Рішення

від 17.09.2019 по справі 904/1705/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2019м. ДніпроСправа № 904/1705/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Єпік А.М.

за позовом Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія КСК", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Жилсервіс-2" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у розмірі 58 641,61 грн. за договором № 2 від 03.03.2014 року про встановлення сервітуту.

Представники:

від позивача: Зайцева А.О., довіреність № б/н від 10.10.2018 року, представник;

від відповідача: Братцева Н.С., ордер ДП № 1874/000028 від 29.09.2019 року, адвокат;

від третьої особи: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія КСК" заборгованість та штрафні санкції у розмірі 58 641,61 грн. за договором № 2 від 03.03.2014 року про встановлення сервітуту.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 2 від 03.03.2014 року про встановлення сервітуту, а саме відповідачем не здійснено оплату за користування майном, яке знаходиться на балансі комунального підприємства.

Розглянувши поданий позов, суд зазначає наступне.

Згідно приписів частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до частин 3-4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

За змістом приписів частин 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно положень ч.1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Виходячи із вказаних вище положень Господарського процесуального кодексу України та беручи до уваги ціну позову (58 641,61 грн.), яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто поданий позов відноситься до малозначних справ, а також незначну складність характеру спірних правовідносин та обсяг необхідних доказів, що не потребує проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, та запропоновано учасникам справи подати до суду: позивачу у строк до 05.06.2019 року: відповідь на відзив на позовну заяву за правилами, встановленими частинами третьою - шостою статті 165 Господарського процесуального кодексу України (копію відповіді на відзив направити на адресу відповідача, докази надсилання надати до суду); відповідачу у строк до 28.05.2019 року: відзив на позовну заяву за правилами статті 165 Господарського процесуального кодексу України (копію відзиву направити на адресу позивача, докази надсилання надати до суду); заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження (за наявності); заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень за правилами, встановленими частинами третьою - шостою статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач та відповідач не надали витребувані судом документи, суд вважає за необхідне перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/1705/19 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання, у зв`язку зі складністю цього спору, необхідністю визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та встановлення відповідних доказів.

Відповідно до ч. 6 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2019 року здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 02.07.2019 року о 10:20 год.

25.06.2019 року від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву вих. № б/н від 25.06.2019 року, в якому позовні вимоги не визнає та просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У підготовчому судовому засіданні 02.07.2019 року оголошено перерву до 08.07.2019 року о 11:00 год.

08.07.2019 року від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № б/н від 08.07.2019 року про продовження строку на подання відповіді на відзив.

08.07.2019 року від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № б/н від 08.07.2019 року про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Жилсервіс-2" Дніпровської міської ради (49040, м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, 68, код ЄДРПОУ 32350310).

Відповідно до п.1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Враховуючи вищевикладене та дослідивши матеріали справи, суд вбачає підстави для задоволення клопотання відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Жилсервіс-2" Дніпровської міської ради (49040, м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, 68, код ЄДРПОУ 32350310) та задоволення клопотання позивача про продовження строку на подання відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2019 року залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Жилсервіс-2" Дніпровської міської ради (49040, м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, 68, код ЄДРПОУ 32350310) та розгляд справи відкладено у підготовче судове засідання на 30.07.2019 року о 10:20 год.

22.07.2019 року від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив на позовну заяву вих. № б/н від 22.07.2019 року, у якій не згоден з певними фактами, викладеними у відзиві на позовну заяву, оскільки вони, не дивлячись на документальне підтвердження, жодним чином не впливають на договірні відносини між сторонами.

У підготовче судове засідання 30.07.2019 року представник третьої особи не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2019 року продовжено строк розгляду підготовчого провадження до 04.09.2019 року включно та підготовче судове засідання відкладено на 03.09.2019 року о 10:20 год.

31.07.2019 року від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява вих. № б/н від 31.07.2019 року про долучення документів до матеріалів справи.

У підготовче судове засідання 03.09.2019 року представник третьої особи не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У підготовчому судовому засіданні 03.09.2019 року сторонами обговорені питання, які виникли з приводу спору по даній справі, та зазначено, що ними були надані всі можливі та допустимі докази по справі.

Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.09.2019 року.

В призначене судове засідання 17.09.2019 року представник третьої особи не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст. 194 Господарського процесуального кодексу України).

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку, вищевизначеному чинними правовими нормами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством Ленінського району (надалі - балансоутримувач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія КСК (надалі - сервітуарій, відповідач) було укладено договір №2 від 03.03.2014 року про встановлення сервітуту (надалі - договір).

Відповідно до пункту1.1. договору, предметом цього договору є обмежене право користування Сервітуарієм конструктивними елементами житлових будинків (гуртожитків) комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська (далі - Об`єкти) для задоволення потреб Сервітуарія, які не можуть бути задоволені іншим способом, щодо розпорядження власним майном, яке розміщено у визначених проектними рішеннями місцях - комплексом технічних засобів телекомунікацій, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків, у тому числі програм радіо- та телебачення, або повідомлень будь-якого роду по проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах, крім радіотехнічних, між кінцевим обладнанням (далі - Телекомунікаційні мережі), що знаходяться за адресами, які зазначені у додатку до Договору № 1.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 03.03.2015 року (пункт 8.1 Договору).

Згідно з п. 8.2.Договора, якщо за один місяць до припинення дії даного договору жодна із сторін не виявить бажання припинити його дію договір вважається пролонгованим строком на один рік.

За змістом пунктів 2.1 та 2.2 Договору сервітуарій зобов`язується вносити балансоутримувачу у відповідності до умов Договору плату за користування об`єктом у відповідності до Порядку визначення розміру та використання плати за право користування чужим майном (сервітут) у житлових будинках комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська операторами, провайдерами телекомунікацій; розмір плати за право користування чужим майном (сервітут) по кожному Об`єкту користування визначено в додатку № 1 до Договору.

Загальний розмір плати за Договором становить 3.050,95 грн., в тому числі ПДВ 508,49 грн., за один календарний місяць; розмір плати може бути змінено у разі зміни балансової (відновлювальної) вартості відповідного житлового будинку (гуртожитку) (пункт 2.3, 2.6 Договору).

В подальшому, між балансоутримувачем та сервітуарієм укладено додаткову угоду від 01.08.2015 року до Договору № 2 від 03.03.2014 року, у якій сторони дійшли згоди внести зміни у пункт 2.3 Договору та викласти його у такій редакції: "Загальний розмір плати за Договором становить 3 791,45 грн., у тому числі ПДВ 631,91 грн. за один календарний місяць.". Крім того, внесені зміни у Додаток до Договору "Адресний перелік об`єктів користування та розмір плати за користування чужим майном оператором, провайдером телекомунікацій ТОВ "Телерадіокомпанія КСК" . Згодом, Додатковою угодою від 01.03.2017 року до Договору сторони дійшли згоди щодо внесення змін у п.2.3 Договору та виклали його у такій редакції: "Загальний розмір плати за Договором становить 4 791,79 грн., у тому числі ПДВ 798,63 грн. за один календарний місяць.".

На виконання умов Договору позивачем було надано відповідачу право користування за період з січня 2016 року по червень 2018 року на загальну суму 128 950,31 грн., про що свідчать надані відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с 28-57).

Як вбачається з матеріалів справи, сервітуарієм вказані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не були підписані, будь-яких заперечень щодо обсягу чи якості наданих послуг, матеріали справи не містять.

За змістом підпункту 3.1.2 Договору сервітуарій зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі вносити плату, передбачену Договором.

Плата перераховується на розрахунковий рахунок балансоутримувача до 20-го числа місяця, наступного за звітним, у повному обсязі на підставі виставлених рахунків балансоутримувачем (пункт 2.4 Договору).

Позивачем на виконання умов Договору було виставлено рахунки за період з січня 2016 року по червень 2018 року на загальну суму 128 950,31 грн. (а.с 58-87).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, строк оплати за надане право користування відповідно до умов Договору є таким, що настав.

Заперечення відповідача, що йому не направлялись у встановленому договором порядку акти виконаних робіт суд відхиляє з огляду на таке.

Порядок, сума і строк оплати за користування конструктивними елементами житлових будинків (гуртожитків) комунальної власності визначені сторонами у розділі 2 договору та не залежить від отримання актів приймання передачі виконаних робіт. Більш того, договором взагалі не передбачено щомісячне оформлення таких актів.

Доводи відповідача, що договір припинив свою дію 03.03.2016 також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Згідно п.8.2 Договору, якщо за один місяць до припинення дії даного Договору жодна із сторін не виявить бажання припинити його дію, Договір вважається пролонгованим на один рік.

Жодною із сторін не було виявлено письмового бажання строком до 03.02.2015 року про розірвання договору, саме тому можна стверджувати, що даний Договір було автоматично пролонговано строком на один рік на тих самих умовах, що зазначені у договорі, у тому числі і на умовах дії та припинення договору. Тобто, кожного наступного року до 03 лютого будь-яка із сторін у разі бажання припинити договір мала б письмово повідомити про своє волевиявлення іншу сторону. У разі відсутності такого повідомлення, договір автоматично пролонгується на 1 рік.

Більш того, сторонами укладались додаткові угоди про збільшення вартості користування конструктивними елементами житлових будинків (гуртожитків). Доказів припинення такого користування (актів приймання передачі майна, тощо) відповідачем не надано.

Таким чином, оскільки ані позивачем, ані відповідачем не було надано до суду доказів письмового повідомлення іншій стороні про бажання розірвати договір, такий договір на даний момент є дійсним, а договірні відносини між сторонами не припинені.

Посилання відповідача на недійсність договору між сторонами є безпідставними.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано рішення суду про визнання недійсним Договору №2 про встановлення сервітуту від 03.03.2014.

Що стосується доводів про припинення зобов`язань за цим договором в зв`язку х прийняттям Рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 240 від 27.04.2017 яким було затверджено Порядок розміщення елементів телекомунікаційних мереж у житлових будинках (гуртожитках) комунальної власності територіальної громади м. Дніпра, а також форму договору розміщення елементів телекомунікаційних мереж у житлових будинках (гуртожитках).

Підстави припинення зобов`язань визначені Цивільним кодексом України у статтях 598-609, проте такої підстави як зміна порядку укладення договору не місять. Отже, договір не є припиненим з моменту прийняття Рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 240 від 27.04.2017.

З огляду на викладене відповідач мав сплачувати передбачену договором суму за користування сервітутом.

Відповідач певний час здійснював оплату за користування майном, що знаходиться на балансі комунального підприємства, проте починаючи з жовтня 2017 року припинив здійснювати оплату у встановлені договором строки.

Доводи відповідача, що з 01.06.2017 розміщення елементів телекомунікаційних мереж у житлових будинках (гуртожитках) здійснюється на підставі Договору № 2/06/2017, укладений між відповідачем і КП "Жилсервіс-2" (а.с.133-137) є безпідставними.

Рішення Дніпровської міської ради про передачу житлових будинків та нежитлових допоміжних приміщень, в тому числі тих, на яких розміщені елементи телекомунікаційних мереж, з балансу комунальних підприємств на баланс КП "Жилсервіс-2" прийнято 25.04.2018, тобто після укладення Договору № 2/06/2017 від 01.06.2017, акт приймання передачі будинків на баланс КП "Жилсервіс-2" не було надано жодним з учасників справи, в тому числі, залученим до участі у справі в якості третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача КП "Жилсервіс-2". Отже, особою, що надавала в користування конструктивні елементи житлових будинків (гуртожитків) в спірний період є позивач.

Згідно з підпунктом 4.2.1 Договору балансоутримувач має право, зокрема, вимагати своєчасної оплати за користування об`єктами.

Як вбачається, Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством Ленінського району на адресу відповідача направлено вимогу від 09.01.2019 року, у якій вимагає протягом 7 робочих днів з моменту отримання даної вимоги повністю погасити заборгованість у розмірі 47 119,27 грн. (а.с. 95-96).

Вищевказана вимога відповідачем залишена без задоволення.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 47 119,27 грн., а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем за договором відповідачем не надано.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до пункту 5.1 Договору за несплату, несвоєчасну або неповну оплату платежів, передбачених розділом 2 Договору, сервітуарій сплачує балансоутримувачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі вищенаведеного, вмотивованим і справедливим слід вважати нарахування відповідачу пені за п.5.1 Договору, оскільки останнім фактично з жовтня 2017 року не здійснювалась оплата у передбачений строк та у встановленій сумі, відповідно до умов договору та додаткових угод до нього за загальний період прострочення з 20.05.2016 року по 20.01.2019 року у розмірі 2 432,28 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок 3% річних за період з 20.11.2018 року по 23.04.2019 року у розмірі 2 010,00 грн. та інфляційних втрат за той же самий період у загальному розмірі 7 080,06 грн.

Перевіривши розрахунок за визначений позивачем період, судом встановлено, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат проведено у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства, що є підставою для стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних в сумах визначених позивачем.

Одночасно, суд не приймає до уваги заперечення відповідача та вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

По-перше, відповідачем помилково встановлено, що будинки більше не знаходяться на балансі Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району.

Згідно рішення Дніпровської міської ради від 15.11.2017 року №33/26 "Про передачу з балансу комунальних підприємств житлових будинків та нежитлових допоміжних приміщень на баланс КП "Жилсервіс-2" житлові будинки та нежитлові допоміжні приміщення передані на баланс Комунального підприємства "Жилсервіс-2" Дніпровської міської ради.

При цьому, відповідачем не надано доказів в підтвердження передачі спірних будників з балансу позивача, відповідні акти приймання-передачі відсутні.

Таким чином, відповідач продовжує користуватися майном балансоутримувача.

Відповідач наголошує на тому, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження відправки чи передачі вказаних актів та рахунків відповідачеві, як передбачено п.9.3. договору № 2 від 03.03.2014 року, в якому зазначено, що усі документи за Договором вважаються наданими іншій стороні належним чином у разі, якщо вони надіслані рекомендованим та/або кур`єром під розписку.

Суд вважає, що таке твердження відповідача не є підставою для несплати передбачених умовами Договору платежів.

До того ж, фактичне користування сервітутом не припинилося, відповідач Договір в установленому законом порядку не розірвав, а отже повинен був сплачувати передбачену договором суму за надане право користування майном.

За приписами частини 1 та 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду; якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

В матеріалах справи відсутнє рішення суду про розірвання договору або будь-яка згода на зміну чи розірвання договору про встановлення сервітуту, наданий відповідачем договір з КП "Жилсервіс-2" ДМР та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія КСК" про розміщення телекомунікаційних мереж у житлових будинках (гуртожитках) № 2/06/2017 від 01.06.2017 року не свідчить про відсутність зобов`язань за Договором про встановлення сервітуту.

Отже, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія КСК" є необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ статтями 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія КСК" (49101, м. Дніпро, вул. Ульянова, буд. 2; код ЄДРПОУ 30888560) на користь Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району (49099, м. Дніпро, ж/м Червоний Камінь, буд. 10-А; код ЄДРПОУ 20274082) основний борг у розмірі 47 119,27 грн., пеню - 2 432,28 грн., 3% річних - 2 010,00 грн., інфляційних втрат - 7 080,06 грн., витрат по сплаті судового збору - 1 921,00 грн..

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.09.2019

Суддя В.Г. Бєлік