Рішення

від 20.09.2019 по справі 927/682/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

20 вересня 2019 року м. Чернігів справа № 927/682/19

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , код ЄДРПОУ 20077720, вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Теплоресурс» , код ЄДРПОУ 39357827, вул. Любецька, 60 А, м. Чернігів, 14021

Предмет спору: про стягнення 59655,13 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетична компанія Теплоресурс , у якому позивач просить стягнути з відповідача 59655,13 грн, з яких 55834,30 грн пені та 3820,83 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу № 2252/16-БО-39 від 15.12.2015.

Враховуючи ціну позову, позивач просить розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Системний аналіз п. 1 п. 1 ч. 5 ст. 12, ч. 1, 2 ст. 247, ч. 1 ст. 249, ч. 2, 7 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України свідчить про імперативність розгляду судом малозначних справ, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, саме у порядку спрощеного позовного провадження і подання позивачем відповідного клопотання у такому випадку Господарським процесуальним кодексом України не потребується.

Таким чином, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.08.2019 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Також ухвалою від 19.08.2019 встановлено сторонам строк для подання заяв по суті, а саме: відповідачу - п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами; позивачу - п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами; відповідачу - п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення ухвалу суду від 19.08.2019 відповідач отримав 21.08.2019.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 05.09.2019.

Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив у встановлений строк суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановив суд, 15.12.2015 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Енергетична компанія Теплоресурс (далі - Споживач) укладено договір постачання природного газу №2252/16-БО-39 (далі - Договір) (а.с. 13-19).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2016 році природний газ (далі - газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього Договору.

У п. 2.1. Договору та Додатковій угоді №4 від 28.03.2016 до Договору сторони узгодили обсяги газу, що мають бути поставлені, а саме: Постачальник передає Споживачу з 01.01.2016 по 30.09.2016 газ обсягом до 366,0 тис. куб. м, у тому числі за місяцями (тис. куб. м): січень - 100, лютий - 90, березень - 80, квітень - 35, травень - 13, червень - 12, липень - 12, серпень - 12, вересень - 12.

Обсяги газу, що плануються передати за цим Договором, можуть змінюватись Сторонами протягом місяця поставки в установленому порядку (п. 2.1.2 Договору).

Приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі (п. 3.4 Договору).

Ціна за поставку природного газу встановлена у пункті 5.2 Договору, редакція якого неодноразово переглядалась та змінювалась сторонами, про що свідчать додаткові угоди № 1 від 31.12.2015, №2 від 29.01.2016, №3 від 22.02.2016, № 4 від 28.03.2016, № 5 від 28.04.2016, № 6 від 26.05.2016, №7 від 26.07.2016 (а.с. 20-29).

Так, ціна за 1000 куб. м газу за цим Договором з 01.01.2016 становила 7698,24 грн з ПДВ; з 01.02.2016 - 7507,44 грн з ПДВ (якщо місячний обсяг використання газу від 50 тис. куб. м, а оплата здійснюється протягом місяця поставки газу або після закінчення місяця поставки газу); з 01.03.2016- 7526,64 грн з ПДВ; з 01.04.2016 - 7506,00 грн, з 01.05.2016 - 6638,40 грн, з 01.06.2016 - 6724,80 грн з ПДВ (якщо місячний обсяг використання газу до 50 тис. куб. м), з 01.08.2016 - 7304,40 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за природний газ проводиться Споживачем виключно грошовими коштами відповідно до цін, умов і порядку зарахування коштів, визначених у п. 5.2 цього договору або у відповідних додаткових угодах (п. 5.1 даного договору). Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок Постачальника. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Додатковою угодою №4 від 28.03.2016 сторони внесли зміни до п. 6.1 Договору, виклавши його у такій редакції: Оплата планових обсягів газу здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу .

У п. 8.2 Договору сторони погодили, що у разі невиконання Споживачем п. 6.1 цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк, у межах якого Сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років (п. 10.3 Договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації природного газу з 01.01.2016 до 30.09.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (стаття 12 Договору у редакції додаткової угоди №4 від 28.03.2016 до Договору).

На виконання умов Договору позивач у січні - вересні 2016 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 2886348,94 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.01.2016 на суму 841925,72 грн (за січень 2016 року), від 29.02.2016 на суму 560550,51 грн (за лютий 2016 року), від 31.03.2016 на суму 544183,61 грн (за березень 2016 року), від 30.04.2016 на суму 282345,70 грн (за квітень 2016 року), від 31.05.2016 на суму 207171,19 грн (за травень 2016 року), від 30.06.2016 на суму 155934,66 грн (за червень 2016 року), від 31.07.2016 на суму 95700,62 грн (за липень 2016 року), від 31.08.2016 на суму 101596,90 грн (за серпень 2016 року), від 30.09.2016 на суму 96940,03 грн (за вересень 2016 року).

Відповідно до умов п. 6.1 Договору відповідач за поставлений природний газ у січні 2016 року повинен був розрахуватись з позивачем до 15.02.2016, за лютий 2016 року - до 14.03.2016, за березень 2016 року - до 25.04.2016, за квітень 2016 року - до 25.05.2016, за травень 2016 року - до 29.06.2016, за червень 2016 року - 25.07.2016, за липень 2016 року - до 25.08.2016, за серпень 2016 року - до 26.09.2016, за вересень 2016 року - до 25.10.2016.

Відповідач перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 2886348,94 грн, що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками з особового рахунку відповідача (а.с. 44-72), а саме: 31.03.2016 - 1402476,23 грн, 08.04.2016 - 544183,61 грн, 25.05.2016 - 282345,70 грн, 13.06.2016 - 207171,19 грн, 25.07.2016 - 50000,00 грн, 28.07.2016 - 105934,66 грн, 29.08.2016 - 95700,62 грн, 28.09.2016 - 101596,90 грн, 26.10.2016 - 96940,03 грн.

Отже, відповідач повністю розрахувався за отриманий у січні - вересні 2016 року природний газ, однак порушив строки оплати, встановлені у п. 6.1. Договору, а саме щодо сплати за газ, спожитий ним у січні-лютому 2016 року, червні-серпні 2016 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановив суд, позивач у січні - вересні 2016 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 2886348,94 грн, який відповідач оплатив у повному обсязі, проте допустив порушення строків здійснення такої оплати, встановлених у п. 6.1 Договору, а саме відповідач несвоєчасно сплатив за спожитий ним у січні-лютому 2016 року, червні-серпні 2016 року природний газ.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості природного газу, поставленого за Договором у період з січня по вересень 2016 року, позивач заявив до стягнення 55834,30 грн пені за період з 16.02.2016 по 27.09.2016, нарахованої на підставі п. 8.2 Договору, та 3820,83 грн - 3% річних за аналогічний період.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі статті 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені та 3% річних, заявлених до стягнення позивачем, дійшов висновку про правильне їх нарахування відповідно до умов Договору та норм чинного законодавства, а отже позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 55834,30 грн та 3% річних у розмірі 3820,83 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Теплоресурс» (код ЄДРПОУ 39357827, вул. Любецька, 60 А, м. Чернігів, 14021) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 20077720, вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601) 55834,30 грн пені, 3820,83 грн - 3% річних та 1921,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua /.

Суддя В.В. Шморгун