першої статті 185 ЦПК України в даній справі.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на наведене, ухвала Кельменецького районного суду Чернівецької області від 05 серпня 2019 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 05 серпня 2019 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 вересня 2019 року.

Головуючий А.І. Владичан

Судді: Н.К. Височанська

І.Н. Лисак