Ухвала

від 20.09.2019 по справі 511/685/19

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/685/19

Номер провадження: 2/511/377/19

"20" вересня 2019 р. Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючогосудді - Ільяшук А. В.

секретаря судового засідання - Чернецької А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовною заявою розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю НЕЙМЕГЕН , про захист прав споживача, визнання договорів недійсними, застосування реституції,

встановив:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю НЕЙМЕГЕН , ( далі ТОВ НЕЙМЕГЕН ), в якій просила:

-договір №111150 від 20.03.2019р., Додаток №1 та Додаток №2 до нього, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕЙМЕГЕН" з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони, предметом якого є вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕЙМЕГЕН" від імені ОСОБА_1 певних дій, спрямованих на надання безвідсоткової позики, визнати недійсним;

-договір №111150 від 20.03.2019р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕЙМЕГЕН" з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони, предметом якого є надання Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕЙМЕГЕН" інформаційних, консультаційних послуг та послуг з пошуку інформації, визнати недійсним;

-застосувати наслідки недійсності Договорів та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕЙМЕГЕН", код 42680105, на користь ОСОБА_1 , 10200 (десять тисяч двісті) гривень;

-судові витрати покласти на відповідача.

Свої вимоги мотивували тим, що вона 20.03.2019 року звернулася до ТОВ НЕЙМЕГЕН у м. Одесі з проханням надати їй позику в розмірі 50000грн. В цей день, вона уклала з ТОВ НЕЙМЕГЕН договір № 111150, предметом якого є надання ТОВ НЕЙМЕГЕН невизначених та невідомих інформаційних, консультаційних послуг та послуг з пошуку інформації.Крім того, між ТОВ НЕЙМЕГЕН та нею ОСОБА_1 з іншої сторони було підписано договір №111150 від 20.03.2019р. Додаток №1 та Додаток №2 до нього, предметом якого є вчинення Відповідачем від імені Позивача певних дій, спрямованих на надання безвідсоткової позики. Згідно умов договору, зокрема пунктів 1.1, 1.3, 1.5 Договору та Додатку №2 до договору надання безвідсоткової позики здійснюється учасниками лише за рахунок коштів Фонду, який у свою чергу формується за рахунок коштів самих же учасників. Виконуючи умови договору, нею було здійснено декілька платежів на рахунок ТОВ НЕЙМЕГЕН , а саме 6000,00 грн. (квитанція №982010005 від 20.03.2019р.), та 4200,00 грн. (квитанція №1-963К від 22.03.2019р.), а всього було сплачено 10200,00 грн.З умов, зазначених у договорі, вбачається, що позивач сплачувала кошти за можливість одержання права на отримання безвідсоткової позики в сумі 50000,00 грн., в майбутньому за певних умов, зазначених в договорів.Всупереч вимогам ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів умови спірного договору є несправедливими та непрозорими, унаслідок чого утворюється істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків на шкоду споживачеві, ТОВ НЕЙМЕГЕН здійснює нечесну підприємницьку практику, оскільки фонд товариства формується виключно за рахунок внесків самих же учасників без залучення коштів товариства, тобто споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми з метою реалізації пірамідальної схеми. Посилаючись на те, що вищезазначені договори є правочинами, здійсненими із використанням нечесної підприємницької діяльності, тобто, є такими, що суперечать ЦК України та Закону України Про захист прав споживачів , позивачка просила суд визнати їх недійсними та стягнути з відповідача на її користь 10200грн.

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 15 квітня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання, так як справа розглядається в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 24 червня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання, призначене на 27.08.2019 року позивач не з`явився, був повідомлений у встановленому порядку про час і місце судового засідання, заяви про розгляд справи за його відсутністю до суду не надав.

В судове засідання, призначене на 20.09.2019 року позивач вдруге не з`явився, був повідомлений у встановленому порядку про час і місце судового засідання (а.с.39), заяви про розгляд справи за його відсутністю до суду не надав.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов до наступного висновку.

Вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані зокрема: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом

За змістом положень п. 3 ч. 1ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо, зокрема, належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції, жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Згідно положень, визначених у постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення №11 від 17.10.2014 року, при здійсненні правосуддя судам слід брати до уваги те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

Як зазначено вище, позивач в судові засідання на 27.08.2019 року та 20.09.2019 не з`явився, був належним чином повідомлений про розгляд справи, його неявка має ознаки повторності.

Згідно висновку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6-24063ск15, причини повторної неявки позивача до суду процесуального правового значення не мають, оскільки положення закону (ч. 3 ст. 169 ЦПК України в редакції 2004 року) направлене на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з`являються до суду, ураховуючи, що позивач, який не з`являється в судове засідання, має право на використання передбаченого законом права на процесуальне представництво в суді.

При цьому причини повторної неявки процесуального правового значення не мають, оскільки це положення закону спрямоване на дотримання розумних строків розгляду справи і недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з`являються до суду, а позивач і не з`являється в судове засідання, і не використовує положення про процесуальне представництво в суді.

Аналіз викладених вище обставин, неявки в судові засідання позивача, якому було відомо про провадження у справі, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданого до суду позову, що в свою чергу призвело до затягування судового розгляду даної справи, яка тривалий час не може бути вирішена по суті.

На підставі наведеного, беручи до уваги підстави для залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача, встановлені ЦПК України, який не пов`язує причини повторної неявки з їх поважністю, а також розумність строків розгляду справи, суд приходить до висновку про необхідність залишення вказаної заяви без розгляду.

Суд роз`яснює сторонам, що відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, заяву якої залишено без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 223 , 257 , 260 , 261 , 353 , 354 ЦПК України , суд

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю НЕЙМЕГЕН , про захист прав споживача, визнання договорів недійсними, застосування реституції,залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що залишення заяви без розгляду не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцять днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: Ільяшук А. В.